Постанова

від 22.03.2023 по справі 681/99/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 681/99/22

Провадження № 22-ц/4820/26/23

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В.,

секретар судового засідання Заворотна А. В.

розглянув увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 26 квітня 2022 року (суддя Горгулько Н. А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Буртинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Понінківської селищної ради про скасування наказу про відсторонення від роботи.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в :

07 лютого 2022 року ОСОБА_1 , звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначав, що працює на посаді вчителя фізики та інформатики Буртинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Понінківської селищної ради. 05 листопада 2021 року відповідач письмово повідомив його про необхідність обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19. 05 листопада 2021 року отримав наказ директора Буртинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Понінківської селищної ради № 97-к/2021-р від 05 листопада 2021 року про відсторонення від роботи на час відсутності щеплення від СOVID-19 без збереження заробітної плати. Згодом від роботодавця отримав повідомлення № 306 від 14 грудня 2021 року, в якому було зазначено, що наказ № 97-к від 05 листопада 2021 року про відсторонення вважати наказом № 98-к у зв`язку із помилкою в нумерації. Наказ вважає незаконним, оскільки обґрунтована відмова від щеплення проти СОVID-19 не може бути підставою для відсторонення від роботи, обов`язкове профілактичне щеплення від СOVID-19 законом не передбачено.

Тому позивач, уточнивши вимоги, просив визнати протиправним та скасувати наказ Буртинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Понінківської селищної ради № 98-к від 05 листопада 2021 року про відсторонення від роботи.

Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 26 квітня 2022 року в позові відмовлено.

ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Посилається на невідповідність судового рішення нормам матеріального та процесуального права. Вважає помилковим висновок суду першої інстанції про законність прийняття оспорюваного наказу на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236, Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153 та Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб». Суд не взяв до уваги те, що за епідемічними показниками повноваження на прийняття рішення про обов`язкове щеплення належать санітарному лікарю, а не МОЗ України. У статті 46 КЗпП України визначений вичерпний перелік підстав для відсторонення від роботи.

У засідання апеляційного суду учасники судового процесу не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином.

У зв`язку з чим відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пунктів 2, 3 і 4 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції правильно установив, що ОСОБА_1 працює на посаді вчителя фізики та інформатики Буртинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Понінківської селищної ради.

05 листопада 2021 року роботодавець повідомив позивача про необхідність надання у строк до 05 листопада 2021 року (протягом дня) документів, які підтверджують наявність профілактичного щеплення проти COVID-19 або довідки про наявність абсолютних протипоказань до вакцинації проти COVID-19, та попередив про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати у разі ненадання документів.

Наказом Буртинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Понінківської селищної ради № 97-к/2021-р від 05 листопада 2021 року ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення від СOVID-19 без збереження заробітної плати.

Згідно з повідомленням Буртинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Понінківської селищної ради № 306 від 14 грудня 2021 року наказ № 97-к від 05 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи» вважається наказом №98-к у зв`язку із помилкою в нумерації.

Наказом Буртинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Понінківської селищної ради № 35-к/2022-р від 10 березня 2022 року ОСОБА_1 допущений до роботи з 14 березня 2022 року до завершення воєнного стану в Україні.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відмову в позові суд мотивував відсутністю правових підстав для задоволення позову з огляду на законність відсторонення позивача від роботи.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з таких підстав.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю.

Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання (стаття 2-1 КЗпП України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (частина 1 статті 46 КЗпП України).

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин на підставі частини 4 статті 263 ЦПК України апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21, у якій зазначено, що: «нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивачки від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.

За змістом Переліку № 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595. Отже, Перелік №2153 передбачав низку винятків, пов`язаних зі станом здоров`я конкретної людини, із загального правила про обов`язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню. Критеріїв вибору підприємств, установ та організацій для включення до Переліку № 2153 останній не містить.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо.

Застосування до позивачки передбачених Переліком № 2153 та Законом №1645-ІІІ заходів не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми. Суди не встановили жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивачки від роботи. Відповідач не стверджував, що, обіймаючи посаду чергової по переїзду, позивачка могла спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників АТ «Укрзалізниця», учасників дорожнього руху тощо. Її відсторонили від роботи, позбавивши на час відсторонення заробітку, лише тому, що вона працювала в АТ «Укрзалізниця», всі працівники якого підлягали обов`язковому щепленню проти COVID-19 (тоді як для працівників підприємств багатьох інших галузей економіки України таке щеплення було добровільним). Таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самої позивачки.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як:

- кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих);

- форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим;

- умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження;

- контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів. Однак апеляційний суд залишив указані обставини поза увагою та не врахував, що відповідач не обґрунтовував необхідність відсторонення позивачки тим, що вона, працюючи черговою по переїзду, створювала загрози, які б вимагали вжиття такого суворого заходу втручання у право на повагу до приватного життя, який позбавляв позивачку заробітку.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17 дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами особи, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави та є виправданим. Аналогічний висновок зробив Верховний Суд і в постановах від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19 (провадження № 61-17335св20), від 20 березня 2018 року у справі № 337/3087/17 (провадження №К/9901/283/18), від 08 лютого 2021 року у справі № 630/554/19 (провадження № 61-6307св20).

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що при розгляді подібних справ суди повинні враховувати, що суспільні інтереси превалюють над особистими, однак лише тоді, коли втручання у відповідні права особи має об`єктивні підстави (передбачене законом, переслідує легітимну мету, є нагально необхідним і пропорційним такій меті)».

На підставі частин 1, 5 і 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частинами 1-3 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При зверненні з позовом ОСОБА_1 посилався на те, що його відсторонення від роботи з 08 листопада 2021 року на строк до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, за ненадання підтвердження у вигляді сертифіката про вакцинацію від COVID-19 без збереження заробітної плати є незаконним та таким, що порушує його право на працю і супутні соціальні права, гарантовані Конституцією України.

Суд не врахував, що застосування до позивача такого заходу як відсторонення від роботи не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, неможливість встановлення позивачу дистанційної форми організації праці тощо. Суд не встановив жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме ОСОБА_1 від роботи. Тому таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самого позивача.

Доводи апеляційної скарги у зв`язку з необхідністю врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21, дають підстави для висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову про скасування наказу.

На підставі частини 1 статті 141 ЦПК України документально підтверджені витрати позивача по оплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у сумі 2481 грн підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 26 квітня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати незаконним і скасувати наказ Буртинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Понінківської селищної ради № 98-к/2021-р від 05 листопада 2021 року про відсторонення ОСОБА_1 від роботи з 08 листопада 2021 року без збереження заробітної плати.

Стягнути з Буртинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Понінківської селищної ради (місцезнаходження вул. Перемоги, 69А, с. Буртин, Шепетівський район, Хмельницька область, ІК ЄДРПОУ 25979083) на користь ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 2481 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 березня 2023 року.

Суддя-доповідач О. І. Талалай

Судді А. П. Корніюк

І. В. П`єнта