Рішення

від 01.03.2023 по справі 490/5718/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 490/5718/22

н\п 2/490/1249/2023

Центральний районний суд м. Миколаєва

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2023 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Шолох Л.М.,

при секретарі Черновій Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2022 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в якому позивач просила:

розірвати укладений між сторонами шлюб;

визнати за нею в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право особистої власності на земельну ділянку разом із садовим будинком за АДРЕСА_1 ;

визнати за нею в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право особистої власності на квартиру за АДРЕСА_2 .

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує на те, що під час шлюбу із відповідачем ними було придбано садовий будинок за АДРЕСА_1 та квартира за АДРЕСА_2 . Після того, як сімейні стосунки з відповідачем розладилися ОСОБА_1 врегулювала питання щодо поділу спільного майна подружжя шляхом сплати особистих грошових коштів відповідачу в повному обсязі за його 1/2 частку вартості вказаного майна в розмірі 409146 грн. За такого, позивачка просить визначити за нею право особистої власності на зазначене майно.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 13.12.2022 року відкрито загальне позовне провадження у справі.

У судове засідання 01.03.2023 року сторони не з`явилися. До канцелярії суду представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Юрчак Я.І. подала заяву, у якій просила провести розгляд справи за її з позивачем відсутності, зазначаючи, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідачем ОСОБА_2 на електронну адресу суду надіслав заяву, підписану елекронним підписом, в якій він просить провести розгляд справи за його відсутності зазначаючи при цьому, що позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Відповідно до приписів частини третьої статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленомустаттями 206,207цього Кодексу (частина друга статті 200 ЦПК України).

Частина перша статті 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (частина четверта статті 206 ЦПК України).

Враховуючи, що відповідач подав до суду заяву про визнання позову, суд з огляду на приписи частини другої статті 200 ЦПК України вважає за можливе провести розгляд справи у підготовчому судовому засіданні. Зважаючи на прохання позивача та відповідача про розгляд справи без їх участі, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явилися.

Вивчивши доводи позову, дослідивши письмові докази, судом встановлено такі факти та відповідні ним правовідносини.

06 серпня 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , Миколаївським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області зареєстровано шлюб, актовий запис № 741.

Від шлюбу сторони мають дитину ОСОБА_3 , 2006 року народження.

Щодо вирішення питання про розірвання шлюбу суд зазначає таке.

Доказів наявності обставин, передбачених частиною другою статті 110 Сімейного кодексу України, матеріали справи не містять.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог щодо розірвання шлюбу суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 51 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейним союзом жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (частина перша статті 24 Сімейного кодексу України).

Одним із способів припинення шлюбу є його розірвання (частина друга статті 104 Сімейного кодексу України).

Відповідно до частини третьої статті 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (частина третя статті 110 Сімейного кодексу України).

За змістом статті 111 Сімейного кодексу України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Вирішуючи питання про можливість розірвання шлюбу, суд відповідно до частини другої статті 112 Сімейного кодексу України має з`ясувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя.

Рішення про розірвання шлюбу поставляється судом, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (частина друга статті 112 Сімейного кодексу України).

Судом встановлено, що сторони примиритися не бажають, наполягають на розірванні шлюбу.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 104, 110, 112 Сімейного кодексу України, суд приходить до висновку, що подальше сумісне життя подружжя і збереження сім`ї є неможливим та суперечитиме інтересам позивача.

Тому позов слід задовольнити та розірвати шлюб, укладений між сторонами.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 06.08.2005 року укладено шлюб.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 19.03.2021 року №157, ОСОБА_4 передав у власність ОСОБА_2 земельну ділянку разом із садовим будинком за АДРЕСА_1 та мають наступні характеристики (земельна ділянка площею 0,0609 га, що має кадастровий номер 4824880400:03:000:1454 (минулий кадастровий номер 4824880400:03:000:0301); садовий будинок літ. А-1 має загальну площу 27,0 кв. м.

З витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.03.2021 року вбачається, що ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу №157 від 19.03.2021 року володіє на підставі приватної власності 1/1 частки: земельною ділянкою кадастровий номер 4824880400:03:000:1454 та садовим будинком АДРЕСА_1 .

Відповідно до договору купівлі-продажу від 26.06.2020 року №376, ОСОБА_5 передав у власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 .

З витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.03.2021 року вбачається, що ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу №157 від 26.06.2020 року володіє на підставі приватної власності 1/1 часткою квартири АДРЕСА_2 .

Згідно із частиною першою статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Як свідчать матеріали справи сторони перебували у зареєстрованому шлюбі у період з 2005 року та до подачі позовної заяви про розірвання шлюбу до суду, а саме 12.12.2022 року.

Відтак, спірне майно, а саме: земельна ділянка разом із садовим будинком за АДРЕСА_1 та квартира за АДРЕСА_2 , придбано сторонами під час шлюбу. Отже, суд дійшов висновку, що це майно є спільною сумісною власністю подружжя.

Щодо вирішення позовної вимоги про визнання права власності на земельну ділянку разом із садовим будинком за АДРЕСА_1 та квартиру за АДРЕСА_2 , суд зазначає таке.

Відповідно до висновку про вартість об`єкту оцінки (ідентифікатор за базою ФДМУ КМДХАМ711066), який наявний в матеріалах справи, земельна ділянка площею 0,0609 га, кадастровий номер 4824880400:03:000:1454 за адресою: АДРЕСА_1 має оціночну (ринкову) вартість, яка становить 17626 грн.

Відповідно до висновку про вартість об`єкту оцінки (ідентифікатор за базою ФДМУ ОВЖГИЮ392422), який наявний в матеріалах справи, житловий будинок, який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 4824880400:03:000:1454,загальною площею 27 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 має оціночну (ринкову) вартість, яка становить 251994 грн.

Відповідно до висновку про вартість об`єкту оцінки (ідентифікатор за базою ФДМУ КМКАУА029710), який наявний в матеріалах справи, квартира за адресою: АДРЕСА_3 має оціночну (ринкову) вартість яка становить 548672 грн. Тож сукупна вартість зазначеного майна становить - 818292 грн.

Як зазначає позивач ОСОБА_1 для врегулювання питання щодо поділу спільного майна подружжя, нею було сплачено її особисті грошові кошти відповідачу в повному обсязі за його частку вартості нерухомого майна в розмірі 409146 грн.

Будь-яких доказів на спростування зазначеного, матеріали справи не містять.

Частиною першою статті 69 Сімейного кодексу України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до статті 71 Сімейного кодексу України, якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Відповідно до частини першої статті 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За змістом частини 1 статті 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Відповідно до приписів статті 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Відповідно до приписів статті 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_2 у своїй заяві позовні вимоги ОСОБА_1 визнав в повному обсязі, суд приходить до висновку, що позивачкою сплачено відповідачу частку (818292 грн : 2 = 409146 грн) вартості майна подружжя, а відповідач отримав ці кошти. Суд також враховує, що відповідач позов визнав у повному обсязі.

За такого позов підлягає задоволенню у повному обсязі. За ОСОБА_1 слід визнати право власності в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя на земельну ділянку разом із садовим будинком за АДРЕСА_1 та квартиру за АДРЕСА_2 .

Відповідно до приписів статті 142 ЦПК України, позивачу слід повернути з державного бюджету 4587 грн 66 коп. судового збору, сплаченого за подачу позову до суду та 4 587 грн 66 коп. стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 79, 81, 141, 142, 200, 263-265, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 06 серпня 2005 року Миколаївським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, актовий запис № 741.

Визнати за ОСОБА_1 у порядку поділу майна подружжя право власності на земельну ділянку площею 0.0609 га з кадастровим номером 4824880400:03:000:1454 разом із садовим будинком загальною площею 27 кв.м. за АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 у порядку поділу майна подружжя право власності на квартиру за АДРЕСА_2 .

Повернути з державного бюджету ОСОБА_1 4 587 грн 66 коп. судового збору, сплаченого за подачу позову до суду.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4587 грн 66 коп. судового збору за подачу позову до суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Інформація про сторони:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Л.М. Шолох