Рішення

від 24.03.2023 по справі 902/116/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" березня 2023 р. Cправа № 902/116/23

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Маслія І.В., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОХІМАКТ" (вул. Євгена Сверстюка, буд. 11-А, офіс 203, м. Київ, 02002)

до: Приватного акціонерного товариства "ВІННИЦЯПОБУТХІМ" (вул. Академіка Янгеля, буд.4, м. Вінниця, 21001)

про стягнення 180 784, 83 грн.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "БІОХІМАКТ" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "ВІННИЦЯПОБУТХІМ" про стягнення 180 784, 83 грн., заборгованості, з яких: 121 638,72 грн. - основного боргу, 28 184,50 грн. - пеня, 28 585,10 грн. - інфляційних втрат, 2 316,51 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем вимог договору №4/19 від 15.01.2019 в частині здійснення оплати за поставлений товар.

Ухвалою суду від 26.01.2023 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/116/23 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Даною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, на подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Вказана ухвала направлена позивачу на електронну адресу зазначену в позовній заяві, відповідачу засобами поштового зв`язку, яку останній отримав 01.02.2023, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення наявного в матеріалах справи.

У визначений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

15 січня 2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БІОХІМАКТ" (позивач, за договором Постачальник) та Приватним акціонерним товариством "ВІННИЦЯПОБУТХІМ" (відповідач, за договором Покупець) укладено договір № 4/19 (надалі Договір)

Згідно з предметом Договору Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець приймати та оплачувати Товари, які постачаються на адресу Покупця окремими партіями в асортименті, кількості та в строки, відповідно до замовлень Покупця в межах підписаних Специфікацій (п.1.1. Договору).

Найменування Товару, одиниця виміру, ціна, період дії, зазначаються в Специфікаціях (п. 1.3. Договору).

Поставка Товару здійснюється відповідно до замовлень Покупця (п. 4.1. Договору).

Право власності на Товар та ризик випадкового знищення переходить від Постачальника до Покупця з моменту передачі Товару та підписання видаткової (товарної) накладної (п. 4.9. Договору).

Доставка Товару здійснюється на склад Покупця в зазначену в заявці дату та час (п. 5.1. Договору).

Оплата проводиться протягом 65 днів з дати виписки видаткової накладної, якщо інше не зазначено в Специфікації, за наявності оригіналів рахунку фактури, видаткової накладної та товаро -транспортної накладної (п. 7.1. Договору).

В разі не виконання договірних зобов`язань, Сторони несуть відповідальність у відповідності з діючим законодавством України. В разі недотримання Покупцем умов оплати за отриманий Товар, Постачальник має право заявити, а Покупець зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,1% від суми поставленого Товару за кожен день прострочки (п. 8.2. та п. 8.3. Договору).

Даний Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31 січня 2020, але в будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань. Договір вважається пролонгованим строком на один рік за умови, що після закінчення строку його дії жодна з Сторін не заявить про намір припинення його дії (п. 11.1. та п. 11.3. Договору).

Як зазначено позивачем в позовній заяві, на виконання умов Договору 13.01.2022 року ТОВ «Біохімакт» на підставі заявки та виставленого рахунку №51 від 12.01.2022 року поставив а відповідач прийняв продукцію, а саме - Препаген ТQ на суму 26 013,12 грн., що підтверджується видатковою накладною №39 від 13.01.2022 року, товарно-транспортною накладною та дорученням №8 від 13.01.2022.

Оплата за поставлений 13.01.2022 року мала бути проведена відповідачем до 19.03.2022 року відповідно до п. 7.1. Договору, однак на день подання позовної заяви до суду не проведена.

Крім того, 04.02.2022 року ТОВ «Біохімакт» на підставі заявки та виставленого рахунку №152 від 31.01.2022 року поставив а відповідач прийняв продукцію, а саме - Препаген ТQ на суму 95 625,60 грн., що підтверджується видатковою накладною №166 від 04.02.2022 року, товарно-транспортною накладною та дорученням №24 від 31.01.2022.

Оплата за поставлений 04.02.2022 року мала бути проведена відповідачем до 10.04.2022 року відповідно до п. 7.1. Договору, однак на день подання позовної заяви до суду не проведена.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 121 638,72 грн.

Позивач, з митою досудового врегулювання спору, звернувся до відповідача з листом від 26.12.2022 №20221226/1 в якому вимагав сплатити прострочену заборгованість в розмірі 121 638,72 грн.

Відповідач відповіді на претензію не надав, кошти не сплатив, в зв`язку з чим позивач був змушений звернутись до суду з вимогою про стягнення з відповідача 121 638,72 грн. - основного боргу, 28 184,50 грн. - пені, 28 585,10 грн. - інфляційних втрат, 2 316,51 грн. - 3% річних.

Надаючи правову кваліфікацію правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує таке.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов`язання по оплаті товару.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини щодо поставки товару, за якими згідно зі ст. 712 ЦК України одна сторона продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом .

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що зобов`язання за Договором в частині проведення розрахунків за поставлений товар, відповідачем не виконано.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 121 638,72 грн. правомірною та обґрунтованою.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 28 184,50 грн. - пені, 28 585,10 грн. - інфляційних втрат, 2 316,51 грн. - 3% річних.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 7.1 Договору оплата проводиться протягом 65 днів з дати виписки видаткової накладної, якщо інше не зазначено в Специфікації, за наявності оригіналів рахунку фактури, видаткової накладної та товаро -транспортної накладної

13.01.2022 року ТОВ «Біохімакт» на підставі заявки та виставленого рахунку №51 від 12.01.2022 року поставив а відповідач прийняв продукцію, а саме - Препаген ТQ на суму 26 013,12 грн., що підтверджується видатковою накладною №39 від 13.01.2022 року, товарно-транспортною накладною та дорученням №8 від 13.01.2022.

Оплата за поставлений 13.01.2022 року мала бути проведена відповідачем до 19.03.2022 року.

04.02.2022 року ТОВ «Біохімакт» на підставі заявки та виставленого рахунку №152 від 31.01.2022 року поставив а відповідач прийняв продукцію, а саме - Препаген ТQ на суму 95 625,60 грн., що підтверджується видатковою накладною №166 від 04.02.2022 року, товарно-транспортною накладною та дорученням №24 від 31.01.2022.

Оплата за поставлений 04.02.2022 року мала бути проведена відповідачем до 10.04.2022 року.

Разом з тим, відповідач не виконав умови договору та не здійснив оплати отриманого від позивача товару, тому на день подачі позовної заяви до суду відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з п. 8.2. та п. 8.3. Договору в разі не виконання договірних зобов`язань, Сторони несуть відповідальність у відповідності з діючим законодавством України. В разі недотримання Покупцем умов оплати за отриманий Товар, Постачальник має право заявити, а Покупець зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,1% від суми поставленого Товару за кожен день прострочки.

Позивачем здійснено нарахування пені по видатковій накладній №39 від 13.01.2022 за період з 19.03.2022 по 23.11.2022 та по видатковій накладній №166 від 04.02.2022 року за період з 10.04.2022 по 23.11.2022 однак, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Тобто законодавець надав можливість сторонам договору самостійно встановити інший строк нарахування пені у більші або менші строки.

За умовами договору, сторони зазначили що пеня стягується за кожен день прострочки, разом з тим в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» зазначено, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що оскільки інший строк нарахування пені договором не встановлено, то підлягає застосуванню ч. 6 ст. 232 ГК України, а саме нарахування пені повинно бути припинено через 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені в системі «Ліга Закон» по видатковій накладній №39 від 13.01.2022 за період з 19.03.2022 по 19.09.2022 зазначає, що арифметично вірний розмір пені становить 4 812,43 грн та по видатковій накладній №166 від 04.02.2022 за період з 10.04.2022 по 10.10.2022 арифметично вірний розмір пені становить 17 595,11 грн.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 28 184,50 грн. - пені, підлягає частковому задоволенню у розмірі 22 407,54 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат в системі «Ліга Закон» за період визначений позивачем, по кожній видатковій накладній окремо та встановлено що вимоги позивача про стягнення 2 316,51 грн. - 3% річних відповідають розрахунку здійсненого судом, а заявлені 28 585,10 грн. - інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в розмірі 20 550,86 грн. відповідно до розрахунку здійсненого судом.

За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

При цьому ч. 1 ст. 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).

Натомість відповідачем не надано суду належних доказів на спростовування заявлених позовних вимог, в тому числі щодо здійснення оплати за поставлений товар.

За вказаних обставин у своїй сукупності, позов підлягає задоволенню частково.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.129 ГПК України, пропорційно задоволеним вимогам.

Так, вимоги задоволено частково на рівні 92,33%, тому з відповідача підлягає стягненню 2502,95 грн судового збору, решту витрат (207,92 грн) слід залишити за позивачем.

Крім того, в позовній заяві позивачем зазначено про понесення витрат на правову допомогу в розмірі 18 725,00 грн.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати позивача на правову допомогу підтверджуються копіями: Свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю серія ЧК №000974 від 01.08.2018; Ордером серія СА №1045679 від 11.01.2023; Акту здачі-приймання наданих послуг №4 від 21.11.2022, в якому зазначено що Адвокатом надано послуги, а Клієнтом прийнято послуги зі складання позовної заяви про стягнення заборгованості за договором поставки з ПрАТ «Вінницяпобутхім», вартість наданих юридичних послуг складає 18 750,00 грн; Рахунку № 21/11 від 21.11.2022 на суму 18 750,00 грн. та платіжної інструкції №6327 від 29.11.2022 на суму 18 750,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Дослідивши докази, надані позивачем в підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу судом встановлено, що заявлені витрати підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно із ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат понесених позивача на професійну правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, беручи до уваги факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також те, що сума зазначених витрат підтверджується матеріалами справи та враховуючи, що відповідачем в порядку, визначеному п. 6 ст. 126 ГПК України не доведено неспівмірність заявлених витрат, суд дійшов висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, вимоги задоволено частково на рівні 92,33%, тому з відповідача підлягає стягненню 17 311,88 грн - відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, решту витрат (1 438,12 грн) слід залишити за позивачем.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-80, 86, 91, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ВІННИЦЯПОБУТХІМ" (вул. Академіка Янгеля, буд.4, м. Вінниця, 21001, код ЄДРПОУ 30684913) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОХІМАКТ" (вул. Євгена Сверстюка, буд. 11-А, офіс 203, м. Київ, 02002, код ЄДРПОУ 38105727) 121 638,72 грн. - основного боргу, 22 407,54 грн. - пені, 20 550,86 грн. - інфляційних втрат, 2 316,51 грн. - 3% річних, 2 502,95 грн - відшкодування витрат по сплаті судового збору та 17 311,88 грн - відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

3. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 5 776,96 грн - пені та 8 034,24 грн - інфляційних втрат.

4. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 207,92 грн та на професійну правничу допомогу в сумі 1 438,12 грн - залишити за позивачем.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом та на відому суду адресу електронної пошти представника позивача: klimovich.darja@gmail.com

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 24 березня 2023 р.

Суддя Ігор МАСЛІЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - (вул. Євгена Сверстюка, буд. 11-А, офіс 203, м. Київ, 02002)

3 - відповідачу - (вул. Академіка Янгеля, буд.4, м. Вінниця, 21001)