Рішення

від 15.03.2023 по справі 904/3861/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2023м. ДніпроСправа № 904/3861/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Лєшукової Н.М., розглянув спір

за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.

до Житлово-будівельного кооперативу "Восток-31", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.

про стягнення заборгованості у сумі 1 333 823,47 грн.

Представники:

від позивача Корж Ю.С.

від відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення, з врахуванням заяви про усунення недоліків позовної заяви, 686 565,38 грн., що складають заборгованість за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 534 від 15.10.2013; 239 336,45 грн. - інфляції грошових коштів, 43 822,26 грн. - 3% річних, 316 039,83 грн. - пені, 48 059,55 грн. - 7% штрафу.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 15.10.2013 № 534 в частині повної та своєчасної оплати за поставлену теплову енергію.

У межах визначеного законом строку, сторонам була надана можливість скористатись своїми правами на подання заяв по суті справи з документальним обґрунтуванням.

Відповідач відзив на позов не надав.

Відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою від 07.11.2022 позовну заяву Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" залишено без руху у зв`язку з тим, що остання подана без додержання вимог, викладених у статтях 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.

15.11.2022 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 21.11.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.12.2022, з наступним відкладенням до 10.01.2023.

Ухвалою суду від 10.01.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 20.02.2023 та відкладено підготовче засідання до 07.02.2023.

Ухвалою суду від 07.02.2023 підготовче засідання відкладалося до 21.02.2023.

20.02.2023 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить зменшити штрафні санкції та розділити судові витрати між позивачем і відповідачем.

Під час підготовчого провадження господарським судом вирішені питання, визначені частиною 2 статті 182 ГПК України, у зв`язку з чим господарський суд завершив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 15.03.2023, про що постановив ухвалу.

У судове засідання, що відбулося 15.03.2023 представник відповідача не з`явився.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

15.03.2023 у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (стаття 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,

УСТАНОВИВ:

Предметом доказування є обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу теплової енергії в частині повної та своєчасної оплати за поставлену теплову енергію.

15.10.2013 між Державним підприємством "Криворізька теплоцентраль" правонаступником якого є Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" (далі - теплопостачальна організація, продавець) та Житлово-будівельним кооперативом "Восток-31" (далі споживач, покупець) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 534.

За цим договором теплопостачальна організація продавець бере на себе зобов`язання постачати споживачеві покупцю теплову енергію в гарячів воді в потрібних йому обсягах, а споживач-покупець зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п. 1.1 договору).

Сторони зобов`язуються керуватись цим договором, чинним законодавством України та наступними правовими і нормативно-технічними документами: Законом України "Про житлово-комунальні послуги"; Законом України "Про теплопостачання"; Правилами технічної експлуатації електричних станцій і мереж ГКД34-20.507-2003; Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж № 71 від 14.02.2007; Правилами користування тепловою енергією затверджені Постановою КМУ №1198 від 03.10.2007; Рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради №343 від 12.10.2011 (п. 1.2 договору).

Згідно п. 2.1 договору теплова енергія постачається споживачу-покупцю в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби:

- опалення та вентиляцію - в період опалювального періоду;

- гаряче водопостачання - протягом року.

За умовами пункту 3.2.5 договору споживач зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Теплопостачальна організація зобов`язана забезпечити протягом зазначеного в договорі часу безперервне (за винятком нормативно встановлених перерв), або за затвердженими уповноваженими органами місцевого самоврядування режимом постачання теплової енергії для потреб опалення, гарячого водопостачання, вентиляції, кондиціювання та інші технологічні потреби (п. 4.2.1 договору).

За умовами пункту 4.2.5 договору до обов`язків теплопостачальної організації належить, зокрема виписувати рахунки споживачеві для оплати спожитої ним теплової енергії у звітному періоді не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, а також направляти акти здачі-прийняття послуг, які підтверджують обсяг отриманої теплової енергії та які повинні бути повернуті в підписаному або в не підписаному вигляді до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, у разі їх відсутності розрахунковим способом (п. 5.1 договору).

У відповідності до пунктів 6.1, 6.2, 6.3 розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.

Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Оплата за теплову енергію здійснюється споживачем виключно грошовими коштами відповідно до встановлених тарифів шляхом 30 (тридцяти) відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів споживання теплової енергії за 5 (п`ять) днів до початку здійснення споживання. Решта 70 (сімдесят) відсотків вартості планових обсягів споживання теплової енергії сплачується споживачем протягом місяця споживання теплової енергії. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.

Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 20-ого числа місяця, наступного за місяцем споживання теплової енергії.

Тариф на постачання теплової енергії з 01.10.2011 складає 256,25 грн. за 1 Гкал з ПДВ.

За умовами пункту 7.2.7 договору за порушення строків сплати за отриману теплову енергію стягується пеня у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, за які допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцяти) днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної суми. Період, за який нараховуються штрафні санкції, становить три роки. Строк позовної давності, щодо стягнення штрафних санкцій, встановлено у три роки.

Відмова споживача від підписання акту не звільняє його від оплати (п.7.2.8 договору).

Відповідно до п.10.1 договору цей договір набуває чинності з моменту фактичного надання послуг з теплопостачання та діє до 14.109.2014, керуючись частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України.

Договір припиняє свою дію у випадках: закінчення строку, на який він був укладений; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття відповідного рішення господарським судом; ліквідації однієї із сторін.

Припинення дії договору не звільняє споживача від обов`язку повної сплати за спожиту теплову енергію (п. 10.2 договору).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін (п.10.3 договору).

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір визнавався недійсним в судовому порядку.

Так, жодна із сторін письмово на виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір купівлі - продажу теплової енергії №534 від 15.10.2013 був чинним протягом спірного періоду.

Відповідно до Додатку №1 до цього договору визначені обсяги та порядок постачання теплової енергії споживачу в опальний період. Так, за змістом п. 1 додатку, приєднане (максимальне) теплове навантаження Q=0,7565 Гкал/год., в тому числі на опалення Q0=0,3962 Гкал/год.

На виконання рішень виконавчого комітету Криворізької міської ради № 448 від 18.09.2019 «Про початок опалювального сезону 2019-2020 років», № 168 від 23.03.2020 «Про закінчення опалювального сезону 2019/2020 років», № 466 від 16.09.2020 «Про початок опалювального сезону 2020-2021 років» та № 119 від 17.03.2021 «Про закінчення опалювального сезону 2020/2021 років» позивачем своєчасно розпочато та вчасно закінчено опалювальні сезони 2019-2020 та 2020-2021 рр. у м. Кривому Розі.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 867 061,94 грн., що підтверджується актами прийняття-передачі теплової енергії (надання послуг), копії яких долучено до матеріалів справи (а.с. 32-36)

Вказані акти підписані споживачем без зауважень.

Відповідач зобов`язання щодо оплати спожитої теплової енергії виконав часткова, сплативши лише 180 496,56 грн., внаслідок чого утворилася заборгованість в загальному розмірі 686 565,38 грн. за загальний період з листопада 2019 року по квітень 2021 року, що і стало причиною виникнення спору.

Відповідно до статті 11 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією із підстав виникнення цивільних права та обов`язків є договір.

Згідно частин 1, 2 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 6.3 договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 20-ого числа місяця, наступного за місяцем споживання теплової енергії.

Між тим, в установлений договором строк, відповідач свої зобов`язання не виконав.

Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 686 565,38 грн. відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано.

За наведеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 686 565,38 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу зазначеної норми випливає, що нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 43 822,26 грн. за період з 24.12.2019 по 18.10.2022 та інфляційні втрати у розмірі 239 336,45 грн. за загальний період з січня 2020 року по жовтень 2022 року.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку трьох відсотків річних та втрат від інфляції, судом встановлено його арифметичну вірність (тобто помилок не виявлено).

Оскільки відповідач порушив умови договору щодо строку оплати поставленої теплової енергії, позивач, з посиланням на п. 7.2.7. договору, нарахував пеню у розмірі 316 039,83 грн. за загальний період з 24.12.219 по 18.10.2022 та 7% штрафу у розмірі 48 059,55 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання.

Так, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За умовами п. 7.3.5 договору, за порушення строків оплати споживачем за отриману теплову енергію, з нього стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцяти) днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної суми.

Господарським судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку пені та штрафу, встановлено, що розрахунок є вірним.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки господарський суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).

З наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.

За змістом статей 546, 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України, щодо зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін у справі, з урахуванням встановлених обставин справи, та не допускати фактичного звільнення відповідача від їх сплати без належних на те правових підстав.

Оцінюючи можливість зменшення суми пені та штрафу, суд враховує, що позивачем доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій саме відповідача, не надано.

Поряд з цим, суд також вважає за необхідне відзначити, що зменшення судом розміру неустойки, враховуючи положення ст. 219 Господарського кодексу України, яка регулює межі господарсько-правової відповідальності, порядок і умови зменшення розміру та звільнення від відповідальності, свідчить про те, що зменшення судом розміру стягуваної пені є проявом обмеження відповідальності боржника, та жодним чином не є звільненням його від відповідальності.

З урахуванням викладеного у сукупності, враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, в умовах воєнного стану, введеного за наслідком збройної агресії Росії проти України, суд вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру пені до 158 019,91 грн. та штрафу до 24 029,77 грн.

При цьому суд також враховує, що стягнення інфляційних втрат та 3% річних, також певною мірою компенсує можливі негативні наслідки, викликані простроченням сплати відповідачем суми заборгованості.

У разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до положень ч. 9 ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій останнього.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 129, 165, 221, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Восток-31" (50093, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Лісового, буд. 14; код ЄДРПОУ 21908318) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1; код ЄДРПОУ 00130850) 686 565,38 грн. основного боргу, 239 336,45 грн. інфляції грошових коштів, 43 822,26 грн. 3% річних, 158 019,91 грн. пені, 24 029,77 грн. штрафу та 22 007,35 грн. - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті заявлених позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 24.03.2023.

Суддя І.Ф. Мельниченко