Рішення

від 15.02.2023 по справі 911/2186/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2023 р. м. Київ Справа № 911/2186/22

Господарський суд Київської області в складі

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Гарбуз Л.В.

розглянувши справу № 911/2186/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «НТБ Технології», м. Буча Київської області

про стягнення 867 674,46 грн та повернення майна

Представники:

від позивача: Левчук А.С., адвокат, ордер серії АІ № 1298569 від 28.10.2022;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» (надалі-позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НТБ Технології» (надалі-відповідач) з вимогами про стягнення 867 674,46 грн., з яких: 867 647,88 грн. заборгованість за лізинговими платежами та 26,58 грн. пені, а також повернути предмет лізингу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором фінансового лізингу № 11995-SME-FL від 07.12.2021 в частині своєчасної сплати лізингових платежів, внаслідок чого у відповідача перед позивачем за період з 26.02.2022 по 27.10.2022 виникла заборгованість за вказаним правочином у розмірі 867 647,88 грн., з огляду на наявність якої нарахована 26,58 грн. пені. Крім того, у зв`язку з наявністю заборгованості за договором та несплатою лізингових платежів позивач просить зобов`язати вилучити у відповідача та передати позивачу об`єкт лізингу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.11.2022 відкрито провадження у справі № 911/2186/22, розгляд справи в порядку загального позовного провадження призначений у підготовчому засіданні на 30.11.2022.

Ухвалою господарського суду від 30.11.2022 підготовче засідання у справі № 911/2186/22 було відкладено на 21.12.2022

19.12.2022 через канцелярію господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» надійшло клопотання № 280/12/ю від 09.12.2022 (вх. № 18640/22), в якому позивач уточнив пункт 4 прохальної частини позовної заяви вказавши: «зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «НТБ Технології» повернути об`єкт лізингу за договором…».

Ухвалою господарського суду від 21.12.2022 закрито підготовче провадження у справі № 911/2186/22, справу призначено до розгляду по суті на 23.01.2022.

Ухвалою суду від 23.01.2023 розгляд справи був відкладений на 15.02.2023.

Присутнім в судових засіданнях представником позивача були підтримані позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача жодного разу в засідання суду не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов до суду не надіслав.

Судом перевірено та встановлено, що відповідач належним чином був повідомлений про розгляд даної справи судом за його участі. Вказаний факт підтверджується наявним в матеріалах справи конвертом, разом з ухвалою суду, що повернулась на адресу суду з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17).

Сам лише факт не отримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Суд відзначає, що зазначена позивачем при зверненні до господарського суду адреса відповідача є офіційною адресою місцезнаходження відповідача та значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, витяг з якого зроблено судом.

У зв`язку з введенням указами Президента України воєнного стану на всій території України, можливістю незнаходження осіб за вказаними ними адресами, припиненням роботи АТ «Укрпошта» на тимчасово окупованих територіях України, відсутністю у суді фінансування на здійснення відправлення поштової кореспонденції, з метою належного повідомлення сторін, відповідно до приписів пунктів 6, 7 ст. 6 та ст. 169 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе повідомляти осіб про хід справи не через АТ «Укрпошта», а іншими засобами, які доступні в період воєнного стану (надсилання повідомлення на електрону пошту сторін, електронний кабінет, повідомлення на офіційному сайті суду); докази повідомлення долучати до матеріалів справи.

Так, у зв`язку з недостатніми бюджетними призначеннями на 2022 рік та відсутністю знаків поштової оплати, копії ухвал суду були направлені відповідачу на електронну адресу (ntb16@ukr.net), про що були складені відповідні довідки.

Суд відзначає, що зазначена електронна адреса є офіційною адресою відповідача та значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, витяг з якого зроблено судом.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Крім того, за ініціативою позивача, ухвали суду направлялись на адресу відповідача, про що до матеріалів справи були надані відповідні докази.

У даному випадку, судом також береться до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 911/2186/22 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

07.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НТБ Технології» (лізингоодержувач) укладений Договір фінансового лізингу № 11995-SME-FL.

З індивідуальної частини договору вбачається, що сторони підписанням даного договору погоджують, що невід`ємну частину договору становлять Загальні умови до договору фінансового лізингу в редакції від 17.08.2021, що знаходяться в загальному доступі на веб-сайті лізингодавця.

Умовами п.п. 2.2, 2.3 Загальних умов визначено, що Загальні умови застосовуються з врахуванням умов індивідуальної частини договору, що укладений між лізингодавцем та лізингоодержувачем. Якщо положення індивідуальної частини договору суперечать положенням Загальних умов, для врегулювання відносин між лізингодавцем та лізингоодержувачем застосовуються положення індивідуальної частини договору.

Так, за умовами п. 4.1 Загальних умов лізингодавець зобов`язується набути у власність лізингодавця і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно, а лізингоодержувач зобов`язується прийняти об`єкт лізингу та сплачувати лізингові платежі, та інші платежі згідно з умовами договору.

Строк користування об`єктом лізингу складається з періодів (місяців) лізингу та зазначається в індивідуальній частині договору. Строк лізингу починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі об`єкта лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше 1 року від дати підписання сторонами акту приймання-передачі об`єкту лізингу (п. 4.2 Загальних умов).

Пунктом 5.1 Загальних умов визначено, що приймання лізингоодержувачем об`єкта лізингу в лізинг оформлюється шляхом складання акту приймання-передачі, що підтверджує якість, комплектність, справність, належний стан об`єкту лізингу і відповідність об`єкта лізингу техніко-економічним показникам, встановленим лізингоодержувачем, умовами і специфікаціям та умовам договору.

Пунктом 5.3 Загальних умов визначено, що з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об`єкту лізингу до лізингоодержувача переходять всі ризики, пов`язані з користуванням та володінням об`єкту лізингу.

Протягом всього терміну дії договору об`єкт лізингу є власністю лізингодавця. З дати підписання акту приймання-передачі (якщо інше не буде погоджено між лізингоодержувачем, лізингодавцем та продавцем письмово), лізингоодержувач має користуватись об`єктом лізингу у своїй господарський діяльності та зобов`язується використовувати об`єкт лізингу за його призначенням та згідно з умовами цього договору (п. 6.1 Загальних умов).

Лізингоодержувач зобов`язаний за власний рахунок утримувати об`єкт лізингу в належному технічному та робочому стані, вчасно здійснювати ремонти та обслуговування об`єкта лізингу та проходити техогляди. Всі витрати, пов`язані з експлуатацією, технічним обслуговуванням та ремонтом об`єкту лізингу несе лізингоодержувач (п. 6.2 договору).

Відповідно до п. 8.1 Загальних умов лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі, а також вартість послуг за організацію фінансування, відповідно до Загальних умов та Графіку. Всі платежі за договором виконуються у розмірі та у дату платежу, а також у спосіб та на умовах, вказаних для відповідного платежу у цих Загальних умовах, індивідуальній частині договору, відповідному Графіку, рахунках виставлених лізингодавцем та інших документах лізингу, в залежності від випадку та з урахуванням змін, що можуть відбуватись відповідно до положень документів лізингу.

Лізингоодержувач зобов`язаний виконати на користь лізингодавця наступні лізингові платежі щодо об`єкту лізингу: перший лізинговий платіж; перший періодичний лізинговий платіж; другий і всі наступні періодичні лізингові платежі (п. 8.2 Загальних умов).

Розрахунки за договором здійснюються на базі фактичної кількості календарних днів на місяць, та року, що складається з 365 днів (п. 8.6 Загальних умов).

Лізингодавець направляє лізингоодержувачу рахунки щодо сплати лізингових платежів. Неотримання таких рахунків лізингоодержувачем не звільняє його від обов`язку сплачувати лізингові платежі згідно з договором (п. 8.7 Загальних умов).

Пунктом 8.11 Загальних умов визначено, що в разі недостатності суми сплаченої лізингоодержувачем (або третьою стороною за лізингоодержувача) для сплати загальної суми заборгованості, належної до сплати лізингоодержувачем за договором, сплачена сума буде зараховуватись в наступному порядку: погашення неустойки (пені, штрафів); сплата прострочених платежів за договором; погашення прострочених лізингових платежів (починаючи з суми найдавнішої несплати); сплата поточних лізингових платежів.

За порушення обов`язку зі своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених договором, лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, нарахованої на суму непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, та відшкодовує всі збитки, завдані лізингоодержувачем лізингодавцеві, понад вказану пеню (п. 8.16 Загальних умов).

Так, у розділі 1 індивідуальної частини Договору фінансового лізингу № 11995-SME-FL від 07.12.2021 між сторонами було погоджено:

Об`єкт лізингу: сівалка точного висіву Great Plains YP2425, нова 1 (одна) одиниця;

Строк лізингу: 60 місяців;

Загальна вартість об`єкту лізингу: на момент укладення договору становить 6 720 350,00 грн., в т.ч. ПДВ;

Лізингові платежі: лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі, а також вартість послуг за організацію фінансування, відповідно до Загальних умов та Графіку, наведеному в розділі 3 індивідуальної частини договору. Всі такі платежі виконуються в розмірі та у дату платежу, а також у спосіб та на умовах, вказаних для відповідного платежу у Загальних умовах, Графіку, рахунках виставлених лізингодавцем та інших документах лізингу.

Розділом 2 індивідуальної частини Договору фінансового лізингу № 11995-SME-FL від 07.12.2021 між сторонами узгоджена «Специфікація об`єкту лізингу», зокрема, об`єктом лізингу виступає: сівалка точного висіву Great Plains YP2425, нова 1 (одна) одиниця.

У розділі 3 індивідуальної частини Договору фінансового лізингу № 11995-SME-FL від 07.12.2021 між сторонами був погоджений «Графік сплати лізингових платежів».

09.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НТБ Технології» (лізингоодержувач) укладена Додаткова угода № 1 до Договору фінансового лізингу № 11995-SME-FL від 07.12.2021, за яким сторони дійшли згоди внести зміни до пункту 10 індивідуальної частини та викласти його в наступній редакції: «загальна вартість об`єкту лізингу, що передається за договором, на момент укладення договору становить 6 681 150,00 грн., в т.ч. ПДВ. Графік оплати лізингових платежів щодо об`єкту лізингу визначається у Графіку сплати лізингових платежів зазначеного в розділі 3 індивідуальної частини договору».

Крім того, сторонами було внесено зміни до розділу 3 «Графік сплати лізингових платежів».

09.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НТБ Технології» (лізингоодержувач) підписаний Акт приймання-передачі до Договору фінансового лізингу № 11995-SME-FL від 07.12.2021, за яким лізингоодержувачем підтверджено фактичне приймання від лізингодавця предмету лізингу: сівалка точного висіву Great Plains YP2425, нова 2020 року виготовлення, серійний № GP-С1706Q, в кількості 1 (одна) одиниця, загальною вартістю 6 681 150,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором в частині повної та своєчасної сплати лізингових платежів, внаслідок чого, за розрахунками позивача, за відповідачем за період з 26.02.2022 року по 27.10.2022 року обліковується заборгованість у розмірі 867 647,88 грн.

Судом встановлено, що внаслідок порушення відповідачем зобов`язань за договором, 18.10.2022 року позивач направив відповідачу повідомлення № 202/10/ю від 18.10.2022 року про розірвання договору та повернення протягом 10 (десяти) робочих днів з дня припинення договору об`єкта лізингу. Факт направлення вказаного повідомлення підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку від 18.10.2022 та описом вкладення у цінний лист від 18.10.2022.

Втім, відповідач заборгованість зі сплати лізингових платежів у розмірі 867 647,88 грн. не сплатив, об`єкт лізингу не повернув.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Правовідносини сторін у цій справі виникли з договору фінансового лізингу.

Частиною 1 статті 292 Господарського кодексу України визначено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 глави 58 ЦК України та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов`язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об`єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» порядок та умови набуття лізингоодержувачем об`єкта фінансового лізингу у власність визначаються договором фінансового лізингу або зазначеним у такому договорі окремим договором купівлі-продажу (викупу) об`єкта фінансового лізингу, або іншим договором, визначеним договором фінансового лізингу. Лізингоодержувач має право набути у власність об`єкт фінансового лізингу, за умови належного виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань, за договором фінансового лізингу, у тому числі із сплати лізингових та інших платежів, а також (у разі виникнення) неустойки (штрафу, пені), якщо інше не передбачено таким договором.

Належне виконання лізингоодержувачем обов`язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У справі, що розглядається, лізингоодержувач не виконував зобов`язань з оплати лізингових платежів належним чином, що призвело до виникнення заборгованості за договором, у зв`язку із чим позивач скористався своїм правом на відмову від договору та просив погасити заборгованість за договором і повернути предмет лізингу відповідно до умов договору та чинного законодавства.

Позивач зазначає, що з урахуванням часткових оплат за договором заборгованість відповідача зі сплати лізингових платежів становить 867 647,88 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу.

До складу лізингових платежів включаються: 1) сума, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу; 2) винагорода лізингодавцю за отриманий у фінансовий лізинг об`єкт фінансового лізингу; 3) інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору фінансового лізингу та передбачені таким договором.

Враховуючи структуру та зміст лізингових платежів, ці платежі не є рівнозначними платі за користування, на відміну від орендної плати, позаяк містять в собі таку складову, як відшкодування частини вартості об`єкта лізингу, і з моменту розірвання договору лізингу зобов`язання лізингодавця щодо передачі об`єкта лізингу у власність лізингоодержувача є припиненим, відповідно в лізингоодержувача припинилось зобов`язання щодо відшкодування вартості цього об`єкта.

Доказів сплати лізингових платежів у заявленому розмірі матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем в розмірі 867 647,88 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Враховуючи викладене, оскільки сума боргу відповідача в розмірі 867 647,88 грн. підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив суд зобов`язати відповідача повернути предмет лізингу за Договором фінансового лізингу № 11995-SME-FL від 07.12.2021, зокрема, сівалку точного висіву Great Plains YP2425, нова, 2020 року виготовлення, серійний № GP-С1706Q, в кількості 1 (одна) одиниця, внаслідок розірвання договору.

Пунктом 7 частини 2 статті 21 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначений обов`язок лізингоодержувача у разі закінчення строку, на який лізингоодержувачу передано об`єкт фінансового лізингу у володіння та користування (якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об`єкт фінансового лізингу), а також у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу та в інших випадках дострокового повернення об`єкта фінансового лізингу, повернути об`єкт фінансового лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння та користування, з урахуванням нормального зносу, або у стані, визначеному договором фінансового лізингу та супровідною документацією на об`єкт фінансового лізингу.

Пунктом 9.1 Загальних умов визначено, що істотним порушенням умов договору вважається, зокрема, та не виключно часткова або повна не сплата лізингоодержувачем лізингових платежів або будь-яких інших платежів за договором на дату платежу.

В будь-який час після настання події невиконання зобов`язань, лізингодавець за своїм рішенням, та без жодної шкоди для будь-яких інших прав лізингодавця за договором може розірвати або відмовитись від договору в односторонньому порядку з настанням наслідків передбачених пунктом 9.3 Загальних умов шляхом направлення повідомлення про відмову.

Розірвання лізингодавцем договору після настання події невиконання зобов`язань тягне за собою обов`язок лізингоодержувача за власний рахунок передати лізингодавцю об`єкт лізингу в місці та в строк визначний у повідомленні про відмову; повну сплату лізингоодержувачем впродовж 10 робочих днів після одержання повідомлення про відмову заборгованості за договором, строк виконання якої настав, в тому числі, несплаченої суми штрафних санкцій і відшкодування заподіяної шкоди, а також сплатити всі необхідні платежі за договором, строк оплати за якими настав до або в день розірвання лізингодавцем договору в розмірі вказаному у повідомленні про відмову. Сторони прийшли до згоди про те, що з моменту направлення лізингодавцем повідомлення про відмову, строк погашення усієї чергової поточної заборгованості за цим договором вважається таким, що настав.

Суд враховує, що позивачем повідомлення про розірвання договору направлено відповідачу відповідно до умов договору.

Приймаючи до уваги, що Договір фінансового лізингу № 11995-SME-FL від 07.12.2021 розірваний позивачем внаслідок порушення його умов відповідачем, предмет лізингу підлягає поверненню позивачу.

Крім того, позивач звертаючись до суду просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 26,58 грн., нарахованої за період з 26.12.2021 по 27.12.2021.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Відповідно до пункту 8.16 Загальних умов за порушення обов`язку зі своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених договором, лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, нарахованої на суму непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, та відшкодовує всі збитки, завдані лізингоодержувачем лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування даної пені за прострочення сплати платежів, передбачених даним договором та/або чинним законодавством України, припиняється через вісімнадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися. Сплата пені не звільняє лізингоодержувача від обов`язків за даним договором.

На підставі вказаних норм права, враховуючи, що розрахунок пені є арифметично вірним, суд дійшов висновку про задоволення вимоги про стягнення пені в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НТБ Технології» (08292, Київська область, м. Буча (пн), вул. Тургенєва, 1, код ЄДРПОУ 37779058) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43, код ЄДРПОУ 35912126) 867 647 (вісімсот шістдесят сім тисяч шістсот сорок сім) грн. 88 коп. заборгованості по лізинговим платежам, 26 (двадцять шість) грн. 58 коп. пені та 72 910 (сімдесят дві тисячі дев`ятсот десять) грн. 27 коп. судового збору.

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «НТБ Технології» (08292, Київська область, м. Буча (пн), вул. Тургенєва, 1, код ЄДРПОУ 37779058) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43, код ЄДРПОУ 35912126) предмет лізингу за Договором фінансового лізингу № 11995-SME-FL від 07.12.2021, а саме: сівалку точного висіву Great Plains YP2425, нова 2020 року виготовлення, серійний № GP-С1706Q, в кількості 1 (одна) одиниця.

Видати наказ.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 23.03.2023.

Суддя О.О. Христенко