Рішення

від 23.03.2023 по справі 917/1241/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2023 Справа № 917/1241/22

м.Полтава

Суддя Паламарчук В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін матеріали

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116

до відповідача Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту виконавчого комітету Козельщинської селищної ради, вул. Остроградського, буд. 75/15, смт.Козельщина, Кременчуцький район, Полтавська область, 39100

про стягнення 521 887,10 грн,

Встановив:

06.10.2022 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту виконавчого комітету Козельщинської селищної ради про стягнення 521887,10 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", з яких: 395039,74 грн - основний борг, 47923,39 грн - пеня, 6898,55 грн -3% річних, 72025,42 грн - інфляційні втрати.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2022 позовну заяву передано на розгляд судді Паламарчука В.В.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач не здійснив оплату за спожитий газ за листопад 2021р. в розмірі 395 039,74 грн.

Ухвалою від 12.10.2022р. суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою суд встановив процесуальні строки: відповідачу для подання відзиву на позов - не пізніше 15 днів з дня вручення ухвали, та для подання заперечень до 5 днів з дати отримання від позивача відповіді на відзив; позивачу для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту отримання відзиву.

15.11.2022р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вхід. №8750). У відзиві відповідач не заперечує проти позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 395 039,74 грн. та просить суд відмовити в стягненні 47923,39 грн - пені, 6898,55 грн -3% річних та 72025,42 грн - інфляційних втрат.

Від позивача 18.11.2022р. до суду надійшла відповідь на відзив (вхід. №8876), в якій позивач вказує на те, що нараховані 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника на прострочення грошового зобов`язання. Пеня нарахована відповідно до п. 4.5 Типового договору. Підписавши договір відповідач погодився з тим, що за неналежне його виконання на нього буде покладено відповідальність згідно умов Типового договору. Боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за будь-яких обставин. Позивач вказує на те, що відповідач взагалі не обґрунтував свою правову позицію стосовно наявності підстав для зменшення пені.

В ході розгляду даної справи господарським судом Полтавської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

У встановлені судом строки додаткових письмових доказів, клопотань, заяв та пояснень від сторін до суду не надійшло.

Згідно з частиною третьою статті 252 ГПК України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відділ освіти, сім`ї, молоді та спорту Козельщинської селищної ради з 29.10.2021 по 31.10.2021, з 01.11.2021 по 20.11.2021 автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».

Факт включення Відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого Відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується:

- типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії", що був підписаний між позивачем та відповідачем в якому зазначено ЕІС код останнього 56XS000163С7К00Y;

- листом оператора ГТС від 05.07.2022 № ТОВВИХ-22-7030 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС кодом 56XS000163С7К00Y;

- довідкою про об`єми поставленого ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України".

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015р. (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205,633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. Однак, сторонами було підписано типовий договір, що свідчить про згоду відповідача із умовами купівлі-продажу природного газу у постачальника «останньої надії» (далі - Типовий договір).

Умовами Типового договору передбачено наступне:

- За цим Договором Постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором (п.2.1);

- Відносини Сторін, що є предметом цього Договору, але не врегульовані ним, регулюються згідно із Цивільним кодексом України, Законом України «Про ринок природного газу», Правилами постачання, Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року N2493 (далі - Кодекс газотранспортної системи), Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року N 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем) (п.2.3);

- Постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається Постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для Сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення Постачальником на власному сайті (п.4.1);

- Об`єм (обсяг) постачання природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ / Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу (п.4.2);

- Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено (п.4.3);

- Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до пункту 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п.4.4);

- У разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У разі порушення побутовим Споживачем строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми борг (п.4.5);

- За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавство (п.8.1);.

- Постачальник має право вимагати від Споживача відшкодування збитків, а Споживач відшкодовує збитки, понесені Постачальником, виключно у разі:

- порушення Споживачем строків розрахунків з Постачальником - в розмірі, погодженому Сторонами в цьому Договорі;

- відмови Споживача надати представнику Постачальника доступ до свого об`єкта, що завдало Постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків Постачальника (п.8.2);

- Цей Договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу Споживачу в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу Постачальником.

Розірвання (припинення дії) цього Договору не звільняє Споживача від обов`язку сплатити заборгованість Постачальнику за цим Договором (п.11.1).

Відповідно до Акту приймання-передачі від 31.10.2021 (а.с.18) у жовтні Позивач поставив Відповідачу природний газ в розмірі 1,21700 тис. куб.м. на суму 20 445,60 грн. Згідно рахунку №31518 (а.с.19) позивач у листопаді поставив Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту виконавчого комітету Козельщинської селищної ради природний газ у розмірі 23,51427 тис.куб.м. на суму 395 039,74 грн.

Відповідач оплату за поставлений газ у жовтні здійснив у повному обсязі, оплату за листопад 2021р. у розмірі 395 039,74 грн. відповідач не здійснив.

Відповідно до розрахунку заборгованості (а.с.24) станом на 31.07.2022р. заборгованість Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту виконавчого комітету Козельщинської селищної ради становить 395039,74 грн.

На підставі викладеного позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 47923,39 грн. (за жовтень за період з 01.12.2021р. по 09.12.2021р. в розмірі 85,70 грн. та за листопад за період з 01.01.2022р. по 31.06.2022р. в розмірі 47 837,69 грн.), 3% річних в розмірі 6898,55 грн. (за жовтень за період з 01.12.2021р. по 09.12.2021р. в розмірі15,12 грн. та за листопад за період з 01.01.2022р. по 31.07.2022р. в розмірі 6883,43грн.) та інфляційні втрати за листопад в розмірі 72025,42 грн. за період з 01.01.2022р. по 31.07.2022р.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованість в розмірі 521 887,10 грн., з яких: 395039,74 грн - основний борг, 47923,39 грн - пеня, 6898,55 грн - 3% річних, 72025,42 грн - інфляційні втрати (розрахунки, а.с.12-13).

При ухваленні рішення судом враховано наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Правовідносини, що склалися між сторонами регулюються договором поставки, відповідно до якого продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно у власність другій стороні, а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки (ст. 712 Цивільного кодексу України).

Так, як предметом заявленого позову є поставка природного газу, правовідносини регулюються спеціальними законами та нормативними актами, а саме Законом України «Про ринок природного газу» від 09.04.2015 № 329-VIII, Кодексом газотранспортної системи та Правилами постачання природного газу, затвердженими Постановою Національної комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496.

Із наданих позивачем доказів вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

26.10.2021 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 за № 809 і від 9 грудня 2020 № 1236».

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України №1102 визначено зобов`язання Акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України», Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», операторів газорозподільних систем, забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником. Відділ освіти, сім`ї, молоді та спорту Козельщинської селищної ради (Споживач) є бюджетною установою (в значенні Бюджетного кодексу України).

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем об`єми природного газу, спожитого Відповідачем автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених, Позивачем.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015, договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501.

Так, відповідно до підпункту 4.2. розділу IV Договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу XII Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 (далі - Кодекс ГТС) у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до договору, так як одностороння відмові від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається.

За приписами ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Позивач проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи і оператора ГТС.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 1 жовтня 2021 року ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 1102. Цією ж Постановою Кабінету Міністрів України № 1102 на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021 встановлено граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість. Протягом жовтня-листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн за 1 куб.метр, отже у цей період застосовується гранична ціна в 16,8 грн за 1 куб.метр.

З 1 грудня 2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов Договору і опублікована/оприлюднена на сайті Позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price. Ціна природного газу також підтверджується довідкою Позивача (а.с.21).

Відповідно до пункту 4.3. Договору, Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет у споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено).

У жовтні Позивач поставив Відповідачу природний газ в розмірі 1,21700 тис. куб.м. на суму 20 445,60 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі від 31.10.2021 (а.с.18). У листопаді згідно рахунку №31518 (а.с.19) позивач поставив Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту виконавчого комітету Козельщинської селищної ради природний газ у розмірі 23,51427 тис.куб.м. на суму 395039,74 грн.

Позивачем на електронну адресу (а.с.20) та поштову адресу (а.с.21-23) відповідачу направлено рахунок №31518 на оплату поставленого у листопаді природного газу на суму 395039,74 грн.

Пунктом 4.4. Типового Договору передбачено, що Споживач зобов`язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місцем постачання природного газу.

Таким чином, укладений між сторонами публічний типовий Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202,509 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Із наданих позивачем доказів та розрахунку (а.с.24) вбачається, що з 29.10.2021 по 31.10.2021, з 01.11.2021 по 20.11.2021 року Позивач поставив природний газ в обсязі 24,73127 тис.куб.м. на загальну суму 415485,33 грн. Споживач за поставлений газ розрахувався частково в розмірі 20 445,60 грн., розмір заборгованості станом на 31.07.2022р. становить 395 039,74 грн.

З урахуванням викладений обставин заборгованість в розмірі 395039,74 грн. є доведеною належними доказами та підлягає стягненню з боржника.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 4.5. Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Так, за жовтень 2021р. позивачем нараховано відповідачу за період з 01.12.2021р. по 09.12.2021 р. пеню в розмірі 85,70грн., за листопад за період з 01.01.2022р. по 31.06.2022р. пеню в розмірі 47 837,69 грн. (розрахунок а.с12-13).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, суд прийшов до висновку про правомірність заявлених вимог в частині стягнення пені в сумі 47 923,39 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач заявив до стягнення 3% річних за жовтень за період з 01.12.2021р. по 09.12.2021р. в розмірі 15,12 грн., за листопад за період з 01.01.2022р. по 31.07.2022р. в розмірі 6883,43 грн., а також інфляційних втрат за листопад 2021р. за період з 01.01.2022р. по 31.07.2022р. в розмірі 72025,42 грн., (розрахунок а.с.12-13).

Перевіривши надані позивачем розрахунки пред`явлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що такі розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства, виконані арифметично вірно, вказані суми нараховані обґрунтовано та підлягають до стягнення.

У відзиві на позовну заяву (вхід. №8750 від 15.11.2022р.) Відділ освіти, сім`ї, молоді та спорту виконавчого комітету Козельщинської селищної ради просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 47 923,39 грн., 3% річних в розмірі 6898,55 грн. та інфляційних втрат в сумі 72025,42 грн., посилаючись на те, що перебувають в умовах тяжкої фінансової ситуації з огляду на слабку наповнюваність бюджету Козельщанської територіальної громади через воєнні дії в Україні та виставлені штрафні санкції непомірно великі порівняно із сумою основного боргу і є несправедливими та необґрунтованими. При цьому відповідач посилається на статті 551 ЦК України, 233 ГК України як право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій.

Згідно зі статтею 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Системний аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання господарським судом оцінки поданим учасниками справи доказам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим з огляду на інтереси сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначність прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків та інше. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду від 03.10.2019 у справі N 914/2202/18, від 12.09.2019 у справі N 910/10427/18, від 11.09.2019 у справі N 905/2149/18, від 06.09.2019 у справі N 914/2252/18, від 27.09.2019 у справі N 923/760/16.

Оскільки у відзиві на позовну заяву відповідач просить суд відмовити у стягненні пені, не заявлено клопотання про зменшення розміру неустойки (а лише зазначено про право суду її зменшити), з врахуванням того, що обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання, суд не вбачає підстав для відмови в стягненні пені в розмірі 47923,39 грн.

Що стосується нарахованих позивачем 3% річних в розмірі 6898,55 грн. та інфляційних втрат в розмірі 72025,42 грн., суд зазначає наступне:

Платежі, встановлені у ст. 625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, як, наприклад, статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у п. 27, 28 Постанови від 12.02.2020 по справі №917/1421/18 зробив висновок про те, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а становлять спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу належить до складу грошового зобов`язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ними утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин, річні та інфляційні втрати є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, тому не підлягають зменшенню, а твердження відповідача є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі, як доведеного, обґрунтованого та не спростованого відповідачем.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується частиною першою статті 129 ГПК України, в зв`язку з чим, витрати зі сплати судового збору в розмірі 7828,31 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, ст. 129, 232-233, 237-238, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту виконавчого комітету Козельщинської селищної ради (вул. Остроградського, буд. 75/15, смт. Козельщина, Кременчуцький район, Полтавська область, 39100, код ЄДРПОУ 42120272) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, буд. 1, м.Київ, 04116, код ЄДРПОУ 42121452) 395039,74 грн - основний борг, 47923,39 грн - пеня, 6898,55 грн -3% річних, 72025,42 грн - інфляційні втрати, а також витрати на сплату судового збору в розмірі 7828,31грн.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України).

Суддя Паламарчук В.В.