Рішення

від 25.07.2006 по справі 22-1453 2006

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

апеляційний

суд черкаської області

Справа №  

22-1453    2006 р.                                      Головуючий по 1 інстанції

Категорія         спори,            що                                   Чепурний В.П.

виникають      

з       договорів

дарування

Доповідач в апеляційній Інстанції

Василенко Л.І.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2006   р колегія суддів Судової палати в цивільних

справах апеляційного суду Черкаської області в

складі:

головуючого                       Кісіля М.О.

суддів                                Василенко Л.І. Корнієнко Н.В.

при секретарі                        Шанауріній І.О.

з участю прокурора

адвокатів                            Петренко В.М. Гарань В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті

Черкаси апеляційні скарги ОСОБА_1та ОСОБА_2на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 31 травня 2006

р. по справі за позовом ОСОБА_1до

ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3,

ОСОБА_4про вселення , зобов'язання не чинити перешкоди в користуванні будинковолодінням та за зустрічним позовом

ОСОБА_2до ОСОБА_1, ОСОБА_3про визнання права власності на частину

домоволодіння , визнання договору дарування частково

недійсним та вселення,

встановила:

05.10.2005р. ОСОБА_1звернувся в суд з позовом до

ОСОБА_2., треті особи ОСОБА_3., ОСОБА_4. про

вселення , зобов'язання не чинити перешкоди в користуванні будинковолодінням. В обгрунтування заявлених

вимог вказав, що йому на праві

власності належить будинковолодіння АДРЕСА_1в м. Черкаси. Власником даного домоволодіння до оформлення права

власності на нього була його мати -

ОСОБА_3. В даний час він навчається в університеті у зв'язку з чим тимчасово проживає в м. Києві. Під час його хвороби мати

знаходилась біля нього і в спірному будинку

ніхто не проживав. Після приїзду в м. Черкаси в березні 2005 р. вони не змогли потрапити в будинок, так як його батько

ОСОБА_2самоправно вселився в будинок, проживає там з співмешканкою, яка вселилась в будинок без його згоди,

поміняв замки і він з матір'ю позбавлений можливості

користуватись будинком. Фактично батьки розлучені близько 20 років і ОСОБА_2ніяких прав на користування вказаним будинком не має.

Просив суд вселити його та його матір ОСОБА_3. в

будинковолодіння АДРЕСА_1в

м. Черкаси. Зобов'язати ОСОБА_2. не перешкоджати їм користуватись даним домоволодінням. Виселити ОСОБА_2з

співмешканкою з спірного домоволодіння.

20.10.2005 р. ОСОБА_2звернувся в суд з зустрічним позовом

до ОСОБА_3., ОСОБА_1про визнання права

власності на частину домоволодіння, визнання договору дарування частково

недійсним. В обгрунтування заявлених вимог вказав, що у зв'язку з поданим первинним позовом ОСОБА_1змушений

подати даний позов. Вказав, що з

ОСОБА_3. перебував у зареєстрованому шлюбі до ІНФОРМАЦІЯ_1р., розірвання шлюбу носило формальний характер,

оскільки вони продовжували проживати разом та вести спільне господарство. Від шлюбу мають сина ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_2р. народження, який проживав з ними.

17.07.2001 р. між ОСОБА_5та ОСОБА_3. був укладений договір дарування 17/25 частини будинку АДРЕСА_2в м. Черкаси. Вказана угода була заключна ОСОБА_3. за

взаємною з ним згодою. Даний договір дарування був фактично фіктивним, оскільки

в дійсності мав місце договір купівлі - продажу і вони спільними коштами оплатили вартість вказаної частки

домоволодіння. Після цього, перебуваючи з ОСОБА_3.

в фактичних шлюбних відносинах за спільні кошти зробили добудову придбаного будинку, чим істотно

збільшили його вартість. Після завершення

будівництва він став в ньому проживати, сплачувати комунальні послуги листопада 2004 р., з часу коли ОСОБА_3. перестала

проживати в спірному будинку. Вважає,

що спірне домоволодіння є спільною сумісною власністю, оскільки ніяких угод між ним та ОСОБА_3. щодо нього не укладалось.

Договір дарування спірного будинку укладений

між ОСОБА_3. та ОСОБА_1порушує його право власності на дане домоволодіння, оскільки подарована частина

домоволодіння належить йому та відповідачці на праві спільної сумісної власності, а тому повинен бути

визнаний частково недійсним.

Просив суд визнати за ним право власності на 1/2 частину

домоволодіння АДРЕСА_1в м. Черкаси

Визнати договір дарування частини даного домоволодіння від 15.08.2005 р. частково не дійсним.

01.12.2005 р. ОСОБА_2звернувся в суд з зустрічним позовом

до ОСОБА_3., ОСОБА_1про вселення та усунення

перешкод в користуванні житлом. Вказавши,

що він в даний час вимушений проживати в найманому житлі.

Просив суд вселити його в спірний будинок. Зобов'язати

ОСОБА_3. та ОСОБА_1усунути перешкоди в

користуванні житлом, шляхом надання йому доступу в будинок АДРЕСА_1в м. Черкаси.

10.03.2006р. ОСОБА_2подав додатковий позов, вказавши, що

загальна вартість майна, яка є

їхньою спільною з ОСОБА_3. власністю і була придбана виключно на зароблені ним

кошти, однак з його згоди залишилася в користуванні відповідачів і була

зареєстрована за ними на праві приватної власності, значно перевищує вартість

спірного будинку, тому просив визнати за ним

право власності на все домоволодіння АДРЕСА_1в м. Черкаси.

Рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 31

травня 2006 р. в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_2задоволені частково. Визнано

договір дарування 4/5 частин

будинковолодіння АДРЕСА_1в м. Черкаси між ОСОБА_3. та ОСОБА_1від 15.08.2005 р.

частково недійсним. Визнано за ОСОБА_2право власності на 2/5 частини будинковолодіння АДРЕСА_1в м.

Черкаси. Вселено ОСОБА_2в будинковолодіння АДРЕСА_1в м. Черкаси.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1просить рішення районного

суду скасувати з підстав невідповідності висновків

суду обставинам справи та у зв'язку з тим, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального

і процесуального права та ухвалити

нове рішення , яким його позовні вимоги задовольнити, в задоволені зустрічного позову ОСОБА_2відмовити.

При цьому вказується, що спірний будинок належав його

матері, нею був реконструйований, а тому маючи право

на розпорядження своїм майном, вона подарувала його йому, як своєму синові.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2просить

рішення районного суду скасувати з підстав невідповідності висновків суду

фактичним обставинам справи та при неповному з'ясуванні обставин, що мають

значення для справи та ухвалити нове рішення , яким його зустрічні позовні вимоги задовольнити повністю. Первісний

позов ОСОБА_1залишити без задоволення.

При цьому вказується на ті ж підстави, що і в апеляційній

скарзі. Крім того зазначив, що

суд не врахував, що загальна вартість майна, яка є їхньою спільною з ОСОБА_3. власністю і була придбана виключно на зароблені

ним кошти, однак з його згоди залишилася

в користуванні відповідачів і була зареєстрована за ними на праві приватної

власності, значно перевищує вартість спірного будинку. Таким чином суд

безпідставно відмовив йому у визнанні за ним права власності на дане

домоволодіння.

Судова колегія, заслухавши доповідь - доповідача, пояснення сторін, що

з'явились, перевіривши матеріали справи і

обговоривши підстави апеляційних скарг, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1. підлягає до задоволення,

апеляційна скарга Лановенко . О.І. до часткового

задоволення.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1. та

задовольняючи частково позовні вимоги

ОСОБА_2районний суд виходив з того , що ОСОБА_1. не довів порушення його прав і законних інтересів. Крім того, під

час слухання справи він скориставшись

тим, що до ОСОБА_2був застосований адміністративний арешт поміняв замки на вхідних дверях, не допустив батька до

житла та в суді відмовився від позовних

вимог про своє вселення та його виселення. В свою чергу, суд вважав доведеним факт сумісного проживання ОСОБА_2та ОСОБА_3.,

ведення спільного господарства,

наявність спільного бюджету і будівлю спільного житла. Крім того, районний суд виходив з того, що ОСОБА_1та ОСОБА_3. не було

надано належних доказів того, що вони будували

спірний будинок за свій кошт. Враховуючи викладені обставини суд першої інстанції прийшов до висновку про

визнання спірного договору дарування

частково недійсним та визнання за ОСОБА_2права власності на 2/5 частини будинковолодіння АДРЕСА_1в м. Черкаси. В

задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. відмовив.

Однак погодитись з таким висновком районного суду не

можна, оскільки висновки суду

не відповідають обставинам справи, суд не правильно застосував норми

матеріального права.

Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до

неправильного вирішення справи,

тому суд апеляційної інстанції на підставі п. п. З і 4 ст. 309 ЦПК України

рішення суду першої інстанції скасовує,

ухвалює нове рішення із наступних підстав.

Згідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності

набувається на підставах, що не заборонені законом,

зокрема із право чинів.

При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 331 наведеного

Кодексу право власності на новостворене

нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття

нерухомого майна до експлуатації,

право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до

закону підлягає державній реєстрації,

право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно до

договору дарування від 17.07.2001 р., посвідченого нотаріально, ОСОБА_5було

подаровано ОСОБА_3. 17/25 частини

будинку з належною частиною надвірних споруд АДРЕСА_2в м. Черкаси, розташовану на земельній ділянці розміром 1060

кв. м. Вказаний договір дарування

ніким не оспорений, а отже є чинним. Дане домоволодіння було добудоване, що вбачається з технічного паспорту та на підставі

рішення виконкому Черкаської міської ради № НОМЕР_1від 27.04.2004 р. ОСОБА_3. 31.05.2004 р.

Черкаською міською радою було видано

свідоцтво про право власності на вказані 4/5 частини будинку АДРЕСА_2в м. Черкаси (а. с. 22).

З державного акта на право приватної власності на землю

від 11.08.2004 р. вбачається,

що ОСОБА_3., на підставі рішення сесії міської ради від 29.12.2003 р. № НОМЕР_2

- 235 являється власницею земельної

ділянки площею 643 кв. м., яка розташована по АДРЕСА_2 в м. Черкаси та на якій побудоване спірне домоволодіння.

Таким чином, у ОСОБА_3 набула права власності на спірне

домоволодіння у відповідності до наведених вимог закону.

Зміст права власності, відповідно до ст. 317 ЦК України

полягає у тому, що власник має

право володіти, користуватись та розпоряджатись належним йому майном.

Згідно до наведеної норми ОСОБА_3. являючись власником

спірного домоволодіння правомірно

скористалась своїм правом та відповідно до договору дарування від 15.08.2005 р. подарувала належну їй частину

домоволодіння АДРЕСА_1в м. Черкаси своєму

синові ОСОБА_1.

Отже, ОСОБА_1. набув право власності на частину спірного

домоволодіння, оскільки у відповідності до вимог

ст. 334 ЦК України зазначений договір дарування був нотаріально посвідчений та здійснено його державну

реєстрацію (а. с. 26), а отже як власник

він вправі вимагати усунення перешкод в користуванні належною йому власністю. Тому, судова колегія вважає, що в даній частині

позовні вимоги ОСОБА_1. підлягають до задоволення.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що шлюб між

ОСОБА_2, та ОСОБА_3. був розірваний

ІНФОРМАЦІЯ_1р. На даний час ОСОБА_2. перебуває у фактичних шлюбних стосунках з іншою жінкою, що і сам не

заперечує.

Твердження ОСОБА_2про те, що він проживав з ОСОБА_3. однією сім'єю під час

фактичної купівлі спірної частини домоволодіння, оскільки насправді мав місце договір купівлі - продажу, а не дарування та

добудови до неї, внаслідок чого виникло права спільної сумісної власності на вказане домоволодіння, з посиланням на

норму ст. 74 . СК України не може бути взяте

судовою колегією до уваги, оскільки дана норма застосовується до правовідносин, які виникли після

набрання чинності СК України, тобто з 1 січня 2004 р. Як зазначалось вище, у відповідності до приведених норм

свідоцтво про право власності на реконструйовані

4/5 частини будинку АДРЕСА_2в м. Черкаси

ОСОБА_3. було видане на підставі рішення виконкому Черкаської міської ради № НОМЕР_1від 27.04.2004 р. - 31.05.2004 р.,

що свідчить про те, що спірна частина домоволодіння була отримана нею в дар та проведено її добудову за час дії

КпШС , який не містив аналогічної з СК норми.

В підтвердження заявлених позовних вимог ОСОБА_2не надано

доказів які б стверджували про існування угоди на

створення спільної сумісної власності.

Як роз'яснено Пленумом Верховного Суду України п.4

постанови від04.10.1991 р. № 7 «Про практику застосування судами законодавства,

що регулює право приватної власності

громадян на жилий будинок» згідно зі статтями 16 і 17 Закону «Про власність» право приватної власності на будинок, зокрема,

виникає, коли будівництво велось подружжям

в період шлюбу - жилий будинок у зв'язку з цим є їх спільною сумісною власністю, або велось за рахунок спільної праці

членів сім'ї - жилий будинок стає їх спільною сумісною власністю, якщо інше не було встановлено письмовою угодою

між ними.

Інші особи, що брали участь у будівництві жилого будинку

(його купівлі) не на підставі угоди про створення спільної власності, яка

відповідає законодавству, вправі вимагати

не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво (купівлю будинку), якщо допомогу забудовнику

(покупцю) вони надавали не безоплатно.

Крім того, ставлячи вимогу про визнання права власності на все спірне домоволодіння ОСОБА_2просить визнати договір

дарування лише частково не дійсним.

Виходячи з викладеного, колегія суддів не вбачає підстав

для задоволення позовних вимог ОСОБА_2в частині визнання за ним права власності

на спірне домоволодіння.

Вирішуючи питання про вселення ОСОБА_2в спірне

домоволодіння судова колегія

враховує, що він в даному домоволодінні зареєстрований не був, в підтвердження правомірності його вселення ніяких доказів не

надав, згідно до довідки адресно -довідкового

бюро Черкаської області до 05.01.2005 р. був зареєстрований в АДРЕСА_3 в м. Черкаси. Тому і зазначені позовні вимоги не підлягають до

задоволення.

Враховуючи, що ОСОБА_2в задоволенні позовних вимог

відмовлено, судова колегія

вважає, що у відповідності до вимог ст. 154 ЦПК України вимога викладена в апеляційній скарзі ОСОБА_1про скасування заходів

забезпечення позову підлягає до задоволення, а ухвали суду віді 7.11.2005 р. та

06.03.2006 р. підлягають скасуванню.

Керуючись ст . ст. 304 , 307 ,309 ,313 , 314 , 316 , 317

, 319 ЦПК України , судова колегія судової палати,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу

ОСОБА_1задовольнити.

Апеляційну скаргу

ОСОБА_2задовольнити частково. Рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від

31 травня 2006 р. скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1задовольнити. Зобов'язати ОСОБА_2не перешкоджати ОСОБА_1 користуватись  будинковолодінням АДРЕСА_1в м. Черкаси.

В задоволенні позовних вимог

ОСОБА_2відмовити.

Скасувати арешт накладений ухвалою

Соснівського районного суду м. Черкаси від

17.11.2005 р.

на домоволодіння АДРЕСА_1в м. Черкаси.

Скасувати арешт накладений ухвалою

Соснівського районного суду м. Черкаси від

06.03.2006   р. на майно, що знаходиться в домоволодінні

АДРЕСА_1в м.

Черкаси.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту

його проголошення , однак може

бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: