Рішення

від 16.03.2023 по справі 523/4395/22

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/4395/22

Провадження №2/523/517/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2023 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м.Одеси в складі:

головуючої судді - Середи І.В.,

за участю секретаря - Щербан О.Д.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №9 в м.Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс», Фонду державного майна України в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, Одеської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради, про визнання права користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ТОВ «Комплекс», Фонду державного майна України в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, Одеської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради, про визнання права користування житловим приміщенням, а саме кімнатою АДРЕСА_1 .

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що він разом із своєю дружиною ОСОБА_3 на підставі ордеру проживали у кімнаті АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 дружина померла, а відповідач ТОВ «Комплекс» ухиляється від укладення з ним договору найму житлового приміщення. Проте під час видачі відповідачем ордеру на житлову площу у гуртожитку, кімнати не відносилися до державного або громадського житлового фонду, а належали на праві приватної власності ТОВ «Комплекс», тому правовідносини мали бути оформлені шляхом укладання відповідного договору найму без видачі ордера. Факт видачі ордеру та подальше вселення і проживання позивача з дружиною у вказаній кімнаті протягом 19 років доводить факт укладання договору найму та наявність у нього права користування вказаною кімнатою на підставі ст. 64 ЖК України.

06 травня 2022 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

09 серпня 2022 року представник відповідача Одеської обласної державної адміністрації надав суду відзив, у якому просить відмовити у задоволенні позову до них, посилаючись на те, що обласна державна адміністрація не здійснює реєстрацію місця проживання, тому не порушує права позивача. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2019 року № 264-р «Про віднесення гуртожитків до сфери управління Одеської обласної державної адміністрації» передбачено передати безоплатно у власність територіальної громади м. Одеси гуртожитки адресою: АДРЕСА_2 та розпочати процедуру передачі. Для завершення передачі необхідно було розробити нову технічну документацію на будівлі гуртожитків. Після остаточного погодження передачі гуртожитків зазначені будівлі будуть передані у власність територіальної громади м. Одеси. Також просили розглядати справу у відсутності їхнього представника.

11 жовтня 2022 року від третьої особи Департаменту надання адміністративних послуг надійшли пояснення, в яких зазначено, що рішенням Господарського суду Одеської області від 09 квітня 2013 року відповідач ТОВ «Комплекс» позбавлений права власності на будинок АДРЕСА_3 , у зв`язку з неправомірність набуттям правопопередника, інформація про власника вказаного житлового приміщення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо даного об`єкта відсутня. Крім того, на виконання Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2019 року № 264-р Одеською обласною адміністрацією видано розпорядження в.о. голови від 17 травня 2019 року № 606/А-2019, яким передано безоплатно у власність територіальної громади м. Одеси, в тому числі і вказаний гуртожиток. А також повідомили, що у разі надання позивачем або його представником документів, які підтверджують наявність у особи права користування певним приміщенням, то це буде підставою для реєстрації місця його проживання.

11 жовтня 2022 року від регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях надійшов відзив на позов, в якому зазначили, що вони не є належними відповідачами у даному спорі, оскільки будинок гуртожитку АДРЕСА_3 перебуває у державній власності та відноситься до сфери управління Одеської обласної державної адміністрації відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2019 року № 264-р.

05 грудня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд.

Позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити. Позивач суду пояснив, що він 21 рік прожив з дружиною у кімнаті № 57 гуртожитку.

Представники відповідачів та третьої особи у судове засідання не з`явилися.

Представник відповідача ТОВ «Комплекс» причини неявки суду не повідомив, із клопотаннями до суду не звертався, відзив на позов не надавав.

Представник регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, із клопотаннями не звертався, надав суду відзив.

Представник Одеської обласної державної адміністрації просив слухати справу у його відсутності, надав суду відзив на позов.

Представник третьої особи - Департаменту надання адміністративних послуг надав суду пояснення та заяву про розгляд справи у його відсутності.

За змістом норми ч.6 ст.259 ЦПК України складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

За нормами ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно доч.1 ст.4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 уклали шлюб 25 вересня 1999 року.

23 грудня 2003 року ТОВ «Комплекс» видало ОСОБА_3 , яка працювала у ВАТ «3-й Автобусний парк», ордер серії 02 № 436 на право зайняття із сім`єю у складі однієї особи житлової площі у кімнаті АДРЕСА_1 .

На підставі даного ордеру ОСОБА_3 та позивач вселилися у надану кімнату гуртожитку. ОСОБА_3 зареєструвалася за вказаною адресою та відкрила на своє ім`я особовий рахунок.

З 09.09.2006 року право власності на житловий будинок (гуртожиток) АДРЕСА_3 було зареєстровано за ТОВ «Комплекс» на підставі рішення Господарського суду Одеської області по справі № 16/303-05-6317 від 15.07.2005 року. Право власності за ТОВ «Комплекс» виникло на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 15.07.2005 року за результатами розгляд справи № 16/303-05-6317.

З наявного в матеріалах справи Акту про проживання від 09 грудня 2021 року вбачається, позивач проживав і проживає у кімнаті АДРЕСА_1 з 2003 року разом зі своєю дружиною без реєстрації шлюбу. Вказаний акт складений головним інженером ТОВ «Комплекс» - ОСОБА_7 , сантехніком ТОВ «Компекс» - ОСОБА_8 та сусідами ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . За паспортом серії НОМЕР_1 , виданий 01 грудня 1998 року Миколаївським РВ УМВС України в Одеській області був зареєстрований в с. Андрієво-Іванове Андрієво-Іванівської сільської ради Березівського району Одеської області, 13.12.2021 р. його знято з реєстрацйного обліку за вказаною адресою.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 .

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Одеської області від 09.04.2013 року у справі № 16/303-056317 було скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 15.07.2005 року по справі № 16/303-5-6317, на підставі якого гуртожиток АДРЕСА_3 повернувся у державну власність.

Згідно з Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2019 року № 264-р гуртожитки по АДРЕСА_2 віднесено до сфери управління Одеської обласної державної адміністрації.

Серед основних прав і свобод людини і громадянинаКонституція України проголошує право на житло. Тобто право на житло - це одне із найважливіших соціально-економічних прав громадян України, оскільки воно стосується основ життя людини.

Згідно зіст. 47 Конституції Україникожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Невід`ємне право кожної людини на житло закріплено і в інших міжнародно-правових документах про права людини, у тому числі в Міжнародному пакті про економічні, соціальні й культурні права від 16 грудня 1966 року.

Повага до права людини на житло закріплена також уст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У разі порушення цих прав передбачено право на судовий захист. Ніхто не може примусово бути позбавлений житла, безпідставно виселений із нього або визнаний таким, що втратив право користування жилим приміщенням.

Відповідно дост.55 Конституції Україниправа і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Режим проживання в гуртожитку регулюється нормамиЖК України, а права та обов`язки сторін регламентуються також Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, які затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992р. № 572та Примірним положенням про гуртожитки, затвердженимпостановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 року № 208(було чинним на день видачі Ордеру Серії 02 № 436 від 23 грудня 2003 року), яке встановлює порядок надання жилої площі в гуртожитках підприємств, установ, організацій, користування цими гуртожитками та їх утримання.

Відповідно до ст. ст.127,128 ЖК Українидля проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Жила площа в гуртожитку надається одиноким громадянам і сім`ям, які мають право проживати у гуртожитках, за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації або органу місцевого самоврядування, у власності чи управлінні яких перебуває гуртожиток.

Відповідно дост. 129 ЖК Українина підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадяниновіспеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку.

Аналогічне положення міститься в п. 10 Розділу II Примірного Положення про гуртожитки, затвердженого постановою Міністрів Української РСР від 3 червня 1986 р. № 208 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі Примірне положення) в якому зазначено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер (додаток), який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу. Ордер може бути виданий лише на вільну жилу площу.

Відповідно п. 9 Примірного положення жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу.

Як зазначено у п. 14 Примірного положення, вселення в гуртожиток робітників, службовців, студентів, учнів та інших громадян провадиться в установленому порядку завідуючим (директором) гуртожитком або працівником, який його заступає, на підставі виданого адміністрацією підприємства, установи, організації ордера.

Пунктом 14 Примірного положення передбачено, що вселення інших членів сім`ї в указані приміщення допускається лише з дозволу адміністрації, профспілкового комітету і комітету комсомолу підприємства, установи, організації та письмової згоди членів сім`ї громадянина, які проживають разом з ним.

Вказане також узгоджується п. 6 Примірного положення про користування гуртожитками, затвердженогопостановою КМУ від 20.06.2018 року № 498, згідно якого на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає особі ордер за формою згідно з додатком, який є єдиним документом, що підтверджує право вселення на надану жилу площу в гуртожитку. Під час одержання ордера пред`являються документи, що посвідчують особу наймача та всіх членів сім`ї (для осіб, які не досягли 14 років, - свідоцтва про народження), включених до ордера. Ордер зберігається у особи, яка вселяється на жилу площу в гуртожитку, протягом усього строку її проживання у гуртожитку

Із системного аналізу вказаних норм вбачається, що вселення у гуртожиток і користування житловим приміщенням у гуртожитку відбувається на законних підставах у разі вселення на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету, а отримання спеціального ордеру є формалізованим підтвердженням наявності такого рішення.

Стосовно правомірності видачі ордеру на проживання ОСОБА_3 у вказаній кімнаті гуртожитку з огляду на рішення Господарського суду Одеської області від 09.04.2013 року у справі № 16/303-056317, суд дійшов наступного висновку.

Згідно приписів ч. 1ст. 59 ЖК Україниордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами відомостей, що не відповідають дійсності, про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.

З огляду на вищевказане, дійсність виданого ордеру презюмується законодавством, а тому він є дійсним, крім випадків, коли його недійсність встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили.

Статтею 64 ЖК Українипередбачено, що члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно дост. 65 ЖК України, наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Згідно ізст. 106 ЖК України, повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім`ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.

Відповідно дост. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбаченихКонституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Статтею 310 ЦК Українивизначено, що фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.

Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (ст. 29 ч. 1 ЦК України).

Механізм реєстрації місця проживання регулюєтьсяЗаконоом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"(ст.6) та Правилами реєстрації місця проживання, затвердженимипостановою КМУ від 02.03.2016 року № 207(п.18), зокрема документами, що підтверджують право на проживання в житлі є ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили про надання особи права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання та інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласника житла, наймача та членів його сім`ї.

Відповідно до п. 11 Примірного положення про користування гуртожитками, затвердженогопостановою КМУ від 20.06.2018 року № 498наймачі, які користуються жилою площею в гуртожитку, зобов`язані: своєчасно сплачувати за проживання в гуртожитку у строки, встановлені договором або законом; підтримувати чистоту і порядок у жилих та допоміжних приміщеннях; дотримуватися вимог пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил; використовувати жилу площу в гуртожитку за призначенням, забезпечувати збереження технічного обладнання в гуртожитку; забезпечувати за власний рахунок проведення ремонту жилого приміщення у гуртожитку (наймач - згідно з договором найму (оренди); не перешкоджати іншим особам у правомірному користуванні допоміжними приміщеннями в гуртожитку; не допускати виконання робіт та інших дій, що викликають псування приміщень, приладів та обладнання гуртожитку, порушують умови проживання інших осіб; у разі виселення з гуртожитку та/або набуття у власність жилого приміщення передати організації, яка здійснює управління гуртожитком, усе майно, що було надано їм у користування згідно з договором найму (оренди).

Згідно роз`яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12 квітня 1985 року №2, вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати: чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема, чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи зареєстровані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлено угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї певний порядок користування жилим приміщенням.

При цьому, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 15постанови «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» № 9 від 01 листопада 1996 року, наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача (власника) приміщення,або ж для відмови їй у цьому.

Представником позивача було надано копії квитанцій з розрахункової книжки за особовим рахунком № НОМЕР_2 за квартплату, комунальні та інші платежі за адресою: АДРЕСА_4 , з жовтня 2021 року по грудень 2022 року, а також довідка з КП «Теплопостачання міста Одеси» про відсутність заборгованості по сплаті послуг за опалення та гаряче водопостачання станом на 01 січня 2023 року.

З огляду на вищевикладене, у суду не виникає сумніву про подальшу сплату житловокомунальних послуг за вказаною вище адресою позивачем після смерті дружини.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які є сусідами позивача, підтвердили постійне проживання позивача разом з дружиною в кімнаті №5

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази належним чином підтверджують факт постійного проживання позивача за вказаною вище адресою.

Суд також враховує, що факт проживання позивача АДРЕСА_4 ніхто з відповідачів не заперечував і протягом всього часу проживання питання про його виселення не заявлено.

Таким чином, оцінивши всі докази у сукупності, суд вважає, що позов обґрунтований, прва позивача підлягають захисту,оскільки під час розгляду справи знайшло своє підтвердження користування позивачем по даний час житловою кімнатою гуртожитку, в яку він був вселений 23 грудня 2003 року разом із дружиною ОСОБА_3 .

Керуючись ст.ст.12,13, 76-81,89, 258-259, 263-265, 273, 354,355 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс», Фонду державного майна України в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, Одеської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради, про визнання права користування житловим приміщення задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , іпн: НОМЕР_3 ) право користування житловим приміщенням, а саме кімнатою АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Суддя

Повний текст рішення складено 24.03.2023 р.