Постанова

від 21.03.2023 по справі 442/5203/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 442/5203/21 Головуючий у 1 інстанції: Крамар О.В.

Провадження № 22-ц/811/4160/21 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Зеліско-Чемерис К.Р.

з участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 жовтня 2021 року в складі судді Крамара О.В. в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи Східницька селищна рада Східницької територіальної громади про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, визначення способів участі у вихованні дитини,-

встановив:

У липні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суд з позовом до ОСОБА_2 , з участю третьої особи Східницька селищна рада Східницької територіальної громади про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, визначення способів участі у вихованні дитини

Вимоги обґрунтовані тим, що разом із ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 08.08.2015, а 27.05.2021 ОСОБА_2 подала позов про розірвання шлюбу.

У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 19.09.2017.

Дитина зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає з матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 . Місце проживання дитини визначено дружиною самостійно.

Він пропонував дружині укласти договір про виконання батьківських прав щодо сина, але відповідачка відмовилась, відтак у договірному порядку не вдалося вирішити питання щодо його участі у вихованні дитини, досягти з матір`ю домовленості про побачення з дитиною також не вдається.

22 квітня 2021 року звернувся в службу у справах дітей Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області із заявою про визначення порядку його участі у вихованні та спілкуванні із сином, де йому повідомили, що він має подати відповідну заяву у службу у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини, а саме, у службу у справах дітей Східницької селищної ради.

Таку заяву подав у службу у справах дітей Східницької селищної ради, але до сьогоднішнього дня заява не розглянута, висновок не складено.

При цьому, дружина за допомогою її матері і баби чинить йому перешкоди у спілкуванні із сином, що змусило звернутися з даним позовом до суду.

Просив зобов`язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визначити такий спосіб участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та встановити такий графік побачень: перший тиждень місяця (з ночівлею) - з понеділка з 10,00 год. до середи 20,00 год.; другий тиждень місяця (з ночівлею) - з череди 10,00 год. до четверга 20,00 год.; третій тиждень місяця (з ночівлею) - з четверга 10,00 год. до п`ятниці 20,00 год.; четвертий тиждень місяця (з ночівлею) з 10,00 год. п`ятниці до 20,00 год. неділі за місцем постійного проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . У літній період часу забирати на один місяць і два тижня (півтора місяця) за домовленістю з відповідачкою. В зимовий період на свято св.. Миколая 19 грудня з 10,00 год. до19,00 год.; на Різдвяні світа з 01 січня по 08 січня; на Великодні свята з неділі з 13,00 год. до понеділка 13,00 год.

Оскаржуваним рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 жовтня 2021 року позов задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 , не чинити перешкод ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Встановлено ОСОБА_1 час спілкування та участі у вихованні з його малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , кожні першу та третю суботу та неділю місяця з 12.00 год. до 18.00 год., за фактичним місцем проживання мами в громадських місцях, у присутності матері ОСОБА_2 .

В решті позову відмовлено.

Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_1 , вважає рішення незаконним та необґрунтованим в частині встановленого йому способу і часу спілкування та участі у вихованні сина.

Зазначає, що законодавством України закріплено обов`язок того із батьків, який проживає окремо, брати участь у вихованні дитини, а у іншого з батьків виникає зустрічний обов`язок не чинити цьому перешкоди.

В апеляційній скарзі покликається, зокрема на те, що суд першої інстанції в порушення вимог ст. 19 СК України розглянув справу без висновку органу опіки та піклування, що має наслідком прийняття незаконного рішення.

На момент подання позову, відповідачка разом із сином проживала у с. Сторона, Дрогобицького району, Львівської області, тому до справи, як орган опіки та піклування залучено Службу у справах дітей Східницької ОТГ, однак у процесі розгляду справи відповідачка з дитиною переїхала у квартиру своєї матері у м. Дрогобич.

Також зазначає, що суд призначив недостатню кількість часу, необхідного для спілкування та виховання дитини, а також неправильно встановив місце для зустрічей. Крім цього, суд безпідставно призначив побачення у присутності матері ОСОБА_2 .

Звертає увагу, що при встановленні способу спілкування, суд має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

При цьому, піклуючись про сина, люблячи його, проявляючи бажання щодо участі у вихованні та спілкуванні з ним, маючи педагогічну освіту та позитивно характеризуючись, позбавлений судом права на достатнє спілкування з сином.

У процесі розгляду справи судом не встановлено обставин, які б свідчили про його аморальну чи неналежну поведінку по відношенню до дитини.

Таким чином, судом не встановлено підстав, які б унеможливлювали право батька на спілкування із сином чи свідчили б про те, що спілкування батька з сином перешкоджає нормальному розвитку дитини.

При цьому, суд не врахував те, що з народження дитини, разом з жінкою та сином проживали у будинку його батьків, тому, як і син звик бачитися кожного дня з дитиною, крім цього дитина має значну прихильність до нього, а глибокий психо-емоційний зв`язок був розірваний відповідачкою після зміни місця проживання.

Критично ставиться до способу побачень, який визначений судом, а саме до побачень з дитиною за місцем проживання матері у громадських місцях та здійснення за таких умов виховання дитини.

З моменту зміни місця проживання дитина бачила свого діда та бабу тільки два рази, що також негативно позначилося на психічному стані дитини.

Судом не врахована потреба бачитися з дитиною на його день народження та день народження батька, у період свят та днів народжень його діда та баби.

Також суд не визначив час для спільного відпочинку з сином у літній час та не врахував, що спосіб участі батька у вихованні дитини не виключає можливості спілкування батька з сином під час перебування дитини у дитячих начальних закладах.

Крім цього, суд безпідставно призначив побачення у присутності матері ОСОБА_2 , оскільки представлені медичні документи не вказують на наявність перешкод для спільного проведення з сином часу без матері.

Наявність конфлікту та неприязних відносин між батьками обумовлює проведення побачень з сином поза межами постійного проживання дитини без присутності матері, що забезпечить можливість вільно і без створення стресової та напруженої ситуації для дитини спілкуватися з нею.

Окремо зазначає, що суд може обумовити зустрічі батька з дитиною у присутності матері, якщо у процесі розгляду справи буде встановлено, що особисте спілкування з батьком може негативно вплинути на дитину та нашкодити її здоров`ю, у цьому контексті посилається на практику касаційного суду.

Просить скасувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 жовтня 2021 року в частині встановлення ОСОБА_1 часу спілкування та участі у вихованні з його малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , кожні першу та третю суботу та неділю місяця з 12.00 год. до 18.00 год., за фактичним місцем проживання мами в громадських місцях у присутності матері ОСОБА_2 .

Ухвалити нове рішення в частині встановлення ОСОБА_1 часу спілкування та участі у вихованні з його малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у такий спосіб: перший тиждень місяця (з ночівлею) з понеділка 10.00 год до середи 20.00 год.; другий тиждень місяця (з ночівлею) з середи 10.00 год. до четверга 20.00 год.; третій тиждень місяця (з ночівлею) з четверга 10.00 год до п`ятниці 20.00 год.; четвертий тиждень місяця (з ночівлею) з п`ятниці 10.00 год до неділі 20.20 год. за місцем постійного проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

У літній період забирати на один місяць і два тижні за домовленістю з відповідачкою

У зимовий період на свято Святого Миколая 19 грудня з 10.00 год до 19.00 год., на Різдвяні свята з 01 січня по 08 січня, на Великодні свята з неділі 13.00 год до понеділка 13.00. год.

Крім цього, апелянт просить залучити до участі у даній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Службу у справах дітей Дрогобицької міської ради та зобов`язати Службу у справах дітей Дрогобицької міської ради надати висновок щодо умов участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні з його малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

14.01.2022 на адресу апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_2 у якому покликаючись на відносини між сторонами та їх хронологію, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

26.01.2022 на адресу апеляційного суду надійшла відповідь ОСОБА_1 на відзив.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, в обґрунтування надав пояснення, аналогічні доводам скарги.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не прибула, неодноразово подавала додаткові пояснення до відзиву на скаргу, а також звернулася із клопотанням про розгляд справи у її відсутність у зв`язку із перебуванням за кордоном.

Інші учасники справи, а саме представник третіх осіб Східницька селищна рада Східницької територіальної громади та Дрогобицької районної державної адміністрації в судове засідання не прибули, не повідомили суд про причину неявки.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 на підтримку доводів скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення виходячи із такого.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий суд виходив того, що між позивачем та відповідачкою склалися неприязні стосунки, у результаті яких у сторін виник спір з приводу визначення порядку спілкування та приймання участі у вихованні сина позивачем, який проживає окремо від сина, у зв`язку з чим не має вільної можливості приймати участь у спілкуванні та вихованні з ним, оскільки відповідач переховує сина від позивача.

Таким чином, врахувавши обставини справи, а також те, що мати та батько це найрідніші для дитини люди на землі, тому одним із найосновніших їхніх немайнових прав є можливість постійного або хоча б систематичного спілкування, безпосереднього (прямого), телефонного, листовного, дитина має природну потребу і право спілкуватися з обома батьками, тому дійшов висновку, що позов у частині не чинити відповідачкою перешкод позивачу у спілкуванні з сином, підставний та підлягає задоволенню. Що стосується позовних вимог в частині визначення способу участі батька у спілкуванні та вихованні дитини, то позов у цій частині підлягає частковому задоволенню, при цьому з врахуванням віку дитини та його стану здоров`я, зустрічі батька з дитиною можливі лише в присутності матері.

Крім цього, суд зазначив, що у разі зміни обставин, пов`язаних із віком дитини, станом здоров`я, при наявності спору між батьками, позивач не позбавлений можливості згідно вимог ст. 158 СК України звернутись до органу опіки та піклування для встановлення способів участі у вихованні дитини або згідно ст. 159 СК України знову до суду про визначення іншого способу його участі у вихованні дитини.

Розглядаючи даний спір та перевіряючи законність оскаржуваного рішення згідно вимог ЦПК України колегія суддів враховує таке.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Згідно із копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1 а.с. 87).

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16.09.2021 задоволено позов ОСОБА_2 та розірвано шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який 08.08.2015 зареєстрований Дрогобицьким районним відділом ДРАЦС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), актовий запис № 30. Прізвище позивачки після розірвання шлюбу змінено на дошлюбне « ОСОБА_2 » (т. 1 а.с. 88, 202-203).

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18.05.2021, з врахуванням ухвали цього ж суду від 23.06.2021 про виправлення описки, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частин всіх видів його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку і не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 28 квітня 2021 і до досягнення дитиною повноліття (т. 1 а.с. 130-131).

Звертаючись з позовними вимогами у даній справі позивач ОСОБА_1 свої доводи зводить до того, що місце проживання спільної із відповідачкою дитини, колишньою дружиною визначено самостійно, у договірному порядку не вдалося вирішити питання щодо його участі у вихованні дитини, досягти з матір`ю домовленості про побачення з дитиною також не вдається, зокрема він пропонував укласти договір про виконання батьківських прав щодо сина, але відповідачка відмовилась, оскількидружина за допомогою її матері і баби чинить йому перешкоди у спілкуванні із сином, тому звернувся до суду.

Слідуючи відзиву на позовну заяву, відповідачка ОСОБА_2 просила залишити без задоволення позовну заяву (т. 1 а.с. 160-20).

При цьому, рішення про часткове задоволення позовних вимог відповідачка не оскаржує, натомість позивач вважає, що оскаржуване рішення є незаконним та просить задовольнити його вимоги у відповідний спосіб.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").

Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією Організації Об`єднаних Націй про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно частин першої, другої статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція ООН про права дитини) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції ООН про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Згідно із ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає (частина друга статті 3 СК України).

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначені статтею 181 СК України.

СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків.

Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття (ч. 1 ст. 6) СК України.

Як слідує з матеріалів справи сторони проживають окремо.

Зокрема, позивач ОСОБА_1 зареєстрований та проживає у Дрогобицькому районі у с. Сторона на АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 6).

При цьому, відповідачка ОСОБА_2 після періоду проживання у своєї баби ОСОБА_6 , разом із сином ОСОБА_3 проживала у квартирі АДРЕСА_3 , яка належить її матері (т. 1 а.с. 39-41).

Згідно із довідкою Закладу дошкільної освіти № 13 «Казка» ОСОБА_3 відвідує середню групу № 3 з 01.09.2021 (т.1 а.с. 81).

Позивач ОСОБА_3 додав до матеріалів справи довідку виконавчого комітету Східницької селищної ради про склад сім`ї № 381-1 від 14.06.2021, згідно якої його смі`ю становить син ОСОБА_3 , який проживає за ним у Дрогобицькому районі у с. Сторона на АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 92).

Відповідачка ОСОБА_2 з 05.10.2021 працює на посаді медичної сестри стерилізаційного кабінету у Дочірньому підприємстві «Санаторій «Молдова», при цьому 21.11.2022 на адресу апеляційного суду надійшов лист з електронної пошти відповідачки, у якому остання повідомляє, що тимчасово, на період війни перебуває за межами України (т. 1 а.с. 108).

Позивач ОСОБА_1 на даний час не працює, що підтверджується копією його трудової книжки.

Колегія суддів виходить з того, що згідно із ст. 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Той з батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов`язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків (ст. 157 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Згідно із ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Відповідно до ч.ч. 4-6 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є с, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Аналіз зазначених норм закону дає підстави для висновку про те, що вирішення спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї органом опіки та піклування не позбавляє особу та не перешкоджає її праву на безпосереднє звернення до суду, при цьому участь органу опіки та піклування у такій категорії справ є обов`язковою.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись із позовними вимогами ОСОБА_1 у позовній заяві зазначив третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог службу у справах дітей Східницьку територіальну громаду.

При цьому, у матеріалах справи наявні пояснення сектору Служби у справах дітей Східницької територіальної громади з яких слідує, що на розгляді у комісії знаходиться заява ОСОБА_1 про визначення способу участі у вихованні сина та встановлення порядку побачень з дитиною, однак рішення з приводу цього питання відсутнє (т. 1 а.с. 82).

Крім цього, у матеріалах справи наявний лист Служби у справах дітей Дрогобицької районної державної адміністрації від 19.05.2021 № 01-15/150 з якого вбачається, що заяву ОСОБА_1 про визначення способу участі у вихованні сина залишено без розгляду (а.с. 61).

Іншими словами, висновок органу опіки та піклування щодо порядку та способу участі позивача у вихованні спільного із відповідачкою сина, у матеріалах справи відсутній, при цьому, як зазначає позивач, причиною звернення до суду є власне перешкоди які чиняться йому як батькові у вихованні дитини.

Згідно із п. 3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866, органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об`єднаних територіальних громад (далі - органи опіки та піклування), які провадять діяльність із соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі забезпечення їх права на виховання у сім`ї, надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових і житлових прав дітей, запобігання та протидії домашньому насильству стосовно дітей та за участю дітей.

На час розгляду справи постійним місцем проживання відповідачки ОСОБА_2 разом із сином ОСОБА_3 було м. Дрогобич.

Відтак, з врахуванням наведеного та з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, Львівський апеляційний суд ухвалою від 12.04.2022 залучив до участі у даній справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Дрогобицьку районну державну адміністрацію, як орган опіки та піклування за місцем проживання дитини ОСОБА_3 та витребував висновок органу опіки та піклування щодо визначення способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні сина (т. 2 а.с. 64-66).

12.09.2022 на адресу апеляційного суду надійшов лист т.в.о. начальника служби у справах дітей Дрогобицької районної військової адміністрації, у якому повідомлено про те, що з січня 2021 року службою у справах дітей Дрогобицької районної державної адміністрації не розглядаються питання щодо участі батьків у вихованні дитини та не надаються відповідні висновки. При цьому повідомлено, що у Дрогобицькому районі створено п`ять територіальних громад, у яких функціонують служби у справах дітей та на які покладено безпосереднє ведення справ і координацію діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема, у виконавчому комітеті Дрогобицької міської ради є Відділ - служба у справах дітей.

У зв`язку з наведеним, апеляційний суд надсилав лист до Дрогобицької міської ради та витребовував висновок органу опіки та піклування щодо визначення способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні сина.

11.11.2022 на адресу апеляційного суду надійшов лист виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 08.11.2022 № 3-35/5993, у якому повідомлено про неможливість підготовки та надання висновку щодо визначення способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні сина.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року у справі № 500/3507/19 (провадження № 61-10654св21) зазначено, що «батько, який проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. При цьому відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з батьком».

Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на виховання обома батьками.

При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню наступні базові елементи: (а) погляди дитини, (б) індивідуальність дитини, (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин, (г) піклування, захист і безпека дитини, (ґ) вразливе положення, (д) право дитини на здоров`я, (е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 04.08.2021 у справі № 654/4307/19).

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Дитина є найбільш вразливою стороною під час будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Враховуючи наявні матеріал справи, а також встановлені обставини спірних правовідносин, колегія суддів приходить переконання про те, що суд першої інстанції, врахувавши інтереси дитини, які переважають над інтересами батьків, зробив обґрунтований висновок про часткове задоволення позову та визначення способу участі батька у вихованні і спілкуванні з дитиною шляхом встановлення графіка його систематичних побачень із сином у присутності матері.

Такі висновки суду жодним чином не спростовані позивачем ОСОБА_1 .

Так, із матеріалів справи вбачається, що між сторонами тривалий час існують напружені, конфліктні та неприязні відносини, при цьому, як зазначає відповідачка ОСОБА_2 , саме поведінка позивача призвела до таких.

Натомість, ОСОБА_1 лише зазначає, що з колишньою дружиною склалися неприязні стосунки, у результаті яких у сторін виник спір з приводу визначення порядку спілкування та приймання участі у вихованні сина.

Поряд з цим, поза увагою позивача ОСОБА_1 залишилося те, що свідком усіх неприязних його з дружиною стосунків був безумовно їх малолітній син, стосовно виховання якого виник даний спір, який у силу свого віку весь час був поряд із ними та безсумнівно переживав особисто усі складні психологічні моменти, що у відповідний спосіб відображалися на його поведінці та розвитку загалом.

Враховуючи наведене, колегія суддів розділяє висновок про те, що коли між батьками існують конфлікти щодо участі у вихованні дитини одного з батьків, побачення дитини з батьком без присутності матері є доцільним та обґрунтованим, оскільки особисті конфліктні відносини між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини, заподіювати негативного впливу на неї.

Поряд з цим, такі висновки не повинні бути сліпо враховані та застосовані судами, оскільки як зазначалося вище, при оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини мають бути враховані базові елементи таких інтересів.

Так, у матеріалах справи наявна Довідка № 9 від 24.07.2021 видана практикуючим психологом вищої категорії ОСОБА_10 з якої вбачається, що для покращення психоемоційного стану дитини, усунення наслідків педагогічної занедбаності та зменшення проявів кризи 3-х років ОСОБА_3 рекомендовано пройти курс психокорекцій них занять. Для розвитку мовлення рекомендувалися заняття з логопедом, а для успішної соціалізації відвідування закладу дошкільної освіти (т. 1 а.с. 47-48)

Згідно із висновком лікаря-спеціаліста від 21.07.2021 у ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , серед іншого діагностовано хронічні закрепи, дисбактеріоз І ст., синдром гіперзбудливості, що потребує постійного і тривалого лікування (т. 1 а.с. 49).

У матеріалах справи наявні докази вчинення позивачем ОСОБА_1 відносно своєї дружини ОСОБА_2 домашнього насильства, за що притягувався до адміністративної відповідальності (т. 1 а.с. 118, 204-207).

Також, відповідачка ОСОБА_2 та навіть її матір ОСОБА_9 зверталися у Дрогобицький районний ВП ГУНП у Львівській області з приводу прийняття мір відносно ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 37, 106).

Зазначені обставини у їх сукупності свідчать про неоднозначну поведінку позивача ОСОБА_1 у сім`ї, а відтак і по відношенню до свого сина ОСОБА_3 , тому підстави для задоволення його апеляційної скарги та встановлення такого порядку спілкування та виховання дитини, як бажає останній, відсутні, поряд з цим врахувавши право батьків на безпосереднє спілкування та виховання дитини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку з приводу заявлених вимог та підставно зобов`язав ОСОБА_2 , не чинити перешкод ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також встановив час спілкування та участі у вихованні з його малолітнім сином за фактичним місцем проживання мами в громадських місцях, у присутності матері ОСОБА_2 .

Не спростовує зазначених висновків подані позивачем ОСОБА_1 характеристика, фото з дружиною чи медичні обстеження останньої, які долучені до відповіді на відзив, оскільки такі не входять у предмет доказування у даній справі.

Крім цього, колегія суддів враховує те, що на час вирішення даного спору в Україні запроваджений воєнний стан, сторони у справі є колишнім подружжям, тривалий час проживають окремо і мають напружені стосунки, як повідомила відповідачка, вони з сином знаходяться за межами України, спосіб участі у вихованні дитини, про який просить позивач в апеляційній скарзі, на даний час не відповідає інтересам дитини та є неможливим в світлі перебування відповідачки та дитини за межами України.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, 372, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 жовтня 2021 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 23 березня 2023 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк