Ухвала

від 16.03.2023 по справі 991/949/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/949/23

Провадження 1-кс/991/961/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 та її захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого детектива - заступника керівника Третього відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_7 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді застави

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці c.Соколівка, Крижопільського району, Вінницької області, громадянці України, зареєстрованій та проживаючій за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваній у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України у кримінальному провадженні № 42019000000002463 від 25.11.2019,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшло вищевказане клопотання, у якому ст. детектив ОСОБА_7 , за погодженням із прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_3 просив застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 6000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 16 104 000 гривень, з покладенням строком до 2 місяців на підозрювану обов`язків, передбачених п.п. 2, 3, 4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Клопотання обґрунтоване тим, що:

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, яке є особливо тяжким злочином, вчиненим у складі організованої групи, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, та яке відповідно до примітки до ст. 45 КК України віднесено до корупційних злочинів за вчинення якого відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України виключено можливість застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням, та, згідно з ч. 1 ст. 69 КК України виключено можливість призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом;

- наявні ризики, передбачені п.п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які свідчать, що підозрювана ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків чи інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

- застосування до підозрюваної ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, ніж застава, а саме: особистого зобов`язання, особистої поруки, не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за її поведінкою, забезпечити виконання покладених на неї судом обов`язків, не зменшить до прийнятного рівня ризики, передбачені п.п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У судових засіданнях прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання з викладених у ньому підстав, просив його задовольнити в повному обсязі.

Не погоджуючись з доводами прокурора, захисники підозрюваної ОСОБА_4 - адвокати ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у судових засіданнях проти задоволення клопотання заперечували, вказували, що клопотання є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволення, з огляду на наступне. На думку сторони захисту, відсутня обґрунтована підозра ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, яка є обов`язковою умовою, що підлягає дослідженню слідчим суддею під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу. Так, захисники зауважують, що в діях ОСОБА_4 відсутній склад інкримінованого їй злочину, оскільки стороною обвинувачення не надано належних та беззаперечних доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_4 сприяла вчиненню чи приховуванню можливого кримінального правопорушення; брала участь у готуванні або вчиненні можливого кримінального правопорушення; зорганізувалася попередньо з іншими особами у стійке об`єднання для вчинення можливих кримінальних правопорушень; ОСОБА_4 не було відомо про можливі протиправні плани інших учасників кримінального провадження; вона не усвідомлювала можливе вчинення злочину іншими особами і не бажала цього; у вину ОСОБА_4 не можуть бути поставлені дії інших осіб, тобто вона не підлягає кримінальній відповідальності за дії інших осіб.

На підтвердження викладеного, сторона захисту зазначає, що позиція Мінкультури щодо відчуження майна ДП «НКУ» у 2017-2018 та 2019 роках була послідовною та цілком узгоджувалася з положеннями чинного на той час законодавства. Крім того, положення п. 3 Указу № 587/94 та п. 2 Указу № 451/95, які за версією сторони обвинувачення встановлювали заборону на приватизацію майна ДП «НКУ», не підлягали застосуванню, зважаючи на те, що вказані пункти Указів Президента в частині визначення об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, суперечать Конституції, а тому зважаючи на п. 1 Перехідних положень Конституції України не є чинними у цій частині. Також сторона захисту звертає увагу слідчого судді, що протокольне рішення від 14.06.2019 про погодження плану санації ДП «НКУ», запропонованого керуючим санацією ОСОБА_8 , було ухвалено у визначений законом десятиденний строк колегіально за результатом довготривалого процесу, а проставлення ОСОБА_4 підпису на плані санації ДП «НКУ» було спрямоване на реалізацію цього колегіального рішення.

Одночасно з цим сторона захисту вказує на відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на які посилається сторона обвинувачення у клопотанні.

Враховуючи зазначене, захист просить відмовити в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави.

Підозрювана ОСОБА_4 підтримала наведені захисниками доводи, просила відмовити у задоволенні клопотання детектива про застосування щодо неї запобіжного заходу у вигляді застави.

Слідчий суддя, дослідивши клопотання про застосування запобіжного заходу та додані до нього матеріали, заперечення сторони захисту, заслухавши позиції учасників судового провадження, дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

З огляду на зазначені положення закону, слідчому судді під час вирішення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави з метою визначення чи є законні підстави для застосування стосовно підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави, а якщо так, то чи забезпечить застава в розмірі 6000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, виконання підозрюваною процесуальних обов`язків та запобігання ризикам, необхідно в межах доводів відповідного клопотання розкрити: 1) кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа; 2) ризики, які були заявлені стороною обвинувачення, та їх обґрунтованість; 3) чи є інші більш м`які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України; 4) обґрунтованість розміру застави.

Під час судового розгляду встановлено, що детективами Третього відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000002463 від 25.11.2019 щодо вчинення керуючим санацією ДП «НКУ» ОСОБА_9 у співучасті із першим заступником генерального директора ДП «НКУ» ОСОБА_10 , заступницею Міністра культури України ОСОБА_4 , бенефіціарними власниками (контролерами) ТОВ «Екосолар Інвест», ТОВ «Євросолар»,ТОВ «ВестПрайт» ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , директором ТОВ «Вест Прайт» ОСОБА_13 та іншими не встановленими особами, заволодіння частиною комплексу об`єктів нерухомого майна (14 будівель та споруд) ДП «НКУ» у процедурі санації державного підприємства за розробленим планом санації ДП «НКУ», шляхом їх продажу за результатами формального аукціону між пов`язаними особами, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Згідно з матеріалами клопотання кримінальні правопорушення вчинені за наступних обставин.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.10.2015, постановленою у справі № 910/21182/15, порушено провадження у справі про банкрутство ДП «НКУ», введено процедуру розпорядження майном. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.01.2016, постановленою у справі № 910/21182/15, затверджено реєстр вимог кредиторів ДП «НКУ» на загальну суму 9 283 023,70 грн та визначено наступних кредиторів: ПАТ «Київенерго», ПАТ «Київводоканал», ДПІ у Деснянському р-ні та ТОВ «Кінотур». Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.02.2016 у справі № 910/21182/15 припинено процедуру розпорядження майном ДП «НКУ» та відкрито процедуру санації боржника - ДП «НКУ».

Указом Президента України «Про національні заклади культури» № 587/94 від 11.10.1994 ДП «НКУ» надано статус національного закладу культури, а пунктом 3 цього Указу встановлено, що майно закладів культури, яким надано статус національних, не підлягає приватизації. Фінансування цих закладів здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Пунктом 2 Указу Президента України «Про Положення про національний заклад (установу) України» № 451/95 від 16.06.1995 зобов`язано органи виконавчої влади не передавати закріплене за національними закладами (установами) України майно, що перебуває у державній власності, будь-яким органам, підприємствам, установам, організаціям.

Відповідно до ч. 9 ст. 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» № 185-V від 21 вересня 2006 року, нерухоме майно об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не може бути відчужене, вилучене, передане до статутного капіталу господарських організацій і щодо такого майна не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути їх відчуження.

Окрім того, відповідно до ст.ст. 22, 23 Закону України «Про культуру» від 14 грудня 2010 року № 2778-VI та наказу Міністра культури України № 450 від 17.06.2016, яким затверджено Перелік закладів культури базової мережі закладів культури загальнодержавного рівня, ДП «НКУ» належить до базової мережі закладів культури загальнодержавного рівня.

Таким чином, в силу належності майна національних закладів культури до державної власності та наявності заборони щодо його приватизації, а також заборони передавати закріплене за національними закладами (установами) України майно, що перебуває у державній власності, будь-яким органам, підприємствам, установам, організаціям, встановленої вказаними Указами Президента України, стосовно майна національних закладів культури не могло бути вчинено будь-яких дій, внаслідок яких здійснюється відчуження такого майна, у тому числі під час процедури розпорядження майном боржника та санації державного підприємства, без скасування їх статусу «національних».

За версією органу досудового розслідування, у 2016 році у ОСОБА_11 та

ОСОБА_12 виник злочинний умисел на заволодіння нерухомим майном ДП «НКУ», що розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Реалізація даного злочинного умислу здійснювалася через підконтрольних останнім першого заступника генерального директора ДП «НКУ» ОСОБА_10 , арбітражних керуючих (керуючих санацією ДП «НКУ») ОСОБА_14 та ОСОБА_9 , ТОВ «Екосолар Інвест» (код ЄДРПОУ 38135211), ТОВ «Євросолар» (код ЄДРПОУ 38135183) та ТОВ «ВЕСТ ПРАЙТ» (код ЄДРПОУ 42429092).

Так, будучи обізнаними, що в провадженні у справі про банкрутство ДП «НКУ» комітет кредиторів очолювали ПАТ «Київенерго» та ПАТ «АК «Київводоканал», яким належала більшість голосів, а всі значні правочини ДП «НКУ» відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 2343 від 14.05.1992 приймаються, схвалюються або погоджуються комітетом кредиторів боржника, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , діючи з метою реалізації спільного злочинного умислу та отримання фактичного контролю над ДП «НКУ», використовуючи підконтрольні їм юридичні особи ТОВ «Екосолар Інвест» та ТОВ «Євросалар», викупили у первісних кредиторів право вимоги грошових зобов`язань ДП «НКУ».

У подальшому Господарським судом м. Києва замінено кредиторів ПАТ «Київенерго» та ПАТ «Київводоканал» на нових кредиторів - ТОВ «Екосолар Інвест» та ТОВ «Євросолар».

Враховуючи цю обставину, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , маючи контрольну кількість голосів у комітеті кредиторів ДП «НКУ» через підконтрольних нових кредиторів державного підприємства, забезпечили затвердження комітетом кредиторів ДП «НКУ» протокольним рішенням № 4 від 13.10.2016 кандидатури керуючого санацією ОСОБА_14 .

За результатами розгляду 17.10.2016 Господарським судом м. Києва клопотання ТОВ «Екосолар Інвест» та рішення комітету кредиторів, ОСОБА_14 призначено керуючим санацією ДП «НКУ».

Таким чином ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , використовуючи підконтрольних кредиторів, які мали вирішальну кількість голосів у комітеті кредиторів ДП «НКУ», у співучасті із першим заступником генерального директора ДП «НКУ» ОСОБА_10 , через підконтрольних керуючого санацією ДП «НКУ» ОСОБА_14 та керуючого санацією ДП «НКУ» ОСОБА_9 , отримали повний фактичний контроль над діяльністю державного підприємства та розпорядженням майном, що перебувало на його балансі.

У подальшому, ОСОБА_14 , виконуючи вказівки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , зловживаючи своїм службовим становищем, протягом 2017 - 2018 років готував та скеровував на погодження до Мінкультури декілька проєктів планів санацій у різних редакціях, у яких, всупереч встановленої законодавством України заборони, передбачалося основним заходом відновлення платоспроможності боржника - відчуження об`єктів нерухомого майна національного закладу культури ДП «НКУ». При цьому ОСОБА_10 також приймав активну участь в розробці проєктів планів санації ДП «НКУ», редагуючи їх текстові файли з урахуванням зауважень органу управління.

Водночас, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , використовуючи участь ТОВ «Екосолар Інвест» та ТОВ «Євросолар» у складі комітету кредиторів ДП «НКУ» з більшістю голосів, забезпечили погодження комітетом кредиторів вказаних проєктів планів санацій.

Разом з тим, проєкти планів санації ДП «НКУ», підготовлені ОСОБА_14 , поверталися Мінкультури на доопрацювання. Так, зокрема, 24.04.2017 керуючий санацією ДП «НКУ» ОСОБА_14 листом № 2?10/34 скерував до Мінкультури на погодження проєкт плану санації ДП «НКУ», який передбачав продаж та передачу в оренду частини майна боржника, а також ліквідацію дебіторської заборгованості боржника.

Заступницею Міністра культури України ОСОБА_4 листом № 1625/7?2/13-17 від 05.05.2017 повернуто зазначений план санації на доопрацювання у зв`язку з тим, що Мінкультури мало до нього принципові зауваження. Зокрема, в листі було зазначено наступне: «запропонований проєктом плану санації підхід до відновлення платоспроможності ДП «НКУ» передбачає відчуження близько 80% нерухомого майна, задіяного у виробничій діяльності ДП «НКУ», що фактично позбавляє підприємство основних засобів виробництва та ставить під загрозу всю його подальшу діяльність»; «ефективність обраного засобу відновлення платоспроможності боржника викликає сумнів, оскільки існують обґрунтовані підстави вважати, що реалізація запропонованого проєкту плану санації Підприємства після розрахунку з борговими зобов`язаннями може призвести до нової заборгованості у зв`язку із відсутністю основних фондів»; «При цьому, звіти, що подаються Підприємством до Міністерства, як уповноваженого органу управління, свідчать про те, що сума фактичної заборгованості Підприємства має тенденцію до зменшення. Тобто, за умови погашення заборгованості, Підприємство спроможне самостійно відновити свою комерційну діяльність та одержувати від неї прибуток», «перелік і вартість майна, запропонованого до відчуження, мають бути домірними (пропорційними) реальній сумі боргу Підприємства перед кредиторами»; «у зв`язку із тим, що до відчуження для погашення вимог кредиторів пропонується державне майно, та відповідно до ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» Мінкультури вимагає здійснення Фондом державного майна України рецензування звіту про оцінку майна, на основі якої здійснено розрахунки щодо погашення суми заборгованості підприємства».

Водночас, за результатами розгляду вказаних проєктів планів санації ДП «НКУ» начальником Управління економічного розвитку та фінансів Мінкультури ОСОБА_15 готувалися, зокрема, службові записки № 1189/0/59-17 від 19.06.2017, № 2125/0/59-17 від 12.09.2017, у яких вказувалося на зазначені принципові зауваження, що відображалися у відмовах Мінкультури у погодженні проєктів планів санації ДП «НКУ».

Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 461?р від 04.07.2018 щодо запобігання банкрутства ДП «НКУ», яким доручалось Мінкультури забезпечити погашення кредиторської заборгованості, що обліковувалась за ДП «НКУ» в сумі 9 283 000 грн., що була наявною та актуальною на той час, за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, передбачених за програмою 1806030 «Державна підтримка кінематографії» на 2018 рік. При цьому, у пояснювальній записці до проєкту вказаного розпорядження Кабінету Міністрів України, у підготовці якої брали участь ОСОБА_4 та ОСОБА_15 , вказувалося на зазначені вище положення законодавства України про заборону відчуження будь?яким чином майна національних закладів культури.

З метою реалізації зазначеного розпорядження КМУ, Державним агентством України з питань кіно 28.11.2018 направлено лист до Мінкультури про готовність перерахувати кошти для погашення заборгованості ДП «НКУ» після надання необхідного переліку документів. На підставі вказаного листа Мінкультури направило 05.12.2018 на адресу ДП «НКУ» лист № 5918/7-4/13-18 щодо необхідності надання документів Державному агентству України з питань кіно для забезпечення перерахування відповідних коштів Державною казначейською службою України.

У свою чергу ОСОБА_14 та ОСОБА_10 , діючи в межах спільного злочинного умислу, з метою уникнення можливості виходу державним підприємством із процедури санації, зловживаючи своїм службовим становищем, не вжили заходів щодо надання необхідного пакету документів задля погашення заборгованості ДП «НКУ» за рахунок бюджетних коштів. Так, у відповідь на лист Мінкультури № 5918/7-4/13-18 від 05.12.2018 ОСОБА_14 скеровано формальний лист-відповідь № 01?07/125 від 18.12.2018 без надання запитуваного пакету документів, у зв`язку із чим бюджетні кошті для погашення заборгованості ДП «НКУ» отримано не було.

Вказані дії ОСОБА_16 та ОСОБА_10 спричинили продовження процедури банкрутства ДП «НКУ» та, як наслідок, зростання поточної кредиторської заборгованості ДП «НКУ» до загальної суми 12 069 198 грн.

У подальшому, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 вирішили змінити керуючого санацією ДП «НКУ» ОСОБА_14 на ОСОБА_9 , у зв`язку з чим забезпечили затвердження комітетом кредиторів ДП «НКУ» протокольним рішенням № 7 від 12.02.2019 кандидатури ОСОБА_9 керуючим санацією ДП «НКУ». На підставі клопотання ТОВ «Екосолар Інвест» від 12.02.2019 у справі про банкрутство ДП «НКУ» Господарський суд м. Києва ухвалою від 11.03.2019 призначено ОСОБА_9 керуючим санацією ДП «НКУ».

Після чого керуючий санацією ДП «НКУ» ОСОБА_9 за участі ОСОБА_10 , знаючи про принципові зауваження Мінкультури до попередніх планів санації ДП «НКУ», в першу чергу у частині відчуження 11 будівель державного підприємства, підготував новий проєкт плану санації із численними порушення чинного законодавства України, у якому визначив до відчуження вже 14 об`єктів частини комплексу нежитлових будівель ДП «НКУ», що розташовується за адресою: АДРЕСА_2, та листом від 06.06.2019 скерував його на адресу Мінкультури.

За версією сторони обвинувачення, вказаний план санації ДП «НКУ», спрямований на незаконне відчуження нерухомого майна ДП «НКУ» за заниженою вартістю, оскільки підготовлений із умисними порушеннями законодавства України та без урахування важливих для функціонування ДП «НКУ» обставини.

Так, в ході розроблення плану санації ДП «НКУ», ОСОБА_9 умисно, шляхом зловживання своїм службовим становищем, всупереч ч. 4 ст. 96, ст. 98 Закону 2343, п. 2 Указу Президента України № 587/94 від 11.10.1994, визначив реалізацію (відчуження) комплексу нежитлових будівель та споруд ДП «НКУ» (14 із 18), як захід відновлення платоспроможності державного підприємства, яке відповідно до ст. ст. 23, 24 Закону України «Про культуру», Указу Президента України № 587/94 від 11.10.1994 та наказу Міністра культури України № 450 від 17.06.2016 є національним закладом культури та входить до базової мережі закладів культури загальнодержавного рівня, майно якого не підлягає відчуженню.

Відповідно до п. 2.1 (розділ ІІІ) Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України № 14 від 19.01.2006, у редакції наказу Міністерства економіки України № 1361 від 26.10.2010, оцінка змін фінансового стану підприємства здійснюється за попередні три календарні роки для формування загального уявлення та загальних тенденцій його розвитку. Разом з тим, з порушенням вказаних положень, з метою створення уявлення про стабільну збитковість підприємства, ОСОБА_9 зазначив у вказаному плані санації оцінку фінансового стану ДП «НКУ» лише за попередні два роки, що передували порушенню справи про банкрутство.

Разом з тим, ОСОБА_9 , діючи умисно, з метою приховання факту, що при відчуженні вказаного комплексу нерухомого майна державне підприємство втратить право користування більшою частиною земельної ділянки, не розмежував земельну ділянку із будівлями, які передбачалося відчужити, та не визначив долю земельної ділянки, яка передбачена для обслуговування цих будівель, із внутрішньоплощадковими шляхами, що перейдуть автоматично у користування нового власника будівель та споруд. Відповідна позиція ОСОБА_9 пояснюється тим, що основною метою заволодіння будівлями та спорудами ДП «НКУ» у ОСОБА_11 та ОСОБА_12 було подальше отримання у користування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , площею 5,0810 га (від загальної 8,188334 га), для будівництва житлового комплексу.

Переслідуючи відповідну злочинну мету, ОСОБА_9 , діючи на виконання вказівок ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , вказав у плані санації конкретні, заздалегідь визначені 14 будівель та споруд ДП «НКУ», придбання яких давало б можливість організаторам злочинної схеми сформувати окрему земельну ділянку єдиним масивом, необхідну для функціонального обслуговування цього комплексу будівель та спричиняло б відчуження права користування ДП «НКУ» цією земельною ділянкою. Відчуження вказаних будівель надавало змогу у подальшому оформити право користування земельною ділянкою під ними площею 4,4448 га, ринкова вартість права користування якою становить - 2 101 000 грн.

Також, ОСОБА_9 , з метою створення уявлення про економічну доцільність відчуження майна, вказав у п. 4.2.2, п. 5.1 плану санації, що необхідність відчуження нерухомого майна обґрунтовується потенційним зменшенням операційних витрат підприємства-боржника на утримання, зокрема, земельного податку. Водночас, у плані санації ОСОБА_9 не навів відомості, що земельний податок становить незначну частину фінансового навантаження ДП «НКУ», зокрема, плата за постійне користування земельною ділянкою площею 8,188334 га, за 2019 рік становила 2 957,31 грн.

Окрім того, ОСОБА_9 , діючи в порушення п. 2.2.1 (Розділ ІІІ) Методичних рекомендацій та ст. 35 Закону 2343, задля створення уявлення про нижчу вартість комплексу об`єктів нерухомого майна та подальшого його продажу за заниженою вартістю, а також необхідності у стислі терміни затвердити цей план санації, не забезпечив визначення ринкової вартості основних засобів - комплексу об`єктів нерухомого майна ДП «НКУ» та, відповідно, не вказав її у плані санації, до скерування його на погодження до Мінкультури.

Достовірно знаючи про попередні принципові зауваження Мінкультури щодо необхідності визначення ринкової вартості майна, ОСОБА_9 у п. 5.1 розділу V плану санації ДП «НКУ» вказано лише те, що «в результаті відчуження зазначеної частини майна Боржника планується отримати прибуток в орієнтовному розмірі 20 000 000 гривень», при цьому не наведено жодного обґрунтування яким чином встановлено вказану суму.

У свою чергу звіт ТОВ «Оціночна компанія «Місто» щодо визначення ринкової вартості майна ДП «НКУ», який став підставною для визначення початкової ціни майна на аукціоні, складено лише 20.06.2019.

Разом з тим, з метою обґрунтування необхідності відчуження саме конкретно визначених 14 будівель та споруд ДП «НКУ», ОСОБА_9 , діючи умисно, шляхом зловживання службовим становищем, вніс на 9-й та 14-й сторінках плану санації ДП «НКУ» недостовірні відомості про те, що значна частина будівель, що перебувають на балансі боржника мають зношений, критичний та аварійний стан, у зв`язку з чим потребують значних витрат на ремонт та утримання відповідних аварійних будівель та споруд. При цьому, більшість будівель, які були винесені на реалізацію, попередньо були відремонтовані орендарями та перебували у належному стані, зокрема, цех обробки плівки (літ. В), склад № 2 (літ. К), склад № 1 (літ. Л), будинок відпочинку (літ. О), приміщення охорони (літ. М1 М2) та допоміжний корпус (літ. Д).

Із порівняльної таблиці об`єктів нерухомого майна № 4.1 плану санації вбачається, що більшість із запропонованих до відчуження будівель ДП «НКУ» приносили у 2018 році дохід у загальному розмірі 1 721 250 грн., у яких орендарі попередньо провели ремонтні роботи. Не зважаючи на це, діючи у відповідності до заздалегідь розробленого злочинного плану та на шкоду ДП «НКУ», ОСОБА_9 умисно включив вказані будівлі до переліку майна, яке підлягало продажу.

Також, з метою штучного обґрунтування потреби у відчужені більшої кількості будівель та споруд ДП «НКУ» та, як наслідок, у отриманні більшого прибутку державним підприємством, ОСОБА_9 умисно, шляхом зловживання своїм службовим становищем, передбачив планом санації додаткові потенційні витрати державного підприємства орієнтовною сумою 7 млн. грн на авансування витрат арбітражного керуючого. Ці кошти планувалося залучити в якості додаткового фінансування в порядку, визначеному ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.04.2019, постановленою у справі № 910/21182/15, за рахунок ТОВ «Екосолар Інвест». При цьому планом санації передбачалося використання зазначених коштів на ремонтні роботи, вартість і виконавці яких погоджувалися із комітетом кредиторів, підконтрольним організаторам злочинної схеми - ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

ОСОБА_9 у плані санації умисно не передбачено на якому саме етапі його реалізації мали бути здійснені вищевказані ремонтні роботи, а також не обґрунтовано доцільність їх проведення взагалі, а дефектні акти не містили будь-яких розрахунків щодо загальної суми, необхідної для проведення таких робіт.

Для вказаних цілей керуючий санацією ОСОБА_9 у додатках до плану санації використовував раніше підготовлений протокол наради керівництва ДП «НКУ» від 06.05.2019 із додатком до нього - планом робіт по відновленню інженерного обладнання та ремонту покрівлі в будівлях ДП «НКУ» на 2019 рік на загальну суму 7 091 000 грн. Однак, у цих документах відсутні будь-які відомості щодо розрахунку такої суми. Водночас, в інтересах ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , метою злочинного умислу яких було заволодіння майновим комплексом ДП «НКУ», у зазначеному плані робіт передбачалося проведення ремонтних робіт у тих будівлях, які в подальшому планувалися до відчуження на користь останніх, а саме: ремонт покрівлі будівлі цеху обробки плівки та відновлення лінії каналізації у допоміжному приміщенні. Також у вказаному плані робіт передбачалась заміна вікон на металопластикові у головному корпусі (літ. Б), який би мав залишитись у власності державного підприємства, в свою чергу у подальшому, в інтересах організаторів злочинної схеми ОСОБА_11 та ОСОБА_12 заміна відповідних вікон відбулась не в головному корпусі ДП «НКУ» (літ. Б), а у корпусі цеху обробки плівки (літ. В) вже після проведення його оцінки для проведення аукціону.

Окрім того, переслідуючи злочинний умисел, направлений на незаконне відчуження майна ДП «НКУ» на користь заздалегідь визначених осіб - ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , діючи в інтересах останніх, зловживаючи своїм службовим становищем, не врахував у плані санації наступні важливі для функціонування державного підприємства обставини щодо подальшого розвитку ДП «НКУ» та можливості реалізовувати проваджену ним діяльність у разі відчуження значної кількості основних засобів; можливості погашення кредиторської заборгованості за рахунок коштів державного бюджету, оскільки у 2018 році Кабінетом Міністрів України вже приймалося відповідне рішення; доцільності проведення ремонтних робіт шляхом залучення додаткового фінансування у розмірі 7 091 000 грн, що призводило до збільшення загальної суми заборгованості до 19 069 198 грн; також не визначено будь-яких інших заходів відновлення платоспроможності боржника, альтернативних по відношенню до відчуження об`єктів нерухомого майна підприємства, зокрема, таких як реорганізація ДП «НКУ».

Окрім того, у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб та час, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у співучасті із ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , усвідомлюючи неможливість реалізації свого злочинного плану щодо заволодіння комплексом нерухомого майна ДП «НКУ» без погодження плану санації уповноваженою службовою особою органу управління - Мінкультури, вступили у злочинну змову із заступницею Міністра культури України ОСОБА_4 , яка залучила до вчинення злочину підпорядкованого їй начальника Управління економічного розвитку та фінансів Мінкультури ОСОБА_15 . Саме на ОСОБА_4 та ОСОБА_15 покладалися повноваження Мінкультури з управління об`єктами державної власності.

У подальшому, користуючись перебуванням ОСОБА_17 в одноденній відпустці, реалізуючи спільний злочинний умисел за наперед узгодженим злочинним планом із

ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , заступниця Міністра культури України ОСОБА_4 , діючи всупереч інтересам служби, не зважаючи на численні порушення чинного законодавства України, 14.06.2019 погодила проєкт плану санації ДП «НКУ», шляхом проставлення у ньому особистого підпису.

У свою чергу таке рішення ОСОБА_4 суперечило позиції останньої, викладеної у листі Мінкультури № 1625/7?2/13-17 від 05.05.2017 за її підписом, яким було повернуто один з попередніх планів санації керуючого санацією ДП «НКУ» ОСОБА_14 , яким передбачалося відчуження меншої частини комплексу нежитлових будівель та споруд ДП «НКУ», а саме 12 з 18. Так, ОСОБА_4 аргументувала, що запропонованим проєктом плану санації підходом до відновлення платоспроможності ДП «НКУ» передбачено відчуження близько 80% нерухомого майна, задіяного у виробничій діяльності ДП «НКУ», що фактично позбавляло би підприємство основних засобів виробництва та ставило під загрозу всю його подальшу діяльність, а ефективність обраного засобу відновлення платоспроможності боржника викликало сумніви, оскільки існували обґрунтовані підстави вважати, що реалізація запропонованого проєкту плану санації підприємства після розрахунку з борговими зобов`язаннями, могло б призвести до нової заборгованості у зв`язку із відсутністю основних фондів.

Водночас, про заборону відчуження майна ДП «НКУ» наголошувалося, зокрема, у пояснювальній записці до проєкту розпорядження Кабінету Міністрів України «Деякі питання запобігання банкрутства державного підприємства «Національна кінематека України», що була підготовлена в Мінкультури та про яку було достеменно відомо ОСОБА_4 та ОСОБА_15 .

У подальшому керуючий санацією ДП «НКУ» ОСОБА_9 формально провів конкурсний відбір кандидатури організатора аукціону з продажу нерухомого майна ДП «НКУ», за результатами якого визначив ТБ «Перша універсальна біржа «Україна» (із комерційною пропозицією у 3% від ціни продажу), та скерував на адресу Мінкультури звернення від 09.08.2019 № 01-07/135 щодо погодження цієї кандидатури. При цьому, ОСОБА_9 порушив умови конкурсного відбору та умисно відхилив кандидатури із найбільш вигідними комерційними пропозиціями (наприклад ТБ «Центральна універсальна біржа» - 1%, ТОВ «Рецензійна палата» - 0,3%). Крім того, з метою забезпечення обрання наперед визначеного організатора аукціону ОСОБА_9 не скерував комерційні пропозиції інших учасників до Мінкультури для погодження кандидатури організатора аукціону, мотивуючи обрання переможцем конкурсу кандидатури даної товарної біржи на підставі суми винагороди за проведення аукціону. Вказані дії спричинили, зокрема, окрім іншого, завищення витрат на винагороду організатора аукціону.

Знаючи про наявність семи учасників конкурсного відбору організатора аукціону, ОСОБА_15 та ОСОБА_4 під час розгляду вказаного вище звернення у порушення п. 11, 12 Порядку не вжито будь-яких заходів з перевірки наданої ОСОБА_9 інформації про визначення переможця на підставі суми винагороди.

Реалізуючи спільний злочинний умисел за наперед узгодженим злочинним планом із ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , заступниця Міністра культури України ОСОБА_4 , діючи всупереч інтересам служби, у співучасті із начальником Управління економічного розвитку та фінансів Мінкультури ОСОБА_15 , 16.08.2019 погодила запропоновану

ОСОБА_9 кандидатуру організатора аукціону ТБ «Перша універсальна біржа «Україна».

У подальшому, всупереч положенням ч. 7, 8, ст. 49 Закону 2343 директор ТБ «Перша універсальна біржа «Україна» ОСОБА_18 вжив заходів, які не надавали можливості прийняти участь в аукціоні усім бажаючим, а лише тільки тими, кого попередньо узгодять ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . ОСОБА_18 було підготовлено та опублікувано оголошення про проведення аукціону, в якому останній зазначив, що аукціон проводитиметься 16.10.2019 об 11:00 за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 79, ЦДС «TETRIS», а заяви на участь в аукціоні прийматимуться організатором до 13:00 год. 02.10.2019 виключно у робочі дні з 10:00 год. до 13:00 год. за цією ж адресою.

Разом з цим, за вказаною адресою ФОП ОСОБА_19 надавалися послуги з організації забезпечення проведення ділових заходів, який з маркетинговою метою умовно назвав ці приміщення Центром ділового співробітництва «TETRIS». Однак до 01.10.2019 ТБ «Перша універсальна біржа «Україна» не отримувала у ФОП ОСОБА_19 у користування ці приміщення. Водночас оплата від ТБ «Перша універсальна біржа «Україна» за бронювання всіх приміщень ЦДС «TETRIS» строком на 3 (три) години надійшла лише у передостанній день прийому заявок на участь в аукціоні, а саме 01.10.2019.

Крім того, у вказаному оголошенні зазначено, що ТБ «Перша універсальна біржа «Україна» знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Прахових (Гайдара), 50. Однак, оренду приміщень ТБ «Перша універсальна біржа «Україна» за вказаної адресою було припинено ще 31.01.2019.

У зв`язку із фактичною відсутністю ТБ «Перша універсальна біржа «Україна» за місцем прийому заяв на участь в аукціоні та за місцем її реєстрації, єдиним можливим способом подати заяву на участь в аукціоні було лише через попереднє контактування телефонним зв`язком із організатором аукціону.

Таким чином, виконуючи домовленість із ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , ОСОБА_18 створив такі умови прийому документів для участі в аукціоні, що призвели до прийняття участі в аукціоні обмеженого кола осіб (потенційних покупців), кандидатури яких попередньо узгоджувалися із ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Як наслідок, ОСОБА_18 порушив конкурсні засади проведення торгів, умисно не прийняв заяву на участь в аукціоні від ТОВ «АКВАБУД ЕКО», власник якого був готовий придбати майно ДП «НКУ» за ринковою вартістю близько 75-80 млн. грн.

Окрім того, у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 увійшли у змову із ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 задля забезпечення останніми формальної участі в аукціоні ППМФ «М?Еко» (код ЄДРПОУ 19407939), кінцевим бенефіціарним власником (контролером) якого був ОСОБА_22

16.10.2019 у період часу з 09:00 год до 13:00 год за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 40, 3-й поверх, аудиторія 4Room, було проведено аукціон з реалізації комплексу нежитлових будівель та споруд ДП «НКУ» загальною площею 5 286,1 м2 із початковою ціною аукціону у 32 710 788, 00 грн (з ПДВ) серед учасників конкурсу ППМФ «М-Еко» та ТОВ «Вест Прайт». Переможцем аукціону визначено останнього із ціновою пропозицією 33 365 003,76 грн.

Реалізуючи спільний злочинний умисел за наперед узгодженим злочинним планом із ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , керуючий санацією ДП «НКУ» ОСОБА_9 , діючи усупереч інтересам державного підприємства, будучи наділеним повноваженнями щодо розпорядження майном, 17.10.2019 відчужив вказане майно ДП «НКУ» шляхом укладення договору купівлі-продажу із директором ТОВ «Вест Прайт» ОСОБА_13 .

Разом з цим, рішенням Господарського суду м. Києва від 15.02.2021, постановленим у справі № 910/21182/15 (910/16832/19) за результатами розгляду позовної заяви ТОВ «АКВАБУД ЕКО», за участі Національного антикорупційного бюро України у якості третьої особи, у зв`язку із порушенням ТБ «Перша універсальна біржа «Україна» права ТОВ «АКВАБУД ЕКО» на участь в аукціоні з продажу майна, визнано недійсними 1) результати аукціону з продажу частини майна ДП «НКУ»; 2) протокол аукціону з продажу частини майна; 3) договір купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель, а також скасовано: 1) акт про передання права власності на куплене нерухоме майно; 2) свідоцтво про право власності; 3) рішення про державну реєстрацію права власності; 4) записи про право власності.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2021 рішення Господарського суду м. Києва від 15.02.2021, постановлене у вищезазначеній справі, залишено без змін.

Постановою Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 30.11.2021 залишено без змін рішення Господарського суду м. Києва від 15.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2021, постановлені у справі № 910/21182/15 (910/16832/19).

Водночас, комплексною судовою оціночно-будівельною, земельно-технічною та оціночно-земельної експертизою встановлено, що станом на 17.10.2019 ринкова вартість комплексу нежитлових будівель - 14 будівель та споруд ДП «НКУ», загальною площею 5286,1 кв.м. складає 41 778 000 грн, а вартість права користування земельною ділянкою, яка необхідна для використання у технологічному (виробничому) процесі за функціональним призначенням вказаного комплексу нежитлових будівель, площею 4,4448 га, становить 2 101 000 грн. Таким чином, стартова ціна продажу майна ДП «НКУ» на аукціоні мала становити близько 41 778 000 грн.

Після реалізації злочинного плану щодо заволодіння вказаним комплексом нежитлових будівель ДП «НКУ», ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , діючи у співучасті із керуючим санацією ДП «НКУ» ОСОБА_9 та першим заступником генерального директора ДП «НКУ» ОСОБА_10 , продовжили здійснювати фактичний контроль над діяльністю ДП «НКУ» та розпоряджатися його майном з метою 1) незаконного виведення коштів, отриманих ДП «НКУ», внаслідок реалізації нерухомого майна; 2) приховування вчинених злочинів, а також досягнення своєї основної мети - отримання у користування земельної ділянки для подальшого здійснення будівництва житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_2. При цьому, згідно зі злочинним умислом ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , останні планували у подальшому вивести грошові кошти, сплачені за придбане на аукціоні майно ДП «НКУ», на підконтрольні суб`єкти господарювання, тобто, фактично безоплатно заволодіти майном державного підприємства.

Зокрема, ОСОБА_12 та ОСОБА_23 за участі ОСОБА_20 домовилися та уклали із ОСОБА_22 та ОСОБА_21 меморандум щодо спільної реалізації проєкту будівництва житлового комплексу на земельній ділянці не менше 5,0810 га за адресою: АДРЕСА_2.

Таким чином, як стверджує сторона обвинувачення, керуючий санацією ДП «НКУ» ОСОБА_9 шляхом зловживання службовим становищем, у співучасті із ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , першим заступником генерального директора ДП «НКУ» ОСОБА_10 , заступницею Міністра культури України ОСОБА_4 , начальником Управління економічного розвитку та фінансів Мінкультури ОСОБА_15 та директором ТОВ «Вест Прайт» ОСОБА_13 умисно вчинив заволодіння комплексом нежитлових будівель та споруд ДП «НКУ», загальною площею 5286,1 кв.м, державної форми власності, вартістю 41 778 000 грн, шляхом його відчуження за заниженою вартістю, обертаючи його на користь ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

01.02.2023 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.

Таким чином, ОСОБА_4 органом досудового розслідування підозрюється у пособництві в заволодінні чужим майном в особливо великих розмірах, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому організованою групою.

Вищезазначені обставини, на думку сторони обвинувачення, обумовлюють наявність обґрунтованої підозри щодо причетності ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення, з чим слідчий суддя погоджується, виходячи з наступного.

Наявність обґрунтованої підозри є умовою законності застосування запобіжного заходу. При цьому слідчий суддя зауважує, що КПК України не встановлює критеріїв визначення обґрунтованості підозри. Однак, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 5 ст. 9 КПК України). Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» також передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 , виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих слідчому судді матеріалах, вислухавши доводи учасників судового провадження, вивчивши письмові заперечення захисника, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_4 до інкримінованого їй кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин.

Слідчий суддя погоджується із доводами прокурора, що повідомлена ОСОБА_4 підозра, станом на час розгляду цього клопотання, повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», яка відображена у п. 175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», зокрема термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрювану особу з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року). Тобто стандарт «обґрунтована підозра», який використовується на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу, є значно нижчим, аніж на стадії вирішення судом питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення після отримання обвинувального акта. Адже обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку.

Згідно з доводами, викладеними у клопотанні та документами, наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, у тому числі: заявою Міністра культури, молоді та спорту ОСОБА_24 № 01-02/03 від 11.11.2019; наказом Міністерства культури України № 450 від 17.06.2016 «Про затвердження базової мережі закладів культури загальнодержавного рівня»; ухвалами Господарського суду м. Києва у справі № 910/21182/15; наступними договорами підряду: № 01022016/1 від 01.02.2016, № 01022016/2 від 01.02.2016, № 01022016/3 від 01.02.2016; наступними договорами про відступлення права вимоги: № 21-09-16 від 21.09.2016, укладеним між ТОВ «КОМПАНІЯ «КІНОТУР» (первісний кредитор) та ТОВ «ЄВРОСОЛАР» (новий кредитор); № 847/12/14-16 від 12.09.2016, укладеним між ПАТ «АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ «КИЇВВОДОКАНАЛ» (первісний кредитор) та ТОВ «ЕКОСОЛАР ІНВЕСТ» (новий кредитор); № 1125-16 від 08.09.2016, укладеним між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» (первісний кредитор) та ТОВ «ЕКОСОЛАР ІНВЕСТ» (новий кредитор); витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань по ТОВ «ЕКОСОЛАР ІНВЕСТ» та по ТОВ «ЄВРОСОЛАР»; протоколом допиту колишньої арбітражної керуючої ДП «НКУ» ОСОБА_25 від 30.06.2021; запрошенням на збори кредиторів та засідання комітету кредиторів ДП «НКУ» № 02-10/34 від 24.04.2017 з додатком - проєктом плану санації ДП «НКУ», яким до продажу запропоновано 12 об`єктів нерухомого майна вартістю 25 072 933 грн; листом заступниці Міністра культури України ОСОБА_4 на адресу керуючого санацією ДП «НКУ» ОСОБА_26 № 1625/7/13-17 від 05.05.2017, яким відмовлено у погодженні відповідного проєкту плану санації ДП «НКУ»; листом арбітражного керуючого ОСОБА_14 на адресу Міністерства культури України № 02-10/35 від 02.06.2017 щодо погодження плану санації ДП «НКУ» з додатком - проєктом плану санації ДП «НКУ», яким пропонувалося до продажу 11 будівель державного підприємства (в попередньому - 12 будівель); аркушем для резолюцій від 14.06.2017, яким ОСОБА_27 доручила ОСОБА_28 , ОСОБА_29 та ОСОБА_15 зібрати нараду та опрацювати відповідний проєкт плану санації в установленому порядку і підготувати у строк до 23.06.2017 проєкт відповіді; службовою запискою ОСОБА_28 на ОСОБА_4 ; аркушем для резолюцій від 16.06.2016 за підписом ОСОБА_4 , яким погоджено службову записку ОСОБА_28 та доручено керівникам уповноважених управлінь опрацювати план санації та надати конкретні пропозиції; службовою запискою ОСОБА_15 № 1189/0/59?17 від 19.06.2017, в якій він виклав обґрунтування неможливості погодження відповідного плану санації ДП «НКУ»; службовою запискою ОСОБА_29 № 1205/0/59?17 від 20.06.2017; листом Мінкультури № 2308/7/13-17 від 23.06.2017 за підписом заступника Міністра культури України ОСОБА_30 на адресу керуючого санацією ДП «НКУ» ОСОБА_26 , яким відмовлено у погодженні проєкту плану санації ДП «НКУ»; службовою запискою ОСОБА_28 на ім`я ОСОБА_4 № 1626/0/59-17 від 28.07.2017, якою, з огляду на підготовку проєкту плану санації ДП «НКУ» в третій редакції, ініціюється питання проведення наради з метою визначення позиції Мінкультури та вироблення пропозиції, які дали б змогу зберегти майно кіностудії; листом заступниці Міністра культури України ОСОБА_4 на адресу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.08.2017 № 2035/15-2/14-17, з якого вбачається негативна позиція Мінкультури щодо проєктів планів санації ДП «НКУ», якими передбачалось відчуження об`єктів нерухомого майна; листом арбітражного керуючого ОСОБА_14 на адресу Міністерства культури України № 02-10/37 від 13.07.2017 щодо погодження плану санації ДП «НКУ» з додатком - проєктом плану санації ДП «НКУ», яким пропонувалося до продажу 11 будівель державного підприємства; листом Мінкультури від 15.09.2017 № 3508/7/13-17 за підписом першої заступниці Міністра культури України ОСОБА_31 на адресу керуючого санацією ДП «НКУ» ОСОБА_26 , яким відмовлено у погодженні вже третього проєкту плану санації ДП «НКУ», зважаючи на повторне неврахування зауважень Мінкультури; листами арбітражного керуючого ДП «НКУ» ОСОБА_14 № 02-10/38 від 27.09.2017 та № 02-10/42 від 25.10.2017, якими надсилався на погодження до Мінкультури 4-й проєкт плану санації ДП «НКУ»; внутрішнім листуванням Мінкультури щодо організації розгляду проєкту санації ДП «НКУ» (аркуш для резолюцій від 01.11.2017; окреме доручення ОСОБА_4 ОСОБА_15 № 164/0/58-17 від 06.11.2017; листом ОСОБА_28 на ім`я ОСОБА_15 та ОСОБА_29 № 2736/0/59-17 від 06.11.2017); листом Мінкультури № 4486/7/13-17 від 14.11.2017, яким відмовлено у погодженні четвертого проєкту плану санації ДП «НКУ»; листом Мінкультури № 560/7-4/13-18 від 12.02.2018 за підписом заступниці Міністра культури України ОСОБА_4 на адресу керуючого санацією ДП «НКУ» ОСОБА_26 , яким повідомлялися наміри Мінкультури щодо здійснення погашення кредиторської заборгованості за рахунок коштів загального фонду державного бюджету; витягом з протоколу № 58 засідання Кабінету Міністрів України від 04.10.2017; листом Мінкультури № 2411/15/14-17 від 12.09.2017 за підписом першої заступниці Міністра культури України ОСОБА_31 (виконавець ОСОБА_15 ) на адресу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо погодження проєкту постанови КМУ (стосовно погашення боргів ДП «НКУ»); іншим листуванням з приводу погашення заборгованості ДП «НКУ» за рахунок коштів загального фонду державного бюджету (лист Мінкультури № 2530/15/14-17 від 25.09.2017 за підписом ОСОБА_4 (підготував ОСОБА_15 ) на адресу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України; лист Мінкультури № 1999/7/10-17 від 02.11.2017 за підписом ОСОБА_4 на адресу КМУ щодо підготовки проєкту розпорядження КМУ тощо; розпорядженням КМУ № 461-р від 04.07.2018; пояснювальною запискою Міністра культури України ОСОБА_17 до вказаного вище проєкту розпорядження КМУ; листом Державного агентства України з питань кіно № 1556/6/11-18 від 29.11.2018 на адресу Мінкультури; листом Мінкультури № 5918/7-4/13-18 від 05.12.2018; листом-відповіддю ДП «НКУ» № 01-07/125 від 18.12.2018; клопотанням ТОВ «ЕКОСОЛАР ІНВЕСТ» № 28 від 12.02.2019 до Господарського суду м. Києва щодо призначення арбітражним керуючим ОСОБА_9 ; листами керуючого санацією ДП «НКУ» ОСОБА_9 від 04.06.2019, 06.06.2019; клопотанням керуючого санацією ДП «НКУ» ОСОБА_9 від 14.05.2019 щодо затвердження плану санації ДП «НКУ»; протоколами засідань комітету кредиторів ДП «НКУ» № 05/06/19-КК від 05.06.2019, № 13/06/19-КК від 13.06.2019; наказом Мінкультури № 550/0/17-19 від 12.06.2019 Про щорічну відпустку ОСОБА_17 тривалістю 1 календарний день 14.06.2019; протоколом № 1 від 14.06.2019 наради з питань, пов`язаних з опрацюванням плану санації ДП «НКУ», на якій, серед інших, були присутні ОСОБА_4 та ОСОБА_15 , за результатами наради рекомендовано Міністру культури ОСОБА_17 погодити в установленому порядку план санації «ДП «НКУ»; листом Мінкультури № 3335/7-4/13-19 від 14.06.2019, яким надіслано на адресу ДП «НКУ» погоджений план санації державного підприємства; довідкою Управління персоналом Мінкультури, відповідно до якої у зв`язку із перебуванням ОСОБА_17 у щорічній відпустці, виконання його обов`язків покладено на ОСОБА_4 ; погодженим 14.06.2019 ОСОБА_4 планом санації ДП «НКУ», яким, серед іншого, передбачено відчуження 14 приміщень державного підприємства; листом-відповіддю ДП «НКУ» № 01-07/11 від 28.01.2021; довідкою № Ю-44075/2018; протоколом № 21/06/19-КК від 21.06.2019 засідання комітету кредиторів ДП «НКУ»; запереченнями ДПІ в Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві від 21.06.2019 стосовно прийняття рішення щодо схвалення плану санації; протоколом № 21/06/19-СК від 21.06.2019 засідання зборів кредиторів ДП «НКУ»; висновком про вартість об`єкту оцінки - 14 будівель ДП «НКУ» від 20.06.2019 (ринкова вартість - 32 710 788,00 грн.); листом ДП «НКУ» до Мінкультури від 27.06.2019 щодо розміщення на сайті Міністерства культури України оголошення про проведення конкурсу з пошуку кандидатур організаторів аукціону з реалізації майна державного підприємства (в Мінкультури виконавцем вказаного листа визначено ОСОБА_15 ); пропозиціями товарних бірж; протоколом № 02/08/19-КК від 02.08.2019 засідання комітету кредиторів ДП «НКУ»; повідомленням керуючого санацією ДП «НКУ» ОСОБА_9 № 01-07/126 від 02.08.2019 про результати проведення конкурсу з пошуку кандидатур організаторів аукціону з реалізації майна державного підприємства (в Мінкультури виконавцем по вказаному повідомленню визначено ОСОБА_15 ); листом ДП «НКУ» до Мінкультури від 06.08.2019 про відкликання листа щодо погодження кандидатури організатора аукціону (виконавцем по вказаному повідомленню визначено ОСОБА_15 ); протоколом № 09/08/19-КК від 09.08.2019 засідання комітету кредиторів ДП «НКУ»; зверненням керуючого санацією ДП «НКУ» ОСОБА_9 № 01-07/135 від 09.08.2019; листом Мінкультури № 4177/15/13-19 від 16.08.2019 за підписом заступниці Міністра культури України ОСОБА_4 на адресу керуючого санацією ДП «НКУ» ОСОБА_9 , яким погоджено кандидатуру організатора аукціону; листом Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 25.08.2021; договором № 22/08/2019-1 від 22.08.2019 між ДП «НКУ» та ТБ «Перша універсальна біржа «Україна» на проведення аукціону; повідомленням ТБ «Перша універсальна біржа «Україна» від 16.09.2019 на адресу суду та Міністерства юстиції України щодо розміщення оголошення про проведення аукціону; протоколом огляду приміщень від 03.12.2020; заявою директора ТОВ «Вест Прайт» ОСОБА_13 від 30.09.2019 № 3 на участь в аукціоні з продажу майна ДП «НКУ»; протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Вест Прайт» № 05/10/2019 від 03.10.2019; договором між ТОВ «Вест Прайт» та ТОВ «Фард Стандарт» № 03/10/19-01К від 03.10.2019; витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань по ТОВ «Вест Прайт» станом на 23.12.2019 (засновники ОСОБА_32 та ОСОБА_13 ); по ТОВ «Вест Прайт» станом на 11.03.2021 (підприємство переоформлено на дружину ОСОБА_11 - ОСОБА_33 ); протоколом № 1 від 16.10.2019 про підсумки аукціону з продажу майна ДП «НКУ», згідно з яким переможцем аукціону визнано ТОВ «Вест Прайт» з запропонованою переможцем ціною - 33 365 003,76 грн.; договором купівлі-продажу майна, укладеним 17.10.2019 між ДП «НКУ» (продавець) в особі ОСОБА_9 та ТОВ «Вест Прайт» (покупець) в особі ОСОБА_13 ; актом від 17.10.2019 про передання ДП «НКУ» на користь ТОВ «Вест Прайт» права власності на нерухоме майно; довіреністю, виданою 09.09.2019 керуючим санацією ДП «НКУ» ОСОБА_9 - ОСОБА_34 та наказом ОСОБА_35 № 3-К від 31.10.2019 про вступ останнім на посаду директора ТОВ «Вест Прайт» та початок виконання службових обов`язків; протоколом № 07/11/19 від 11.11.2019 загальних зборів учасників ТОВ «Вест Прайт»; договором позики, укладеним 11.11.2019; договором про внесення змін № 1 до договору позики від 11.11.2019; а також протоколами допитів директора юридичної фірми ТОВ «ЮК «Брок «Партнерс» ОСОБА_36 від 27.07.2020; директора юридичної фірми ТОВ «Аквабуд Еко» ОСОБА_37 від 13.07.2021; ОСОБА_18 від 02.02.2021; ОСОБА_38 від 27.04.2021; рішенням Господарського суду м. Києва від 15.02.2021, постановленим у справі № 910/21182/15, яким задоволено позов ТОВ «АКВАБУД ЕКО»; постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2021 та постановою Верховного Суду від 30.11.2021; висновками експерта № 24/18-22-21 від 23.11.2021 за результатами проведення комплексної судової оціночно-будівельної, земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи та № 26/35-21 від 09.12.2021 за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи; протоколами огляду від 10.06.2020, від 02.07.2020, від 03.06.2020, від 26.06.2020, від 15.07.2020, від 09.06.2020, від 05.11.2020, від 30.07.2020; від 09.06.2020; від 02.07.2020; від 09.11.2020; від 08.04.2020; від 03-06.07.2020; від 28.12.2020; від 03.08.2020; від 03.06.2020; від 23.07.2020; від 03.11.2020; від 29.09.2022; від 29.04.2021; від 15.06.2022; протоколом обшуку від 03-04.2020; листом-відповіддю ДП «НКУ» № 01-07/86 від 21.07.2021; протоколами огляду від 03.08.2022 та від 09.09.2022; протоколами допитів генерального директора ТОВ «Феєрверк» ОСОБА_39 від 07.08.2020; директора ПП «Карточі» ОСОБА_40 від 07.08.2020; ОСОБА_41 від 28.08.2020; директорки ТОВ «Різноріз» ОСОБА_42 від 25.02.2021; ОСОБА_43 від 20.10.2022; ОСОБА_44 від 10.09.2021; свідків ОСОБА_45 від 20.10.2021; ОСОБА_46 від 21.09.2021; ОСОБА_47 від 19.10.2022; ОСОБА_48 від 22.07.2022; заступника директора ПП «Кіносервіс «Карточі-України» ОСОБА_49 від 28.08.2020.

Особливу уваг слідчий суддя звертає на протокол допиту свідка ОСОБА_50 від 03.11.2022, який у період з 2015 року до 2017 року працював на посаді головного спеціаліста Управління економічного розвитку та фінансів Мінкультури та повідомив, що контроль за ходом процедури санації ДП «НКУ» здійснювала, зокрема, заступниця Міністра культури України - ОСОБА_4 , підприємство обліковувалась як цілісний майновий комплекс. Так, на одній з виїзних нарад, що відбувалась на ДП «НКУ», ОСОБА_4 наголошувала ОСОБА_10 , який прагнув продати майно держпідприємства, на тому, що ДП «НКУ» як національний заклад культури не підлягає приватизації, а його майно не підлягає продажу. ОСОБА_51 зазначив, що ОСОБА_4 мала «принципову» позицію щодо неможливості відчуження майна ДП «НКУ», у зв`язку із чим надавала йому вказівки ретельно перевіряти плани санації ДП «НКУ» на предмет їх відповідності законодавству; протокол допиту свідка ОСОБА_52 від 20.06.2022, яка з 13.08.2018 працює на посаді начальника відділу з питань кіноуправління, сценічного і візуального мистецтва та серед іншого повідомила, що саме ОСОБА_4 контролювала хід процедури санації ДП «НКУ», також вона координувала діяльність фінансового управління та доручила підлеглим опрацювати проєкт плану санації в максимально стислі терміни. ОСОБА_53 зазначила, що на спільних нарадах під головуванням ОСОБА_4 , вона та її керівник неодноразово наголошували, що ДП «НКУ» має статус національного закладу культури, з огляду на що не підлягає приватизації. Також ОСОБА_4 у 2019 році надавала вказівку підлеглим контактувати з керуючим санацією ДП «НКУ» ОСОБА_9 з приводу, зокрема, опрацювання та погодження плану санації. 12.06.2019 ОСОБА_4 попросила ОСОБА_54 , щоб остання закцентувала увагу ОСОБА_9 на усуненні недоліків у плані санації до 17 год. 00, щоб «все закінчити як і домовлялись в середу»; протокол допиту директора ТОВ «Мейнстрім Пікчерс» ОСОБА_55 від 10.11.2022, в ході якого останній повідомив, що після накладення арешту та передачі майнового комплексу ДП «НКУ» до Агентства з розшуку та менеджменту активів, до нього звертався ОСОБА_11 з пропозицією участі в конкурсі щодо обрання управителя відповідним майном. Також останній зазначив, що вже домовився в Агентстві з розшуку та менеджменту активів про призначення управителем підконтрольної йому юридичної особи. Також ОСОБА_11 , після проведення виїзного засідання комітету Верхової Ради України на ДП «НКУ», хизувався перед ОСОБА_56 , що надав колишній заступниці Міністра культури України ОСОБА_4 неправомірну вигоду у сумі близько 150-250 тис. доларів США за погодження плану санації державного підприємства в необхідній для нього редакції, яка передбачала можливість відчуження майнового комплексу ДП «НКУ» у складі 14 будівель.

У той же час не можуть залишатися поза увагою суду і відомості, отримані в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Так, зокрема в протоколі за результатами проведення НСРД, а саме зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 04.03.2020 зафіксовано розмови, в ході яких ОСОБА_11 повідомляє ОСОБА_12 , що «Тамара» (з контексту зрозуміло, що мова йде про заступницю ОСОБА_57 ) «сказала у них два шанса осталось»; у протоколі за результатами проведення НСРД, а саме зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 20.07.2020 (№ 19/4757), зафіксовано спілкування ОСОБА_12 із співрозмовником з приводу першої реалізації спільного проєкту з Насиковськими, а також з приводу широких зв`язків в Мінкультури в контексті підписання дозвільних документів в галузі будівництва.

Дослідивши надані стороною обвинувачення докази, з урахуванням доводів сторони захисту, слідчий суддя приходить до переконання, що вони є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою, оскільки наведені стороною обвинувачення докази з розумною достатністю та вірогідністю пов`язують підозрювану ОСОБА_4 з кримінальними правопорушеннями на даному етапі досудового розслідування.

Наведене узгоджується з позицією, яка викладена Європейським судом з прав людини у п. 184 рішення Великої Палати у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia) від 28.11.2017, «обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку».

Більшість доводів та заперечень сторони захисту зводиться до відсутності в діях ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, з огляду на те, що зміна позиції Мінкультури щодо питання заборони приватизації майна ДП «НКУ» відбулася, у зв`язку зі зміною чинного на той час законодавства, при цьому, на думку сторони захисту, після набуття чинності Конституцією України положення п. 3 Указу № 587/94 від 11.10.1994 та п. 2 Указу № 451/95 від 16.06.1995 взагалі не підлягають застосуванню; рішення про погодження плану санації ДП «НКУ» було прийнято колегіально та у визначені законом строки.

За наведеного, викладена захисниками версія підлягає детальному дослідженню в ході досудового розслідування, з огляду на наявність протиріч в нормативно-правових актах, які регулюють правовідносини щодо відчуження майна ДП «НКУ».

Також сторона захисту порушує питання допустимості та достовірності долучених до клопотання доказів, зокрема показань свідка ОСОБА_50 , який за твердженням сторони захисту, не міг бути свідком подій, що відбувалися у Мінкультури в 2018-2019 рр., оскільки був звільнений до подій, вказаних у пред`явленій ОСОБА_4 підозрі, у зв`язку з викриттям в отриманні неправомірної вигоди під час виконання службових обов`язків. Крім того, сторона захисту зазначає і про непроцесуальний порядок отримання показань свідка ОСОБА_55 , допит якого було здійснено в умовах воєнного стану без фіксування за допомогою технічних засобів відеофіксації.

З цього приводу слідчий суддя зважає на алгоритм оцінки доказів слідчим суддею, встановлений ст. 94 КПК України, відповідно до якої слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку виключно в межах прийняття відповідного процесуального рішення.

Однак, порушені захистом питання виходять за межі обґрунтованості підозри, тобто, виправданості подальшого розслідування, натомість, потребують вирішення судом питання винуватості/невинуватості особи за результатами всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, на підставі оцінки кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Таким чином, слід враховувати, що на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання наявності в діянні ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, кваліфікації її дій та питання винуватості/невинуватості у вчиненні такого правопорушення, які вирішуються судом при ухваленні вироку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 368 КПК України, а лише встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, на підставі поданих сторонами матеріалів.

Таким чином, наведеними вище доказами обґрунтовано можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі матеріалів, поданих стороною обвинувачення до клопотання. Питання про те, чи утворюють такі дії склад злочину та чи правильно вони кваліфіковані за ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України знаходиться за межами тих питань, які слідчий суддя вирішує під час досудового провадження.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Під час перевірки наявності ризиків, передбачених пунктами 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК, у кримінальному провадженні № 42019000000002463 від 25.11.2019 щодо підозрюваної ОСОБА_4 , слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Ризик переховування від органу досудового розслідування або/та суду обумовлюється, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.

Зокрема злочин, передбачений ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності. При цьому, відповідно до вимог ст.ст. 69, 75 КК України, норми про призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, та звільнення від відбування покарання з випробуванням не можуть бути застосовані у випадку засудження за корупційний злочин.

У клопотанні стороною обвинувачення зазначено, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість покарання за вчинення вказаного корупційного злочину, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду, маючи при цьому дійсний до 12.09.2029 паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , зважаючи на те, що в період 2017-2022 рр. ОСОБА_4 10 разів перетинала державний кордон України, зокрема, в бік Республіки Польща, Арабської Республіки Єгипет, Республіки Молдова, Турецької Республіки та Азербайджанської Республіки, маючи при цьому суттєві майнові ресурси, достатні для тривалого переховування за кордоном, що дає підстави вважати наявним ризик втечі підозрюваної ОСОБА_4 з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду.

Сторона захисту вказує, що самої лише тяжкості інкримінованого ОСОБА_4 злочину недостатньо для висновку про можливі спроби підозрюваної переховуватися. Оцінка ж такого ризику має проводитися із посиланням на ряд інших факторів, зокрема на поведінку ОСОБА_4 після висвітлення у 2020 році в ЗМІ інформації щодо можливого зловживання у процедурі продажу майна Національної кінематеки України та проведення 03-04.06.2020 року обшуку вдома у ОСОБА_4 . Тобто про факт здійснення досудового розслідування обставин відчуження майна ДП «НКУ» ОСОБА_4 була обізнана задовго до повідомлення їй про підозру, і при цьому не здійснювала дій, спрямованих на переховування або втечу від правоохоронних органів. Також звертає увагу сторона захисту і на те, що виїзди за кордон під час обіймання ОСОБА_4 посади заступника Міністра культури України були пов`язані із виконанням покладених на неї обов`язків, інші поїздки здійснювалися у літній період з метою оздоровлення дітей на морі, а також супроводження близьких родичів пенсійного віку до Республіки Польща, у зв`язку із запровадженням воєнного стану в Україні. Таким чином, на переконання сторони захисту, зважаючи на процесуальну поведінку та міцні соціальні зв`язки ОСОБА_4 в України, ризик переховування від органу досудового розслідування або/та суду повністю відсутній.

При встановленні наявності/відсутності вказаного ризику слідчий суддя врахувує, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнова проти росії» (Smirnova v. russia № 71362/01 від 21.07.2003), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

Так, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність ризику можливого переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та суду, який ґрунтується на тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад сім років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. А беручи до уваги, що злочин є корупційним, отже у разі винесення обвинувального вироку суду до ОСОБА_4 не буде застосовано звільнення від покарання та не буде застосовано більш м`якого покарання, ніж передбачене законом. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Разом з тим, твердження сторони захисту про відсутність у ОСОБА_4 спроб переховуватися від правоохоронних органів та ведення нею звичайного способу життя після того як вона дізналася про здійснення досудового розслідування обставин відчуження майна ДП «НКУ», на переконання слідчого судді, не вказують на нівелювання зазначеного ризику, який зріс безпосередньо після набуття ОСОБА_4 статусу підозрюваної, оскільки до цього не йшлося про її притягнення до кримінальної відповідальності.

Варто зазначити, що у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність же покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Стороною захисту наведено аргументи, на підтвердження яких долучено відповідні документи, що свідчать про наявність у ОСОБА_4 міцних соціальних зав`язків в Україні, насамперед пов`язані із сімейним станом, ОСОБА_4 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_58 , на утриманні подружжя знаходиться троє неповнолітніх дітей; із професійною діяльністю - ОСОБА_4 тривалий час перебувала на керівній посаді в Міністерстві культури України, наразі займається викладацькою та адвокатською діяльністю; позитивно характеризується за місцями роботи та проживання, однак, на переконання слідчого судді, вказане не може звести до мінімального ризик переховування ОСОБА_4 від органу досудового розслідування або/та суду на якійсь із стадій кримінального провадження, або ж зовсім свідчити про його відсутність, зважаючи на суворість можливого покарання за вчинення інкримінованого їй злочину.

Наведені вище обставини дають підстави слідчому судді вважати такий ризик наявним.

Стосовно ризику знищити, спотворити або сховати речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, детективом у клопотанні зазначено про наявність достеменно встановлених відомостей про те, що саме технічні засоби передачі інформації використовувалися підозрюваними у даному кримінальному провадженні для комунікації з приводу вчинюваного злочину, відтак такі засоби могли зберегти на собі сліди такої комунікації, однак, доступ до них ще не отримано.

Також зауважується, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, який пов`язаний із створенням, передачею та зберіганням документів щодо погодження плану санації ДП «НКУ»; відбору товарної біржі; організації та проведення аукціону з продажу майнового комплексу державного підприємства; протиправного виведення коштів з ДП «НКУ» на підконтрольні товариства; укладення договору купівлі-продажу майнового комплексу ДП «НКУ», місцеперебування яких могло бути ще не встановлено у повному обсязі.

Таким чином, перебуваючи на волі, ОСОБА_4 може самостійно або шляхом надання вказівок іншим особам, зокрема своїм колишнім підлеглим у Мінкультури, знищити, приховати або спотворити речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин вчинення досліджуваних злочинів.

Сторона захисту заперечує з приводу наявності даного ризику, повідомляючи, що на час розгляду даного клопотання ОСОБА_4 не є заступником Міністра культури, а отже не має будь-якого впливу на посадових осіб Мінкультури. Більше того, під час проведення у неї обшуку добровільно видала усі наявні технічні засоби, на яких не було віднайдено жодної інформації, яка би стосувалася даного кримінального провадження, а переписка зі свідком ОСОБА_59 досі зберігається на телефоні ОСОБА_4 . Вказане твердження слідчий суддя не вважає слушним, оскільки приховувати інформацію, яка була віднайдена під час проведення обшуку в ОСОБА_4 та не має значення для розслідування обставин кримінальних правопорушень, є недоцільним, натомість при проведенні досудового розслідування для встановлення наявності або відсутності фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, вагоме доказове значення становлять речі та документи, які на даний час органом досудового розслідування не здобуті та можуть переховуватись, у тому числі й підозрюваною.

З урахуванням доводів сторін, слідчий суддя приймає такий ризик до уваги та вважає доведеною наявність можливості у ОСОБА_4 як самостійно, так і шляхом надання вказівок іншим особам, зокрема своїм колишнім підлеглим у Мінкультури, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та місцеперебування яких органом досудового розслідування ще не встановлено.

Щодо наявності ризику впливу на свідків та інших підозрюваних детектив у клопотанні зазначає про наявність мотивації у підозрюваної здійснювати вплив на свідків та інших підозрюваних, враховуючи те, що іншим підозрюваним інкримінується скоєння у співучасті з ОСОБА_4 аналогічного кримінального правопорушення, вчиненого у складі організованої групи, тож позиція інших підозрюваних щодо обставин скоєння інкримінованих злочинів, а також позиція свідків, зокрема ОСОБА_55 , ОСОБА_52 , ОСОБА_50 , може впливати на становище ОСОБА_4 , як підозрюваної. При цьому в останньої наявна можливість здійснювати такий вплив завдяки власному майновому становищу; обійманням у минулому адміністративної посади в Мінкультури, а саме заступника Міністра, що дозволяє здійснювати вплив на своїх колишніх підлеглих. Вказане заперечується стороною захисту, оскільки наразі у ОСОБА_4 відсутні будь-які владні повноваження та ні з ким із учасників цього кримінального провадження вона не спілкується.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків та інших підозрюваних слідчий суддя враховує визначену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримані у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитані на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).

У свою чергу, ч. 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Окрім того, враховуючи, що існує взаємообумовленість дій між підозрюваною ОСОБА_4 та іншими особами, які підозрюються у вчинені вищеописаних кримінальних правопорушень, зважаючи на наявність у підозрюваної широкого кола зв`язків серед працівників Мінкультури та ДП «НКУ», існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 може прямо чи опосередковано впливати на інших підозрюваних/свідків у цьому кримінальному провадженні для дачі ними неправдивих показів та уникнення ОСОБА_4 можливої кримінальної відповідальності.

Про наявність ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, на думку сторони обвинувачення, свідчить наявність у підозрюваної мотивації здійснювати таке перешкоджання шляхом пливу на співробітників правоохоронних органів чи суду як у цьому кримінальному провадженні, так і інших, які можуть впливати на стан досудового розслідування у кримінальному провадженні та завдяки власному матеріальному становищу, соціальним зв`язкам та діловим контактам наявність можливості здійснювати вказане перешкоджання шляхом спроб підкупу або опосередковано через залучення третіх осіб.

Слідчий суддя погоджується із твердженням сторони захисту про недоведеність даного ризику, який ґрунтується виключно на абстрактних домислах про можливість здійснення такого перешкоджання підозрюваною, яка має обширні ділові контакти, здобуті у зв`язку з її професійною діяльністю та кар`єрними здобутками.

Варто додати, що відповідно до КПК України метою запобіжного заходу є необхідність попередити виникнення ризиків, а не застосувати запобіжний захід за наслідками можливого вчинення підозрюваним відповідних дій. З огляду на викладене, той чи інший ризик слід вважати наявним за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення підозрюваним таких спроб. Водночас, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

При цьому належна процесуальна поведінка підозрюваного, на яку посилається сторона захисту, не свідчить про відсутність встановлених слідчим суддею ризиків.

За таких обставин, слідчий суддя вважає обґрунтованими та доведеними зазначені в клопотанні детектива ризики, передбачені п.п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Таким чином, для нівелювання вказаних ризиків на початковій стадії відкритої частини досудового розслідування необхідним є застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді застави.

Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків (ч. 1 ст. 182 КПК України).

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з заставою, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука.

У судовому засіданні захисником ОСОБА_5 долучено заяви декана факультету міжнародних відносин Національного авіаційного університету ОСОБА_60 ; міністра культури України у 2014, 2016-2019 рр., народного артиста України, військовослужбовця ЗСУ ОСОБА_17 ; голови правління Громадської спілки «ЦЕНТР ВАСИЛЯ СТУСА»/ «СТУСЦЕНТР» та директора Національного музею Тараса Шевченка ОСОБА_61 , у яких зазначені особи повідомили про готовність взяти ОСОБА_4 на особисту поруку. Однак, як слушно зауважив прокурор, вказані особи відсутні в судовому засіданні та не можуть безпосередньо підтвердити своє бажання взяти ОСОБА_4 на поруки, а слідчий суддя не може встановити дійсність поданих захисником заяв.

Зважаючи на вимоги ч. 3 ст. 180 КПК України, відповідно до якої поручителю роз`яснюється у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється або обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки поручителя та наслідки їх невиконання, право на відмову від прийнятих на себе зобов`язань та порядок реалізації такого права, вказане не може бути реалізованим, зважаючи на відсутність в судовому засіданні осіб, які висловили бажання взяти ОСОБА_4 на особисту поруку.

Таким чином, вищезазначені заяви не підлягають розгляду по суті, однак, долучаються до матеріалів судової справи у якості відомостей, що характеризують підозрювану.

Оцінюючи можливість застосування інших більш м`яких запобіжних заходів, якими є особиста порука та особисте зобов`язання, слідчий суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього, та не відповідають тяжкості кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа та вагомості наданих доказів. А також не зможуть належним чином забезпечити досягнення мети застосування запобіжного заходу, адже, з огляду на встановлені слідчим суддею ризики, у випадку їх застосування, відсутні будь-які стримуючі стимули від неналежного виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, на будь-якій стадії кримінального провадження, тобто як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження.

Ризики, які вище були встановлені слідчим суддею, є актуальними на даний час.

З огляду на викладене, а також за наведених вище характеристик кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , вагомості встановлених слідчим суддею ризиків, передбачених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про те, що на даному етапі кримінального провадження запобіжний захід у вигляді застави буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної ОСОБА_4 та зможе запобігти цим ризикам.

Отже, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана може переховуватися від слідства та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у кримінальному провадженні свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, аніж застава.

Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).

Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч. 5 ст. 182 КПК України).

Ст. детектив ОСОБА_7 у клопотанні та прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні просили визначити заставу у розмірі 6000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 16 104 000 гривень, тобто у розмірі, що перевищує межу, визначену п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, оскільки, на думку сторони обвинувачення, внесення застави саме в такому розмірі зможе забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваної та не є непомірною для неї, адже відповідає рівню доходів підозрюваної з урахуванням наявного у власності ОСОБА_4 та її чоловіка ОСОБА_62 майна, а також враховуючи можливість володіння ОСОБА_4 значними тіньовими доходами, одержаними внаслідок отримання неправомірної вигоди під час перебування на керівних посадах в Міністерстві культури України.

Захисник та підозрювана під час судового розгляду наголошували на тому, що заявлений стороною обвинувачення розмір застави не співвідноситься із обставинами цього кримінального провадження та майновим станом підозрюваної, розмір заощаджень якої є значно нижчим від запропонованої детективом суми застави, та зазначають, що автомобіль MAZDA, частка в квартирі, а також будинок в Київській області та земельна ділянка були придбані за особисті грошові кошти чоловіка. Також звертають увагу, що 1/5 в праві сумісної власності на житловий будинок у Вінницькій області вже не належить підозрюваній.

На думку слідчого судді, зазначений детективом розмір застави є надмірним, та не відповідає власне інституту застави, основною метою якого є не компенсація завданої злочином шкоди, що може бути застосовна до особи виключно на підставі вироку, а забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та зокрема явки до суду та слідчих органів.

При цьому, слідчий суддя при визначенні розміру застави приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

У рішеннях «Гафа проти Мальти» (Gafa v. Malta) від 22.05.2018, «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Отже, розмір застави повинен головним чином визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.

При цьому Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою.

У висновках Європейського суду з прав людини, викладених у рішенні «Істоміна проти України» (Istomina v. Ukraine) від 13.01.2022, зазначається, що при встановленні у «виключних випадках» більшого розміру застави, таке рішення має передбачати ретельний аналіз обставин справи для обґрунтування її «виключного» характеру, а також здійснення ретельної оцінки всіх відповідних факторів, у тому числі спроможність сплатити визначений розмір застави.

Так, слідчий суддя при визначенні розміру застави враховує обставини вчинення кримінального правопорушення, а також відомості про особу підозрюваної ОСОБА_4 , у тому числі її сімейний стан, перебування на утриманні трьох неповнолітніх дітей, батьків пенсійного віку, наявність постійного місця проживання, ділову репутацію, позитивні характеристики, відомості про належність на праві власності об`єктів нерухомого та рухомого майна, задекларовані ОСОБА_4 активи.

Таким чином, дослідивши подані матеріали, заслухавши учасників провадження, врахувавши відомості про особу підозрюваної, на переконання слідчого судді обґрунтованим є визначення застави в меншому розмірі, ніж заявлено стороною обвинувачення, однак при цьому, в розмірі, що перевищує зазначені в ч. 5 ст. 182 КПК України межі, проте не є явно непомірним для підозрюваної, а саме у розмірі 1200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що з урахуванням ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» № 2710-IX від 03.11.2022 становить 3 220 800,00 грн.

На переконання слідчого судді, так як злочин є особливо тяжким, саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків, та в той же час є таким, що відповідає вимогам ст.ст. 178, 182, 183 КПК України, позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання порушувати покладені на неї процесуальні обов`язки, та не є явно непомірним, враховуючи фінансовий стан підозрюваної особи.

Згідно з ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, та які передбачені пунктами 1-9 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Слідчий суддя переконаний, що з метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, а також запобігання позапроцесуальній поведінці підозрюваної, необхідним є покладення на підозрювану обов`язків, про які просить сторона обвинувачення, за виключенням обов`язку носити електронний засіб контролю. На переконання слідчого судді, стороною захисту у судовому засіданні не було спростовано необхідність їх покладення на підозрювану та не надано слідчому судді достатніх доказів, які б перешкоджали їх покладенню.

Тому, відповідно до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, для зменшення наведених вище ризиків на підозрюваного слід покласти наступні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: не відлучатися із міста Києва та Київської області без дозволу детектива, прокурора або суду; повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватись від спілкування зі свідками ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_18 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_19 , ОСОБА_25 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_15 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_99 , а також працівниками ДП «Національна кінематека України» та Міністерства культури та інформаційної політики України (не згаданими у переліку) з приводу обставин, викладених у письмовому повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 42019000000002463 від 25.11.2019 та підозрюваними ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_10 , як безпосередньо, так і через третіх осіб; здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Таким чином слідчий суддя вважає, що покладення на підозрювану обов`язків, передбачених п.п. 2, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, з урахуванням обставин кримінального провадження, має найменший вплив на реалізацію прав і свобод підозрюваної, отже, таке втручання є розумним і співмірним для цілей цього кримінального провадження, з урахуванням його стадії.

У той же час слід додати, що положеннями ч. 7 ст. 194 КПК України встановлено, що обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців.

Слідчий суддя враховує, що у кримінальному провадженні № 42019000000002463 від 25.11.2019 особам було повідомлено про підозру 01.02.2023, тобто досудове розслідування у даному кримінальному провадженні відповідно до вимог ч. 3 ст. 219 КПК України має бути закінчено до 01.04.2023. Разом з цим, такий строк може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 КПК України.

На переконання слідчого судді на підозрювану ОСОБА_4 доцільно покласти обов`язки строком на два місяці. При цьому, у випадку закінчення строку досудового розслідування до моменту спливу строку дії обов`язків, покладених на підозрювану ОСОБА_4 , ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

За таких обставин, строк дії обов`язків необхідно визначити до 16.05.2023 включно, однак, строк дії таких обов`язків не може перевищувати строку досудового розслідування у кримінальному проваджені № 42019000000002463 від 25.11.2019, у випадку його непродовження у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 КПК України. Зазначена позиція узгоджується із висновками колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, викладеними в ухвалі від 08.12.2022 у справі № 991/5718/22, за результатом розгляду якої колегія суддів визнала за можливе застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування на 60 днів з дня його фактичного затримання, тобто з 08 грудня 2022 року, при цьому зважаючи на те, що повідомлення про підозру було вручено 21 жовтня 2022 року (тобто строк досудового розслідування закінчується 28 грудня 2022 року).

Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку про часткове задоволення клопотання детектива про застосування запобіжного заходу.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.177, 178, 182, 193, 194, 196, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого детектива - заступника керівника Третього відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_7 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді застави ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України, запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 1200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 220 800,00 грн. (три мільйони двісті двадцять тисяч вісімсот гривень), яка може бути внесена як самою підозрюваною, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду:

Код ЄДРПОУ 42836259

Номер рахунку за стандартом ІВАN НОМЕР_2 .

Підозрювана не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язана внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує детективу, прокурору, слідчому судді.

За умови внесення застави покласти на підозрювану ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на два місяці наступні обов`язки:

1) не відлучатися із міста Києва та Київської області без дозволу детектива, прокурора або суду;

2) повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

3) утримуватись від спілкування зі свідками ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_18 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_19 , ОСОБА_25 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_15 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_99 , а також працівниками ДП «Національна кінематека України» та Міністерства культури та інформаційної політики України (не згаданими у переліку) з приводу обставин, викладених у письмовому повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 42019000000002463 від 25.11.2019 та підозрюваними ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_10 , як безпосередньо, так і через третіх осіб;

4) здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії обов`язків, покладених судом на підозрювану, визначити до 16.05.2023 включно.

З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрювана, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Контроль за виконанням покладених на підозрювану обов`язків покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора.

Роз`яснити заставодавцю обов`язок із забезпечення належної поведінки підозрюваної та її явки за викликом, а також наслідки, передбачені ч.ч.8-11 ст.182 КПК України.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрювана, будучи належним чином повідомлена, не з`явилася за викликом до детектива, прокурора, слідчого судді без поважних причин чи не повідомила про причини своєї неявки, або якщо порушила інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Роз`яснити підозрюваній, що в разі невнесення нею або заставодавцем застави, до неї може бути застосований інший більш суворий запобіжний захід.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1