Рішення

від 23.03.2023 по справі 211/3985/22

ДОВГИНЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 211/3985/22

Провадження № 2/211/731/23

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23 березня 2023 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Сарат Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Зоріної С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Торезантранцит» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи на виробництві,

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом до відповідача ДП «Торезантранцит» та просить стягнути з відповідача суму моральної шкоди в розмірі 496 200,00 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої їй смертю її чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер внаслідок професійного захворювання, перебуваючи 25 років 11 місяців в трудових відносинах з відповідачем. В обґрунтування вимог зазначено, що її чоловік орієнтовно 25 років 11 місяців перебував у трудових відносинах з відповідачем, при цьому його робота характеризувалась підвищеною складністю та великим навантаженням, підвищеним ризиком для життя та здоров`я, необхідністю постійно перебувати у некомфортних умовах, що призвели до виникнення у нього хронічного професійного захворювання. Відповідно до висновку лікарсько-експертної комісії № 2378 від 08.12.2010 її чоловіку установлено діагноз «хронічне обструктивне захворювання легень пилової етиології 2 стадії», яке визначено професійним. У зв`язку з погіршенням стану здоров`я чоловіка після звільнення його з роботи у відповідача, його було направлено на лікування , де за медичним висновком від 26.02.2019 було підвищено стадію ХОЗЛ до третьої-четвертої та визначено другу стадію недостатності і кровообігу. Довідкою МСЕК чоловіку було установлено 65% втрати професійної працездатності. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, довідкою серії АА № 0000320 установлено причинний зв`язок смерті чоловіка та професійним захворюванням (ХОЗЛ). Зі смертю чоловіка вона утратила віру у майбутнє, адже прожила з ним 45 років: разом вели побут, намагались всіляко підтримувати один одного. Її самопочуття погіршилося смертю чоловіка, її стали турбувати нічні кошмари, порушився сон, що не дозволяє їй нормально відпочивати, призводить до зниження уваги у денний час доби, до постійного відчуття втоми, перебування у напруженому стані, роздратованості. Зі спливом часу з часу смерті чоловіка розуміння невідворотності та суттєвості утрати лише зростає, негативно впливаючи на сприйняття нею навколишнього світу, переповнюючи її життя негативними емоціями та переживаннями, тому просить задовольнити вимоги.

Ухвалою суду від 01 листопада 2022 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Розглянувши подані документи та з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 з 03 листопада 1976 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 (а.с. 14 - копія свідоцтва).

ОСОБА_2 у період з 23.06.1981 по 11.02.1982 працював на посаді підземного прохідника, а з 11.02.1982 по 12.04.1982 на посаді прохідника шахти № 3 Торезького виробничого об`єднання по видобутку антрациту «Торезантрацит», з 13.04.1982 по 11.10.1982 на посаді прохідника шахто будівельного управління № 1 виробничого об`єднання «Торезантрацит», з 12.10.1982 по 02.04.1985 на посаді прохідника, а з 02.04.1985 по 10.10.1995 на посаді електрослюсаря шахти «Прогрес» виробничого об`єднання «Торезантрацит», з 21.10.1996 по 16.03.2003 на посаді слюсаря шахти «Прогрес» Державної холдингової компанії «Торезантрацит», з 11.10.2005 по 14.01.2011 на посаді підземного електрослюсаря шахти «Прогрес» Державного підприємства «Торезантрацит», що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 20-32).

За період роботи ОСОБА_2 отримав професійне захворювання.

Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 20 грудня 2010 року № 41 ОСОБА_2 установлено основний діагноз: хронічне обструктивне захворювання легень пилової етології, друга стадія, помірний перебіг у фазі загострення. Легенева недостатність першого-другого ступеня. Захворювання професійне, встановлене вперше (а.с. 34-35 - копія акту).

Висновком МСЕК від 26 травня 2015 року ОСОБА_2 установлено стійку втрату професійної працездатності 65 % та ІІІ групу інвалідності (а.с. 41-42 - копії довідок).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер (а.с. 18 - копія свідоцтва).

Висновком МСЕК від 16.05.2022 встановлено причинно-наслідковий зв`язок між смертю ОСОБА_2 і отриманим ним під час роботи професійним захворюванням (а.с. 43 - копія довідки).

Відповідно до частини першої статті 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких ч. 2 вказаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.

Положеннями статті 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці, що передбачено частиною третьою статті 153 КЗпП України.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Частиною третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» на роботодавця покладено безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

За правилами, передбаченими частиною першою статті 1167 ЦК України,, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Частина друга статті 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

За умови, коли виробнича травма або професійне захворювання мали місце до 1 січня 2004 року (набрання чинності ЦК України), а смерть фізичної особи настала після зазначеної дати, при наявності причинного зв`язку з виробничою травмою, професійним захворюванням, до правовідносин про відшкодування моральної шкоди членам сім`ї померлого підлягають застосуванню положення статті 1168 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 2 вересня 2015 року у справі № 6-576цс15, від 9 вересня 2015 року у справі № 6-322цс15.

Як роз`яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-123цс12, від 13 листопада 2013 року у справі № 6-120цс13 та від 25 червня 2014 року у справі № 6-66цс14, у спорах про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю члена сім`ї працівника в результаті отриманого ним на виробництві професійного захворювання, а також про відшкодування моральної шкоди членам сім`ї працівника, який загинув унаслідок нещасного випадку на виробництві, відшкодування моральної шкоди членам сім`ї працівника в таких випадках здійснюється відповідно до положень статті 1167, частини другої статті 1168 ЦК України.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує роз`яснення, наведені в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», конкретні обставини справи, вину відповідача в настанні нещасного випадку, наявність вини потерпілого у нещасному випадку, наслідки, що наступили, характер і тривалість страждань позивача.

Враховуючи наявність причинно-наслідкового зв`язку між смертю чоловіка позивача та отриманого за життя ОСОБА_2 на виробництві професійного захворювання, суд враховує характер і обсяг моральних страждань позивача, пов`язаних зі смертю її чоловіка, засади розумності й справедливості та приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки відповідно до першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, позивач звільнена від сплати судового збору, він підлягає стягненню з відповідача в дохід держави в сумі 992,40 грн.

Керуючись ст. ст. 440-1 ЦК УРСР, ст.ст. 10, 12,13, 141, 263, 265 ЦПК України,суд

ухвалив:

задовольнити позов ОСОБА_1 - частково.

Стягнути з Державного підприємства «Торезантрацит» (код ЄДРПОУ 32366906, місцезнаходження за адресою: Донецька область, м. Чистякове, вул. Енгельса, буд. 88) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) у рахунок відшкодування моральної шкоди суму 300 000 (триста тисяч) гривень 00 коп. без урахування податків, зборів та інших платежів.

У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Торезантрацит» до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 23 березня 2023 р.

Суддя Н.О.Сарат