Постанова

від 14.03.2023 по справі 330/965/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 14.03.2023 Справа № 330/965/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №330/965/21 Головуючий у І інстанції: Куценко О.О.

Провадження № 22-ц/807/93/23 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2023 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Кухаря С.В.,

Крилової О.В.

секретар: Ільїна Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою Акціонерного товариства «ПриватБанк» на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 29 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Якимівський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про звільнення майна з під арешту,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який в ході розгляду справи було уточнено, до АТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Якимівський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про звільнення майна з під арешту.

В обґрунтування свого позову ОСОБА_1 зазначав, що він є власником земельної ділянки площею 13,3201 га, розташованої на території Новоданилівської сільської ради Якимівського району Запорізької області, кадастровий номер 232038242400:17:008:0018.

В травні 2021 року позивачу стало відомо, що на належне йому майно накладено арешт. Так, відповідно до відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майн від 13 травня 2021 року підставою обтяження стала постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП 47299293 від 19 червня 2015 року та ВП 35893133 від 18 лютого 2013 року, які винесені ВДВС Якимівського РУЮ.

Вищевказаний арешт накладено на майно ОСОБА_2 , яка є боржником по вищезазначеним провадженням. Проте, на момент державної реєстрації обтяження нерухомого майна належного ОСОБА_2 , земельна ділянка площею 13,3201 га, кадастровий номер 232038242400:17:008:0018 знаходилась у власності ОСОБА_1 . У зв`язку з цим, ОСОБА_1 позбавлений права володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю.

Посилаючись на те, що державним виконавцем винесено постанову про арешт майна ОСОБА_2 , а фактично накладено арешт на майно позивача, ОСОБА_1 просив суд скасувати арешт нерухомого майна, а саме: земельної ділянки площею 13,3201 га, розташованої на території Новоданилівської сільської ради Якимівського району Запорізької області, кадастровий номер 232038242400:17:008:0018, яка належить ОСОБА_1 , накладений ДВС Якимівського РУЮ на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19 червня 2015 року (ВП 47299293 ) та постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 18 лютого 2013 року (ВП 35893133 ) та зареєстрованого у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за номером 25068280.

Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 29 грудня 2021 року позов задоволено.

Скасовано арешт нерухомого майна, а саме: земельної ділянки площею 13,3201 га, розташованої на території Новоданилівської сільської ради Якимівського району Запорізької області, кадастровий номер 232038242400:17:008:0018, яка належить ОСОБА_1 , накладений ДВС Якимівського РУЮ на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19 червня 2015 року (ВП 47299293 ) та постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 18 лютого 2013 року (ВП 35893133 ) та зареєстрованого у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за номером 25068280.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 29 грудня 2021 року скасувати та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . Стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що арешт, накладений на земельну ділянку площею 13,3201 га, кадастровий номер 232038242400:17:008:0018 накладено правомірно на підставі примусового виконання виконавчого листів у справі № 2/0828/184/2012 та у справі № 330/168/15-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» суми заборгованості за кредитним договором б/н у розмірі 8368,85 грн та 44328,45 грн.

На думку скаржника, позивач не міг законно набути права власності на вказану земельну ділянку, так як на неї було накладено арешт в рамках вищезазначених виконавчих проваджень.

Відзивів на апеляційну скаргу у справі не надходило.

Учасники справив судовезасідання нез`явились,про дату,час тамісце розглядусправи повідомленівідповідно довимог чинногозаконодавства (а.с.146,152-153),своїх представниківдо судуне направили. Клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили.

Згідно з ч. 2ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегія суддів вирішила розглядати справу за відсутності осіб, які не з`явились.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з огляду на таке.

Судове рішення, згідно зі ст. 263 ЦПК України, повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду повною мірою не відповідає.

Відповідно до ст. 129 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що на момент державної реєстрації обтяження нерухомого майна належного ОСОБА_2 , земельна ділянка площею 13,3201 га кадастровий номер 232038242400:17:008:0018 знаходилась у його власності. А, отже, станом на дату накладення зазначених арештів позивач був власником вказаної земельної ділянки, у зв`язку із чим вбачається, щоЯкимівський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро)незаконно наклав арешти на цю ділянку.

Проте колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Так, матеріалами справи підтверджено, що у провадженні Якимівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебуває виконавче провадження № 35893133 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 2/0828/184/2012 про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» суми заборгованості за кредитним договором № б/н у розмірі 8368,85 грн., також було відкрито виконавче провадження № 47299203 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 330/168/15-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» суми заборгованості за кредитним договором № б/н у розмірі 44328,45 грн.

19червня 2015року державнийвиконавець врамках виконавчогопровадження та відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» наклав арешт на земельну ділянку з кадастровим номером: 2320382400:17:008:0018. Згідно з інформаційною довідкою №256317558 від 13 травня 2021 року, 19 червня 2015 року постановоюЯкимівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро)накладено арешт на зазначену земельну ділянку та оголошено заборону на його відчуження в межах виконавчого провадження №47299203. Також, з цієї довідки вбачається, що арешт накладено на майно ОСОБА_2 .

18 лютого 2013 року постановоюЯкимівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро)накладено арешт на зазначену земельну ділянку та оголошено заборону на його відчуження в межах виконавчого провадження №35893133. Також, з цієї довідки вбачається, що арешт накладено на майно ОСОБА_2 , яка є боржникомПублічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк».

Відповідно доправових висновківвикладених уПостанові ВерховногоСуду від04листопада 2020року,справа №520/7100/19,провадження №61-7689св20,у складіколегії суддівПершої судовоїпалати Касаційногоцивільного суду:«Вимоги іншихосіб щодоналежності їм,а неборжникові майна,на якенакладено арешт,вирішуються шляхом пред`явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову доборжника таособи,в інтересахякої накладеноарешт,про визнанняправа власностіна цеМайно ізняття знього арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може бути залученим судом до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору».

Відповідно достатті 51ЦПК Українисуд першоїінстанції маєправо заклопотанням позивачадо закінченняпідготовчого провадження,а уразі розглядусправи заправилами спрощеногопозовного провадження-до початкупершого судовогозасідання залучитидо участіу нійспіввідповідача.Якщо позовподано недо тієїособи,яка повиннавідповідати запозовом,суд дозакінчення підготовчогопровадження,а уразі розглядусправи заправилами спрощеногопозовного провадження-до початкупершого судовогозасідання заклопотанням позивачазамінює первісноговідповідача належнимвідповідачем,не закриваючипровадження усправі.Після спливустроків,зазначених участинах першійта другійцієї статті,суд можезалучити доучасті усправі співвідповідачаабо замінюєпервісного відповідачаналежним відповідачемвиключно уразі,якщо позивачдоведе,що незнав тане міг знати доподання позовуу справіпро підставузалучення такогоспіввідповідача чизаміну неналежноговідповідача.Про залученняспіввідповідача чизаміну неналежноговідповідача постановляєтьсяухвала.За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

У постановіВеликої ПалатиВерховного Судувід 17квітня 2018року усправі №523/9076/16-ц(провадження№ 14-61цс18)зроблено висновок,що пред`явленняпозову доненалежного відповідачане єпідставою длявідмови увідкритті провадженняу справі,оскільки замінаненалежного відповідачаздійснюється впорядку,визначеному ЦПКУкраїни.За результатамирозгляду справисуд відмовляєв позовідо неналежноговідповідача таприймає рішенняпо сутізаявлених вимогщодо належноговідповідача.Тобто,визначення відповідачів,предмета тапідстав спорує правомпозивача.Натомість,встановлення належностівідповідачів йобґрунтованості позову-обов`язкомсуду,який виконуєтьсяпід часрозгляду справи,а нена стадіївідкриття провадження. Тобто,пред`явленняпозову доненалежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову».

З матеріалів справи вбачається, що вже після закриття підготовчого судового засідання 26 липня 2021 року, позивач залучив особу, в інтересах якої накладено арешт, а саме - ОСОБА_2 , та після уточнення позовної заяви, не просив визнати право власності на земельну ділянку.

Відповідно доВисновку ВеликоїПалати ВерховногоСуду (постанова від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19, обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

Згідно здержавним актом№ ЯД№ 991117,який судпершої інстанціївзяв запідставу длязадоволення позовупід часухвалення рішення,його видано10грудня 2012року,а відповіднодо інформаціїз Державногореєстру речовихправ нанерухоме майноправо власностізареєстровано 10.12.2015, вже після накладення арешту на земельну ділянку виконавчою службою.

Відповідно достатті 125Земельного кодексуУкраїни право власності, зокрема, на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Державна реєстрація права власності на земельну ділянку, реєстрацію якого не проведено до 1 січня 2013 року, відповідно до законодавства, що діяло на момент його набуття, якщо такі права набуті згідно з рішенням органу влади чи органу місцевого самоврядування, проводитеся за умови встановлення факту відсутності відомостей про речові права інших осіб на таку земельну ділянку в Державному земельному кадастрі. Державна реєстрація речових прав на земельну ділянку, похідних від права власності, набутих та оформлених в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться з одночасною державною реєстрацією права власності на таку земельну ділянку, крім випадків, якщо право власності на таку земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав (ст. 29 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Стаття 126 ЗК України у редакції, чинній на час передачі спірної земельної ділянки, за актом про передачу арештованого майна передбачала, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Крім того, з 01 січня 2013 року право власності на земельну ділянку посвідчувалося на загальних засадах посвідчення права власності на об`єкти нерухомого майна, тобто свідоцтвом про право власності, що видавав державний реєстратор прав з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи те, що позивач, отримавши державний акт на спірну земельну ділянку, не зареєстрував своє речове право на ділянку, а із заявою про проведення державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку звернувся тільки 10.12.2015, то на час накладення арешту на вказану земельну ділянку 16.06.2015 не набув права власності на неї, бо власником земельної ділянки кадастровий номер 232038242400:17:008:0018 загальною площею 13,3201 га значилась ОСОБА_2 . Реєстрація прававласності уперіод,коли намайно накладеноарешт,не відповідаєвимогам закону. Так, на час реєстрації ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку у грудні 2015 року уже існував акт опису й арешту майна, складений державним виконавцем ВДВС, відповідно до якого на спірну земельну ділянку було накладено арешт.

Частиною першою статті 52 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV Про виконавче провадження (далі - Закон № 606-Х IV ) передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту (частини перша, друга статті 57 Закону № 606-XIV).

Відповідно дочастини п'ятоїстатті 57Закону №606-ХIVпро проведенняопису майнаборжника інакладення нанього арештудержавний виконавецьскладає актопису таарешту майнаборжника.Під часпроведення описута арештумайна боржникадержавний виконавецьмає правооголосити заборонурозпоряджатися ним,а вразі потреби-обмежити правакористування майном,здійснити опечатуванняабо вилучитийого уборжника тапередати назберігання іншимособам,про щозазначається вакті описута арешту.Вид,обсяг істрок обмеженнявстановлюються державнимвиконавцем укожному конкретномувипадку зурахуванням властивостеймайна,його значеннядля власникачи володільця,необхідності використаннята іншихобставин.Порушення заборонидержавного виконавцярозпоряджатися абокористуватися майном,на якенакладено арешт,тягне засобою передбаченузаконом відповідальністьзберігача майна(частинашоста статті57Закону №606-XIV).

Отже, під час дії арешту жодних дій ні власник, ні особи, які вважають себе власниками, без дозволу ДВС не можуть вчиняти щодо арештованого майна, а мають оскаржити вказані дії ДВС чи постанову про накладення арешту у разі незгоди із нею.

Аналогічний правовий висновок, викладений у Постанові Великої Палаті Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Враховуючи практику ЄСПЛ, який неодноразово зауважував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у державі, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (наприклад, справа «Жовнер проти України» від 29 червня 2004 року, заява № 56848/00, §33). Право на звернення до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби правова система держав-учасниць Конвенції допускала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим для виконання, залишалося би невиконаним по відношенню до однієї зі сторін всупереч її інтересам. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

На підставі вищевикладеного, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення на підставіст. 376 ЦПК Україниналежить скасувати та прийняти у цій справі нову постанову про відмову у задоволені позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства«ПриватБанк»- задовольнити.

Рішення Якимівськогорайонного судуЗапорізької областівід 29грудня 2021рокуу цій справі скасувати, прийняти нову постанову, якою:

«Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Якимівський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про звільнення майна з під арешту залишити без задоволення.»

Стягнути з ОСОБА_1 накористь Акціонерноготовариства комерційнийбанк «ПриватБанк»судовий збіру розмірі1362(однатисяча шістсотдві)гривні.

Постанова набираєзаконної силиз дняїї прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 24 березня 2023 року.

Головуючий:

Судді: