Рішення

від 17.03.2023 по справі 504/232/18

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 504/232/18

провадження № 2/504/146/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2023смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області в складі :

головуючого судді Доброва П.В.,

при секретарі Данько Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Комінтернівського районного суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей Колект», Державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни про визнання протиправним та скасування рішення, та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Комінтернівського районного суду Одеської області з позовною заявою про визнання протиправним та скасування рішення, та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову зазначила, що 17.09.2007 р. між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк» (далі Банк) було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11216920000 (далі Кредитний договір) за Договором про надання споживчого кредиту №11216927000 від 17.09.2007 року на підставі якого Банк надав позивачу кредит в розмірі 60 000 доларів США для його особистих потреб, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю.

В забезпечення виконання Кредитного договору, 17 вересня 2007 року між ОСОБА_1 та Банком у відповідності до статті 18 Закону України «Про іпотеку» було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Чос О.П. за реєстровим № 3693 (далі Договір іпотеки), згідно якого, майно позивача було передано Банку в іпотеку.

Позивач набула право власності на житловий будинок та господарські будівлі на підставі Свідоцтва про право власності № 228 від 29.08.2017 року та земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Чос О.П за реєстровим № 3315 (далі Договір купівлі-продажу), 08 вересня 2006 року, яка 23 серпня 2007 року була зареєстрована в Державному реєстрі правочинів в Управлінні Держземагенства у Комінтернівському районні Одеської області . Копія право установчих документів на нерухоме майно додаються до позову.

Таким чином, між позивачем та Банком склались правовідносини, в яких позивач є майновим поручителем по договору про надання споживчого кредиту від 17.09.2017 року, наданих Банком позичальнику ОСОБА_2 .

На виконання взятих на себе гр. ОСОБА_2 кредитних зобов`язань, відповідно до Кредитного договору, протягом трьох років виплачував Банку тіло кредиту та суму процентів за користування кредитом.

12 грудня 2011р. між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (надалі TOB «Кей-Колект») було укладено договір факторингу за № 1, за яким Банк відступив TOB «Кей-Колект» право вимоги за кредитом відповідно до якого відбувся перехід права вимоги, в тому числі і за зобов`язаннями гр. ОСОБА_2 за Кредитним договором та право вимоги за Договором іпотеки.

05.04.2016року TOB«Кей-Колект»без будь-якихпопереджень тапогоджень впорушення законодавства України переоформив на себе права власності на житловий будинок та земельну ділянку, чим порушив майнові права позивача та лишив права власності позивача на житловий будинок та земельну ділянку.

Згідно даних Єдиного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підставою для винесення Нотаріусом, як реєстратором, рішення про реєстрацію права власності на житловий будинок та земельну ділянку за TOB «Кей-Колект», є Договір іпотеки від 17.09.2007року, реєстровий № 3693.

Також позивач вважає дії Приватного нотаріуса незаконними - це дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014р. № 1304-VII, оскільки зазначений Закон передбачає мораторій на примусове звернення стягнення на нерухоме майно як в судовому, так і в позасудовому порядку.

Ухвалою судді Комінтернівського районного суду Одеської області Добровим П.В. від 02 лютого 2018 року зазначену цивільну справу прийнято судом до провадження та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Дослідивши надані учасниками справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17 вересня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство «УкрСиббанк», правонаступником якогов свою чергу є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 був укладений договір про надання споживчого кредиту №11216927000 від 19 вересня 2007 року, відповідно до умов якого банк зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті у доларах США в сумі 60000,00, що дорівнює еквіваленту 303000,00 грн. за курсом НБУ на день укладення договору, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у даному договорі. Надання кредиту здійснюється у наступний термін: 17 вересня 2007 року по 17 вересня 2014 року.

Також 17 вересня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір, відповідно до якого іпотекодавець ( ОСОБА_1 ) передає в іпотеку нерухоме майно, яке належить їй на праві власності: жилой будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і складається з однієї черепашкової будівлі, жилою площею -29,7 кв.м., загальною площею -93,4 кв.м., зазначеної на схематичному плані під літ. «А» з підвалом - літ. «пд.», входом в підвал літ. «вх.пд.»; а також надвірних господарських споруд: І-ганку, ІІ-цистерни, ІІІ-відмретки, №1-2 огорожа з усіма господарчими будівлями та спорудами на земельній ділянці площею -1000 кв.м.

Судом встановлено, що зазначений будинок належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області 30 серпня 2007 року і зареєстрованого в Комінтернівському районному бюро технічної інвентаризації Одеської області в Книзі №215, запис №449, реєстраційний №15705377 та земельна ділянка яка належить позивачу на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №660395, виданого Комінтернівським районним відділом земельних ресурсів 27 серпня 2007 року та зареєстрованого там же в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі за №010752400226, кадастровий номер 5122780200:02:001:0186.

Відповідно до договору факторингу № 1, укладеного 12 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством ПАТ «УкрСиббанк» і ТОВ «Кей-Колект», та договору відступлення права вимоги за договорами іпотеки, укладеного 12 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» і ТОВ «Кей-Колект», останнє набуло прав вимоги, у тому числі й за укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» і ОСОБА_1 договором іпотеки від 17 вересня 2007 року.

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 умов кредитного договору та існуванням заборгованості, ТОВ «Кей-Колект» звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. із заявою про державну реєстрацію за собою як іпотекодержателем права власності на зазначене вище жилий будинок та земельну ділянку.

11 квітня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. прийнято рішення провести державну реєстрацію права власності на житловий будинок, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 898512251227, номер розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14102363, рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 11.04.2016 р. індексний номер - 29187740 про реєстрацію права власності на житловий будинок загальною площею 93,4 кв.м., адреса: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 898523351227, номер розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14102565, рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 11.04.2016 р. індексний номер - 29187740 про реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 5122780200:02:001:0186, адреса: АДРЕСА_1 за іпотекодержателем ТОВ «Кей-Колект».

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04 січня 2018 року приватним нотаріусом як державним реєстратором 11 квітня 2016 року здійснено реєстрацію права власності на вказане вище нерухоме майно за ТОВ «Кей-Колект» (номер запису про право власності 14102363 та 14102565).

Підставами виникнення права власності вказано договір іпотеки, серія та номер 3693, виданий 17.09.2007, видавник: приватний нотаріус Комінтернівського РНО Одеської області Чос О.П., а підставою внесення запису - рішення приватного нотаріуса Кобелєвої А.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Можливість і порядок звернення стягнення на предмет іпотеки передбачені, у тому числі, й статтями 35-37ЗаконуУкраїни «Проіпотеку»№ 898-IV (надалі Закон № 898-IV).

Зокрема, частиною першою статті 35Закону №898-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

За змістом статті 36Закону№ 898-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Частиною третьою статті 37Закону№898-IV (у редакції, чинній на момент укладення договорів іпотеки та наступної іпотеки) визначено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Чинним законодавством передбачений порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки, як шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса (у примусовому порядку), так і позасудове (добровільне) врегулювання згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, зокрема й шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

Судом встановлено, що пунктами 2.1.1. та 2.1.2. договору іпотеки, укладеного 17 вересня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 (надалі договір іпотеки), визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами; у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язань за кредитним договором, а у разі невиконання іпотекодавцем цієї вимоги звернути стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 5.1 договору іпотеки визначено, що звернення стягнення здійснюється іпотекодержателем у випадках, зазначених у підпунктах 2.1.1-2.1.2 цього договору іпотеки, або у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або у разі ліквідації юридичної особи - іпотекодавця, або у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов`язання за цим договором, або будь-якого зобов`язання, що забезпечено іпотекою за цим договором.

Як передбачено пунктом 5.2 договору іпотеки, звернення стягнення здійснюється на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до пункту 5.3 договору іпотеки у випадках, зазначених в підпунктах 2.1.1-2.1.2 цього договору іпотеки іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю повідомлення, оформлене згідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

У разі невиконання іпотекодавцем вимог, зазначених у повідомлені, про яке йдеться в пункті 5.3, іпотекодержатель здійснює звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення за рішенням суду та виконавчим написом нотаріуса здійснюється відповідно до законодавства України. Звернення стягнення по застереженню про задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється відповідно до розділу 5 цього договору іпотеки та відповідно до ст.36Закону України«Про іпотеку» (пункти 5.4, 5.5, 5.6 договору іпотеки).

У пункті 6.1 договору іпотеки визначено, що у разі настання обставин, зазначених в п. 5.1 цього договору іпотеки, Іпотекодержатель насилає рекомендованим листом іпотекодавцю повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. В повідомленні, про яке йдеться в п. 6.1, іпотекодержатель зазначає який зі способів задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачені ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», застосовується іпотекодержателем для задоволення своїх вимог. У разі застосування передачі предмету іпотеки у власність іпотекодержателя як засобу задоволення вимог іпотекодержателя (абз. 3 ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку») право власності переходить до іпотекодержателя з моменту отримання повідомлення, про яке йдеться в п. 6.1 цього договору іпотеки. У разі застосування права іпотекодержателя (абз. 3 ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку») іпотекодержатель реалізує норми ст.38Закону України«Про іпотеку» і повідомлення, про яке йдеться в п. 6.1, вважається повідомленням іпотекодавцю про намір укласти договір купівлі-продажу предмету іпотеки (п. 6.1.-6.4 договору іпотеки).

Частиною першою статті 2Закону Українивід 01липня 2004року №1952-IV«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 10цього Закону визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Частиною першої статті 10Закону №1952-IV визначено, що державним реєстратором є, окрім інших, нотаріус.

Згідно з частиною першої статті 11Закону №1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

За змістом статті 18Закону №1952-IV перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно з пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого № 1127 постановою КабінетуМіністрів Українивід 25грудня 2015р.№ 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. № 553), надалі Порядок, для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Відповідно до пункту 61 цього Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18Закону №1952-IV та статті 37Закону№898-IV порядокдержавної реєстраціїта коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Судом встановлено, що 11.04.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. здійснено державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за заявами реєстраційні номери 16377557 та 16377186 ОСОБА_4 , що діє на підставі Довіреноті, серія і номер 2130, виданий 08.02.2016, видавник приватний нотаріус КМНО Чуловський В.А. при цьому надано лист повідомлення на адресу приватного нотаріуса вих. № 135-21230 від 23.03.2016 р. та № 135-21231 від 23.03.2016 р. будь яких вимог від ТОВ «Кей-Колект» на адресу ОСОБА_1 не направлялось.

Таким чином, іпотекодержатель ухилився від виконання свого обов`язку, передбаченого як Законом № 898-IV, так і Порядком, щодо надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, що унеможливило встановлення нотаріусом завершення 30-денного строку, сплив якого пов`язується з проведенням ним подальших дій зі звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі й шляхом набуття права власності, а тому державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Кей-Колект» проведена всупереч норм чинного законодавства.

Крім того, у пункті 2.2.1 договору іпотеки визначено, що іпотекодержатель зобов`язаний попередити іпотекодавця про відступлення прав за цим договором чи за кредитним договором.

Доказів про повідомлення іпотекодателя про відступлення прав як за кредитним договором, так і за договором іпотеки матеріали справи не містять.

Крім того, з наданих до суду копій документів, на підставі яких було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності вбачається, що ТОВ «Кей-Колект» не надало приватному нотаріусу документу, який посвідчує право вимоги за договором іпотеки.

Відповідно до п. 1.1 договору факторингу №1 від 12.12.2011 року, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект», за цим договором Клієнт зобов`язується передати у власність Фактору, а Фактор - прийняти Права Вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду по справі №910/13407/17 від 13.03.2018р.

Відповідно до ч. 1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст.81ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною 1 ст.76ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).У ч. 1 ст.89ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позивні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Так, Законом України«Про мораторійна стягненнямайна громадянУкраїни,наданого якзабезпечення кредитівв іноземнійвалюті» підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4Закону України«Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м. для квартири та 250 кв. м. для житлового будинку.

Так, житловий будинок, який належить позивачу, в повному обсязі відповідає умовам встановленим у частині 1 статті 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а саме - площа не перевищує 250 кв. м., будинок є місцем постійного її проживання з сім`ю та у іпотекадавця згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності не знаходиться іншого нерухомого житлового майна.

Валютний кредит є споживчим, наданими позивачу ОСОБА_2 кредитною установою - резидентом України в іноземній валюті (долари США). Споживчим є кредит - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. (Закон України «Про споживче кредитування», 15 листопада 2016 року № 1734-VIII).

Крім того, Іпотекодавцями не була надана згода на здійснення приватним нотаріусом дій по перереєстрації права власності за ТОВ «Кей-Колект». Спірного будинку та земельної ділянки під ним який є єдиним місцем її проживання, іншого житла у позивача не має. Кредит був взятий в іноземній валюті і був взятий як споживчий кредит. Спірний будинок так земельна ділянка була придбана не за рахунок кредитних коштів, загальний розмір спірного будинку становить - 93,4 кв. м.

Відповідно до постанови Верховного Суду України у справі №465/1310/17 мораторій на стягнення квартир за іпотечним боргом у валюті розповсюджується і на позасудовий порядок виконання умов іпотечного застереження, добровільно погодженого сторонами при укладенні іпотечного договору.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч. 1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно вимог ст.12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.81ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.ч. 1 5 ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст.263ЦПК України і ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року). Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановивши наведені обставини, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 1-2, 4, 5, 10, 11-13, 19, 43, 49, 76-82, 258-259, 263-264, 265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей Колект», Державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни про визнання протиправним та скасування рішення, та зобов`язання вчинити певні дії - задовільнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 11.04.2016 р. індексний номер - 29187740 про реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 5122780200:02:001:0186, адреса: АДРЕСА_1 за TOB «Кей-Колект», винесеного приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою Аллою Михайлівною, номер запису про право власності 8985233551227, номер розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14102565.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 11.04.2016 р. індексний номер - 29187740 про реєстрацію права власності на житловий будинок загальною площею 93,4 кв.м., адреса: АДРЕСА_1 за TOB «Кей-Колект», винесеного приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою Аллою Михайлівною, номер запису про право власності 898512251227, номер розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14102363.

Зобов`язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєву Аллу Михайлівну поновити запис про право власності за ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю«Кей Колект»,Державного реєстратораприватного нотаріусаКиївського міськогонотаріального округуКобелєвої АллиМихайлівни на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 1233,60грн.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя П.В. Добров