Рішення

від 17.02.2023 по справі 369/7415/21

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/7415/21

Провадження № 2/369/621/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

17.02.2023 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Волчко А.Я.,

при секретарі Миголь А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження в приміщенні Києво- Святошинського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, про визнання права та усунення перешкод у користуванні квартирою і житловим приміщенням, встановлення порядку користування квартирою, -

ВСТАНОВИВ:

01 червня 2021 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовною заявою в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 третя особа Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про визнання права та усунення перешкод у користуванні квартирою і житловим приміщенням, встановлення порядку користування квартирою.

Позивачка просила визнати за нею ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт: серія НОМЕР_2 , виданий Ленінським РС у м. Полтаві УДМС України в Полтавській області 05.10.2013 року, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) та малолітньою дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на користування (проживання, володіння) квартирою АДРЕСА_1 , загальною площею 58,8 кв.м. та нежитловим приміщенням АДРЕСА_4 ., загальною площею 5,9 кв.м.; зобов`язати відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , паспорт: серія НОМЕР_4 виданий Октябрським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 15.03.2001 року, адреса реєстрації : АДРЕСА_1 , не чинити ОСОБА_1 та малолітній ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) перешкоди користуватися (проживати, володіти) квартирою АДРЕСА_1 , загальною площею 58,8 кв.м. та нежитловим приміщенням АДРЕСА_4 ., загальною площею 5,9 кв.м.; встановити порядок користування спільною сумісною власністю - квартирою АДРЕСА_1 , виділивши ОСОБА_1 та малолітній ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) кімнату, житловою площею 17.2 кв.м. а ОСОБА_3 кімнату, житловою площею 12.0 кв.м., залишити в спільному користуванні підсобні приміщення (кухня, ванна кімната, вбиральня (сполучена), коридор); понесені позивачем судові витрати по справі щодо сплати судового збору в розмірі 3 178,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,000 грн. стягнути з відповідача на користь позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 23 серпня 2013 року між сторонами було зареєстровано шлюб, рішенням суду від 26 січня 2021 року шлюб було розірвано. Від шлюбу сторони мають дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дитина проживала та була зареєстрована разом з батьками за адресою спільної квартири подружжя. Під час перебування у шлюбі у спільну власність подружжям було придбано наступне майно: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення АДРЕСА_4 ; транспортний засіб Сhevrolet Lacetti; меблі, побутова техніка, та інші майно та речі, які знаходяться в квартирі АДРЕСА_1 ; інше нерухоме та рухоме майно, що було придбано за спільні кошти подружжя під час перебування у зареєстрованому шлюбі.

Позивачка зазначила, що у квартирі знаходяться її особисті речі, одяг, меблі, техніка, документи та інше майно, яке необхідне для проживання в квартирі, а також речі, одяг, іграшки їхньої малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Так, у її особистій власності була 1 норкова шуба чорного кольору (орієнтовною вартістю 15 000,00 грн.), що була отримана нею у подарунок від батьків та 1 боброва шуба чорного кольору (орієнтовною вартістю 7 000,00 грн.), яку вона придбала за свої особисті кошти до вступу у шлюб. З вересня 2020 року між подружжям (за добровільною згодою) склався наступний порядок користування кімнатами в зазначеній квартирі, зокрема, сторони проживали у різних кімнатах у спільній квартирі. Так, відповідач проживав у кімнаті, житловою площею 12.0 кв.м., а позивач із малолітньою дитиною проживала у кімнаті, житловою площею 17.2 кв.м.

Кухня, ванна кімната, вбиральня (сполучена), коридор - знаходилися у спільному з відповідачем користуванні. У кінці квітня 2021 року відповідач, скориставшись тимчасовою відсутністю позивача в місті Києві замінив замки до вхідних дверей в квартиру № 160 та нежитлового приміщення АДРЕСА_4 , та почав чинити позивачу перешкоди потрапити і проживати в квартирі. На час подання позову позивачка із малолітньою донькою не мають можливості потрапити до свого житла, не можуть користуватися своїми речами та майном, які знаходяться в квартирі.

Квартира АДРЕСА_1 , була і залишилась позивача та малолітньої доньки сторін єдиним місцем реєстрації та проживання.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 червня 2021 року провадження в справі було відкрито в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 червня 2021 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про визнання права та усунення перешкод у користуванні квартирою і житловим приміщенням, встановлення порядку користування квартирою.

28 вересня 2021 року представник відповідача - адвокат Зажигаєва В.Б. надала до суду відзив, в якому зазначила, що відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування відзиву зазначив, що позивачка скриває від батька дитину, переїхала до м. Полтава, після невдалих спроб повернути дитину додому чи хоча б побачити донку відповідач отримав від позивача заяву у якій повідомлялося,що дитина проживає у м. Полтава з батьками позивача. 25 січня 2021 року відповідач звернувся до суду з заявою про відібрання дитини та повернення її за місцем поживання. Відповідач ніколи не заперечував проти спільного проживання у їх квартирі з позивачем та донькою, та щиро бажає будувати гідні людські стосунки.

Відповідач просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору в частині усунення перешкод у користуванні квартирою та зобов`язання не чинити перешкоди у користування квартирою, а в іншій частині позовних вимог відмовити.

10 грудня 2021 року представник позивача - адвокат Горбовий В.А. надав до суду відповідь на відзив, попросив не приймати до уваги відзив відповідача та задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.

Зазначив, що позивач зверталася до відділення поліції щодо вчинення відповідачем кримінального правопорушення за ст. 356 КК України.

01 лютого 2022 року представник відповідача - адвокат Зажигаєва В.Б. у судовому засідання подала клопотання про зупинення провадження по справі до винесення судом рішення у цивільній справі №369/12825/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя і його поділ.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 лютого 2022 року у задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Зажигаєвої В.Б., про зупинення провадження у справі №369/7415/21 за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про визнання права та усунення перешкод у користуванні квартирою і житловим приміщенням, встановлення порядку користування квартирою, відмовлено.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 липня 2022 року підготовче провадження в справі було закрито та справу призначено до розгляду по суті.

У судове засідання позивачка не з`явилася, про час, дату та місце розгляду справи її було повідомлено належним чином, надала заяву про розгляд справи без її участі, на позовних вимогах позивач наполягала та просила їх задовольнити, не заперечувала щодо винесення заочного рішення.

У судове засідання відповідач не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи його було повідомлено належним чином, не надав заяву про розгляд справи без його участі, надав відзив, у якому просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору в частині усунення перешкод у користуванні квартирою та зобов`язання не чинити перешкоди у користування квартирою, а в іншій частині позовних вимог відмовити.

У судове засідання третя особа - Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області не з`явилася, про час, дату та місце розгляду справи її було повідомлено належним чином, представник надав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника служби у справах дітей.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За письмовою згодою позивача суд ухвалив, провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст. ст. 280-281 ЦПК України.

У зв`язку із відсутністю заперечень позивача суд ухвалив, провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст.ст.280-281 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України).

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч.1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_5 , виданого 23 серпня 2013 року Центральним відділом ДРАЦС реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції, між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було зареєстровано 23 серпня 2013 року шлюб, про що 23 серпня 2013 року Центральним відділом ДРАЦС реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції складено відповідний актовий запис № 1091. Після реєстрації шлюбу дружина тримала прізвище « ОСОБА_1 ».

Від шлюбу сторони мають малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Так, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , виданого 05 червня 2014 року Ленінським відділом ДРАЦС реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції, ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 05 червня 2014 року Ленінським відділом ДРАЦС реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції складено відповідний актовий запис № 299. Батьками особи зазначено: батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_1 .

Згідно Договору купівлі-продажу квартири від 05 вересня 2014 року, зареєстрованого у реєстрі за № 6404, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Ракул О.В., ОСОБА_3 придбав у власність квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 5 вищезазначеного Договору дружиною покупця ОСОБА_1 надано згоду на укладення цього Договору, що підтверджується її заявою, справжність підпису на якій засвідчено державним нотаріусом Вальковою О.А.

Згідно Договору купівлі-продажу квартири від 09 жовтня 2014 року ОСОБА_3 придбав у власність нежитлове приміщення АДРЕСА_4 ..

Відповідно до п. 5 вищезазначеного Договору дружиною покупця ОСОБА_1 надано згоду на укладення цього Договору, що підтверджується її заявою, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Буленко М.М.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 січня 2021 року № 369/11271/20 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що зареєстрований 23 серпня 2013 року Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції, актовий запис №1091 розірвано.

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи № 1962 від 31 серпня 2020 року, наданої відділом реєстрації місця проживання виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 19 серпня 2016 року.

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи № 1963 від 31 серпня 2020 року, наданої відділом реєстрації місця проживання виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 19 серпня 2016 року.

Відповідно до талонів-повідомлень єдиного обліку № 12829 від 23 грудня 2020 року, № 12639, № 2221 від 18 березня 2021 року від ОСОБА_3 до ВП №2 Полтавського відділу ГУНП в Полтавській області надходили повідомлення про те, що ОСОБА_1 не дає змоги заявникові бачитися з дитиною, та колишній тесть ОСОБА_6 забрав дитину і не дає бачитися з нею.

Рішенням Борщагівської сільської ради від 24 червня 2021 року №369/25 встановлено спосіб участі батька ОСОБА_3 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_2 та графік спілкування дитини з батьком.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 січня 2021 року у цивільній справі ЄУН 369/1052/21 за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Києво-Святошинської районної державної адміністрації про відібрання дитини, відкрито провадження в справі в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.

Станом на день постановлення рішення у справі 369/7415/21 рішення у цивільній справі ЄУН 369/1052/21 за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Києво-Святошинської районної державної адміністрації про відібрання дитини, не постановлено.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 січня 2021 року у цивільній справі ЄУН 369/12825/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ, відкрито провадження в справі в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.

Станом на день постановлення рішення у справі 369/7415/21 рішення у цивільній справі ЄУН 369/12825/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ, не постановлено.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області від 25 травня 2021 року № 290/6 визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю - ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_7 .

В силу ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 ст.319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1, ч. 3, ч. 4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом . Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна . У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до ст. 9 Житлового Кодексу України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських об`єднань.

Відповідно до ст. 156 Житлового Кодексу України члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім`ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Отже, статтею 156 ЖК УРСР визначені права і обов`язки членів сім`ї власника жилого будинку (квартири). Відповідно до положень указаної норми закону члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім`ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Норми ст. 391 ЦК України, на які посилається позивач, є загальними по відношенню до житлових прав та підлягають застосуванню поряд та в порядку, передбаченому спеціальним законом, яким є ЖК , або з підстав, прямо зазначених в ЦК України.

За порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 ЦК України та статей 150, 156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК України можна дійти висновку, що положення статей 383, 391, 406 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь-яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім`ї, а положення статей 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім`ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім`ї власника без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», запобігання бездомності і безпритульності - система заходів, спрямованих на усунення правових, соціальних та інших причин виникнення бездомності та безпритульності, запобігання їм, у тому числі заходів щодо зниження ризику втрати особою прав на жилі приміщення і запобігання втраті цих прав, а також на запобігання виникненню негативних суспільних наслідків, пов`язаних з відсутністю в особи житла.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка підписана Україною 21 лютого 1990 року, ратифікована 27 лютого 1991 року, набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, закріплено, що Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації або покарання на підставі статусу, діяльності, висловлюваних поглядів чи переконань дитини, батьків дитини, законних опікунів чи інших членів сім`ї.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка підписана Україною 21 лютого 1990 року, ратифікована 27 лютого 1991 року, набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно до ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка підписана Україною 21 лютого 1990 року, ратифікована 27 лютого 1991 року, набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Держави-учасниці відповідно до національних умов і в межах своїх можливостей вживають необхідних заходів щодо надання допомоги батькам та іншим особам, які виховують дітей, у здійсненні цього права і у випадку необхідності надають матеріальну допомогу і підтримують програми, особливо щодо забезпечення дитини харчуванням, одягом і житлом. Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками або іншими особами, які відповідають за дитину як всередині Держави-учасниці, так і за кордоном.

Відповідно до ст. 6 СК України, правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.

Відповідно до ч. 2 ст. 176 СК України, права батьків та дітей на користування житлом, яке є власністю когось із них, встановлюється законом.

Статтею 9 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути обмежений в праві користування житловим приміщенням інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законом, житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони використовуються проти їх призначення або з порушенням прав інших громадян.

Згідно зі ст. 46 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, рішення Європейського суду є обов`язковими для держав-учасниць Конвенції. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика Європейського суду становить джерело права при розгляді справ вітчизняними судами: «Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права». Повага до права людини на житло закріплена у ст. 8 Європейської Конвенції з прав людини і основоположних свобод. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеними чи позбавленим свого житла.

Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.

Європейський суд з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» («Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine», заява № 30856/03) вказує, що втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у права на житло, а у справах «Дакус проти України» та «Кривіцька та Кривіцький проти України» зазначає, що при розгляді справ про позбавлення права на житло національні суди повинні проаналізувати пропорційність такого заходу.

Отже, суд бере до уваги, те що відповідно до рішення виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області від 25 травня 2021 року № 290/6 визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю - ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_7 , а рішення щодо визначення місця проживання дитини з одним із батьків наразі не постановлено.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 , в якій на даний час зареєстровані позивач ОСОБА_1 та спільна малолітня дитина сторін - ОСОБА_2 .

На даний час іншого житла у власності ОСОБА_1 немає, квартиру було придбано ОСОБА_3 під час його перебування у шлюбі з ОСОБА_1 , відповідач без відому позивачки та її згоди замінив замки на вхідних дверях квартири, чим фактично створив перешкоди позивачці та малолітній дитині у користуванні житлом, що в цілому дає суду підстави вважати, що позивачка з дитиною залишили спірне житло та не проживають у ньому з поважних причин, доказів на спростування цих обставин, відповідачем не надано, тому доводи остатнього щодо добровільності залишення позивачкою квартири, належної позивачу суд оцінює критично.

Крім того, факт послідуючого припинення шлюбних відносин між сторонами не може слугувати підставою для позбавлення ОСОБА_3 , як власника житлового приміщення, права користування цим житлом ОСОБА_1 та їх спільною малолітньою дитиною ОСОБА_2 , оскільки на даний час іншого житла у власності ОСОБА_1 немає, а позивач з малолітньою дитиною зареєстровані за спірною адресою.

Тому, суд, діючи в інтересах дитини, враховуючи, що між сторонами склались складні відносини, у зв`язку з чим між ними постійно виникають конфлікти, реєстрацію позивача та малолітньої дитини у спірній квартирі та відсутність у позивача іншого нерухомого майна, приходить до висновку, щодо обґрунтованості позовних вимог позивача та задоволення позову.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача на користь позивача, понесених позивачем судових витрат по справі про сплату судового збору в розмірі 3 178,00 грн., суд, задовольняє їх , відповідно до ст. 141 ЦПК України.

За частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,000 грн. суд зазначає наступне.

28 грудня 2020 року між ОСОБА_1 та адвокатом Горбовим Володимиром Анатолійовичем укладено Договір про надання адвокатський послуг, предметом якого є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.

Відповідно до додаткової угоди №2 до Договору від 01 грудня 2021, укладеною між ОСОБА_1 та адвокатом Горбовим Володимиром Анатолійовичем, замовник зобов`язався виплатити виконавцю винагороду (гонорар) в розмірі 50 000,00 грн. за надану правову допомогу у Києво-Святошинському районному суді Київської області під час розгляду цивільної справи № 369/7415/21.

Відповідно до акту виконаних робіт (наданих - отриманих послуг) від 01 грудня 2021 року до Договору про надання адвокатський послуг від 28 грудня 2020 року, визначено перелік робіт виконаних адвокатом, а саме подання позовної заяви, приймання участі у судових засіданнях, друк, подача письмових доказів, оформлення клопотань, за які замовник ОСОБА_1 сплатила 01 грудня 2021 року Горбовому В.А. 50 000,00 грн., що також підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № б/н від 01 грудня 2021 року.

У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Дослідивши надані стороною позивача письмові докази, суд вважає, що вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу необхідно задовольнити, та стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 понесені позивачем судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 50 000,00 грн., з урахуванням того, що зазначені витрати документально підтверджені та доведені, у акті виконаних робіт зазначено їх детальний опис.

Керуючись ст.ст. 47, 59 Конституції України, ст.ст. 1-23, 76-81, 133, 141, 258-259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.. ст.. 29, 137, 317, 328, 383, 391, 405,406 ЦК України, ст.ст. 6, 176 СК України, ст. ст. 9, 64, 156 Житлового Кодексу України, ЗУ «Про судовий збір», ст.ст. 2, 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, про визнання права та усунення перешкод у користуванні квартирою і житловим приміщенням, встановлення порядку користування квартирою - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітньою дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на користування (проживання) квартирою АДРЕСА_1 , загальною площею 58,8 кв.м. та нежитловим приміщенням АДРЕСА_4 ., загальною площею 5,9 кв.м.

Зобов`язати відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не чинити ОСОБА_1 та малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перешкоди користуватися (проживати) квартирою АДРЕСА_1 , загальною площею 58,8 кв.м. та нежитловим приміщенням АДРЕСА_4 ., загальною площею 5,9 кв.м..

Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , виділивши ОСОБА_1 та малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кімнату, житловою площею 17.2 кв.м., а ОСОБА_3 кімнату, житловою площею 12.0 кв.м., залишити в спільному користуванні підсобні приміщення (кухня, ванна кімната, вбиральня (сполучена), коридор).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 3 178 (три тисячі сто сімдесят вісім) грн. 00 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн. (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації : АДРЕСА_1 .

Третя особа: Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, код ЄДРПОУ: 04362489, адреса: вул. Ярослава Мудрого, 1а, с. Петропавлівська Борщагівка, Київська обл., 08130.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено удень його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Андрій Волчко