Вирок

від 27.03.2023 по справі 145/74/23

ТИВРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 145/74/23

Провадження №1-кп/145/101/2023

ВИРОК

Іменем України

"27" березня 2023 р. смт. Тиврів

Тиврівський районний суд Вінницької області

в складі : головуючого ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участі прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12022020080000265 від 23.09.2022 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Павлівка Калинівського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, на утриманні має малолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , раніше судимого востаннє вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 07.09.2015 року за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки, на підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання приєднано частково невідбуте покарання за вироком Тиврівського районного суду від 18.08.2014 року і остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 2 місяці, 11.01.2020 року звільненого по відбуттю покарання, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Пожежний військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 , у порушення ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. ст. 22, 24 Закону вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, 23.09.2022, близько 12:00 год., солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, всупереч п.2.1 (а) Правил дорожнього руху України, не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, керуючи технічно-справним автомобілем марки «ВАЗ 21074» державний номерний знак НОМЕР_2 , яким фактично володіє на праві користування, рухаючись автодорогою Т0212 між населеними пунктами с. Жахнівка та с. Івановці Тиврівської територіальної громади Вінницького району Вінницької області, зі швидкістю руху не менше 70 км/год., з пасажирами ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та малолітньою дочкою ОСОБА_5 , внаслідок злочинної недбалості, при якій не передбачив можливості настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, хоча міг та повинен був їх передбачити, в порушення пункту 12.1 Правил дорожнього руху України, а саме під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух власного транспортного засобу та безпечно керувати ним, не впорався з керуванням, допустив виїзд на зустрічну смугу руху з подальшим виїздом на межі лівого узбіччя, на вологе ґрунтове покриття лівими колесами автомобіля, що призвело до втрати в подальшому водієм ОСОБА_4 контролю над керуванням автомобілем та заносу зліва вправо через всю дорогу, з подальшим виїздом до правого узбіччя та падінням до кювету.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 30.11.2022 №21, пасажир даного автомобіля ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді: «Закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку. Закритий перелом нижньої третини лівої променевої кістки зі зміщенням. Забійні рвані рани сідниць». Тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому променевої кістки зі зміщенням за своїм характером належить до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що могли виникнути в умовах дорожньо-транспортної пригоди 23.09.2022.

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи від 08.11.2022 № СЕ-19/102-22/16396-ІТ, встановлено, що в даній дорожній обстановці дії водія ОСОБА_4 регламентувались п.12.1 Правил дорожнього руху України, а саме: «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».

В ситуації яка склалася, з технічної точки зору можливість попередження ОСОБА_4 виникненню даної дорожньо-транспортної пригоди, полягала у виконанні п. 12.1 Правил дорожнього руху України, при умові постійного контролю за рухом автомобіля. В діях водія ОСОБА_4 , з технічної точки зору, вбачається невідповідність вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху України, які знаходяться в причинному зв`язку з настанням події даної дорожньо-транспортної пригоди.

Порушення водієм ОСОБА_4 вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України знаходяться у причинному зв`язку з наслідками даної дорожньо-транспортної пригоди, а саме заподіянням пасажирові ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесного ушкодження.

В судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у вчиненому визнав, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті. У скоєному розкаявся. Цивільний позов визнав повністю.

Потерпіла ОСОБА_8 в судове засідання не з`явилась, подала суду заяву, в якій просить справу розглянути у її відсутності, будь-яких претензій до обвинуваченого не має та просить його суворо не карати.

Обмежившись в судовому засіданні за згодою учасників судового провадження в порядку ст.349 КПК України показами обвинуваченого, який повністю визнав себе винним у вчиненні злочину, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо вищевказаних фактичних обставин справи, які ніким з учасників судового провадження не оспорюються, і вважає доведеним пред`явлене обвинувачення, а тому, суд, при дослідженні доказів, обмежився допитом обвинуваченого ОСОБА_4 та документів, які характеризують особу обвинуваченого, процесуальних документів та проведених експертиз.

При цьому суд з`ясував правильність розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду зміст цих обставин, з`ясував, чи немає сумнівів в добровільності та істинності їх позиції, а також роз`яснив учасникам розгляду, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, - вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 286 КК України.

У відповідності до ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Ст.50 КК України передбачає, що покарання є заходом примусу, який застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При призначенні виду та міри покарання, суд, виходячи з вимог ст.ст.65,50 КК України, з метою виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових правопорушень враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Суд приймає до уваги, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, суб`єктивна сторона якого характеризується необережною формою вини, враховуючи характер відношення обвинуваченого до наслідків вчиненого.

Досліджені дані про особу ОСОБА_4 вказують на те, що він має постійне місце проживання та служби, за якими характеризується посередньо, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щиро розкаявся у вчиненому, потерпіла не має будь-яких матеріальних претензій до нього і просить суд його суворо не карати. На обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

В якості обставин, які пом`якшують покарання, у відповідності до положень ст.66 КК України суд враховує визнання вини, щире каяття, актисне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання, передбачених ст.67 КК України, судом не встановлено.

Таким чином, встановлені судом обставини кримінального провадження, досліджені судом дані про особу обвинуваченого, з урахуванням його відношення до наслідків вчинення злочину та поведінки під час досудового розслідування та судового розгляду, враховуючи думку потерпілого, свідчить про наміри виправитися та не становлять суттєвої небезпеки для суспільства.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту» роз`яснено, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Санкцією ч.1 ст.286 КК України передбачено покарання у виді штрафу від трьох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за ч.1 ст.286 КК України, суд у відповідності до вимог ст.65 КК України, крім наведених вище обставин, приймає до уваги повне визнання винуватості, відсутність даних про його притягнення до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України, думку потерпілої, яка немає до останнього будь-яких претензій і просить суворо його не карати, а тому вважає необхідним призначити йому покарання в цій частині у виді штрафу в межах санкції ч.1 ст.286 КК України з позбавленням права керування транспортними засобами.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п.п.20, 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст.286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

При призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб.

При цьому, згідно з п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» додаткові покарання мають важливе значення для запобігання вчиненню нових злочинів як самими засудженими, так і іншими особами, рекомендувати судам при постановленні вироку обговорювати питання про застосування поряд з основним покаранням відповідного додаткового.

Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Кримінальне правопорушення, передбачене ст.286 КК України, законодавцем віднесено до злочинів проти безпеки руху, а тому покарання без позбавлення права керувати транспортними засобами з урахуванням обставин вчинення вказаного злочину очевидно не сприятиме запобіганню вчиненню нових правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху як обвинуваченим, так й іншими особами.

Враховуючи характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, наведені дані про особу обвинуваченого, його відношення до наслідків, обставини, що пом`якшують покарання, суд доходить висновку про можливість його виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства із призначенням покарання у виді штрафу.

По справі прокурором Вінницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_4 , 3432 грн. 81 коп. на користь Комунального некомерційного підприємства «Багатопрофільна лікарня» Тиврівської селищної ради за шкоду заподіяну вчиненим кримінальним правопорушенням.

Відповідно до ч.1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявлений цивільний позов підтримав.

Обвинувачений ОСОБА_4 позов визнав.

Відтак, суд, вважає за необхідне позов про відшкодування матеріальної шкоди задоволити повністю, так як її розмір стверджується довідками Комунального некомерційного підприємства «Багатопрофільна лікарня» Тиврівської селищної ради № 769 від 10.11.2022 року та 769 від 10.11.2022 року, згідно яких ОСОБА_7 знаходилась у травматологічному відділенні з 23.09.2022 р. по 26.09.2022р. і вартість її лікування складає 1248,33 грн.; ОСОБА_9 знаходилась на лікуванні в хірургічному відділенні лікарні з 23.09.2022 рю по 26.09.2022 року і вартість її лікування складає 2184,48 грн.

Процесуальні витрати по даному кримінальному провадженню покласти на обвинуваченого.

Долю речових доказів по справі вирішити у порядкуст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.100, 349, 368-371, 373-374, 376, 395, 532, 615 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_4 не застосовувався.

Цивільний позов по справі задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , грошові кошти у розмірі 3432 грн. 81 коп. (три тисячі чотириста тридцять дві гривні вісімдесят одна копійка) на користь Комунального некомерційного підприємства «Багатопрофільна лікарня» Тиврівської селищної ради (код ЄДРПОУ 01982689, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 ) за шкоду заподіяну вчиненим кримінальним правопорушенням.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави витрати, пов`язані з проведенням судових експертиз в розмірі 1887 (одна тисяча вісімсот вісімдесят сім) гривень 80 копійок.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Тиврівського районного суду Вінницької області від 05.10.2022 року на тимчасово вилучене майно - скасувати.

Речовий доказ по справі після набрання вироком законної сили: пошкоджений автомобіль «ВАЗ 21074» державний номерний знак НОМЕР_4 , який згідно свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_5 належить на праві власності ОСОБА_10 , який поміщений для зберігання до території Сектору поліцейської діяльності №1 Відділення поліції №2 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, що за адресою: вул. Шевченка, 2, смт. Тиврів Тиврівської територіальної громади Вінницького району Вінницької області - повернути власнику.

Вирок може бути оскаржений сторонами виключно з підстав, передбачених ч.2 ст.394 КПК України до Вінницького апеляційного суду через Тиврівський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя : ОСОБА_1