Постанова

від 27.03.2023 по справі 916/1557/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/1557/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ»

на рішення Господарського суду Одеської області від 07.12.2022, суддя суду першої інстанції Смелянець Г.Є., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 12.12.2022

по справі №916/1557/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ»

до відповідача: Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ»

про стягнення 160 680,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» 160 680,08 грн., з яких: сума заборгованості (основного боргу) - 117 496,80 грн., 3 % річних - 7 675,92 грн., інфляційні втрати - 35 507,36 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №19/411-0 надання послуг з оренди залізничних ваг від 31.12.2019р. в частині оплати орендної плати.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.12.2022 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ» до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про стягнення 160 680, 08 грн. задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ» 78 331,20 грн. суму заборгованості (основного боргу), 5 313,11 грн. 3 % річних, 24 120,11 грн. інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 616,47 грн.; відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ» у задоволенні позову в частині стягнення з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» основного боргу у розмірі 39 165,60 грн., 3 % річних у розмірі 3 362,81 грн. та інфляційних втрат у розмірі 11 387,24 грн.

Задовольняючи позов в частині стягнення основного боргу на суму 78 331,20 грн. суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи наявні акти надання послуг за січень-квітень 2020, які є первинними документами, що підтверджують відповідну господарську операцію, та які, серед іншого, містять також і інформацію про рахунки на оплату за січень квітень 2020. Судом першої інстанції також були задоволені позовні вимоги в частині нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на основний борг у сумі 78 331,20 грн.

Відмовляючи у стягненні основного боргу у сумі 39 165,60 грн. суд першої інстанції виходив з того, що акти надання послуг №67 від 31.05.2020 та №42 від 30.06.2020 не підписані відповідачем, а доказів, які свідчать про отримання відповідачем вказаних актів та відмову відповідача від підписання цих актів у встановлений договором термін, позивач до суду не надав.

Суд першої інстанції також вказав, що у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог в часині стягнення з відповідача боргу за травень-червень 2020 в сумі 39165,60 грн., не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 3362,81 грн., які нараховані на заборгованість травня-червня 2020 та інфляційні в розмірі 11387,24 грн., які нараховані на заборгованість травня-червня 2020.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на рішення Господарського суду Одеської області від 07.12.2022 по справі №916/1557/22.

Апелянт зазначив, що в наданих Позивачем актах надання послуг, якими останній обґрунтовує свої позовні вимоги, від 31.01.2020 №49, від 29.02.2020 №33, від 31.03.2020 №37, від 30.04.2020 №47 відсутній такий обов`язковий реквізит, як посада особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, що перешкоджає можливості ідентифікувати особу. Акт надання послуг від 30.04.2020 №47 взагалі не містить ні посади, ні прізвища особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, що жодним чином унеможливлює ідентифікацію такої особи.

На думку апелянта за результатами аналізу актів надання послуг від 31.01.2020 №49, від 29.02.2020 №33, від 31.03.2020 №37, від 30.04.2020 №47 суд першої інстанції неправомірно дійшов висновку, що останні відповідають вимогам щодо заповнення обов`язкових реквізитів у відповідності до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Апелянт також зазначає, що ним було надано докази, якими спростовуються наявність повноважень у Скарженця П.О. на підписання первинних бухгалтерських документів, зокрема, актів надання послуг, та участі у господарських операціях від імені Відповідача. Таким чином, акти надання послуг, якими Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, є недопустимим, неналежним та недостовірним доказами по справі, оскільки вони підписані не вповноваженою на це особою.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати Рішення Господарського суду Одеської від 07 грудня 2022 року по справі №916/1557/22 в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ» до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» по справі №916/1557/22 відмовити повністю.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ «СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ» надійшов відзив на апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на рішення Господарського суду Одеської області від 07.12.2022 по справі №916/1557/22.

Позивач зазначає, що в.о. заступника директора фінансів та економіки Скарженець П.О. мав широкі повноваження стосовно підписання документів з боку Порту та відсутня заборона щодо підписання первинних документів, що випливає із змісту наказу від 17.12.2019 № 457 про надання права розпоряджатися рахунками підприємства; «п. 1. Залишити за собою та надати право розпоряджатися рахунками підприємства та підписання розрахункових/касових документів тощо...»

Позивач вважає, що письмові докази по справі підтверджують наступні обставини: -факт надання послуг оренди Відповідачу; - належне підписання Актів надання послуг з боку Відповідача.

Керуючись викладеним вище, позивач просить залишити апеляційну скаргу ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" від 09.01.2023 № 04/06-29 без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 07.12.2022 по справі № 916/1557/22, без змін.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/1557/22 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Таран С.В., Поліщук Л.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2023.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи № 916/1557/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на рішення Господарського суду Одеської області від 07.12.2022 по справі №916/1557/22 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи № 916/1557/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/1557/22.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 поновлено Державному підприємству «Морський торговельний порт «Чорноморськ» строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 07.12.2022 по справі №916/1557/22; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на рішення Господарського суду Одеської області від 07.12.2022 по справі №916/1557/22; розгляд апеляційної скарги Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на рішення Господарського суду Одеської області від 07.12.2022 по справі №916/1557/22 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 23.01.2023; зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 07.12.2022 по справі №916/1557/2

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали апеляційного господарського суду від 24.01.2023, якою відкрито апеляційне провадження у справі №916/1557/22, направлялася на адресу сторін у справі засобами поштового зв`язку у встановленому законом порядку та була отримана позивачем 15.02.2023, відповідачем 13.02.2023.

Тобто учасники справи були повідомлені належним чином про розгляд апеляційним господарським судом апеляційної скарги в письмовому провадженні без виклику сторін.

Фактичні обставини, встановлені судом.

31.12.2019 між ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (Орендар) і ТОВ «Спільне підприємство Рисоіл Термінал» (Орендодавець) укладений договір надання послуг з оренди залізничних ваг №19/411-0, згідно з яким Орендодавець зобов`язується передати Орендарю, а Орендар зобов`язується прийняти в строкове платне користування обладнання: електронно-механічні залізничні ваги (надалі іменується об`єкт оренди), що належить Орендодавцю на праві власності.

Відповідно до умов п.3.1. договору прийом-передача «об`єкта оренди» в орендне користування здійснюється за актом прийму-передачі уповноваженими представниками сторін договору

Згідно з п.4.1. договору термін оренди за цим договором становить 12 місяців від дати прийому «Об`єкта оренди» в орендне користування Орендарем за Актом приймання-передачі. Дата акту прийому-передачі об`єкта оренди в орендне користування встановлюється сторонами за датою фактичної передачі об`єкта оренди в орендне користування.

Умовами п.5.1. договору встановлено, що розмір орендної плати за 12 місяців оренди за цим договором становить 234993,60 грн. разом із ПДВ.

Орендар щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітним, оплачує Орендодавцю оренду плату на підставі виставленого Орендодавцем рахунку (п.5.2. договору).

Відповідно до п.5.3. договору Сторони щомісячно, до 05 числа місяця, наступного за звітним, підписують Акт виконаних робіт. У випадку, якщо Орендар не підписав Акт виконаних робіт до 05 числа звітного місяця і не надав в цей же термін мотивовану відмову від підписання Акту виконаних робіт, послуги з оренди вважається автоматично прийнятими, а Акт виконаних робіт підписаним Орендарем.

Орендна плата сплачується безготівковими платіжами на поточний рахунок Орендодавця не пізніше 10-га числа місця, наступного за звітним (п.5.4. договору)

Згідно з абз.4 п.7.1. договору Орендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату.

Відповідно до умов п.8.1. договору повернення об`єкта оренди Орендодавцю здійснюються Сторонами шляхом складання відповідного акту прийому-передачі, з дотриманням положень і вимог, встановлених Розділом 4 цього договору.

31.12.2019 між сторонами підписаний Акт прийому-передачі, згідно з яким позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування електронно-механічні залізничні ваги ВВ7419-100-2Д.

30.06.2020 між сторонами підписаний Акт прийому-передачі, згідно з яким, відповідач повернув, а позивач прийняв з оренди електронно-механічні залізничні ваги ВВ7419-100-2Д.

За період з січня по квітень 2020 між сторонами підписані наступні акти надання послуг:

- №49 від 31.01.2020, який від відповідача підписаний Скарженець П.О., із засвідченням підпису печаткою відповідача, та згідно з яким вартість послуг оренди за січень 2020 становить 19582,80 грн.

- № 33 від 29.02.2020, який від відповідача підписаний Скарженець П.О., із засвідченням підпису печаткою відповідача, та згідно з яким вартість послуг оренди за лютий 2020 становить 19582,80 грн.

- № 37 від 31.03.2020, який від відповідача підписаний Скарженець П.О., із засвідченням підпису печаткою відповідача, та згідно з яким вартість послуг оренди за березень 2020 становить 19582,80 грн.

- № 47 від 30.04.2020, який від відповідача підписаний особою без зазначення прізвища останньої, із засвідченням підпису печаткою відповідача, та згідно з яким вартість послуг оренди за квітень 2020 становить 19582,80 грн.

Також позивачем складені рахунки на оплату наданих послуг: №51 від 31.01.2020 на оплату послуг, що надані у січні, №33 від 29.02.2020 на оплату послуг, що надані у лютому, №37 від 31.03.2020 на оплату послуг, що надані у березні, №46 від 30.04.2020 на оплату послуг, що надані у квітні, №69 від 31.05.2020 на оплату послуг, що надані у травні, №42 від 30.06.2020 на оплату послуг, що надані у червні.

Окрім того, позивачем у травні-червні складені та підписані акт надання послуг у травні №67 від 31.05.2020 на суму 19582,80 грн. та акт надання послуг у червні №42 від 3006.2020 на суму 19582,80 грн., які не підписані відповідачем.

В матеріалах справи також міститься:

- наказ ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» №640-0/2 від 16.12.2019 про прийняття на роботу Скарженець П.О. на посаду заступника директора з економіки та фінансів;

- наказ ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» №405/0-2 від 23.11.2020 про припинення трудового договору Скарженець П.О. за угодою сторін;

- наказ в.о. директора ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» «Про надання право розпоряджатися рахунками підприємства» від 17.12.2019 №457, яким відповідно до п.9 «Інструкції про відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків резидентів і нерезидентів», затвердженого Постаново НБУ від 12.11.2003 №492 та змінами та додатками від 01.04.2019, наказано залишити за собою та надати право розпоряджатися рахунками підприємства підписання розрахункових/касових документів тощо, в.о. заступника директора з економіки та фінансів Скарженець П.О.;

- розпорядження в.о. директора ДП Морський торговельний порт «Чорноморськ» «Щодо накладення електронного підпису на електронних платіжних документах» від 07.02.2020, яким на виконання аудиторських рекомендацій, наданих за результатами внутрішнього аудиту для врегулювання питання накладення електронного підпису на електронних платіжних документах іншими особами, які мають таке право, у разі відсутності на робочому місці з поважних причин осіб, на яких покладено такі функції зобов`язано накладення електронного підпису на платіжних документах у системі дистанційного обслуговування «Інтернет-Клієнт-банк» здійснювати виключно підписантами, які присутні на робочому місці включені у картки із зразками підписів, наданих банківським установам, а саме: в.о. заступника директора з економіки та фінансів Скарженець П.О.;

- довіреність №27 від 02.01.2020, із строком дії до 31.12.2020, якою ДП «МТП «Чорноморськ» уповноважує в.о. заступника директора з економіки і фінансів Скарженець П.О. здійснювати від імені Підприємства наступні дії підписувати з правом першого розпорядчого підпису касові документи та розрахункові банківські документи; - підписувати усі документи фінансово-бухгалтерського характеру; підписувати довідки про доходи працівників Підприємства; підписувати статистичну звітність;

- супровідний лист за вих.№310 від 13.07.2020 яким до Відділу доходів МТП «Чорноморськ» направлено для оплати у строки, узгоджені договором, та підписання рахунок №69 від 31.05.2020, акт виконаних робіт №67 від 31.05.2020, рахунок №42 від 30.06.2020, акт виконаних робіт №42 від 30.06.2020 з відміткою « 13.07.2020 Качко В.А., підпис»;

- витяг із Статуту ДП «МТП «Чорноморськ», затверджений наказом Міністерства інфраструктури України 15.12.2017 №449;

- довіреність №27 від 02.01.2022, довіреність від 02.01.2022 №10, довіреність від 02.01.2020 №30, довіреність від 02.01.2022 №28, довіреність від 24.11.2020 №92 та витяг з Журналу реєстрації довіреностей 2020.

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У даному випадку рішення суду першої інстанції оскаржується тільки в частині задоволених вимог, тому рішення підлягає перегляду тільки в цій частині.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

Частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як було встановлено вище, між сторонами у справі укладений договір надання послуг з оренди залізничних ваг, на підставі якого у період січня-червня 2020 року у строковому платному користуванні відповідача перебували електронно-механічні залізничні ваги, які позивач передав відповідачу, що підтверджується відповідними актами прийму-передачі від 31.12.2020 (в оренду) та від 30.06.2020 (з оренди).

При цьому, обставини перебування у строкову платному користуванні відповідача електронно-механічних залізничні ваг не заперечуються відповідачем, як і не заперечується обставини підписання відповідного договору та актів приймання-передачі ваг в оренду та з оренди уповноваженими на це особами відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1 ст.762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

У ч. 6 ст.762 ЦК України встановлено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до умов договору встановлено розмір орендної плати за 12 місяців 234993,60 грн. та передбачена її оплата відповідачем щомісячно до 10 числа місця, наступного за звітним.

З актів надання послуг №49 від 31.01.2020, № 33 від 29.02.2020, № 37 від 31.03.2020, № 47 від 30.04.2020, встановлено, що за період січень-квітень 2020 орендна плата за користування відповідачем електронно-механічними залізничними вагами становить 78331,20 грн.

Оплату орендної плати не здійснено відповідачем, як у строк, що встановлений умовами укладеного між сторонами договору, так і в подальшому.

Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Щодо посилань апелянта на наявні недоліки в оформленні актів надання послуг, а саме відсутність посади особи, яка підписала акти за січень-березень 2020 року та взагалі не зазначення посади і прізвища особи, яка підписала акт за квітень 2020 року, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з правовим висновком щодо застосування норм права, який викладений у постанові ВС від 25.06.2020 у справі №924/233/18, та який на підставі ч.4 ст.236 ГПК України вірно бу врахований господарським судом, 17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Відповідно до правового висновку щодо застосування норм права, викладеному у Постанові ВС від 20.12.2018 у справі №910/19702/17, відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчити про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтак печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, ОСОБА_1 , яким підписані акти надання послуг за січень-березень 2020, займав посаду в.о. заступника директора з економіки та фінансів відповідача.

Крім того, у період січня-квітня 2020 року ваги знаходилися в оренді відповідача та останнім не будо заявлено ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції жодних доводів про неможливість їх використання, а сам факт надання відповідних послуг за січень-квітень 2020 не заперечується відповідачем, а надаються лише заперечення щодо належного оформлення відповідних актів надання послуг.

Виходячи з викладених вище обставин, беручи до уваги те, що підпис Скарженця П.О., як на актах надання послуг за січень-березень 2020 року, так і на акті надання послуг за квітень 2020 року засвідчений печаткою відповідача, враховуючи правовий висновок, викладений у Постанові ВС від 20.12.2018 у справі №910/19702/17, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність позивачем обставин щодо надання відповідачу передбачених договором послуг з оренди у січні-квітні 2020 року.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що Скарженець П.О. не мав права підписувати акти надання послуг, оскільки відповідачем не доведені суду відповідні посилання, а саме не надано до суду Посадову інструкцію заступника директора з економіки та фінансів або відповідного Положення з переліком посадових обов`язків та повноважень.

Більш того, довіреністю ДП «МТП «Чорноморськ» №27 від 02.01.2020, Скарженця П.О., серед іншого, прямо уповноважено на виконання таких дій, як підписання усіх документів фінансово-бухгалтерського характеру.

Колегія суддів доходить до висновку, що акти надання послуг входять до переліку документів фінансово-бухгалтерського обліку, оскільки вони містять всі обов`язкові реквізити, встановлені вимогами ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» для первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене вище, колегія суддів доходить до висновку, що докази наявності у Скарженця П.О. права на підпис актів надання послуг №49 від 31.01.2020, № 33 від 29.02.2020, № 37 від 31.03.2020, № 47 від 30.04.2020 є більш вірогідними, ніж докази зворотного, тому вищевказані акти надання послуг були підписані уповноважено особою та наявність повноважень додатково підтверджено тим, що підписи були скріплені печаткою відповідача.

Колегія суддів також не приймає доводи апелянта про те, що зобов`язання по оплаті наданих позивачем послуг виникають у відповідача лише після виконання позивачем своїх зобов`язань щодо виставлення рахунків відповідачу, з огляду на наступне.

Як було зазначено вище, умовами укладеного між сторонами договору встановлено розмір орендної плати за 12 місяців 234993,60 грн. та її оплата відповідачем щомісячно до 10 числа місця, наступного за звітним. Тобто, щомісячний розмір орендної плати визначений умовами укладеного між сторонами договору в розмірі 19582,80 грн.

Умовами п.5.4. укладеного між сторонами договору також передбачено, що орендна плата сплачується безготівковим платежем на поточний рахунок Орендодавця не пізніше 10 го числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до висновку, викладеному у постанові ВС від 29.04.2020 у справі №915/641/19, за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє Відповідача від обов`язку оплатити товар. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18 і Суд не вбачає підстав для відступу від зазначеної позиції у цій справі.

З огляду на наявні у справі акти надання послуг за січень-квітень 2020, які є первинними документами, що підтверджують відповідну господарську операцію, та які, серед іншого, містять також і інформацію про рахунки на оплату за січень квітень 2020, господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача боргу за послуги, що надані позивачем у січні-квітні 2020 в сумі 78 331,20 грн.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, згідно з яким розмір 3% річних, що нараховані на прострочену заборгованість січня-квітня 2020 року становить 5 313,11 грн., а розмір інфляційних втрат становить 24120,11 грн., колегія суддів встановила, що цей розрахунок є обґрунтованим, арифметично вірним та відповідає обставинам справи щодо прострочення відповідача, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Інші доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки апеляційного господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 07.12.2022 по справі №916/1557/22 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 07.12.2022 по справі №916/1557/22 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на рішення Господарського суду Одеської області від 07.12.2022 по справі №916/1557/22 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 07.12.2022 по справі №916/1557/22 - залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Відповідно до ст. 287 ч. 3 ГПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню за винятком випадків, передбачених п.п. а), б), в), г) п. 2) ч. 3 ст. 287 цього Кодексу.

Постанову складено та підписано 27.03.2023.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

С.В. Таран