Рішення

від 07.06.2007 по справі 17/384/06-нр

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

 "07" червня 2007 р.Господарський

суд Миколаївської області

у складі судді Гриньової Т.В.,

при секретарі Сербіні К.Л.,

за участю представників сторін:

позивача - Клюшина М.В.,

довіреність від 04.07.2005р.; 

відповідача - Нігматулліна І.Ф.,

довіреність від 07.05.2007р.,

третя особа у судове засідання не

з'явилась,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні справу

за позовом Суб'єкта підприємницької

діяльності -фізичної особи (СПД-ФО) ОСОБА_1,

АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою

відповідальністю (ТОВ) “Вант-Сервіс”,

54037, м. Миколаїв, пр. Леніна,

152, кв. 37,

третя особа - Суб'єкт

підприємницької діяльності -фізична особа (СПД-ФО) ОСОБА_2,

АДРЕСА_2

про

визнання права власності та усунення перешкод у користуванні майном, -

Встановив:

          СПД-ФО ОСОБА_1(далі-позивач)

звернувся у господарський суд Миколаївської області з позовом до ТОВ

“Вант-Сервіс” (далі-відповідач) про визнання за ним права власності на майно,

що придбано у відповідача на підставі договору № 32 від 02.11.2004р. та

усунення перешкод у користуванні майном. Третьою особою у справі виступає СПД -

ФО ОСОБА_2 (далі - ІІІ особа).

          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що

відповідач не визнає право власності позивача на вищевказане майно, оскільки

воно не зареєстровано у КП «ММБТІ»та чинить позивачеві перешкоди в передачі

майна в оренду ІІІ особі.

          Рішенням господарського суду

Миколаївської області від 21.08.2006р. з урахуванням ухвали від 24.10.2006р.

про виправлення описки, позовні вимоги задоволено повністю: за позивачем

визнано право власності на майно, що придбано у відповідача за договорами

купівлі-продажу № 32 від 10.09.2004р. та зобов'язано відповідача усунути

перешкоди у користуванні майном.

          Не погодившись з рішенням, відповідач

оскаржив його до Вищого господарського суду України (ВГСУ). Постановою від

25.01.2007р. № 17/384/06 ВГСУ скасував рішення господарського суду Миколаївської

області від 21.08.2006р. і направив справу на новий розгляд до суду першої

інстанції для розгляду у новому складі суду.

          Ухвалою від 26.03.2007р. справу

прийнято до провадження господарським судом Миколаївської області з наданням її

номеру 17/384/06-НР.

          Ухвалою від 22.05.2007р.

господарський суд задовольнив спільне клопотання сторін та продовжив строк

вирішення спору.

          За згодою сторін у судовому засіданні

07.06.2007р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

       Вивчивши матеріали справи,

заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні у справі докази,

господарський суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з такого:

10.09.2004р. між сторонами укладений договір № 32 купівлі-продажу майна

(далі-Договір № 32), відповідно до якого відповідач зобов'язався передати у

власність позивача частину замощення -І, загальною площею 1518 кв.м.,

розташованого вздовж залізничної колії (150 п.м.) від складу-підвалу (Літ. Е

2-1) до гаражу (Літ. П-1). Майно розташоване у АДРЕСА_3

          Вказане майно належить продавцеві на

підставі договору купівлі-продажу № 45 від 10.01.2004р. і на виконання умов

Договору № 32 відповідач передав його позивачеві за актом приймання-передачі

від 10.09.2004р.

          05.06.2006р. між позивачем і ІІІ особою

укладено договір оренди № 2, відповідно до умов якого позивач зобов'язався

передати ІІІ особі в оренду частину замощення-І, загальною площею 1518 кв.м.,

що розташоване вздовж залізничної колії (150 п.м.) від складу-підвалу (Літ. Е

2-1) до гаражу (Літ. П-1), яке знаходиться у АДРЕСА_3          Відповідач заперечив правомірність

укладення договору оренди між позивачем та ІІІ особою, оскільки, на його думку,

позивач не є власником предмета оренди, через те що не здійснив його державну

реєстрацію згідно зі ст. ст. 210, 331 ЦК України.

          Проте, відповідно до ст. 210 ЦК

України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених

законом. Законом передбачено, що державній реєстрації підлягають договори

купівлі-продажу нерухомого майна,  а

саме: земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку

(квартири) або іншого нерухомого майна.

          Перелік органів, які здійснюють

державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних

реєстрів встановлюються законом. Відповідно до п. 5 розділу V Прикінцеві

положення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме

майно та їх обмежень»до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а

також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного

кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними

підприємствами бюро технічної інвентаризації (далі -КП БТІ).

          КП БТІ здійснює державну реєстрацію

відповідно до «Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на

нерухоме майно», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. за

№ 157/6445 (далі -Тимчасове положення). З Тимчасового положення вбачається, що

тимчасові споруди, а також споруди, не пов'язані фундаментом з землею,

державній реєстрації не підлягають.

          В даному випадку предмет

купівлі-продажу за Договором № 32 -це інженерна споруда для благоустрою

території вздовж залізничної колії загальною площею 1518 кв.м., яка фундаментом

із землею не пов'язана і не є таким замощенням (російською - отмостка), щодо

якого є визначення у Наказі Державного комітету будівництва, архітектури та

житлової політики України від 24.05.2001р. № 127 «Про затвердження Інструкції

про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна»,

зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 10.07.2001р. за № 582/5773.

          З урахуванням наведеного суд

приходить до висновку, що майно, яке було предметом купівлі-продажу за

Договором № 32 та предметом оренди за договором № 2 від 05.06.2006р., є

інженерною спорудою у вигляді замощення площею 1518 кв.м., й не підлягає

державній реєстрації, тому вимоги ст. 210 ЦК України на нього не поширюються.

          За таких обставин позивач є справжнім

власником майна, переданого йому відповідачем за актом приймання-передачі від

10.09.2004р. згідно з Договором № 32, адже ч. 1 ст. 334 ЦК України встановлено,

що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання

майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Договором № 32 (п. 3.2)

встановлено, що право власності на майно переходить до покупця в момент

передання майна, що підтверджується підписанням акту.

          Згідно зі ст. 392 ЦК України власник

майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право

оспорюється або не визнається іншою особою.

          Позовні вимоги суд вважає

правомірними і обґрунтованими отже, такими, що підлягають задоволенню.

          На підставі ст.ст. 334, 392 ЦК

України, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85, 111-12 ГПК України, господарський суд

-

В И Р І Ш И В:

          Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати за СПД-ФО ОСОБА_1(АДРЕСА_1;

ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на майно, придбане у ТОВ

«Вант-Сервіс»(54037, м. Миколаїв, пр. Леніна, 152, кв. 37; код ЄДРПОУ 32938251)

за Договором № 32 від 10.09.2004р., а саме: частину замощення-І, загальною

площею 1518 кв.м., розташованого вздовж залізничної колії (150 п.м.) від

складу-підвалу (Літ. Е 2-1) до гаражу (Літ. П-1) за адресою: АДРЕСА_3

Зобов'язати ТОВ

«Вант-Сервіс»усунути перешкоди у користуванні СПД-ФО ОСОБА_1майном, належним

йому на підставі договору купівлі-продажу № 32 від 10.09.2004р.

Стягнути з ТОВ «Вант-Сервіс»(54037,

м. Миколаїв, пр. Леніна, 152, кв. 37; код ЄДРПОУ 32938251) на користь СПД-ФО

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 102 (сто дві) грн. держмита

та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу.

Наказ видати після набрання

рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після

закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Справа №  17/384/06-НР

 Суддя