Рішення

від 21.03.2023 по справі 902/1372/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2023 р. Cправа № 902/1372/22

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання Шейгець І.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс", 01033, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 69, ідентифікаційний код юридичної особи 19350062

до Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія", 21036, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, Хмельницьке шосе, будинок 29, ідентифікаційний код юридичної особи 03327925

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Місто", 21050, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Хлібна, будинок 25, ідентифікаційний код юридичної особи 33295475

про стягнення 12 070,00 гривень

за участю представників:

від позивача - не з`явився;

від відповідача 1 - Король Сергій Іванович у порядку самопредставництва;

від відповідача 2 - не з`явився

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Вінницької області 26.12.2022 року надійшла позовна заява № 2744/ІНС від 16.12.2022 (вх. № 1374/22 від 26.12.2022) Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс" до Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" про стягнення завданих збитків у порядку регресу у розмірі 12 070,00 гривень.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2022 року зазначену позовну заяву передано для розгляду судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 30.12.2022 суд постановив позовну заяву № 2744/ІНС від 16.12.2022 (вх.№ 1374/22 від 26.12.2022) залишити без руху та встановив позивачу спосіб та строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали.

18.01.2023 на адресу суду від представника Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс" надійшло клопотання про усунення недоліків з додатками на виконання вимог ухвали суду від 30.12.2022.

Ухвалою від 23.01.2023 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №902/1372/22 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 23.02.2023 року о 10:00 год.

13.02.2023 до суду від Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 13.02.2023 (вх. № 01-34/1379/23 від 13.02.2023) у якому останній проти позову заперечує з підстав зазначених у ньому, у задоволенні позову просить відмовити та клопотання № б/н від 13.02.2023 (вх. № 01-34/1380/23 від 13.02.2023) про долучення доказів надіслання відзиву позивачу.

20.02.2023 до суду від представника позивача надійшло клопотання № 2744/ІНС від 17.02.2023 (вх. № 01-34/1608/23 від 20.02.2023) про залучення співвідповідача, у якому останній просить долучити до матеріалів справи відповідь на відзив, що міститься у вказаній заяві, залучити в якості співвідповідача Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Місто" (код ЄДРПОУ 33295475), стягнути з Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" (код ЄДРПОУ 03327925) та Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Місто" (код ЄДРПОУ 33295475) завдані збитки у розмірі 12 070,00 гривень та сплачений судовий збір у розмірі 2 481,00 гривень. Ідентична заява надійшла до суду також 23.02.2023 за вхідним номером 01-34/1709/23 від 23.02.2023.

23.02.2023 до суду від представника КП "Вінницька транспортна компанія" надійшло клопотання № б/н від 23.02.2023 (вх. № 01-34/1716/23 від 23.02.2023) про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 23.02.2023 судом клопотання представника позивача Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс" про залучення співвідповідача у справі № 902/1372/22 задоволено, залучено до участі у справі в якості співвідповідача Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Місто", відкладено судове засідання у справі № 902/1372/22 на 21 березня 2023 о 12:00 год.

10.03.2023 до суду від представника позивача надійшло клопотання № 2744/ІНС від 03.03.2023 (вх. № 01-34/2302/23 від 10.03.2023) про закриття провадження у справі в частині вимог до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Місто» з огляду на здійснення 02.03.2023 року Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Місто» виплати на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» у розмірі 11 070, 00 гривень та про стягнення решти заявлених до стягнення 1000,00 гривень із Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" з підстав зазначених у вказаному клопотанні.

На визначену судом дату у судове засідання з`явився представник відповідача 1 -Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія", який проти позовних вимог заперечив з підстав зазначених у відзиві, у задоволенні позову просив відмовити.

Представник позивача правом участі у судовому засіданні не скористався, водночас у позовній заяві клопотав про розгляд справи без участі представника позивача. Про його обізнаність із датою, часом та місцем судового засідання свідчить подане до суду клопотання № 2744/ІНС від 03.03.2023 (вх. № 01-34/2302/23 від 10.03.2023).

Представник відповідача 2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся ухвалою суду від 23.02.2023 року.

Відзиву відповідачем 2 до суду не надано, будь-яких заяв, клопотань не надходило.

Разом з тим, як вбачається із наданої представником позивача копії платіжної інструкції № 427 від 02.03.2023 Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Місто» здійснено виплату на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» у розмірі 11 070, 00 гривень.

Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно частини 2 статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідно до вимог статті 242 ГПК України сторони було належним чином повідомлено про судові засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач 2 у свою чергу не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву та участі у розгляді справи та його неявка, а також неявка представника позивача у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача та відповідача 2 за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

За наслідками розгляду справи, у судовому засіданні 21.03.2023 року суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для прийняття рішення по справі та орієнтовний час повернення.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення представники сторін не з`явилися, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Суть спору:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інтер-Поліс" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" (далі - відповідач 1) про стягнення завданих збитків у порядку регресу у розмірі 12 070,00 гривень.

На обгрунтування фактичних підстав позовних вимог позивач посилається на те, що 26.05.2020 року між ПрАТ «СК «Інтер-Поліс» та ТОВ «Рошен-Кондитер» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 0136-63-211-50, предметом якого були майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «TOYOTA HIGHLANDER», державний номерний знак « НОМЕР_1 ».

У відповідності до умов вказаного договору страхування позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування.

16.09.2020 р. у м. Вінниця відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «TOYOTA HIGHLANDER», державний номерний знак « НОМЕР_1 » та тролейбуса ЗиУ-9682В номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , що належить відповідачу 1.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 21 жовтня 2020 року по справі № 127/21134/20 ОСОБА_1 було визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

У зв`язку із настанням страхового випадку із заявою про виплату страхового відшкодування звернулась потерпіла особа та надала всі необхідні документи.

На підставі заяви та наданих потерпілою особою документів було складено страховий акт, згідно з яким ПрАТ «СК «Інтер-Поліс» здійснила на користь страхувальника виплату страхового відшкодування у розмірі 12 070, 00 грн., внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за нанесену шкоду.

На обгрунтування правових підстав позову позивач послався на положення ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 993, п.1 ст. 1166, ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України.

У відзиві на позовну заяву відповідач 1 позовні вимоги не визнав та просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на те, що Комунальне підприємство «Вінницька транспортна компанія» (страхувальник) уклало договір №318-000022 від 28.02.2020 р. комплексного добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту та добровільного страхування відповідальності перед третіми особами з Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Місто». Предметом цього договору є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов`язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної страхувальником життю, здоров`ю, працездатності, майну третіх осіб, під час експлуатації наземного транспортного засобу.

Пунктом 2.2.1. вищевказаного договору визначено, що у разі завдання шкоди, заподіяної майну третіх осіб внаслідок ДТП, експлуатації забезпеченого ТЗ відшкодовується реальна шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілої або третьої особи, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідач 1 зазначив, що подія завдання шкоди потерпілій особі - ТОВ «Рошен-Кондитер» підпадає під визначення страхового випадку згідно договору №318-000022 від 28.02.2020 комплексного добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту та добровільного страхування відповідальності перед третіми особами, укладеного між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Місто» (cтраховик) та КП «Вінницька транспортна компанія» (cтрахувальник), тому відповідальність за відшкодування шкоди виникає саме у страховика, що є належним відповідачем за такими вимогами.

Після отримання від відповідача 1 відзиву на позов з доданими до нього документами, позивач звернувся до суду з клопотанням про залучення в якості співвідповідача Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Місто" та просив стягнути з Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" (код ЄДРПОУ 03327925) та Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Місто" (код ЄДРПОУ 33295475) завдані збитки у розмірі 12 070,00 гривень та сплачений судовий збір у розмірі 2 481,00 гривень.

Ухвалою від 23.02.2023 клопотання представника позивача Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс" про залучення співвідповідача у справі № 902/1372/22 судом задоволено, залучено до участі у справі в якості співвідповідача Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Місто" (далі - відповідач 2).

Відповідач 2 - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Місто" своїм процесуальним правом надання відзиву на позов не скористався, будь-яких заяв, клопотань або заперечень по суті заявлених вимог за час розгляду справи не заявляв.

10.03.2023 року позивач звернувся до суду із клопотанням про закриття провадження у справі в частині вимог до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Місто» у зв`язку з тим, що 02.03.2023 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Місто» здійснило виплату на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» у розмірі 11 070, 00 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача 1, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

26 травня 2020 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Інтер-Поліс" (далі - позивач, страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рошен-Кондитер" (страхувальник) укладено договір № 0136-63-211-50 добровільного страхування наземного транспорту (далі - договір №0136-63-211-50), відповідно до якого застраховано автомобіль TOYOTA HIGHLANDER реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить страхувальнику (т.1 арк. спр.8-12).

Листом від 03.08.2020 року № 95 страхувальник повідомив позивача, що у зв`язку з повним закриттям виплат згідно лізингового договору № 3870/05/19-Г від 27.05.2019р., відбулась перереєстрація та зміна номерних знаків автомобіля «TOYOTA HIGHLANDER» 2019 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 (т.1 арк. спр. 14).

Як вбачається із довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 3020261464250524 16 вересня 2020 року у м. Вінниці по вул. Брацлавській, 25 відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю тролейбуса ЗиУ-9682В, № 254 під керуванням водія ОСОБА_1 , що належить Комунальному підприємству «Вінницька транспортна компанія» та застрахованого автомобіля, що належить ТОВ «Рошен-Кондитер» (т.1 арк. спр.15).

Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

21.09.2020 року ТОВ «Рошен-Кондитер» звернулося до страховика Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс" із заявою про виплату страхового відшкодування у зв`язку із подією, яка має ознаки страхової, внаслідок чого було пошкоджено автомобіль «TOYOTA HIGHLANDER» 2019 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 (т.1 арк. спр.6).

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 21.10.2020 у справі № 127/21134/20 встановлено, що ДТП відбулось з вини водія тролейбуса ОСОБА_1 , якого визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (т.1 арк. спр.16).

Позивачем на підставі проведеного огляду колісного транспортного засобу страхувальника, рахунку на оплату, акту виконаних робіт, платіжного доручення № 1099 від 20.10.2020 року з оплати страхувальником вартості відновлювального ремонту у розмірі 12 070 гривень складено страховий акт № 667/2744/21/20 від 10.11.2020 та прийнято розпорядження № 667/2744/21/20 від 10.11.2020 про виплату Товариству з обмеженою відповідальністю "Рошен-Кондитер" страхового відшкодування в сумі 12 070 гривень (т.1 арк. спр.17-24, 28).

Судом встановлено, що згідно платіжного доручення № 15084 від 17.11.2020 року ПАТ "СК "Інтер-Поліс" перераховано ТОВ "Рошен-Кондитер" страхове відшкодування в сумі 12 070 гривень.(т.1 арк. спр.25).

У позовній заяві позивач зазначає, що звертався до Комунального підприємства «Вінницька транспортна компанія» з претензією від 29.12.2021 року про відшкодування шкоди, однак відповідач вимогу позивача не задовольнив (т.1 арк. спр.26).

Водночас доказів звернення позивача до відповідача 1 з вимогою про відшкодування шкоди до суду не подано.

У свою чергу, до відзиву на позовну заяву відповідачем 1 Комунальним підприємством «Вінницька транспортна компанія» додано копію договору комплексного добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту

та добровільного страхування відповідальності перед третіми особами №318-000022 від 28.02.200 року, укладеного між Комунальним підприємством «Вінницька транспортна компанія» (страхувальник) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Місто» (страховик) (далі - договір №318-000022). (т.1 арк. спр.51-58).

Відповідно до пунктів 1.1.-1.4. цього договору предметом договору є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов`язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної страхувальником життю, здоров`ю, працездатності, майну третіх осіб, під час експлуатації наземного транспортного засобу (надалі - Т3 або Транспортний засіб). Перелік забезпечених ТЗ вказаний в Додатку № 1 до цього договору, який є невід`ємною його частиною. Дія договору розповсюджується на осіб, які перебувають в трудових відносинах зі страхувальником, знаходяться на посаді водія згідно з штатним розписом страхувальника та керують забезпеченим ТЗ. В рамках цього договору третіми особами визначено осіб, життю, здоров`ю, працездатності та/або майну яких може бути заподіяна шкода або юридичні особи, майну яких може бути завданий збиток внаслідок експлуатації страхувальником ТЗ.

Відповідно до пункту 2.2.1. договору №318-000022 страховим випадком є виникнення обов`язку страхувальника, відшкодувати заподіяну ним шкоду життю, здоров`ю, працездатності фізичній особі та/або її майну, та/або шкоду, заподіяну юридичній особі внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого ТЗ.

Страхова сума (загальний ліміт відповідальності) встановлено по кожному окремому забезпеченому ТЗ у розмірі 100 000,00 гривень, що зазначений у Додатку № 1 до договору (пункт 3.1 договору №318-000022).

За договором страхування встановлена безумовна франшиза (частина збитків страхувальника, що не підлягає відшкодуванню страховиком) у розмірі 1 000,00 гривень за одним та кожним страховим випадком (пункт 4.1 договору №318-000022).

Згідно Додатку № 1 до договору № 318-000022 від 28.02.2020 року до переліку забезпечених транспортних засобів належить, зокрема, тролейбус ЗиУ-9682В, інв. №254 за участі якого відбулася дорожньо-транспортна пригода (т. 1 арк.спр. 55-59).

Із матеріалів справи вбачається, що 02.03.2023 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Місто» здійснило виплату на користь позивача у розмірі 11 070,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 427 від 02.03.2023 року. (т.1 арк. спр.79).

Враховуючи задоволення відповідачем 2 позовних вимог в сумі 11 070,00 гривень, позивач клопотав закрити провадження у справі щодо відповідача 2 та задовольнити позовні вимоги до відповідача 1 про стягнення невідшкодованої відповідачем 1 шкоди у розмірі 1 000,00 гривень франшизи.

Таким чином, предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога позивача до відповідачів про стягнення 12 070,00 гривень страхового відшкодування завданої шкоди.

Причиною виникнення спору у цій справі стало питання щодо наявності або відсутності правових підстав для стягнення з відповідачів 12 070,00 гривень відшкодування завданої шкоди.

Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.

Частиною 4 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Здійснюючи правову кваліфікацію спірних правовідносин та вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах цієї справи позовних вимог, суд враховує таке.

Положеннями статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).

Відповідно до статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договорами страхування.

Згідно з приписами статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Положеннями статті 4 Закону України "Про страхування" передбачено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про страхування", яка кореспондується зі статтею 354 Господарського кодексу України та статтею 979 Цивільного кодексу України, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Положеннями частини 2 статті 8 Закону України "Про страхування" визначено, що страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством;

страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку;

франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Згідно статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (стаття 25 Закону України "Про страхування").

Положеннями статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Судом встановлено, що позивачем (страховиком) на виконання умов договору № 0136-63-211-50 добровільного страхування наземного транспорту сплачено страхувальнику ТОВ «Рошен- Кондитер» страхове відшкодування в сумі 12 070 гривень.

Приписами статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до наведених законодавчих норм відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Відтак страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.

Відповідно заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика є суброгацією. Суброгація є одним із видів уступки права, який полягає в тому, що до нового кредитора, який реально виконав зобов`язання у вигляді сплати грошей, переходить право вимагати відповідного відшкодування від особи, відповідальної за завдану шкоду.

Суброгація виникає у договорах майнового страхування, правовою підставою її застосування є стаття 993 Цивільного кодексу України та стаття 27 Закону України "Про страхування".

Водночас, право регресу регулюється частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, яка не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

У цій справі, позивач звертаючись з позовом зазначив, що як страховик виплатив суму страхового відшкодування на користь страхувальника - особи, потерпілої у дорожньо-транспортній пригоді, винною особою у якій визнано водія транспортного засобу, що належить відповідачу 1, у зв`язку з чим позивач набув право вимоги відшкодування страхової виплати до особи, відповідальної за спричинену шкоду.

З урахуванням встановлених обставин суд вважає, що позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між сторонами у цій справі у зв`язку з виплатою позивачем на користь потерпілої особи страхового відшкодування, є такими, що засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов`язанні.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування", які визначають спеціальний порядок переходу прав вимоги до винної особи від страхувальника (потерпілого) до страховика, що відшкодував шкоду потерпілому.

Аналогічну правову позицію наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 910/2603/17 та від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц; постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.01.2019 року у справі № 755/9320/15-ц.

При вирішенні цього спору судом враховано, що у постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 23.12.2015 у справі № 6-2587цс15, відповідно до якого страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування та зробила висновок, що: "відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність".

Таким чином, за наявності договору страхування цивільно-правової відповідальності, відповідальність за відшкодування шкоди виникає саме у страховика.

З урахуванням правових висновків Верховного Суду, саме відповідач 2 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Місто» є відповідальною особою за виплату страхового відшкодування та належним відповідачем за вимогою про відшкодування шкоди.

Враховуючи наведене, у відповідача 2 у зв`язку з настанням страхового випадку (ДТП) виник обов`язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах суми фактичних витрат, право на вимогу якої перейшло до позивача у зв`язку із виплатою страхового відшкодування страхувальнику ТОВ «Рошен-Кондитер».

Пунктом 22.1 статті 22 "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про страхування", статті 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування зменшується на суму франшизи, крім випадків відшкодування шкоди, завданої життю та/або здоров`ю потерпілих.

Положеннями пункту 4.1. договору №318-000022, укладеного між відповідачем 1 та відповідачем 2 врегульовано, що за договором страхування встановлена безумовна франшиза (частина збитків страхувальника, що не підлягає відшкодуванню страховиком) у розмірі 1 000,00 гривень за одним та кожним страховим випадком.

Отже в силу положень статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України "Про страхування" відповідач 2 є належним відповідачем в частині вимог про відшкодування позивачу сплаченого ним страхового відшкодування за виключенням суми франшизи, що складає 11 070,00 гривень.

Із матеріалів справи вбачається, що до ухвалення рішення суду у цій справі відповідач 2 - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Місто» 02.03.2023 року здійснило виплату на користь позивача у розмірі 11 070,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 427 від 02.03.2023 року.

Положеннями пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Приймаючи до уваги подані позивачем під час розгляду справи докази сплати Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Місто» страхового відшкодування у розмірі 11 070,00 гривень, провадження у справі в частині вимог до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Місто» в сумі 11070,00 гривень підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

Відповідно до частини 3 статті 231 ГПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Щодо позовних вимог до відповідача 1 в частині стягнення 1000,00 гривень судом враховано таке.

Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Водночас, частиною 1 статті 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що шкоду, завдану працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, відшкодовує юридична особа.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту), укладеного із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець (вказана позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 у справі N 426/16825/16-ц).

Згідно пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до пункту 36.6. статті 36 статті 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, відповідач 1 як власник транспортного засобу, водія якого визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, в силу положень статей 1187, 1194 ЦК України, зобов`язаний відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, яка підлягає зменшенню на суму франшизи.

З урахуванням наведених законодавчих норм та положень пункту 4.1. договору №318-000022 відповідач 1 є належним відповідачем в частині вимог про відшкодування позивачу сплаченого ним страхового відшкодування в сумі 1000,00 гривень.

Водночас, у матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем 1 на користь позивача вказаної суми та протилежного відповідач 1 під час розгляду справи не довів.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс" майнової шкоди у розмірі 1000,00 гривень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду позивачем згідно платіжного доручення № 2545 від 02.06.2022 сплачено судовий збір у сумі 2481,00 гривень.

Провадження у справі № 902/1372/22 в частині вимог до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Місто" про стягнення 11 070,00 гривень закрито.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи, що від позивача не надходило клопотання про повернення судового збору, питання про повернення суми судового збору у розмірі 2 275,33,00 гривень під час ухвалення рішення у справі судом не вирішується.

В силу приписів пункту 2 частини 1 статті 129 України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги в частині вимог до Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" про стягнення 1 000,00 гривень задоволено, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 205,67 гривень покладаються на відповідача 1.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Провадження у справі № 902/1372/22 в частині вимог до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Місто" про стягнення 11 070,00 гривень майнової шкоди закрити.

2. Позов в частині вимог до Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" про стягнення 1 000,00 гривень майнової шкоди задовольнити.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" (21036, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, Хмельницьке шосе, будинок 29, ідентифікаційний код юридичної особи 03327925) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс" (01033, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 69, ідентифікаційний код юридичної особи 19350062) 1000,00 гривень (одну тисячу гривень) майнової шкоди та 205,67 гривень (двісті п`ять гривень 67 копійок) судових витрат на сплату судового збору.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Копію судового рішення направити сторонам рекомендованим листом та засобами електронного зв`язку на відомі суду електронні адреси: представнику позивача - 3612405207@mail.gov.ua, КП "Вінницька транспортна компанія" - 03327925@mail.gov.ua, представнику КП "Вінницька транспортна компанія" - 2813912498@mail.gov.ua, ПрАТ "Страхова компанія "Місто"" - info@ic-misto.com.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 27 березня 2023 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу, 01033, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 69;3612405207@mail.gov.ua.

3 - КП "Вінницька транспортна компанія", 21036, місто Вінниця, вулиця Хмельницьке шосе, будинок 29; 03327925@mail.gov.ua, 2813912498@mail.gov.ua;

4 - ПрАТ «Страхова компанія "Місто"", 21050, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Хлібна, будинок 25; info@ic-misto.com.ua.