Ухвала

від 23.03.2023 по справі 903/883/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

23 березня 2023 року справа №903/883/22 Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Ведмедюка Михайла Петровича

та за присутності представників:

від позивача: Мартиненко А.В. - адвокат (договір №109 від 06.05.2019р., ордер АА №1249609 від 17.11.2022р.)

участь представника у судовому засіданні забезпечена в режимі відеоконференції

від відповідача: Козак А.Ю. - адвокат (дов. від 22.11.2022р., Свідоцтво №343 від 30.08.2007р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Пласт-Хаус"

про розстрочення виконання рішення Господарського суду Волинської області від 16.02.2023р.

по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдхім", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Пласт-Хаус", м. Луцьк

про стягнення 1 191 027,81 грн.,

встановив: рішенням Господарського суду Волинської області від 16.02.2023р. у даній справі позовні вимоги було задоволено частково, ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Пласт-Хаус" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдхім" 1 060 440 грн. основної заборгованості, 110 279,66 грн. інфляційних втрат та 20 220,99 грн. трьох процентів річних, а всього 1 190 940,65 грн., а також 17 864,11 грн. витрат по сплаті судового збору, 13 800 грн. зменшених судом витрат на професійну правничу допомогу. На виконання означеного рішення суду було видано наказ від 20.03.2023р. №903/883/22-1.

Додатковим рішенням Господарського суду Волинської області від 02.03.2023р. у даній справі, ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Пласт-Хаус" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдхім" 4620 грн. зменшених судом витрат на професійну правничу допомогу.

14 березня 2023 року судом була зареєстрована заява ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус" від 14.03.2023р. про розстрочення виконання рішення від 16.02.2023р. (в частині сплати основної заборгованості 1 060 440 грн.) строком на один рік з дня ухвалення рішення із сплатою щомісячних рівних платежів на суму 88 370 грн. не пізніше останнього числа кожного місяця.

Ухвалою від 15.03.2023р. заяву було прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні на 23.03.2023р., запропоновано стягувачу надати письмові пояснення по суті викладених у заяві обставин. Про день та час проведення судового засідання сторін було повідомлено шляхом направлення ухвали на електронні адреси представників суб`єктів господарювання.

21 березня 2023 року до суду від ТОВ "Трейдхім" надійшли письмові заперечення від 21.03.2023р. на заяву боржника. В обґрунтування заперечень позивач зазначає, що ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності. Скрутне фінансове становище підприємства-боржника обумовлюється воєнним станом, який вплинув на фінансові можливості ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус".

Відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно із ст. 141 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Статтею 142 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні", передбачено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони с форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

ТОВ "Трейдхім" в запереченнях від 21.03.2023р. зауважує, що зобов`язання боржника по укладеному між сторонами договору, виникло навіть не до настання форс-мажорних обставин, які не можливо було врахувати, а в період дії цих форс-мажорних обставин, коли боржник усвідомлював причино-наслідковий зв`язок від укладення подібних угод у період дії воєнного стану в країні і свідомо вчиняв дії шляхом отримання поставки та ухилення від сплати за поставку товару.

Також ТОВ "Трейдхім" зазначає, що стягувач у справі не перебуває в кращому становищі порівняно з боржником, з огляду на запровадження воєнного стану, і має таку ж необхідність у сплаті податків, інших обов`язкових платежів, і теж має оплачувати роботу працівників підприємства, та й загалом здійснювати комерційну діяльність, тобто такі обставини, стосуються обох сторін договору.

Відтак, товариство вважає, що наявність форс-мажору не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань боржником та має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому доводи ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус" щодо настання надзвичайних подій для боржника, які можуть ускладнити виконання рішення суду, є безпідставними та необґрунтованими.

Також, посилання відповідача на незадовільний фінансовий стан за змістом ст. 331 ГПК України не може вважатися тією виключною обставиною, що може слугувати підставою для розстрочення виконання рішення, оскільки ст. 1291 Конституції України та ч. 2 ст. 218 ГК України передбачено, що обов`язковість судових рішень не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів.

Відтак стягувач вважає, що відсутність грошових коштів не є виключною обставиною та має негативний вплив на фінансовий стан не лише заявника, а й позивача та здійснювану ним господарську діяльність, просить заяву ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус" залишити без задоволення.

Присутній в судовому засіданні представник боржника заяву підтримав.

Присутня в судовому засіданні представник стягувача, посилаючись на обставини, викладені у запереченнях, стосовно заяви боржника та розстрочення виконання рішення суду заперечила, просила суд клопотання залишити без задоволення.

Розглянувши заяву боржника та документи в її обґрунтування, подані стягувачем заперечення, суд, оцінюючи подані докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов наступних висновків:

У поданій заяві про розстрочення виконання рішення ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус" засвідчує, що у зв`язку з військовою агресією на всій території України було введено воєнний стан.

Листом №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022р., розміщеним на офіційному сайті Торгово-промислової палати України, засвідчено факт настання форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), а саме: військову агресію проти України.

Боржник зазначає, що на даний момент виконання рішення у справі №903/883/22 є для відповідача доволі ускладненим через скрутне фінансове становища товариства, зумовленим існуючим воєнним станом в Україні.

Повідомляє, що на виконання основного судового рішення у справі, а також додаткового рішення суду ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус" сплатило на користь позивача 166 784,76 грн., в тому числі, 130 500,65 грн. із призначенням платежу "погашення присуджених санкцій згідно рішення суду від 16.02.2023р. у справі №903/883/22" та 36 284,11 грн. з призначенням платежу "відшкодування судових витрат згідно рішення суду від 16.02.2023р. та від 02.03.2023р. у справі №903/883/22". (докази оплати - платіжні доручення від 14.03.2023р. №1409 та №1408).

Зазначає, що відповідач підтверджує свій намір добросовісно виконати свої грошові зобов`язання та виконати рішення суду. Станом на момент звернення із заявою залишок основного боргу відповідача, який присуджено до стягнення згідно рішення суду, складає 1 060 440 грн.

Зауважує на необхідності в першу чергу сплачувати податки та інші обов`язкові платежі до бюджетів та державних цільових фондів, оплачувати роботу працівників підприємства. Повідомляє, що на підприємстві на даний момент налічується 22 працівники, що підджується довідкою про кількість працюючих та нараховані виплати з утриманням сум податків за січень 2023 року. При цьому щомісячний фонд оплати праці на підприємстві складає близько 160 тис. грн., а сума нарахованого єдиного внеску, що підлягає сплаті щомісячно складає орієнтовно 30 тис. грн., що також підтверджується податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також суми нарахованого єдиного внеску, фінансовою звітністю 4-ДФ та відомостями про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за четвертий квартал 2022 року.

Скрутне фінансове становище відповідача підтверджується даними з балансу та звіту про фінансові результати за 2022 рік: рядок 1615 балансу свідчить про наявність поточної кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги на кінець звітного періоду в сумі 5 820,8 тис. грн.; рядок 1690 балансу свідчить про наявність інших поточних зобов`язань в сумі 1 014,2 тис. грн. Водночас у підприємства практично відсутня заборгованість по розрахунках із бюджетом (рядок 1620 балансу - поточна заборгованість перед бюджетом 0,4 тис. грн.).

Зауважує на наявності дебіторської заборгованості контрагентів перед відповідачем, що свідчить про реальну можливість відповідача виконати рішення та погасити заборгованість перед позивачем (рядок 1125 балансу 4 527,4 тис. грн., рядок 1155 балансу 6 382,1 тис. грн).

ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус" зазначає, що на сьогоднішній день у підприємства існують ряд кредиторів і дебіторів, що з однієї сторони накладає на відповідача додаткові витрати, але з іншої сторони свідчить про реальну можливість здійснювати свою господарську діяльність і розраховуватись перед своїми кредиторами, в тому числі, із позивачем.

Додатково повідомляє, що у ході господарської діяльності відповідач ще у 2018 році оформляв кредитний договір шляхом укладення із АКБ "Львів" генерального договору №35/К/18 від 12.07.2018р. з максимально відритою кредитною лінією 10 млн. грн. Згідно Додаткового договору №35/К/18-1 про надання кредиту від 16.07.2018р. до генерального договору №35/К/18 від 12.07.2018р. було отримано кредитні кошти в сумі 2 млн. грн. з кінцевим строком погашення до 15.07.2023р., що стверджується графіком погашення платежів. На даний момент щомісячний платіж по кредиту складає 60 340,14 грн. який включає в себе погашення тіла кредиту та сплату відсотків. На забезпечення зобов`язань за кредитним договором відповідачем оформлено заставу та майнові поруки поручителів.

Боржником зауважується, що за весь період користування кредитними коштами відповідач не допускав перед банком порушень своїх зобов`язань за кредитним договором.

ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус" вважає, що примусове виконання рішення спричинить, в першу чергу до арешту рахунків товариства і заблокує діяльність товариства, що у свою чергу, потягне за собою негативні наслідки для товариства, зокрема, нарахування виконавчого збору в розмірі 10 відсотків від суми боргу, застосування заходів відповідальності банком та контрагентами, збільшення процентної ставки за кредитом, що може призвести до того, що підприємство не в змозі буде забезпечити належне і своєчасне виконання замовлень.

За вказаних умов боржник просить суд розстрочити виконання рішення суду на один рік з дня ухвалення такого рішення із сплатою щомісячних рівних платежів (частин) до повного виконання судового рішення, згідно наступного графіку: до 31 березня 2023 року включно 88 370 грн., до 30 квітня 2023 року включно 88 370 грн., до 31 травня 2023 року включно 88 370 грн., до 30 червня 2023 року включно 88 370 грн., до 31 липня 2023 року включно 88 370 грн., до 31 серпня 2023 року включно 88 370 грн., до 30 вересня 2023 року включно 88 370 грн., до 31 жовтня 2023 року включно 88 370 грн., до 30 листопада 2023 року включно 88 370 грн., до 31 грудня 2023 року включно 88 370 грн., до 31 січня 2024року включно 88 370 грн., до 16 лютого 2024 року включно 88 370 грн.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами 1, 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України).

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009р., виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

За приписами ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року по справі "Шмалько проти України" зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 по справі "Чіжов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

За таких обставин суд констатує, що відповідно до положень Конституції України, рішення суду у справі №903/883/22, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

Водночас, згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, а відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні вказаної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення. Тобто, довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання, Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України №5-рп/2013 від 26 червня 2013 року, до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення належать хвороба боржника або членів його сім`ї, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи - боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Приписами ч. 5 ст. 331 ГПК України унормовано, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Аналізуючи наведені норми суд підсумовує, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

При цьому, положення ст. 331 ГПК України не містять конкретного переліку обставин для розстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку можливість вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. Підставою для застосування правил цієї норми є виняткові обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в господарській справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Вирішуючи питання про розстрочення виконання рішення суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Таким чином, питання про розстрочення виконання рішення повинно вирішуватися судом із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін. А тому під час розгляду заяви про розстрочення рішення мають бути досліджені та оцінені доводи та заперечення як боржника, так і стягувача. Важливо також дотримуватися розумного строку розстрочення.

При цьому суд зауважує, що вирішення питання про розстрочення виконання рішення перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

З`ясовуючи питання щодо дотримання балансу інтересів сторін в даному випадку суд, серед іншого, вказує, що підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 ГК України).

При цьому, суд частково погоджується із доводами заявника, що основними причинами такого стану є такі об`єктивні причини, як війна в Україні, які негативно впливають на економічну активність в Україні, тощо.

Аналізуючи питання ступеню вини відповідача необґрунтовано вказувати, що такий є високим, чи наявний умисел у діях останнього щодо не виконання своїх грошових зобов`язань перед стягувачем.

Також, судом з`ясовано, що ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус" не має наміру ухилятися від виконання судового рішення, про що свідчить позиція останнього.

Зважаючи на викладене, беручи до уваги фінансовий стан боржника та ступінь його вини у виникненні спору, фінансовий стан стягувача, інтереси кожної із сторін, в тому числі і матеріальні, загальний строк невиконання судового рішення, який є складовою права на справедливий судовий захист, зокрема, як неналежне виконання обов`язків з оплати відпущених товарно-матеріальних цінностей, суд вважає, що наведені заявником у цій справі обставини є такими, що підтверджують ускладненість або і неможливість негайного виконання рішення Господарського суду Волинської області від 16.02.2023р.

Суд також враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява 60858/00).

Отже, враховуючи фінансовий стан сторін, наявність наміру боржника здійснити погашення основного зобов`язання перед стягувачем, приймаючи до уваги наміри боржника щодо здійснення господарської діяльності для забезпечення можливості у подальшому виконати рішення у даній справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для розстрочення виконання рішення на 6 місяців за наступним графіком сплати ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус" на користь ТОВ "Трейдхім" ухваленої до стягнення згідно рішення Господарського суду Волинської області від 16.02.2023р. у справі №903/883/22 залишкової суми заборгованості 1 060 440 грн.: до 31 березня 2023 року 176 740 грн., до 30 квітня 2023 року 176 740 грн., до 31 травня 2023 року 176 740 грн., до 30 червня 2023 року 176 740 грн., до 31 липня 2023 року 176 740 грн., до 31 серпня 2023 року 176 740 грн.

Таке розстрочення виконання рішення, на думку та переконання суду, не порушить балансу інтересів сторін, а саме: досягнення мети договору та виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Одночасно розстрочення виконання судового рішення надасть змогу відповідачу вжити заходів для забезпечення виконання своїх зобов`язань та вчинити інші дії, необхідні для акумуляції коштів задля уникнення вкрай негативних фінансових наслідків, що можуть призвести до повної зупинки товариства чи загрози його банкрутства.

Так, суд вказує, що розстрочення виконання даного рішення на шість місяців, за графіком обраним судом, не може вважатись настільки надмірною, щоб піднімати питання про порушення пункту першого статті 6 Конвенції, адже така затримка становить менше одного року з моменту ухвалення рішення суду (аналогічної позиції дотримується Європейський суд з прав людини у справі ("Корнілов та інші проти України").

Тобто, принцип "справедливої рівноваги" та "справедливого балансу" у розумінні статті 6 Конвенції при частковому задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду не буде порушено.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 06.09.2019р. у справі №905/1885/18.

Водночас, задовольняючи заяву про розстрочення виконання рішення на шість місяців, суд враховує і ту обставину, що з моменту винесення судом рішення (16.02.2023р.) до моменту розгляду судом заяви боржника (23.03.2023р.) минуло 33 дні, однак, рішення суду в цей час добровільно боржником виконалось лише на суму 166 784,76 грн., боржником також не вживалось будь-яких заходів, спрямованих на погодження із стягувачем мирової угоди на стадії виконання рішення суду, розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду.

При цьому, приймаючи до уваги середньо-статистичні показники тривалості виконавчого провадження з виконання рішень суду, суд вважає, що розстрочення виконання судового рішення на шість місяців рівними платежами сприятиме дотриманню справедливого балансу між інтересами сторін, який, зокрема, полягає у можливості боржника виконати свої зобов`язання перед стягувачем без ризику банкрутства (обумовленого рядом обмежень у здійсненні господарської діяльності під час дії карантину та воєнного стану в Україні, а відтак і зменшенням (відсутністю) доходів). Натомість розстрочення рішення суду надасть можливість стягувачу у нетривалий проміжок часу одержати виконання від боржника рішення суду без ускладнень, які можуть виникнути у разі погіршення фінансового становища відповідача, яке, в свою чергу, може призвести до його банкрутства.

Таким чином, заява ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус" підлягає частковому задоволенню в частині розстрочення виконання судового рішення на шість місяців.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4, 18, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Пласт-Хаус" від 14.03.2023р. про розстрочення виконання рішення Господарського суду Волинської області від 16.02.2023р. задовольнити частково.

2. Виконання пункту 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Волинської області від 16.02.2023р. у справі №903/883/22 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Пласт-Хаус" (м. Луцьк, вул. Окружна, 34, код ЄДРПОУ 37598391) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдхім" (м. Київ, вул. Харківське шосе, 201/203, код ЄДРПОУ 40047311) 1 060 440 грн. основної заборгованості, розстрочити на 6 місяців із встановленням для Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Пласт-Хаус" наступних строків проведення розрахунків із Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейдхім":

до 31 березня 2023 року 176 740 грн.,

до 30 квітня 2023 року 176 740 грн.,

до 31 травня 2023 року 176 740 грн.,

до 30 червня 2023 року 176 740 грн.,

до 31 липня 2023 року 176 740 грн.,

до 31 серпня 2023 року 176 740 грн.

3. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Пласт-Хаус" про розстрочення виконання рішення Господарського суду Волинської області від 16.02.2023р. у справі №903/883/22 рівними частинами по 88 370 грн. до останнього числа кожного місяця згідно наданого заявником графіка із датою першого платежу до 31.03.2023р. та датою останнього платежу до 16.02.2024р., відмовити.

4. Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, тобто з 23 березня 2023 року.

5. Ухвала господарського суду у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом та дійсна для пред`явлення до примусового виконання органами Державної виконавчої служби України (приватними виконавцями) до 24 березня 2026 року.

6. Стягувачем за даною ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдхім" (м. Київ, вул. Харківське шосе, 201/203, код ЄДРПОУ 40047311).

7. Боржником за даною ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Пласт-Хаус" (м. Луцьк, вул. Окружна, 34, код ЄДРПОУ 37598391).

Відповідно до ч.1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.

З врахуванням положень ст.ст. 253-257, 331 ГПК України, ухвала про розстрочення виконання судового рішення підлягає оскарженню в апеляційному порядку, апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала підписана 27.03.2023р.

Суддя В. А. Войціховський

ухвалу направити:

- Товариству з обмеженою відповідальністю "Трейдхім" ( м. Київ, вул. Харківське шосе, 201/203; ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_2);

- Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Пласт Хаус" (phlutsk@gmail.com; ІНФОРМАЦІЯ_1).