Рішення

від 21.03.2023 по справі 906/1318/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/1318/19 (906/769/22)

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Макаревича В.А. ,

за участі секретаря судового засідання: Підгаєцької М.Ю.,

за участю представників сторін:

від позивача: Чайківська Н.М. - представник ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" - довіреність №83 від 08.06.2022 (дійсна до 07.06.2023), посвідчення адвоката України №001299 від 17.05.2022;

від відповідача: не з`явився;

присутні: Гурковська А.В. - представник Міністерства юстиції України, паспорт серії НОМЕР_1 від 28.11.2009,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України (м.Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю " ДБК Автодор" (м.Івано-Франківськ)

про стягнення 598 419,51 грн у межах справи №906/1318/19

за заявами Виробничо-комерційної фірми "Урарту" (м.Баранівка, Житомирська область) та Приватного підприємства "Автомагістраль" (с. Синяк, Вишгородський район, Київська область)

до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України (м.Житомир)

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Житомирської області перебуває справа про банкрутство Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

21.09.2022 Дочірнє підприємство "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК Автодор" 598 419,51 грн та зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК Автодор" повернути орендоване рухоме майно за договорами №18/1 та 18/2 від 31.12.2020.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс про банкрутство), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Згідно статті 7 Кодексу про банкрутство, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, всі майнові спори, стороною в яких є боржник.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Окремими положеннями статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).

Згідно пункту 8 частини 1 статті 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 23.09.2022 прийнято позовну заяву Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК Автодор" 598 419,51 грн та зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК Автодор" повернути орендоване рухоме майно за договорами №18/1 та №18/2 від 31.12.2020 до розгляду та відкрито провадження у справі.

Справа розглядається в межах справи про банкрутство №906/1318/19 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 17.01.2023, зокрема, продовжено строк підготовчого провадження по дату наступного судового засідання (включно) та відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 16.02.2023. Зобов`язано учасників провадження у справі виконати вимоги ухвал суду від 23.09.2022, 03.11.2022.

Ухвалою суду від 16.02.2023 закрито підготовче провадження з розгляду позовної заяви Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м. Житомир) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК Автодор" (м. Івано-Франківськ) про стягнення 598 419,51 грн у межах справи №906/1318/19 та призначено справу №906/1318/19 (906/769/22) до судового розгляду по суті на 03.03.2023 р. о 09:30.

01.03.2023 від відповідача до суду електронною поштою надійшли пояснення, згідно з якими відповідач не заперечує щодо наявності заборгованості у розмірі 171561,22 грн з орендної плати за договором №18/1 від 31.12.2020; заперечує щодо стягнення заборгованості за договором №18/2 від 31.12.2020 з орендної плати, пені, 3% річних, інфляційних втрат з 28.03.2022 та неустойки у розмірі подвійної плати за найм, оскільки орендований за вказаним договором транспортний засіб був вилучений для виконання військово-транспортного обов`язку підприємств ВАТ ДАК «Автодор України». Відповідач просить зменшити неустойку за договором №18/1 від 31.12.2020, зокрема, неустойку за неповернення транспортного засобу до розміру орендної плати, передбаченої договором.

У засіданні суду представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги повністю. Просила не приймати як доказ у справі пояснення відповідача з огляду на те, що вони подані при розгляді справи по суті з порушенням процесуального строку згідно положень ГПК України без заявленого клопотання про його відновлення та без належних доказів.

Відповідач у засідання суду не з`явився, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, письмовий відзив на позовну заяву у встановлений ухвалою Господарського суду Житомирської області від 23.09.2022 строк не подав.

Суд констатує, що пояснення відповідача надійшло до суду після закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті; відповідачем не було заявлено клопотання про поновлення процесуального строку на його подання та не обґрунтовано неможливості подання зазначеного пояснення у підготовчому засіданні.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК.

Так, за змістом частини 1 пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, висновки Європейського суду з прав людини у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії», також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, який не з`явився у судове засідання.

Оскільки явка відповідача в судове засідання не визнавалася обов`язковою, а надання письмового відзиву є правом відповідача, а не його обов`язком, суд вважає, що неявка відповідача та неподання ним відзиву не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст.165 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представника позивача, господарський суд встановив таке.

31.12.2020 між Дочірнім підприємством «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДБК Автодор» (відповідач, орендар) укладено наступні договори:

1) договір № 18/1 оренди рухомого майна, відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування рухоме майно, що знаходиться на балансі філії «Житомирська ДЕД» ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (м. Житомир, вул. 72), а саме: КРАЗ 6510ДМ017 з відвалом та піско/солерозкидачем Schmidt, державний номер НОМЕР_2 , 2006 року випуску, інвентарний номер 712, балансова вартість якого становить 195939,92 грн (а.с.12-15);

2) договір № 18/2 оренди рухомого майна, відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування рухоме майно, що знаходиться на балансі філії «Житомирська ДЕД» ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (м. Житомир, вул.72), а саме: КРАЗ 65055 2007 року випуску з відвалом Schmidt та піско/солерозкидачем Solid-L - серійний номер 376046 2011 р/в., державний номер НОМЕР_3 , інвентарний номер 0303, балансова (первинна) вартість якого станом на 01.07.2020 становить 751666,05 грн (а.с.18-21).

Згідно з актами приймання-передачі від 31.12.2020 (додатки №2 до договорів) позивач передав відповідачу вказані у договорах машини в тимчасове платне користування (а.с.17, 23).

Позивачем щомісяця направлялися рахунки-фактури за послуги по оренді рухомого майна на електронну адресу відповідача, що вказана на його офіційному бланку (а.с.63-96).

Листом від 24.05.2022 вих. №69 позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату заборгованості по орендній платі за вказаними договорами (а.с.30).

Листом від 20.06.2022 вих. №01/06 відповідач повідомив позивача, що через обставини непереборної сили орендар не має можливості використовувати орендоване майно та не може оплачувати орендну плату, посилаючись при цьому на настання форс-мажорних обставин у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, настання яких засвідчено листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.3-7.1. Крім того, відповідач повідомив, що 28.03.2022 територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Міністерства Оборони України в Івано-Франківській області згідно часткового наряду №М-3/54/3 дск було вилучено один із автомобілів, переданих йому в оренду, а саме КРАЗ 65055, д.н.з. НОМЕР_3 самоскид 2007 року (а.с.31).

Листом від 01.07.2022 позивач повідомив відповідача про закінчення строку дії договорів оренди 30.03.2022 та вимагав повернення орендованих машин у належному та комплектному стані за адресою: м.Житомир, вул. Перемоги, 72 філія «Житомирська ДЕД» ДП «Житомирський облавтодор» (а.с.32).

Відповідь на вказаний лист відповідач не надав, орендовані машини позивачу не повернув.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань в частині сплати орендної плати за договорами оренди рухомого майна №18/1 та №18/2 від 21.12.2020 за період з жовтня 2021 року по червень 2022 року на загальну суму 337 354,00 грн та неповернення орендованого рухомого майна після закінчення строку дії договорів оренди, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Крім суми основної заборгованості позивач заявив до стягнення з відповідача 11 240,78 грн пені, 5 291,09 грн 3% річних, 25 066,60 грн інфляційних втрат, а також 219 467,04 грн неустойки на підставі ч.2 ст.785 ЦК України.

Також позивач просить зобов`язати відповідача повернути орендоване рухоме майно за договорами №18/1 та №18/2 від 31.12.2020, а саме: КРАЗ 6510ДМ017 з відвалом та піско/солерозкидачем Schmidt, д.н.з. НОМЕР_4 , 2006 року випуску, інвентарний номер 712, КРАЗ 65055 з відвалом Schmidt та піско/солерозкидачем Solid-L, серійний номер 376046, 2011 р.в., д.н.з. НОМЕР_3 , 2007 року випуску, інвентарний номер 0303 та підписати акти приймання-передачі про повернення майна.

Матеріали справи не містять відзиву чи будь-якої іншої заяви відповідача, поданих відповідно до положень ГПК України, в яких було б викладено процесуальну позицію останнього з приводу заявленого позову, а також доказів проведення розрахунків з позивачем та повернення орендованого рухомого майна.

При цьому 01.03.2023 від відповідача до суду електронною поштою надійшли письмові пояснення, згідно з якими відповідач, зокрема, зазначає, що визнає щодо Краз 6510 д.н.з., переданого в оренду за договором №18/1 від 31.12.2020, НОМЕР_5 , свій обов`язок сплачувати орендні платежі за даним договором, та визнає позов в частині стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 171 561,22 грн; також відповідачем викладено клопотання про зменшення неустойки за договором №18/1 від 31.12.2020.

Суд вважає за необхідне зазначити, що вказане пояснення відповідача надійшло до суду після закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті; відповідачем не було заявлено клопотання про поновлення процесуального строку на його подання, не обґрунтовано неможливості заявлення його в підготовчому засіданні суду, тому вказане пояснення не може бути взято судом до уваги.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться. Одностороння відмові від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановленого договором або законом.

Правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі договорів оренди рухомого майна №18/1 та №18/2 від 31.12.2020.

Відповідно до ч.1 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 ст.283 ГК України визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п.2.1 вказаних договорів орендар вступає у строкове платне користування машиною у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору, після внесення гарантійного платежу відповідно до умов цього договору, згідно з актом приймання-передачі машини за вартістю, вказаною в п.1.1 цього договору. Акт приймання-передачі машини підписується сторонами в строк, що не перевищує 5 (п`ять) робочих днів з дати укладення цього договору, але не раніше дати внесення гарантійного платежу відповідно до умов цього договору.

За умовами п.2.2 вказаних договорів адресою передачі орендодавцем орендареві машини в оренду та адресою, за якою машина повертається орендарем орендодавцю з оренди є адреса, зазначена в п.1.1 цього договору.

Суд звертає увагу на те, що у пунктах 1.1 договорів оренди зазначена адреса філії «Житомирська ДЕД» ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» - м. Житомир, вул.72, у якій відсутня назва вулиці.

Передача машини в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на цю машину (п.2.3 договорів).

Судом встановлено, що згідно з актами приймання-передачі від 31.12.2020 (додатки №2 до договорів) позивач передав відповідачу машини в тимчасове платне користування (а.с.17, 23), а саме:

- за договором №18/1 від 31.12.2020 - КРАЗ 6510ДМ017 з відвалом та піско/солерозкидачем Schmidt, д.н.з. НОМЕР_4 , 2006 року випуску, інвентарний номер 712;

- за договором №18/2 від 31.12.2020 - КРАЗ 65055 з відвалом Schmidt та піско/солерозкидачем Solid-L, серійний номер 376046, 2011 р.в., д.н.з. НОМЕР_3 , 2007 року випуску, інвентарний номер 0303.

Вказані акти підписані зі сторони позивача та відповідача, а також скріплені печатками юридичних осіб.

Відповідно до ч.4 ст.284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Згідно з п.9.1 дані договори укладено строком на 1 (один) рік, які діють з моменту їх підписання обома сторонами по 30.12.2021.

Відповідно до пунктів 9.3 зміни і доповнення до договорів допускаються за взаємною згодою сторін та оформлюються додатковими угодами і вступають в силу з моменту їх укладення, за винятком випадків, передбачених цими Договорами.

За умовами п.9.4 сторони погодилися, що автоматична пролонгація строку дії цього договору не допускається.

Відповідно до п.9.7 чинність цих договорів припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку дії договору.

До вказаних договорів оренди сторони уклали наступні додаткові угоди:

- №1 від 19.01.2022, згідно з якими змінено п.9.1 договорів та визначено, що договори укладено строком на 1 рік та три місяці, які діють з моменту їх підписання обома сторонами по 30.03.2022 включно (а.с.24-25);

- №2 від 31.03.2022, згідно з якими змінено п.9.1 договорів та визначено, що договори укладено строком на 1 рік та шість місяців, які діють з моменту їх підписання обома сторонами по 30.03.2022 включно (а.с.24-25).

Відповідно до ч.2 ст.291 ГК України договір оренди є припиненим у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Отже, з огляду на укладені між сторонами додаткові угоди, строк дії договорів №18/1 та №18/2 від 31.12.2020 закінчився 30.06.2022, тому вказані договори є припиненими.

В силу частин 1, 2, 5 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користуванням майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За приписами частин 1,3,4 статті 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з п.3.1 договорів розрахунковим періодом за цими договорами є календарний місяць.

Відповідно до п.3.2 договорів розмір орендної плати за розрахунковий період становить:

- за договором оренди нерухомого майна №18/1 від 31.12.2020 - 20700,00 грн з урахуванням ПДВ;

- за договором оренди нерухомого майна №18/2 від 31.12.2020 - 20004,00 грн з урахуванням ПДВ.

Орендна плата, включаючи ПДВ, перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця в розмірі 100% щомісяця не пізніше 20 числа місяця, що передує розрахунковому, відповідно до наданих орендодавцем рахунків (п.3.4 договорів).

Зміна розміру орендної плати у будь-якому випадку оформляється додатковими угодами між сторонами (п.3.6 договорів).

Відповідно до п.3.9 договорів у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення машини за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплати заборгованості з орендної плати, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи штрафні санкції, інших видів відповідальності та/або відшкодувань у випадку спричинення шкоди орендованій машині/завдання збитків орендодавцю.

Згідно з поясненнями позивача від 08.12.2022 вих.№239 до матеріалів позову попередньо було подано банківські виписки по особовому рахунку за період: з 01.09.2021 по 31.12.2021, відповідно до яких відповідачем здійснювалася часткова сплата заборгованості за договорами про оренду рухомого майна на загальну суму 314 118,00 грн. Крім того, відповідно до акту звіряння за період з 01.01.2021 по 01.09.2022 відповідачу зараховано в рахунок погашення боргу за договором № 18/2 про оренду рухомого майна від 31.12.2020 сума 31 200,00 грн за договором переведення боргу № б/н від 24.03.2021, а також в рахунок погашення заборгованості за договором № 18/1 від 31.12.2020 сума 50 000,00 грн за договором переведення боргу № б/н від 02.08.2021.

Відповідно до довідки № 237 від 08.12.2022 станом на 01.09.2022 від відповідача в рахунок погашення орендної плати за договорами оренди рухомого майна на користь позивача зараховано 395 318,00 грн, а саме: за договором № 18/1 від 31.12.2020 - 209 744,55 грн, за договором №18/2 від 31.12.2020 - 185 543,45 грн (а.с.123-127, 132).

Отже, відповідач лише частково сплатив орендну плату в сумі 395 318,00 грн, що підтверджується:

- випискою по особовому рахунку позивача за період з 01.09.2021 по 31.12.2021 на загальну суму 314118,00 грн (а.с.39-62);

- укладеними договорами: між ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (первісний боржник), Товариством з обмежено відповідальністю «ДБК Автодор» (новий боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лівайн Торг» (кредитор) про переведення боргу від 24.03.2021 на суму 31200,00 грн (а.с.28) та між ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (первісний боржник), Товариством з обмежено відповідальністю «ДБК Автодор» (новий боржник) та Адвокатом Литвинчук Юлією Володимирівною (кредитор) про переведення боргу від 02.08.2021 на суму 50000,00 грн (а.с.29), зарахування коштів по яких відображено в акті звіряння розрахунків за період з 01.01.2021 по 01.09.2022 (а.с.36-37).

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за період з жовтня 2021 року по червень 2022 року на загальну суму 337 354,00 грн, з яких:

- за договором №18/1 від 31.12.2020 у сумі 171 561,22 грн;

- за договором №18/2 від 31.12.2020 в сумі 165 792,78 грн.

Обов`язок сплачувати за користування майном, в силу ст.11 ЦК України, виникає з самого факту використання майна. Ухилення користувача від оплати за майно, що знаходиться у нього в користуванні, суперечить принципам добросовісності та справедливості, встановлених ст.3 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, орендна плата була встановлена сторонами фіксована, відповідачу про її розмір та строки оплати були відомі. Однак матеріали справи доказів її повної оплати не містять.

Наявність у відповідача перед позивачем заборгованості по орендній платі за договором оренди рухомого майна №18/1 від 31.12.2020 за період з жовтня 2021 року по червень 2022 року в сумі 171 561,22 грн підтверджена наявними у справі доказами.

Разом з тим, стосовно заборгованості з орендної плати за договором №18/2 від 31.12.2020 в за період з жовтня 2021 року по червень 2022 року в сумі 165 792,78 грн суд зазначає таке.

У листі від 20.06.2022 вих. №01/06 відповідач повідомив, що 28.03.2022 територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Міністерства Оборони України в Івано-Франківській області згідно часткового наряду №М-3/54/3 дск було вилучено один із автомобілів, переданих їм в оренду, а саме КРАЗ 65055, д.н.з. НОМЕР_3 самоскид 2007 року, та просив не нараховувати орендну плату та штрафні санкції (а.с.31).

На запит Господарського суду Житомирської області Івано-Франківський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки листом від 22.11.2022 вих. №1/3776 повідомив, що першим відділом Івано-Франківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки було вилучено згідно часткового наряду № М-3/54/3дск в ДП ЖОАД «ВАТ ДАК» Автодор України, філія Богородчанська ДЕД ДП Івано-Франківський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» транспортний засіб КРАЗ 65055, д.н.з. НОМЕР_3 , 2007 року випуску для виконання військово-транспортного обов`язку, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 №1921, покладеного на дане підприємство, згідно затвердженого розпорядження Івано-Франківської районної адміністрації Івано-Франківської області №86дск від 10.06.2021, про що було складено трьохсторонній акт прийому-передачі від 28.03.2022 №3/745 (а.с.118-121).

Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну Указом Президента від 24.02.2022 в Україні було введено воєнний стан.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" військово-транспортний обов`язок установлюється з метою задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на особливий період транспортними засобами і технікою і поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, у тому числі на залізниці, порти, пристані, аеропорти, нафтобази, автозаправні станції дорожнього господарства та інші підприємства, установи і організації, які забезпечують експлуатацію транспортних засобів, а також на громадян - власників транспортних засобів. Порядок виконання військово-транспортного обов`язку визначається Кабінетом Міністрів України. Порядок відшкодування державою вартості майна чи збитків, яких зазнають центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, а також громадяни внаслідок вилучення чи примусового відчуження транспортних засобів в особливий період, визначається законом.

Залучення транспортних засобів під час мобілізації здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, Центральним управлінням або регіональними органами Служби безпеки України, відповідним підрозділом Служби зовнішньої розвідки України на підставі рішень місцевих державних адміністрацій, що оформлюються відповідними розпорядженнями.

Приймання-передача транспортних засобів, залучених під час мобілізації, та їх повернення після оголошення демобілізації здійснюються на підставі актів приймання-передачі, в яких зазначаються відомості про власників, технічний стан, залишкову (балансову) вартість та інші необхідні відомості, що дають змогу ідентифікувати транспортні засоби.

Порядок виконання військово-транспортного обов`язку для задоволення потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецзв`язку та Держспецтрансслужби на особливий період транспортними засобами і технікою усіх типів і марок вітчизняного та іноземного виробництва, їх повернення під час демобілізації та компенсації шкоди, завданої транспортним засобам і техніці внаслідок їх залучення під час мобілізації визначено у постанові Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 №1921 «Про затвердження Положення про військово-транспортний обов`язок».

Відповідно до п. 3 цієї постанови під час мобілізації задоволення потреб військових формувань здійснюється шляхом безоплатного залучення транспортних засобів і техніки підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності на умовах повернення їх після оголошення демобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють залучення транспортних засобів і техніки за лімітами вилучення транспортних засобів і техніки та відсотковими нормами вилучення, затвердженими Кабінетом Міністрів України, як окремо, так і у складі спеціальних формувань, які передаються до складу військових формувань під час мобілізації.

Згідно з п.6 вказаної постанови військово-транспортний обов`язок є складовою частиною мобілізаційної підготовки і мобілізації в державі та включає в себе проведення заходів, пов`язаних з військовим обліком, завчасною підготовкою, перевіркою готовності до передачі та передачею в особливий період транспортних засобів і техніки військовим формуванням.

Відповідно до ч.6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Враховуючи норми ч.6 ст. 762 ЦК України та те, що згідно з актом приймання-передачі транспортних засобів і техніки №3/745 від 28.03.2022 Івано-Франківським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки у зв`язку з проведенням загальної мобілізації у межах виконання військово-транспортного обов`язку згідно часткового наряду № М-3/54/3дск в ДП ЖОАД «ВАТ ДАК» Автодор України, філія Богородчанська ДЕД ДП Івано-Франківський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» здійснено вилучення транспортного засобу КРАЗ 65055, д.н.з. НОМЕР_3 , 2007 року випуску, що є предметом договору оренди рухомого майна №18/2 від 31.12.2020, зважаючи на те, що відповідач з огляду на вказані обставини, що від нього не залежали та за які він не відповідає, у період з 28.03.2022 фактично був позбавлений можливості використовувати вказаний транспортний засіб, про що останній повідомляв позивача листом від 20.06.2022 вих. №01/06, суд дійшов висновку, що правомірним буде стягнення орендної плати за договором №18/2 від 31.12.2020 за період з жовтня 2021 року по 27.03.2022, тобто до вилучення відповідного транспортного засобу (згідно наданих доказів) у орендаря, що згідно з проведеним судом розрахунком становить 103 199,61 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 274 760,83 грн (171 561,22 грн + 103 199,61 грн). У стягненні суми 62 593,17 грн заборгованості з орендної плати слід відмовити, оскільки у цій частині позовні вимоги є безпідставними.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача пені, 3% річних, інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема, сплату неустойки.

Частиною 1 ст.549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Відповідно до статей 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч.5 ст.254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до п.8.3 договорів у разі затримки внесення орендної плати та інших орендних платежів, орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день такої затримки (включаючи день оплати).

Позивач просить стягнути з відповідача:

- за договором №18/1 від 31.12.2020 - 5716,52 грн пені, 2690,79 грн 3% річних, 12747,65 грн інфляційних втрат;

- за договором №18/2 від 31.12.2020 - 5524,26 грн пені, 2600,30 грн 3% річних, 12318,95 грн інфляційних втрат.

Перевіривши розрахунки пені (а.с.4,5), суд встановив, що позивач при їх здійсненні:

- не врахував ч.5 ст.254 ЦК України та невірно визначив початок періоду нарахування, а саме з 21.11.2021, оскільки останній день строку виконання зобов`язання 20.11.2021 припав на вихідний день (неділю), тому вірним є нарахування пені з 23.11.2021 (у розрахунках по двох договорах);

- невірно визначив суму заборгованості для нарахування пені за період з 10.12.2021 по 20.01.2022 - 26661,00 грн, оскільки станом на 10.12.2021 строк виконання зобов`язання настав лише щодо заборгованості у розмірі 5961,00 грн (по договору №18/1 від 31.12.2020), невірно визначив суму заборгованості для нарахування пені за період з 10.12.2021 по 20.01.2022 - 25764,00 грн, оскільки станом на 10.12.2021 строк виконання зобов`язання настав лише щодо заборгованості у розмірі 5760,00 грн (по договору №18/2 від 31.12.2020);

- невірно визначив суму заборгованості для нарахування пені за період з 21.01.2022 по 21.05.2022, а саме 124200,00 грн, тоді як станом на 21.01.2022 строк виконання зобов`язання настав лише щодо заборгованості у розмірі 47361,22 грн (по договору №18/1 від 31.12.2020), невірно визначив суму заборгованості для нарахування пені за період з 21.01.2022 по 21.05.2022, а саме 120024,00 грн, тоді як станом на 21.01.2022 строк виконання зобов`язання настав лише щодо заборгованості у розмірі 45768,78 грн (по договору №18/2 від 31.12.2020).

Здійснивши перерахунок пені із врахуванням виявлених помилок, та вихідних даних позивача, суд встановив, що обґрунтовано заявлена сума пені складає 6902,18 грн, а саме 3702,74 грн за договором №18/1 від 31.12.2020 та 3199,44 грн за договором №18/2 від 31.12.2020.

Перевіривши розрахунки 3% річних (а.с.6 на звороті-7, 8 на звороті), суд встановив, що позивач при їх здійсненні не врахував ч.5 ст.254 ЦК України та невірно визначив початок періоду нарахування, а саме з 21.11.2021, 21.02.2022, 21.03.2022, оскільки останні дні строку виконання зобов`язання - 20.11.2021, 20.02.2022, 20.03.2022 припали на вихідні дні, тому вірним є нарахування пені відповідно з 23.11.2021, 22.02.2022, 22.03.2022.

Крім того, у сьомих рядках таблиць вказаних розрахунків невірно визначено початок періоду нарахування 3% річних з 21.11.2021, тоді як вірним є нарахування 3% річних з 21.04.2022.

Також з урахуванням ч.1 ст.614 ЦК України та того, що орендований транспортний засіб за договором оренди рухомого майна №18/2 від 31.12.2020 було вилучено 28.03.2022, що встановлено судом вище, оскільки у цей період відповідач був позбавлений можливості використовувати орендоване майно через обставини, за які він не відповідає, що свідчить про відсутність вини відповідача у порушенні зобов`язання за договором, що є необхідною умовою для застосування до нього відповідальності за невиконання умов договору в частині сплати орендної плати, правомірним буде нарахування 3% річних за вказаним договором з 21.04.2022 по 20.09.2022 на суму боргу 17422,83 грн (сума орендної плати за 27 днів березня 2022 року). На підставі цих же обставин не підлягає нарахуванню 3% річних за періоди з 21.05.2022, 21.06.2022, 21.07.2022 по 20.09.2022 на відповідні суми заборгованості з орендної плати.

Здійснивши перерахунок 3% річних із врахуванням виявлених помилок, та вихідних даних позивача, суд встановив, що обґрунтовано заявлена їх сума складає 4289,40 грн, а саме 2429,50 грн за договором №18/1 від 31.12.2020 та 1859,90 грн за договором №18/2 від 31.12.2020.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат (а.с.5 на звороті-6, 7 на звороті-8), суд встановив, що позивач невірно зазначив у сьомому рядку таблиць період розрахунку, а саме грудень 2021 - травень 2022, тоді як необхідно було вказати травень 2022. Також розрахунок за договором №18/2 від 31.12.2020 інфляційних втрат за травень 2022 на заборгованість з орендної плати за березень 2022, слід здійснювати на суму 17422,83 грн (сума орендної плати за 27 днів березня 2022 року), з тих же підстав, на які суд посилався при розрахунку 3% річних за вказаним договором.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат із врахуванням виявлених помилок, та вихідних даних позивача, суд встановив, що обґрунтовано заявлена їх сума складає 20168,34 грн, а саме 10292,07 грн за договором №18/1 від 31.12.2020 та 9876,27 грн за договором №18/2 від 31.12.2020.

У стягненні 4338,60 грн пені, 1001,69 грн 3% річних, 4898,26 грн інфляційних втрат слід відмовити, оскільки у цій частині позовні вимоги є безпідставними.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки на підставі ч.2 ст.785 ЦК України суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Невиконання наймачем передбаченого ч. 1 ст. 785 ЦК України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За приписами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У ч.1 ст.614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідно до п.2.4 договорів у разі припинення або розірвання цього договору, машина повертається орендарем орендодавцю за актом приймання-передачі в день припинення договору або в день його розірвання. Машина вважається поверненою орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. Обов`язок зі складання акту приймання-передачі покладається на орендодавця. Неповернення орендарем машини за актом приймання-передачі або не підписання орендарем акту приймання-передачі, за яким машина має бути повернена орендодавцю, не вважається продовженням строку дії договору.

За умовами п.4.14 договорів у разі закінчення строку дії цього договору, дострокового розірвання договору, в разі припинення договору з підстав продажу машини, орендар зобов`язаний повернути машину не пізніше дня припинення (розірвання) договору з оформленням акту приймання-передачі в належному та комплектному стані, з урахуванням нормального фізичного зносу або відшкодувати орендодавцеві нанесені йому шкоду/збитки у разі погіршення її стану, втрати або знищення. До здачі машини за актом приймання-передачі орендар не звільняється від сплати орендної плати, інших передбачених договором платежів, та несе повну відповідальність за можливі пошкодження машини.

Матеріалами справи підтверджується виникнення після закінчення дії договорів оренди рухомого майна - 30.06.2022 у відповідача як орендаря зобов`язання повернути орендоване майно позивачу як орендодавцю за актом приймання-передачі відповідно до п.2.4, 4.14 договорів оренди рухомого майна та ст.785 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Згідно з п.8.6 договорів у випадку неповернення орендованої машини орендодавцеві в разі припинення дії договору, орендар сплачує неустойку в розмірі 200% від розміру орендної плати за кожен день прострочення обов`язку з повернення машини. Орендар сплачує неустойку в строк до повернення орендованої машини.

Як зазначив Верховний Суд (п. 9.19 постанови від 19.04.2021 у справі №910/11131/19), неустойка за частиною другою статті 785 ЦК України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Також, як зазначав Верховний Суд (зокрема, у постанові від 30.10.2019 у справі № 924/80/19), законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом поверненням об`єкту договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. У разі невиконання обов`язку, передбаченого частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством визначена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди. Таким чином, право на стягнення неустойки, встановленої частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, пов`язується з простроченням орендарем виконання зобов`язання з повернення орендованого майна за актом приймання-передачі.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження повернення відповідачем позивачу орендованого рухомого майна за договором оренди рухомого майна №18/1 від 31.12.2020, а саме транспортного засобу КРАЗ 6510ДМ017 з відвалом та піско/солерозкидачем Schmidt, д.н.з. НОМЕР_4 , 2006 року випуску, інвентарний номер 712.

Отже, оскільки відповідачем орендоване майно за актом приймання-передачі не було повернуто позивачу та не надано до суду доказів вжиття заходів щодо належного виконання зобов`язання стосовно повернення орендованого майна, то на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок неустойки, дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем 111 609,86 грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за час прострочення його повернення за період з 01.07.2022 по 20.09.2022 за договором оренди рухомого майна №18/1 від 31.12.2020.

Відповідно до ч.3 ст.550 ЦК України кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов`язання (стаття 617 цього Кодексу).

Згідно з ч.1 ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

За приписами ч.1 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, у стягненні 107 857,18 грн за період з 01.07.2022 по 20.09.2022 за договором оренди рухомого майна №18/2 від 31.12.2020 слід відмовити, оскільки орендований за вказаним договором транспортний засіб, а саме КРАЗ 65055 з відвалом Schmidt та піско/солерозкидачем Solid-L, серійний номер 376046, 2011 р.в., д.н.з. НОМЕР_3 , 2007 року випуску, інвентарний номер 0303, був вилучений у зв`язку з проведенням загальної мобілізації для виконання військово-транспортного обов`язку згідно часткового наряду № М-3/54/3дск в ДП ЖОАД «ВАТ ДАК» Автодор України, філія Богородчанська ДЕД ДП Івано-Франківський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», що підтверджується матеріалами справи (а.с.118-121), та свідчить про відсутність у відповідача можливості повернути орендований транспортний засіб позивачу з причин його відсутності у відповідача, що виключає наявність вини останнього у невиконанні обов`язку щодо повернення об`єкта оренди та відповідно застосування до нього відповідальності згідно з ч.2 ст.785 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2023 від відповідача до суду електронною поштою надійшли пояснення, згідно з якими відповідач, зокрема, просить зменшити неустойку за договором №18/1 від 31.12.2020, зокрема, неустойку за неповернення транспортного засобу до розміру орендної плати, передбаченої договором. При цьому відповідач посилається на призупинення своєї діяльності, звільнення більшості працівників, перебування частини працівників у відпустці без збереження заробітної плати, призов деяких працівників до війська, неможливість використання орендованого транспортного засобу в господарській діяльності та своєчасного виконання обов`язку по сплаті орендних платежів, відсутність можливості самостійно транспортувати даний транспортний засіб в м.Житомир для передачі позивачу.

Суд вважає за необхідне зазначити, що вказане пояснення відповідача, у якому викладено клопотання про зменшення неустойки за договором №18/1 від 31.12.2020, як було зазначено вище, надійшло до суду після закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті; відповідачем не було заявлено клопотання про поновлення процесуального строку на його подання, не обґрунтовано неможливості подачі його в підготовчому засіданні суду, тому вказане клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Разом з тим, згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні приписи наведено у ст. 233 ГК України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (саме така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №904/4685/18, від 21.11.2019 у справі №916/553/19).

Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві (суд враховує п.8.24 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 18.03.2020 №902/417/18 (провадження № 12-79гс19) дійшла висновку, що, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Суд зазначає, що 24.02.2022 було розпочато повномасштабні військові дії проти України, у зв`язку з чим з 24.02.2022 на території України введено воєнний стан, що є загальновідомою обставиною.

Суд враховує, що порушення відповідачем зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди мало місце після запровадження військового стану, та те, що значний розмір неустойки, що складає 200% від розміру орендної плати за кожен день прострочення обов`язку з повернення машини, може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар для відповідача може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним, тому має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав зменшити розмір неустойки за неповернення транспортного засобу за договором №18/1 від 31.12.2020 на 50%, скориставшись правом, наданим нормами ч.3 ст.551 ЦК України, ч.1 ст.233 ГК України та стягнути з відповідача на користь позивача 55 804,93 грн неустойки, що буде враховувати справедливий баланс інтересів сторін.

Стосовно вимог позивача про зобов`язання відповідача повернути орендоване рухоме майно за договорами №18/1 та №18/2 від 31.12.2020 та підписання актів приймання-передачі про повернення майна суд зазначає таке.

Відповідно до статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Як було встановлено судом вище, строк дії договорів оренди рухомого майна №18/1 та №18/2 від 31.12.2020 закінчився 30.06.2022, тому вказані договори є припиненими.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 01.07.2022 позивач повідомив відповідача про закінчення строку дії договорів оренди 30.03.2022 та вимагав повернення орендованих машин у належному та комплектному стані за адресою: м.Житомир, вул. Перемоги, 72 філія «Житомирська ДЕД» ДП «Житомирський облавтодор» (а.с.32).

Стосовно орендованого рухомого майна за договором №18/1 від 31.12.2020 у матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем позивачу транспортного засобу КРАЗ 6510ДМ017 з відвалом та піско/солерозкидачем Schmidt, д.н.з. НОМЕР_4 , 2006 року випуску, інвентарний номер 712.

Разом з тим, орендований за договором №18/2 від 31.12.2020 транспортний засіб - КРАЗ 65055 з відвалом Schmidt та піско/солерозкидачем Solid-L, серійний номер 376046 , 2011 р.в., д.н.з. НОМЕР_3 , 2007 року випуску, інвентарний номер 0303 згідно з актом приймання-передачі транспортних засобів і техніки №3/745 від 28.03.2022 вилучений Івано-Франківським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки у зв`язку з проведенням загальної мобілізації у межах виконання військово-транспортного обов`язку.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 Цивільного кодексу України.

Суд звертає увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричинене ним цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (аналогічні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18, від 06.04.2021 у справі №910/10011/19).

Відповідно до ч.1 ст.5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

З наведених норм права вбачається, що чинне законодавство забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання, державних та суспільних інтересів. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача.

Згідно з практикою Великої Палати Верховного Суду, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Тобто спосіб захисту має бути дієвим (ефективним), а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тож, визначення та обрання ефективного способу є запорукою поновлення порушеного права особи, а у разі такої неможливості - отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Отже, завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом або захисту порушеного права в інший спосіб. Тобто, вирішення справи в суді має на меті, зокрема, вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору у іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв`язку із судовим рішенням тощо.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що орендований транспортний засіб за договором №18/2 від 31.12.2020, а саме: КРАЗ 65055 з відвалом Schmidt та піско/солерозкидачем Solid-L, серійний номер 376046, 2011 р.в., д.н.з. НОМЕР_3 , 2007 року випуску, інвентарний номер 0303 вилучений у зв`язку з проведенням загальної мобілізації у межах виконання військово-транспортного обов`язку, суд дійшов висновку, що позивачем в цій частині позовної вимоги обрано невірний спосіб захисту своїх прав та законних інтересів.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до п.30 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 №1921 «Про затвердження Положення про військово-транспортний обов`язок» повернення підприємствам, установам та організаціям транспортних засобів і техніки здійснюється військовими частинами (підрозділами), установами та організаціями військових формувань, для задоволення потреб яких вони залучалися, протягом 30 календарних днів з дати оголошення демобілізації через територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, які здійснили таке залучення.

Згідно з п.31 вказаної постанови для повернення транспортних засобів і техніки керівники підприємств, установ та організацій, транспортні засоби і техніка яких залучалися під час мобілізації, звертаються до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем їх залучення з відповідною заявою.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку задовольнити позовну вимогу в частині зобов`язання відповідача повернути позивачу орендоване рухоме майно за договором №18/1 від 31.12.2020, а саме: КРАЗ 6510ДМ017 з відвалом та піско/солерозкидачем Schmidt, д.н.з. НОМЕР_4 , 2006 року випуску, інвентарний номер 712 та підписання акту приймання-передачі про повернення майна.

У частині вимоги щодо зобов`язання відповідача повернути позивачу орендоване рухоме майно за договором №18/2 від 31.12.2020, а саме: КРАЗ 65055 з відвалом Schmidt та піско/солерозкидачем Solid-L, серійний номер 376046, 2011 р.в., д.н.з. НОМЕР_3 , 2007 року випуску, інвентарний номер 0303 та підписання акту приймання-передачі про повернення майна слід відмовити у зв`язку з необґрунтованістю.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають частковому задоволенню стосовно стягнення у розмірі 274 760,83 грн заборгованості по орендній платі, 6 902,18 грн пені, 4 289,40 грн 3% річних, 20 168,34 грн інфляційних втрат, 55 804,93 грн неустойки, а також в частині зобов`язання відповідача повернути позивачу орендоване рухоме майно за договором №18/1 від 31.12.2020, а саме: КРАЗ 6510ДМ017 з відвалом та піско/солерозкидачем Schmidt, д.н.з. НОМЕР_4 , 2006 року випуску, інвентарний номер 712 та підписання акту приймання-передачі про повернення майна. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.

Судовий збір, в порядку ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДБК Автодор» (76018, м.Івано-Франківськ, вул.Василіанок, 49, пр.17, код ЄДРПОУ 43369422) на користь Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (10003, м.Житомир, вул. Перемоги, 75, код ЄДРПОУ 32008278):

- 274760,83 грн заборгованості по орендній платі;

- 6902,18 грн пені;

- 4289,40 грн 3% річних;

- 20168,34 грн інфляційних втрат;

- 55804,93 грн неустойки;

- 7506,46 грн судового збору.

3. Товариству з обмеженою відповідальністю «ДБК Автодор» (76018, м.Івано-Франківськ, вул.Василіанок, 49, пр.17, код ЄДРПОУ 43369422) повернути Дочірньому підприємству «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (10003, м.Житомир, вул. Перемоги, 75, код ЄДРПОУ 32008278) орендоване рухоме майно за договором №18/1 від 31.12.2020, а саме: КРАЗ 6510ДМ017 з відвалом та піско/солерозкидачем Schmidt, д.н.з. НОМЕР_4 , 2006 року випуску, інвентарний номер 712 за адресою: вул.Перемоги, 72, м.Житомир та підписати акт приймання-передачі про повернення Дочірньому підприємству «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (10003, м.Житомир, вул. Перемоги, 75, код ЄДРПОУ 32008278) орендованого рухомого майна за договором №18/1 від 31.12.2020, а саме: КРАЗ 6510ДМ017 з відвалом та піско/солерозкидачем Schmidt, д.н.з. НОМЕР_4 , 2006 року випуску, інвентарний номер 712.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається ://court.gov.ua/fair/sud5007/.

Повне рішення складено: 27.03.23

Суддя Макаревич В.А.

Список розсилки:

1 - в справу

2 - ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (10003, м. Житомир, вул. Перемоги, 75 - реком.

та на ел. адр.: oblavtodor@ukr.net - на електр. пошт.;

та на ел. адр.: ІНФОРМАЦІЯ_1) - на електр. пошт.;

3 - а/к Мельник М.А. - 33013,м.Рівне, вул.Кавказька,3оф.305 (прост.)

4 - ТОВ "ДБК Автодор" - 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Василіанок , 49, пр.17, електронна пошта: dbk.avtodor.if@gmail.com (рек.. з пов.)

та на електр.пошт.