Рішення

від 27.03.2023 по справі 910/209/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.03.2023Справа № 910/209/23

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/209/23

за позовом Адвокатського об`єднання «Констрактів Лойерз»

до Фізичної особи-підприємця Бретшнейдер Томас

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

03 січня 2023 року до Господарського суду міста Києва від Адвокатського об`єднання «Констрактів Лойерз» (позивач) надійшла позовна заява б/н від 30.12.2022 року до Фізичної особи-підприємця Бретшнейдер Томас (відповідач) про стягнення заборгованості за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг № 20-01/11/2020 від 20.11.2020 року у розмірі 330 000,00 грн. (триста тридцять тисяч гривень).

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконання відповідачем свого зобов`язання за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг № 20-01/11/2020 від 20.11.2020 року в частині надання інформаційно-консультаційних послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/209/23, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Так, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено Фізичній особі-підприємцю Бретшнейдеру Томасу за адресою: АДРЕСА_1 , яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Водночас, суд звертає увагу, що поштове відправлення з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не було вручене відповідачу та було повернуте до суду з відміткою у довідці відділення поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання» - 08.03.2023 року.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу про відкриття провадження у справі за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.09.2020 року у справі № 910/9791/18.

Отже, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі від 11.01.2023 року у справі № 910/209/23 є 08.03.2023 року.

Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 23.03.2023 року (включно).

На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.11.2020 року між Адвокатським об`єднанням «Констрактів Лойерз» (надалі - позивач, замовник) та Фізичною особою-підприємцем Бретшнейдер Томасом (надалі - відповідач, виконавець) укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг № 20-01/11/2020 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов`язується надавати замовнику інформаційно-консультаційні та інші послуги щодо залучення кредитних (позикових) коштів для замовника в розмірі від 8 250 000,00 до 11 000 000,00 грн. (послуги), а замовник зобов`язується оплачувати послуги виконавця.

Згідно з п. 1.2. договору послуги виконавця за даним договором включають: підготовку інформаційних матеріалів з метою залучення кредитних (позикових) коштів для замовника; організацію перемовин з кредитором/кредиторами (ініціювання, нагляд та проведення зустрічей, телефонних розмов та дискусій за координацією замовника); координацію діяльності всіх учасників, включаючи юридичних та інших радників (якщо необхідно та за письмовою згодою виконавця, призначення таких радників, визначення об`єму їх послуг); консультування та надання технічної допомоги з метою залучення кредитних (позикових) коштів для замовника; інші необхідні послуги, які мають відношення до залучення кредитних (позикових) коштів для замовника та які додатково письмово погоджені сторонами.

В п. 1.5. договору визначено, що підтвердженням надання послуг за цим договором, що підлягають обов`язковій оплаті з боку замовника, є підписання сторонами відповідних письмових документів (Актів приймання-передачі наданих послуг) в порядку, передбаченому у розділі 3 цього договору, що повинні містити всі обов`язкові реквізити первинних документів відповідно до чинного законодавства України.

За умовами п. 3.1. договору вартість послуг виконавця складається із: фіксованої оплати вартості послуг виконавця, що здійснюється замовником протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання відповідного рахунку-фактури, наданого виконавцем, у сумі 330 000,00 грн. Зазначені послуги за цим договором надаються на етапі аналізу можливостей та умов з метою залучення кредитних (позикових) коштів для замовника, але у будь-якому разі не більше ніж 6 (шести) місяців з дня укладення даного договору (п. 3.1.1.); 1% (один відсоток) від суми залучених коштів для замовника, що здійснюється замовником протягом 2 (двох) робочих днів з моменту отримання відповідного рахунку-фактури, наданого виконавцем, але не раніше дати підписання замовником кредитного (позикового) договору з кредитором/кредиторами (п. 3.1.2.).

Згідно з п. 3.2. договору замовник сплачує виконавцеві вартість послуг, передбачену п 3.1. цього договору, протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання відповідного рахунку-фактури, наданого виконавцем (на електронну або поштову адресу замовника, вказану у цьому договорі), шляхом безготівкового перерахування замовником грошових коштів у національній валюті України на рахунок виконавця, зазначений у цьому договорі.

Відповідно до п. 3.3. договору за результатами надання послуг за цим договором (або окремих етапів надання таких послуг) виконавцем складається відповідний Акт приймання-передачі наданих послуг. Протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання замовником двох примірників Акту (цінним листом із описом вкладення, кур`єром на адресу замовника, вказану у цьому договорі, або вручення особисто уповноваженому представнику), замовник зобов`язаний підписати їх, та один екземпляр надати виконавцю, або надати (направити) виконавцю протягом встановленого в цьому пункті строку мотивовану відмову від підписання такого Акту. Якщо протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання замовником двох примірників Акту замовник не направить на адресу виконавця ані підписаного Акту, ані мотивованої відмови від його підписання, послуги за цим Актом вважатимуться такими, що надані виконавцем своєчасно та належним чином, а замовник буде зобов`язаний оплатити такі послуги в безспірному порядку, згідно відповідного рахунку-фактури (п. 3.4.).

Строк дії договору за взаємною згодою сторін встановлюється до 30 червня 2021 року, але у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за умовами цього договору (п. 8.2. договору).

Згідно виставлених ФОП Бретшнейдер Томасом рахунків № 4 від 20.11.2020 року та № 10 від 10.12.2020 року позивач здійснив оплату інформаційно-консультаційних послуг на суму 330 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 402 від 20.11.2020 року на суму 110 000,00 грн., № 406 від 26.11.2020 року на суму 60 000,00 грн., № 427 від 10.11.2020 року на суму 120 000,00 грн., № 430 від 28.12.2020 року на суму 35 000,00 грн., № 440 від 30.12.2020 року на суму 5000,00 грн.

Однак, як зазначає позивач, відповідачем послуги позивачу не надано, в зв`язку з чим, 18.11.2022 року позивач звернувся до відповідача з вимогою № 18-11/01 від 18.11.2022 року про повернення протягом семи днів коштів в розмірі 330 000,00 грн. Факт направлення вимоги відповідачу підтверджується накладною № 0305719050293 та описом вкладення до цінного листа від 18.11.2022 року.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не надав обумовлені договором послуги та не повернув суму коштів сплачених за інформаційно-консультаційні послуги за договором № 20-01/11/2020 від 20.11.2020 року у розмірі 330 000,00 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 330 000,00 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Як вже було встановлено судом вище, 20.11.2020 року між позивачем, як замовником, та відповідачем, як виконавцем, було укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг № 20-01/11/2020, за умовами якого виконавець зобов`язався надавати замовнику інформаційно-консультаційні та інші послуги щодо залучення кредитних (позикових) коштів для замовника, а замовник зобов`язався оплачувати послуги виконавця.

Як свідчать матеріали справи, згідно виставлених відповідачем рахунків № 4 від 20.11.2020 року та № 10 від 10.12.2020 року позивачем було сплачено кошти за інформаційно-консультаційні послуги на суму 330 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 402 від 20.11.2020 року на суму 110 000,00 грн., № 406 від 26.11.2020 року на суму 60 000,00 грн., № 427 від 10.11.2020 року на суму 120 000,00 грн., № 430 від 28.12.2020 року на суму 35 000,00 грн., № 440 від 30.12.2020 року на суму 5000,00 грн.

При цьому, факт перерахування коштів на суму 330 000,00 грн. відповідач жодним чином не спростував.

Проте, відповідач обумовлені договором послуги не надав.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, 18.11.2022 року позивачем на адресу відповідача направлено вимогу № 18-11/01 від 18.11.2022 року про повернення коштів в розмірі 330 000,00 грн., втім грошові кошти у зазначеному розмірі відповідач не повернув. Доказів протилежного матеріали справи не містять, а відповідач суду не надав.

Відповідно до приписів ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

За змістом ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Враховуючи те, що главою 63 Цивільного кодексу України не врегульовано особливостей повернення виконавцем замовнику попередньої оплати в разі невиконання виконавцем своїх зобов`язань за договором про надання послуг та правового механізму її повернення, суд дійшов висновку про можливість застосування ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України за аналогією закону до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.03.2018 року у справі № 910/1030/17.

У постанові від 04.12.2019 року у справі № 917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Так, частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду на викладене, позивач правомірно скористався своїм правом на повернення сплачених грошових коштів за ненадані відповідачем послуги, оскільки таке право у позивача, як замовника за договором, існує паралельно з правом вимагати надання оплачених послуг, однак такі права замовника є альтернативними, тобто взаємовиключними.

Водночас волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги замовника має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до виконавця. При цьому суд враховує, що законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги замовника, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Отже, вимога про повернення суми попередньої оплати могла бути заявлена позивачем як шляхом направлення відповідної претензії, так і шляхом пред`явлення відповідного позову до суду.

Приймаючи до уваги, що під час розгляду справи судом була встановлена обставина невиконання відповідачем зобов`язань щодо надання оплачених позивачем інформаційно-консультаційних послуг, суд вважає, що позивач набув право вимагати від відповідача повернення сплачених ним коштів у розмірі 330 000,00 грн, а отже враховуючи, що в матеріалах справи наявна вимога позивача до відповідача щодо повернення коштів у розмірі 330 000,00 грн., суд, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, вважає необхідним задовольнити позов в повному обсязі.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 4950,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бретшнейдер Томаса (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Адвокатського об`єднання «Констрактів Лойерз» (ідентифікаційний код 42491904, адреса: 03057, м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, 1Б, офіс 12) грошові кошти: основного боргу - 330 000,00 грн. (триста тридцять тисяч гривень) та судовий збір - 4950,00 грн. (чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят гривень 50 копійок).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 27.03.2023р.

Суддя О.В. Котков