Рішення

від 24.03.2023 по справі 910/10902/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.03.2023Справа № 910/10902/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промспецтех"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 61 547,66 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Ратківська А.Р.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промспецтех" (далі - позивач, ТОВ "Промспецтех") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - відповідач, ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька атомна електрична станція") про стягнення 61 547,66 грн, з яких: 11 838,67 грн 3% річних, 49 708,99 грн інфляційних нарахувань.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що у зв`язку з невиконанням відповідачем в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" взятих на себе зобов`язань за Договором поставки товару № 226(2)20УК від 22.05.2020, позивач звернувся з позовом до Господарського суду Запорізької області (за місцезнаходженням відокремленого підрозділу відповідача) з вимогою про стягнення 570 711,72 грн основного боргу за поставлений за договором товар по видатковим накладним № 145 від 18.06.2020 та № 171 від 16.07.2020. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.04.2021 у справі № 908/98/21 позов ТОВ "Промспецтех" задоволено, стягнуто з ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь ТОВ "Промспецтех" 570 711,72 грн основного боргу. Оскільки погашення відповідачем заборгованості на суму 570 711,72 грн відбулось 14.07.2021, позивач звернувся з даним позовом до Господарського суду міста Києва (за місцезнаходженням юридичної особи відповідача) про стягнення з відповідача в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на підставі ст. 625 ЦК України сум 3% річних та інфляційних нарахувань за період з початку прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати поставленого товару (з 17.10.2020 - за видатковою накладною № 145 від 18.06.2020 та з 14.11.2020 - за видатковою накладною № 171 від 16.07.2020) до 13.07.2021 включно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 позовну заяву ТОВ "Промспецтех" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

07.11.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, направлена до суду засобами електронного зв`язку. В якості додатків до наведеної заяви додано докази сплати судового збору за подання позовної заяви, заяву про уточнення позовних вимог разом із уточненою позовною заявою на суму 61 547,66 грн.

Судом враховано, що позивачем подано уточнену позовну заяву, згідно якої позивач залишив незмінними позовні вимоги про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" грошових коштів у розмірі 61 547,66 грн, з яких: 11 838,67 грн 3% річних, 49 708,99 грн інфляційних нарахувань. Разом з цим, позивач зазначив, що у п. 2 прохальної частини первісно поданої позовної заяви була допущена описка, а саме було зазначено "... в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом". Тому згідно уточненої позовної заяви позивач просив суд судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промспецтех".

Виходячи зі змісту поданої позивачем уточненої позовної заяви, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, суд прийняв до розгляду уточнену позовну заяву.

06.12.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, направлений до суду засобами електронного зв`язку, відповідно до якого відповідач просив суд врахувати, що відповідач виконав добровільно грошове зобов`язання в загальному розмірі 570 711,72 грн, підтверджене рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.04.2021 у справі № 908/98/21; позивач безпідставно нарахував 3 % річних та інфляційні втрати на відповідні суми грошових зобов`язань щодо оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ (95 118,62 грн).

Також, у відзиві на позовну заяву, відповідач просив суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 500,00 грн та продовжити процесуальний строк розгляду справи №910/10902/22 по суті до остаточного закінчення або скасування воєнного стану в Україні.

12.12.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, направлена до суду засобами електронного зв`язку, відповідно до якої позивач заперечив доводи відповідача про безпідставність нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суми ПДВ, просив суд задовольнити вимоги позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з огляду на їх обгрунтованість та доведеність. Клопотання відповідача про продовження процесуальних строків розгляду справи позивач розцінив як намір відповідача безпідставно затягнути винесення рішення у справі.

Суд розглянув клопотання відповідача, викладене у відзиві на позовну заяву, про продовження процесуального строку розгляду справи по суті до остаточного закінчення або скасування воєнного стану в Україні. В обгрунтування даного клопотання відповідач посилався на введення воєнного стану в Україні, рекомендації Ради суддів України від 02.03.2022 щодо роботи судів в умовах воєнного стану.

Приписами ч. 1 ст. 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Разом з тим, судом враховано, що 24.02.2022 у зв`язку із вторгненням російських федерації в Україну по всій території держави введено воєнний стан, який було продовжено низкою наказів Президента України.

Нормативною основою правового режиму воєнного стану є положення п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України та Закон України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 № 389-VIII (надалі - Закон № 389-VIII).

Відповідно до статті 64 Конституції України не підлягає обмеженню право на судовий захист.

Відповідно до ст. 10 та ст. 122 Закону № 389-VIII у період воєнного стану повноваження судів не можуть бути припинені та обмежені.

Прямої вказівки, що воєнний стан є підставою для продовження процесуальних строків, немає ні у Конституції України, ні у Законі № 389-VIII.

У Рекомендаціях від 02.03.2023, наданих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, зокрема зазначено: виважено підходити до питань, пов`язаних із поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків, по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Таким чином, суд констатує, що воєнний стан є однією із вагомих причин, що береться до уваги під час вирішення питання про поновлення процесуальних строків, проте кожен випадок індивідуальний та остаточне рішення суд приймає за результатом оцінки всіх обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено подані учасниками справи заяви по суті справи та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 ГПК України.

З огляду на зазначені вище обставини, суд відхиляє клопотання відповідача про продовження процесуального строку розгляду справи по суті до остаточного закінчення або скасування воєнного стану в Україні. Водночас, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням воєнного стану в Україні, розгляд справи здійснюється за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.04.2021 у справі № 908/98/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промспецтех" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" задоволено, стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промспецтех" 570 711,72 грн основного боргу, 8560,68 грн судового збору та 6500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Предметом позову у справі № 908/98/21 були вимоги позивача про стягнення з відповідача 570 711,72 грн основного боргу за товар, отриманий на підставі Договору поставки товару №226(2)20УК від 22.05.2020 (реєстраційний номер ДП "Енергоатом" 53-121-01-20-09414 від 02.06.2020) (далі - Договір) за видатковими накладними № 145 від 18.06.2020 на суму 214 866,72 грн, в т.ч. 35 811,12 грн ПДВ та № 171 від 16.07.2020 на суму 355 845,00 грн, в т.ч. 59 307,50 грн ПДВ.

Позивач зазначив, що відповідач не оскаржив рішення Господарського суду Запорізької області від 05.04.2021 у справі № 908/98/21 в частині стягнення суми основного боргу, у зв`язку з чим Господарський суд Запорізької області видав наказ про примусове виконання рішення суду у справі № 908/98/21.

Позивач також зазначив, що відповідач виконав рішення Господарського суду Запорізької області від 05.04.2021 у справі № 908/98/21, що підтверджується платіжними дорученнями від 14.07.2021 №11655 на суму 17 920,80 грн, №11657 на суму 5 876,28 грн; №11658 на суму 332 047,92 грн; №11672 на суму 34 409,40 грн; №11673 на суму 55 916,88 грн; №11674 на суму 21 687,00 грн; №11675 на суму 102 853,44 грн.

Оскільки погашення відповідачем заборгованості на суму 570 711,72 грн відбулось 14.07.2021, позивач звернувся з даним позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України сум 3% річних та інфляційних нарахувань за період з початку прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати поставленого товару (з 17.10.2020 - за видатковою накладною № 145 від 18.06.2020 та з 14.11.2020 - за видатковою накладною № 171 від 16.07.2020) до 13.07.2021 включно.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на таке:

- грошове зобов`язання у сумі 570 711,72 грн, підтверджене рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.04.2021 у справі № 908/98/21, складається з 475 593,10 грн - вартість товару в розмірі його суми без ПДВ та 95 118,62 грн - вартість товару в розмірі його суми ПДВ;

- на думку відповідача, строк виконання грошового зобов`язання щодо оплати частини вартості товару в розмірі суми без ПДВ (475 593,10 грн) - визначений пунктом 3.2 Договору - протягом 120-и днів з дати поставки товару; строк виконання грошового зобов`язання щодо оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ (95 118,62 грн) - не визначений пунктом 3.2 Договору, обов`язок негайного виконання не випливає із договору, відповідно, боржник (відповідач) повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги кредитором (позивачем), після набрання законної сили судовим рішенням у справі №908/98/21;

- після 30.06.2021 (дня набрання законної сили судовим рішенням у справі №908/98/21) позивач не пред`являв відповідачу вимогу в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України;

- таким чином, відповідач вважає, що позивач безпідставно нарахував 3% річних та інфляційні втрати на суму грошового зобов`язання 95 118,62 грн (частину вартості товару в розмірі суми ПДВ) аналогічно нарахуванням 3% річних та інфляційних втрат на суму грошового зобов`язання 475 593,10 грн (частину вартості товару в розмірі суми без ПДВ) за періоди прострочення, визначені з урахуванням строку виконання грошового зобов`язання згідно п. 3.2 Договору - протягом 120-ти календарних днів з дати поставки товару, яка була здійснена 18.06.2020 - за видатковою накладною №145 та 16.07.2020 - за видатковою накладною №171.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Приписами статей 78, 79 ГПК України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, частиною першою цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. У частині другій зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України вважається мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах ВП ВС від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 по справі № 916/190/18, чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постановах від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц, від 15.08.2019 у справі 905/1758/18, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). При цьому, чинне законодавство не пов`язує припинення грошового зобов`язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань, пені та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі "Агрокомплекс проти України" (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00).

З матеріалів даної справи № 910/10902/22 вбачається, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.04.2021 у справі № 908/98/21, що набрало законної сили, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промспецтех" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" задоволено та стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промспецтех" 570 711,72 грн основного боргу.

Під час розгляду справи № 908/98/21 судом встановлено, зокрема, такі обставини:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Промспецтех" (постачальником, позивачем у справі) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (покупцем, відповідачем у справі) 22.05.2020 укладений Договір поставки товару №226(2)20УК (реєстраційний номер ДП "Енергоатом" 53-121-01-20-09414 від 02.06.2020) (далі - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар (згідно наведеній у зазначеному пункті договору таблиці).

Згідно із п. 3.2 Договору розрахунок за товар, поставлений відповідно до п. 1.1, здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 120 (ста двадцяти) календарних днів з моменту поставки товару. Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в ЄРПН у встановлених ПК випадках та порядку.

Позивачем на виконання умов Договору поставлено відповідачу передбачений Договором товар на суму 570711,72 грн., що підтверджується видатковими накладними № 145 від 18.06.2020 на суму 214866,72 грн., в т. ч. 35811,12 грн. ПДВ та № 171 від 16.07.2020 на суму 355845,00 грн., в т. ч. 59307,50 грн. ПДВ.

Видаткові накладні підписані повноважними представниками сторін без зауважень.

Зобов`язання з оплати отриманого товару відповідачем не виконано.

Виходячи з умов п. 3.2 Договору оплата за поставлену за продукцію - 120 календарних днів з дня поставки товару. Поставка товару здійснена частинами - 18.06.2020 та 16.07.2020, отже строк виконання зобов`язання по оплаті - 16.10.2020 та 13.11.2020, відповідно.

Відповідач, в порушення умов договору та чинного законодавства, оплату вартості отриманого товару у визначений у Договорі строк не здійснив. Факт отримання від позивача товару на суму 570711,72 грн та не сплата його вартості відповідачем не заперечується.

Матеріалами справи доведено, що відповідач не виконав умови Договору в частині оплати вартості поставленої продукції у визначений строк, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем за отриманий товар в сумі 570711,72 грн.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи приписи статті 75 ГПК України, суд дійшов висновку, що вищенаведені обставини щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Промспецтех" та Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", встановлені рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.04.2021 у справі № 908/98/21, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді даної справи № 910/10902/22, у якій беруть участь вказані особи, щодо яких встановлено ці обставини.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Згідно зі статтею 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Таким чином, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту наявності боргу, встановленого рішенням суду (постанови Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 926/263/17, від 03.09.2018 у справі № 910/5811/16).

З урахуванням приписів частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й інфляційні нарахування та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, отже вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини щодо виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. Статтею 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт) (аналогічний висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц, від 09.11.2021 у справі №320/5115/17).

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.04.2021 у справі № 908/98/21 встановлено строк виконання зобов`язання по оплаті товару - 16.10.2020 (за видатковою накладною № 145 від 18.06.2020 на суму 214 866,72 грн) та 13.11.2020 (за видатковою накладною № № 171 від 16.07.2020 на суму 355 845,00 грн).

Матеріалами даної справи № 910/10902/22 підтверджується, що рішення Господарського суду Запорізької області від 05.04.2021 у справі № 908/98/21, що набрало законної сили, було виконано відповідачем лише 14.07.2021, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень від 14.07.2021 №11655 на суму 17 920,80 грн, №11657 на суму 5 876,28 грн; №11658 на суму 332 047,92 грн; №11672 на суму 34 409,40 грн; №11673 на суму 55 916,88 грн; №11674 на суму 21 687,00 грн; №11675 на суму 102 853,44 грн, всього на загальну суму 570 711,72 грн.

Отже, відповідачем порушено строки виконання грошових зобов`язань за Договором, а відтак наявні підстави для нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України.

З огляду на наведений у позовній заяві розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позивачем вірно визначено періоди для нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань, а саме:

- з 17.10.2020 по 13.07.2021 - період прострочення оплати товару за видатковою накладною № 145 від 18.06.2020 на суму 214 866,72 грн;

- з 14.11.2020 по 13.07.2021 - період за прострочення оплати товару за видатковою накладною № 171 від 16.07.2020 на суму 355 845,00 грн.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку заявленої до стягнення з відповідача суми 3 % річних, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 11 838,67 грн є обгрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку заявленої до стягнення з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 49 708,99 грн, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат є обгрунтованими у сумі 49 694,03 грн. В іншій частині вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 14,96 грн суд визнав розрахунок позивача арифметично необгрунтованим.

Доводи відповідача про те, що позивач безпідставно нарахував 3 % річних та інфляційні втрати на суми ПДВ, оскільки у розумінні норм частини 2 статті 530 ЦК України, строк виконання цього грошового зобов`язання не встановлений, а позивач не пред`являв відповідачу відповідної вимоги щодо оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ після набрання законної сили судовим рішенням у справі № 908/98/21, суд відхиляє з огляду на таке.

Приписами статті 530 ЦК України встановлено:

1. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

2. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 3.2 Договору розрахунок за товар, поставлений відповідно до п. 1.1, здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 120 (ста двадцяти) календарних днів з моменту поставки товару. Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в ЄРПН у встановлених ПК випадках та порядку.

Зауваження у п. 3.2 Договору щодо оплати покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку, не змінює строку щодо оплати в частині суми ПДВ.

В даному випадку має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної та надання її покупцю, в разі чого покупець повинен здійснити повну оплату отриманого товару з урахуванням ПДВ в межах визначеного строку - 120-ти календарних днів з моменту поставки товару.

Відповідного висновку дійшов Господарський суд Запорізької області при ухваленні рішення у справі № 908/98/21, з яким погоджується і Господарський суд міста Києва при вирішенні даної справи № 910/10902/22.

Отже, пунктом 3.2 Договору встановлений строк виконання грошового зобов`язання щодо повної оплати вартості товару, в тому числі і в частини вартості товару у розмірі суми ПДВ, - протягом 120 (ста двадцяти) календарних днів з моменту поставки товару. Відтак, доводи відповідача про те, що у розумінні норм частини 2 статті 530 ЦК України строк виконання грошового зобов`язання з оплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ не встановлений, судом відхиляються як безпідставні.

Крім того, рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.04.2021 у справі № 908/98/21 встановлено, що відповідач не виконав умови Договору в частині оплати вартості поставленої продукції у визначений строк, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем за отриманий товар в сумі 570711,72 грн: строк виконання зобов`язання по оплаті - 16.10.2020 та 13.11.2020. Зазначені обставини в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України не доказуються при розгляді даної справи № 910/9777/22.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази в порядку ст. 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що заявлені ТОВ "Промспецтех" до ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька атомна електрична станція" позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 11 838,67 грн 3% річних та 49 694,03 грн інфляційних втрат.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем додано до позовної заяви попередній розрахунок суми судових витрат, який складається з: 2 481,00 грн суми судового збору; 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу - відповідно до п. 6.2 прайс-листа АО "ЛЕГАЛ ПАРТГІЕРС ЮКРЕЙН" (підготовка позовної заяви), згідно Договору про надання правової допомоги №1/2022 від 04.01.2022 року та 3 077,38 грн - 5% від ціни позову відповідно до п. 6.10 прайс-листа АО "ЛЕГАЛ ГІАРТНЕРС ЮКРЕЙН" (гонорар за прийняття рішення на користь клієнта-позивача), згідно Договору про надання правової допомоги №1/2022 від 04.01.2022 року.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України та часткове задоволення позовних вимог, судовий збір у сумі 2 480,40 грн покладається на відповідача, а в сумі 0,60 грн - на позивача.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України, згідно приписів якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим, у частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п. 61 постанови ВС у складі КГС від 24.10.2019 у справі №905/1795/18).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу). Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), тощо.

На підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4 000,00 грн позивач долучив до матеріалів справи копії наступних документів:

- Договір № 1/2022 про надання правової допомоги від 04.01.2022 та Додаток № 1 до Договору № 1/2022;

- Акт про надання правової допомоги від 11.10.2022 на суму 4 000,00 грн;

- довідка про отримання Адвокатським об`єднанням "ЛЕГАЛ ПАРТНЕРС ЮКРЕЙН" про отримання коштів у розмірі 4 000,00 грн за надану правову допомогу;

- ордер на надання правничої (правової) допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Промспецтех" адвокатом Кобеляцьким Д.М. (серія АЕ № 1157709 від 12.10.2022), виданий Адвокатським об`єднанням "ЛЕГАЛ ПАРТНЕРС ЮКРЕЙН";

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого гр. Кобеляцькому Д.М. (серія ДП № 4250 від 22.04.2019).

Судом встановлено, що правову допомогу позивачу надавав адвокат Кобеляцький Дмитро Миколайович згідно ордеру на надання правової допомоги серія АЕ № 1157709 від 12.10.2022 та Договору № 1/2022 про надання правової допомоги від 04.01.2022.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.01.2022 між Адвокатським об`єднанням "ЛЕГАЛ ПАРТНЕРС ЮКРЕЙН" (Адвокатське об`єднання) та ТОВ "Промспецтех" (Клієнт) укладений Договір № 1/2022 про надання правової допомоги (далі - Договір № 1/2022).

Згідно з п. 3.1 Договору № 1/2022 правова допомога да цим договором надається на підставі завдань (доручень) клієнта. Завдання можуть бути надані як в усній, так і в письмовій формі.

Пунктом 4.3 Договору № 1/2022 встановлено, що за результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної із сторін. В акті вказується обсяг наданої Адвокатським об`єднанням правової допомоги і її вартість.

Додатком № 1 до Договору № 1/2022 є Прайс-лист розміру адвокатського гонорару при юридичному обслуговуванні без фіксованого гонорару. Пункт 6 наведеного прайс-листа містить перелік розміру адвокатського гонорару у справах по ГПК , зокрема: п. 6.2 - підготовка позовної заяви (до 5 годин) - 4 000,00 грн; п. 6.10 - гонорар за прийняття рішення на користь клієнта-позивача у майновому спорі (незалежно від інстанції суду) - 5% від задоволених позовних вимог.

Адвокатським об`єднанням та ТОВ "Промспецтех" складений та підписаний Акт про надання правової допомоги від 11.10.2022, в якому зазначено правову допомогу, що Адвокатським об`єднанням було надано, а Клієнтом прийнято правову допомогу, а саме: підготовка позовної заяви до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про 3% річних та інфляційних втрат за Договором поставки товару № 226(2)20УК/ 53-121-01-20-09414 від 02.06.2020. Згідно наведеного акту сторони узгодили, що загальна сума гонорару за надання такої правової допомоги склала 4 000,00 грн.

Згідно з статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому згідно зі статтею 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 76- 79 ГПК України.

Так, надані позивачем докази у їх сукупності підтверджують наявність підстав для відшкодування за рахунок відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу у справі № 910/10902/22 в частині суми 3 999,03 грн (з урахуванням часткового задоволення позову), оскільки такий розмір судових витрат відповідно до статті 74 ГПК України доведений та документально обґрунтований.

Суд враховує, що обов`язок доведення неспівмірності витрат у силу приписів частини шостої статті 126 ГПК України покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач у порядку ч. 6 ст. 126 ГПК України заявив клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 500,00 грн, в обгрунтування якого зазначив наступне:

- додані до позову: Договір про надання правової допомоги №1/2022 з додатком до нього, Акт про надання правової допомоги від 11.10.2022, в розумінні норм частини 3 статті 126 ГПК України не є детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним при витрат, необхідних для надання правничої допомоги у справі №910/10902/22;

- перелічені вище документи не містять зазначення часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт/наданих послуг;

- норми діючого законодавства України, якими представник позивача обґрунтував позовні вимоги є загальнодоступними;

- документи, на яких базуються позовні вимоги, є в наявності у позивача;

- розрахунки сум трьох процентів річних та інфляційних втрат здійснені за допомогою калькулятора штрафів, розміщеного у мережі Інтернет, для чого не потрібно спеціальних знань чи вмінь;

- справа №910/10902/22 не є складною, вона розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, без проведення судового засідання, (п. 2 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 про відкриття провадження у цій справі), підготовка до розгляду справи №910/10902/22 не вимагає значних затрат часу та зусиль.

- грошове зобов`язання за Договором (570 711,72 грн) є підтвердженим рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.04.2021 у справі №908/98/21.

При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд вважав за необхідне надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач мав заперечення.

Судом встановлено, що Акт про надання правової допомоги від 11.10.2022 містить опис наданої правової допомоги (підготовка позовної заяви) та ії вартість (4 000,00 грн), яка відповідає п. 6.2 Прайс-листа (Додаток № 1 до Договору № 1/2022). Суд звертає увагу, що вартість послуг адвоката згідно п. 6.2 передбачає підготовку позовної заяви (до 5 годин) - 4 000,00 грн. Враховуючи наведене, суд відхиляє твердження відповідача про те, надані позивачем документи не містять детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, не містять зазначення часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт/наданих послуг у справі №910/10902/22.

Водночас судом враховано, що необхідність понесення витрат на правову допомогу стало наслідком звернення позивача з позовом до суду у справі № 910/10902/22 про стягнення сум 3 % річних та інфляційних втрат саме у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем щодо оплати товару в сумі 570711,72 грн.

Твердження відповідача про загальнодоступність норм діючого законодавства України, наявність калькулятора штрафів у мережі Інтернет, а також про те, що підготовка до розгляду даної справи не вимагає значних затрат часу та зусиль, що дана справ не є складною, суд оцінює критично, оскільки такі твердження відповідача зводяться до його власної суб`єктивної оцінки складності справи, наданих позивачу послуг професійної правничої допомоги та необхідності їх надання у відповідних обсягах та формі.

Отже, розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки відповідачем не доведено їх неспівмірності заявленим у позові вимогам.

Вирішуючи питання щодо можливості стягнення витрат на професійну правничу допомогу, яка є "гонораром за прийняття рішення на користь клієнта-позивача" (далі також "гонорару успіху"), суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Велика Палата Верховного Суду зазначала про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями у присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70- 72).

З урахуванням наведеного, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 27.09.2022 у справі № 910/3547/21.

Позивач заявив до стягнення з відповідача у складі витрат на професійну правничу допомогу 3 077,38 грн відповідно до п. 6.10 Прайс-листа (Додаток № 1 до Договору № 1/2022). Зазначена сума визначена як "гонорар за прийняття рішення на користь клієнта-позивача у майновому спорі (незалежно від інстанції суду)", який становить 5% від задоволених позовних вимог.

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху", у справі яка розглядається, є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність/підтвердження саме такого розміру витрат.

У зв`язку із наведеним, суд бере до уваги, що жодних інших актів про надання правової допомоги у справі № 910/11902/22, окрім Акту про надання правової допомоги від 11.10.2022 на суму 4 000,00 грн, позивач не узгоджував та не підписував. Доказів протилежного матеріали справи не містять. При цьому судом враховано, що Прайс-лист (Додаток № 1 до Договору № 1/2022) фактично містить встановлений розмір гонорару адвоката за цілий ряд видів правової допомоги, проте надання тих чи інших видів правової допомоги має підтверджуватись актом, що підписується представниками кожної із сторін Договору № 1/2022 (п. 4.3 наведеного договору).

Суд також бере до уваги, що правова позиція позивача у спірних правовідносинах вже була сформована під час розгляду справи № 908/98/21.

Отже, суд вважає, що вимоги позивача щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу в частині стягнення 3 077,38 грн не є обгрунтованими, не відповідають критерію розумності, такі витрати не мають характеру необхідних.

Надавши оцінку наявним в матеріалах справі доказам, беручи до уваги ступінь складності справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги), принципи справедливості та верховенства права, співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 999,03 грн.

Керуючись ст. 4, 13, 73-80, 86, 123, 124, 129, 236-241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Україна, 01032, м. Київ, вул. НАЗАРІВСЬКА, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Україна, 71503, Запорізька обл., м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133; код ЄДРПОУ ВП; 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промспецтех" (Україна, 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Дружби, буд. 24, кв. 56; ідентифікаційний код 40049277) 11 838,67 грн (одинадцять тисяч вісімсот тридцять вісім гривень 67 коп.) 3% річних, 49 694,03 грн (сорок дев`ять тисяч шістсот дев`яносто чотири гривні 03 коп.) інфляційних втрат, 2 480,40 грн (дві тисяч чотириста вісімдесят гривень 40 коп.) судового збору, 3 999,03 грн (три тисячі гривень 03 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.

Повне рішення складено 24.03.2023.

Суддя Оксана ГУМЕГА