Рішення

від 27.03.2023 по справі 910/14033/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.03.2023Справа № 910/14033/22

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Проектно-технологічний інститут "Київоргбуд" (Україна, 01010, м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, буд. 4/6; ідентифікаційний код: 04012951)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Документ сервіс пріоритет" (Україна, 01010, м. Київ, вул. Мазепи, буд. 10, оф. 110; ідентифікаційний код: 41418308)

про стягнення 121 811,77 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Проектно-технологічний інститут "Київоргбуд" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Документ сервіс пріоритет" (далі - відповідач) про стягнення 121811,77 грн, з яких 79229,12 грн заборгованості, 25681,35 грн пені та 16901,30 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором № 35/21-12 оренди нерухомого майна від 14.06.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/14033/22, справу визнано малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Частиною п`ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: Україна, 01010, м. Київ, вул. Мазепи, буд. 10, оф. 110.

На зазначену адресу, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 20.12.2022 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

30.01.2023 до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачу, разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 20.12.2022, яке згідно з повідомленням підприємства поштового зв`язку не було вручене відповідачу та повернуто за зворотною адресою у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

За приписами частини першої статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 20.12.2022 про відкриття провадження у справі № 910/14033/22 була оприлюднена на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень 23.12.2022.

З урахуванням викладеного, за висновком суду, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та останньому були створені достатні умови для реалізації ним своїх процесуальних прав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.06.2021 між Акціонерним товариством "Проектно-технологічний інститут "Київоргбуд" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Документ сервіс пріоритет" (орендар) було укладено Договір № 35/21-12 оренди нерухомого майна (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування (оренду) нерухоме майно - частину нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: 01010, м. Київ, вул. М. Омеляновича - Павленка, 4/6. Нерухоме майно розташоване у центрі міста, забезпечене центральним опаленням, водопроводом та каналізацією, обладнане засобами пожежної сигналізації; в оренду передається блок з двох приміщень загальною площею 37,9 кв.м на дванадцятому поверсі будівлі.

29.06.2021 сторони підписали Акт прийому-передачі приміщення, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове платне користування об`єкт оренди.

У п. 3.1 Договору визначено розмір орендної плати, який на момент укладення договору становив 18 192,00 грн.

Додатковою угодою № 1 від 25.11.2021 до Договору сторони підвищили з 01.01.2022 розмір орендної плати до 20 100,00 грн.

Відповідно до Додаткової угоди № 2 від 24.02.2022 до Договору в період з 01.03.2022 по 31.05.2022 розмір орендної плати становить 10 050,00 грн. При цьому вартість комунальних та експлуатаційних послуг не входить до орендної плати та сплачується орендарем окремо.

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що орендар перераховує орендну плату до 5-го числа поточного місяця за поточний місяць платіжним дорученням на рахунок орендодавця. Орендна плата за останній місяць оренди сплачується орендарем наперед: протягом десяти робочих днів з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі приміщення.

Відшкодування витрат за комунальні та експлуатаційні послуги здійснюється орендарем у безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця не пізніше 5-го числа поточного місяця за попередній місяць.

Орендар здійснює оплату орендної плати на підставі рахунку, а відшкодування витрат за комунальні та експлуатаційні послуги на підставі рахунку та Акту наданих послуг.

У п. 3.12 Договору перебачено право орендаря, за згодою орендодавця, вносити авансові платежі за користування приміщенням за будь-який термін у розмірі, що визначається на момент оплати.

Згідно з п. 9.1 Договору, в редакції Додаткової угоди № 1 від 25.11.2021 до Договору, він набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2022, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

31.05.2022 сторонами укладено Угоду про припинення дії Договору, за умовами пунктів 1, 3 якої сторони домовились припинити дію Договору з 31.05.2022, а орендар зобов`язався погасити заборгованість за період з липня 2021 року по травень 2022 року в термін до 30.09.2022.

Того ж дня сторони підписали Акт прийому-передачі приміщення, відповідно до якого відповідач звільнив та передав, а позивач прийняв об`єкт оренди, та Акт звірки взаємних розрахунків за період з липня 2021 року по травень 2022 року, згідно з яким заборгованість відповідача становить 79 229,12 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем, попри досягнуту при укладенні Угоди про припинення дії Договору від 31.05.2022 домовленість погасити заборгованість за Договором в термін до 30.09.2022, борг не погашено.

Як зазначає позивач, заборгованість відповідача в розмірі 79 229,12 грн складається із 78 492,00 грн заборгованості з орендної плати: за липень 2021 року в розмірі 18 192,00 грн, за січень 2022 року в розмірі 20 100,00 грн, за лютий 2022 року в розмірі 20 100,00 грн, за березень 2022 року в розмірі 10 050,00 грн, за квітень 2022 року в розмірі 10 050,00 грн; та 737,12 грн заборгованості з відшкодування витрат за комунальні та експлуатаційні послуги: за липень 2021 року в розмірі 234,00 грн, за січень 2022 року в розмірі 503,12 грн.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за оренду приміщення та за надані послуги, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 79 229,12 грн заборгованості, 25 681,35 грн пені та 16 901,30 грн інфляційних втрат.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонам Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором оренди, який підпадає під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України та параграфу 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частинами 1, 6 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Суд встановив факт користування відповідачем у період з червня 2021 року по травень 2022 року орендованим майном - частиною нежитлового приміщення загальною площею 37,9 кв.м, яке розташоване на дванадцятому поверсі будівлі за адресою: 01010, м. Київ, вул. М. Омеляновича - Павленка, 4/6, про що свідчать наявні у матеріалах справи підписані сторонами Акти прийому-передачі приміщення від 29.06.2021 та від 31.05.2022.

Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи вищевикладене, у відповідача, у зв`язку з укладенням Договору та прийняттям в користування об`єкта оренди, виникло зобов`язання зі сплати орендної плати та інших передбачених Договором платежів за весь час користування об`єктом оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З огляду на положення п. 3.5 Договору, зобов`язання зі сплати орендної плати мало виконуватись відповідачем щомісячно до п`ятого числа розрахункового місяця шляхом сплати коштів на рахунок позивача. Відшкодування витрат за комунальні та експлуатаційні послуги мало здійснюватися відповідачем шляхом перерахування коштів на рахунок позивача не пізніше п`ятого числа поточного місяця за попередній місяць.

Як вбачається з матеріалів справи, надання послуг за цим Договором оформлювалось сторонами шляхом підписання Актів надання послуг, у яких відображались розмір орендної плати та вартість комунальних і експлуатаційних послуг, що підлягають відшкодуванню.

Так, в матеріалах справи наявні підписані обома сторонами Акти надання послуг № 708 від 31.07.2021 на суму 18 426,00 грн, № 66 від 31.01.2022 на суму 24 664,17 грн, № 183 від 28.02.2022 на суму 20 100,00 грн та № 312 від 30.04.2022 на суму 20 100,00 грн.

Також матеріали справи містять підписаний обома сторонами при укладенні Угоди про припинення Договору та поверненні об`єкта оренди відповідно до Акту прийому-передачі приміщення від 31.05.2022 - Акт звірки взаємних розрахунків за період з липня 2021 року по травень 2022 року, згідно з яким заборгованість відповідача перед позивачем становить 79 229,12 грн.

Вказаний Акт підписаний з боку позивача заступником головного бухгалтера ОСОБА_1, а з боку відповідача - директором ОСОБА_2.

Суд зазначає, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду, акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 08.05.2018 у справі № 910/16725/17, від 17.10.2018 у справі № 905/3063/17, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 03.12.2020 у справі № 904/1161/20).

За твердженнями позивача, заборгованість відповідача в розмірі 79 229,12 грн складається із заборгованості з орендної плати за липень 2021 року, січень - квітень 2022 року в розмірі 78 492,00 грн та заборгованості з відшкодування витрат за комунальні та експлуатаційні послуги за липень 2021 року та січень 2022 року в розмірі 737,12 грн.

Проте наведені твердження спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема Актом звірки взаємних розрахунків за період з липня 2021 року по травень 2022 року.

Відповідно до Акту надання послуг № 708 від 31.07.2021 вартість орендної плати за користування об`єктом оренди у липні 2021 року становила 18 192,00 грн, сума витрат за комунальні та експлуатаційні послуги - 234,00 грн.

Водночас, з Акту звірки взаємних розрахунків за період з липня 2021 року по травень 2022 року вбачається, що 02.08.2021 відповідачем сплачено позивачеві 18 192,00 грн, що дорівнює сумі орендної плати за липень 2021 року.

Відтак твердження позивача про наявність у відповідача заборгованості з орендної плати за липень 2021 року є безпідставними.

Також суд встановив, що орендна плата та сума витрат за комунальні та експлуатаційні послуги за грудень 2021 року склали 20 958,15 грн. Натомість відповідач за цей місяць сплатив позивачеві 22 866,15 грн, що свідчить про наявність у нього станом на січень 2022 року переплати в сумі 1 908,00 грн.

Відповідно до Акту надання послуг № 66 від 31.01.2022 орендна плата у січні 2022 року становила 20 100,00 грн, сума витрат за комунальні та експлуатаційні послуги - 4 564,17 грн.

За користування майном у 2022 році відповідач не платив, а тому, навіть за умови зарахування переплати в сумі 1 908,00 грн в рахунок погашення заборгованості з відшкодування витрат за комунальні та експлуатаційні послуги за січень 2022 року, зазначений позивачем розмір заборгованості відповідача з цих витрат в розмірі 503,12 грн є необґрунтованим та суперечливим.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що заборгованість відповідача в розмірі 79 229,12 грн складається із заборгованості з орендної плати за період з січня по травень 2022 року в загальному розмірі 70 350,00 грн; заборгованості з відшкодування витрат за комунальні та експлуатаційні послуги за липень 2021 року в розмірі 234,00 грн, за січень в розмірі 4 564,17 грн та за травень 2022 в розмірі 5 988,95 грн, за вирахуванням переплати в сумі 1 908,00 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 79229,12 грн визнається судом обґрунтованою.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 25681,35 грн пені та 16901,30 грн інфляційних втрат.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 8.2 Договору у випадку затримки внесення орендарем плати за користування приміщенням згідно з п. 3.5 та п. 3.6 Договору більш ніж на 10 днів, орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення платежу, від суми несплаченої орендної плати та відшкодування з електропостачання за кожен день прострочки.

У п. 8.7 Договору сторони визначили, що у разі прострочення сторонами строків внесення належних з них платежів, винна сторона сплачує на користь іншої сторони пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення платежу від несплаченої суми за кожен день прострочки, крім випадків, за які відповідальність передбачена окремими пунктами цього Договору.

З огляду на викладене, оскільки невиконання зобов`язання відповідачем зі сплати орендної плати та інших платежів підтверджується матеріалами справи, позовна вимога про стягнення з відповідача пені, нарахованої на підставі пунктів 8.2, 8.7 Договору, визнається судом обґрунтованою.

Водночас, неправильне визначення позивачем правової природи грошових зобов`язань відповідача, про що суд зазначив вище, вплинуло на правильність розрахунку пені.

Крім того, позивачем розраховано пеню без урахування положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо обмеження її нарахування шестимісячним строком.

Враховуючи вищенаведене, суд здійснив власний розрахунок пені на заборгованість відповідача з орендної плати і відшкодування витрат за комунальні та експлуатаційні послуги, відповідно до якого обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача є пеня в сумі 11 669,11 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням вищевикладених висновків про неправильне визначення позивачем правової природи грошових зобов`язань відповідача, судом також здійснено власний розрахунок інфляційних втрат. За підрахунком суду розмір втрат позивача від інфляції становить 8 308,03 грн.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 79 229,12 грн заборгованості, 11 669,11 грн пені та 8 308,03 грн інфляційних втрат.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 020,58 грн. Решта сплаченого судового збору в розмірі 460,42 грн залишається за позивачем.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Документ сервіс пріоритет" (Україна, 01010, м. Київ, вул. Мазепи, буд. 10, оф. 110; ідентифікаційний код: 41418308) на користь Акціонерного товариства "Проектно-технологічний інститут "Київоргбуд" (Україна, 01010, м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, буд. 4/6; ідентифікаційний код: 04012951) заборгованість в розмірі 79 229 (сімдесят дев`ять тисяч двісті двадцять дев`ять) грн 12 коп., пеню в розмірі 11 669 (одинадцять тисяч шістсот шістдесят дев`ять) грн 11 коп., інфляційні втрати в розмірі 8 308 (вісім тисяч триста вісім) грн 03 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 020 (дві тисячі двадцять) грн 58 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 460,42 грн покласти на позивача.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 27.03.2023

Суддя О.В. Нечай