Рішення

від 15.03.2023 по справі 910/1820/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.03.2023Справа № 910/1820/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Нікітіної В.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ"

до Державного підприємства "УКРМЕДДІЯЛЬНІСТЬ" Міністерства охорони здоров`я України

про стягнення 1 727 972,36 грн

за участю представників:

від позивача: Дудій А.І.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "УКРМЕДДІЯЛЬНІСТЬ" Міністерства охорони здоров`я України про стягнення 1 727 972,36 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2022 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

25.03.2022 позивачем подано заяву про усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного позову

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2022 прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/1820/22, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 21.06.2022.

У підготовче засідання 21.06.2022 представники учасників судового процесу не з`явилися, жодних клопотань про причини неявки до суду не подали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2022 відкладено підготовче засідання у справі №910/1820/22 на 12.07.2022, визнано явку представників сторін, у судове засідання, що відбудеться 12.07.2022 обов`язковою.

У підготовче засідання 12.07.2022 представники учасників судового процесу не з`явилися, жодних клопотань про причини неявки до суду не подали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 у зв`язку з неявкою учасників справи суд відклав підготовче засідання у справі №910/1820/22 на 06.09.2022.

06.09.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про відкладення підготовчого засідання.

У зв`язку із перебуванням 06.09.2022 судді Гулевець О.В. у відпустці, розгляд справи №910/1820/22 не відбувся.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2022 суд призначив підготовче засідання по справі №910/1820/22 на 20.09.2022.

08.09.2022 на електронну пошту суду від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 20.09.2022 у справі № 910/1820/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ" задоволено, постановлено забезпечити участь представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ" у розгляді справи № 910/1820/22 у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судовому засіданні 20.09.2022 суд на місці ухвалив зобов`язати представника позивача надати додаткові докази на підтвердження підстав позову, відповідачу надати оригінал видаткової накладної, оголосив про відкладення підготовчого засідання на 18.10.2022, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

23.09.2022 на електронну пошту суду від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 18.10.2022 у справі № 910/1820/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ" задоволено, постановлено забезпечити участь представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ" у розгляді справи № 910/1820/22 у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

18.10.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів по справі.

У зв`язку із перебуванням 18.10.2022 судді Гулевець О.В. у відпустці, розгляд справи №910/1820/22 не відбувся.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 суд призначив підготовче засідання по справі №910/1820/22 на 23.11.2022.

18.11.2022 на електронну пошту суду від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 23.11.2022 у справі № 910/1820/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ" задоволено, постановлено забезпечити участь представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ" у розгляді справи № 910/1820/22 у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

23.11.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів по справі.

У зв`язку з оголошенням 23.11.2022 у місті Києві повітряної тривоги та внаслідок припинення постачання електричної енергії до приміщень суду 23.11.2022 судове засідання у справі № 910/1820/22 не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 суд призначив підготовче засідання по справі №910/1820/22 на 29.11.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 суд витребував у Державного підприємства "УКРМЕДДІЯЛЬНІСТЬ" Міністерства охорони здоров`я України оригінал для огляду та належним чином завірену копію видаткової накладної №68376 від 26.04.2021 та відклав підготовче засідання у справі № 910/1820/22 на 20.12.2022.

Підготовче судове засідання призначене на 20.12.2022 не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Гулевець О.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 призначено підготовче засідання по справі №910/1820/22 на 25.01.2023.

26.12.2022 на електронну пошту суду від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 25.01.2023 у справі № 910/1820/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ" задоволено, постановлено забезпечити участь представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ" у розгляді справи № 910/1820/22 у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У зв`язку з оголошенням 25.01.2023 у місті Києві повітряної тривоги судове засідання у справі № 910/1820/22 не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 викликано сторін у підготовче засідання 08.02.2023.

31.01.2023 на електронну пошту суду від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 08.02.2023 у справі № 910/1820/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ" задоволено, постановлено забезпечити участь представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ" у розгляді справи № 910/1820/22 у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судовому засіданні 08.02.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №910/1820/22 до судового розгляду по суті на 15.03.2023, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

13.02.2023 на електронну пошту суду від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 15.03.2023 у справі № 910/1820/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ" задоволено, постановлено забезпечити участь представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ" у розгляді справи № 910/1820/22 у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Представник позивача у судовому засіданні 15.03.2023 надав пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 15.03.2023 не з`явився, відзиву на позов не надав. Про розгляд справи відповідача суд повідомляв ухвалами від 25.05.2022, від 21.06.2022, від 12.07.2022, від 12.09.2022, від 20.09.2022, від 14.11.2022, від 23.11.2022, від 29.11.2022, від 15.12.2022, від 25.01.2023, від 08.02.2023.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду повернуті на адресу суду поштовим відділенням зв`язку за закінченням встановленого строку зберігання.

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

При цьому, суд зазначає, що не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії ухвали про відкриття провадження у справі за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням відповідачем, зумовлене суб`єктивною поведінкою відповідача щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

У судовому засіданні 15.03.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.02.2021 між Державним підприємством "УКРМЕДДІЯЛЬНІСТЬ" Міністерства охорони здоров`я України (покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ" (продавець, позивач) укладений договір № 02/15 (надалі - договір), відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товар код за ДК 021:2015:33192000-2 «Меблі медичного призначення» Ліжка медичні функціональні МЛФ-102, надалі іменується «Товар».

Загальна кількість (асортимент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю та загальна ціна товару визначена сторонами у Специфікації, яка є невід`ємною частиною договору (п. 1.1. договору).

За змістом пункту 3.1. договору, цiни на товар вказуються у Специфікації з урахуванням податків і зборів, що сплачуються або мають бути сплачені, витрат на транспортування, страхування, навантаження, розвантаження, сплату митних тарифів, усіх інших витрат та відповідно до цiн, дiючих на ринку на дані товари.

Відповідно до п. 3.2. та п. 3.3. договору, цiна на товар визначається у національній валюті України. Загальна сума договору складає: 1 649 000 грн (один мільйон шістсот сорок дев`ять гривень) у тому числі ПДВ 0 грн (нуль грн).

Строк постачання товару: 60 днів з дати підписання цього договору (пункт 5.1 договору).

Згідно із пунктом 5.2. договору продавець має поставити товар виключно в асортименті та обсязі, зазначених у заявці покупця.

У пункті 5.3. договору сторони погодили, що місце постачання: Базисні умови поставки - DDP Iнкотермс - 2000). 09100, Україна Київська область, м. Біла Церква, вул. Надрічна, 68.

Відповідно до п. 4.1. договору оплата товару здійснюється в розмірі повної вартості товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок продавця, вказаний у реквізитах у цьому договорі, в національній валюті України. Покупець повинен оплатити поставлений товар не пізніше 30 робочих днів з дати поставки товару продавцем, на підставі рахунку та видаткової накладної.

Строк цього договору починається з моменту його підписання і діє до 31.12.2021. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від повного виконання фінансових зобов`язань за цим договором (п. 10.1 договору).

Відповідно до Специфікації, яка є Додатком № 1 до договору, сторони погодили назву товару - ліжка медичні функціональні, у кількості 50 штук, загальною вартістю 1 649 000,00 грн.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1649 000,00 грн, на підтверджується чого позивач надав копію видаткової накладної № 68376 від 26.04.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не здійснено оплату поставленого позивачем товару, у зв`язку із чим, заборгованість відповідача за договором становить 1 649 000,00 грн.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання позивачем нараховані 3% річних у сумі 29 004,33 грн та інфляційне збільшення боргу у сумі 49 968,03 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем укладений договір № 02/15 від 02.02.2021, відповідно до умов якого позивач зобов`язався передати у власність відповідача, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити товар код за ДК 021:2015:33192000-2 «Меблі медичного призначення» Ліжка медичні функціональні МЛФ-102.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором в частині передачі відповідачу товару (ліжка медичні функціональні) у кількості 50 штук, загальною вартістю 1 649 000,00 грн, позивач надав копію видаткової накладної № 68376 від 26.04.2021.

Дослідивши надану позивачем копію видаткової накладної № 68376 від 26.04.2021, судом встановлено, що копія видаткової накладної є непридатною до читання, з якої не вбачається за можливе встановити назву поставленого товару, кількість поставленого товару, на підставі якого договору був поставлений товар та найменування покупця.

В свою чергу, позивач у позовній заяві та заяві від 25.03.2022 повідомив, що у останнього відсутній оригінал видаткової накладної № 68376 від 26.04.2021 та належна читабельна копія зазначеного доказу, оскільки оригінал накладної знаходиться у відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 витребувано у Державного підприємства "УКРМЕДДІЯЛЬНІСТЬ" Міністерства охорони здоров`я України оригінал для огляду та належним чином завірену копію видаткової накладної №68376 від 26.04.2021.

За змістом ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч.ч. 7, 8, 10 ст. 81 ГПК України будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Водночас, відповідач на вимогу суду не подав витребуваний ухвалою суду оригінал документу та належну його копію, та не повідомив суд про можливі обставини, які ускладнюють або унеможливлюють їх подання.

Однак, у разі дефектів первинних документів, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Такий факт повинен оцінюватися у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає вимогам процесуального законодавства.

У зв`язку з цим необхідно враховувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постановах від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 29.01.2020 у справі №916/922/19, від 25.06.2020 у справі №924/233/18, від 10.12.2020 у справі №910/14900/19.

З огляду на відсутність у позивача можливості надати оригінал поданої копії видаткової накладної №68376 від 26.04.2021, дослідивши наявні докази у справі, суд дійшов висновку, що встановлення наведених у позові обставини щодо поставки відповідачу товару у розмірі 1 649 000,00 грн відповідно до копії видаткової накладної № 68376 від 26.04.2021, здійснюється судом у сукупності з іншими доказами у справі.

Так, у постанові у справі №916/922/19 Верховний Суд, зокрема, зазначав, що податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте, не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним. Оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем за спірною господарською операцію було сформовано податкову накладну № 661 від 26.04.2021 та зареєстровано її у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно зі ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 5 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань постачальника (продавця), крім випадків, передбачених Податковим кодексом України та цим Порядком.

Згідно з п. 20 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307 усі податкові накладні скріплюються електронними цифровими підписами посадових осіб платника податку та електронним цифровим підписом (за наявності), що є аналогом відбитка печатки постачальника (продавця). Податкова накладна не скріплюється електронними цифровими підписами (печаткою) отримувача (покупця) товарів/послуг.

Таким чином, зареєстрована податкова накладна № 661 від 26.04.2021 є документом, який містить відомості про господарську операцію щодо отримання відповідачем товару від позивача на суму 1 649 000,00 грн.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № б/н від б/д про сплату заборгованості у розмірі 1 649 000,00 грн за поставлений товар на підставі видаткової накладної № 68376 від 26.04.2021 та повернення позивачу оригіналу видаткової накладної № 68376 від 26.04.2021.

Факт направлення позивачем претензії відповідачу підтверджується копією опису вкладення в цінний лист та копією поштової накладної № 6120100410149 від 01.10.2021. На підтвердження не отримання відповідачем претензії позивач надав до матеріалів справи копію витягу з офіційного сайту «Укрпошта» щодо відстеження поштового відправлення № 6120100410149.

Не отримання відповідачем кореспонденції, якою позивач надсилав за належною адресою та яка повернулася позивачу внаслідок її неотримання відповідачем, зумовлене суб`єктивною поведінкою відповідача щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Відповідачем не надано суду жодних доказів в підтвердження наявності мотивованих заперечень щодо поставки товару за договором № 02/15 від 02.02.2021 та заборгованості у розмірі 1 649 000,00 грн.

Також, судом враховано, що перевезення 50 медичних функціональних ліжок МЛФ-102 на адресу відповідача здійснював перевізник - ТОВ «Континенталь Транс Україна», на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи транспортну заявку №79 від 23.04.2021; акт надання послуг №67 від 26.04.2021; платіжне доручення №4121 від 16.06.2021.

Як вбачається зі змісту транспортної заявки від 23.04.2021 перевезення вантажу здійснює ТОВ «Континенталь Транс Україна», місце розвантаження - Київська область м. Біла Церква.

На підтвердження викладених у позові обставин позивач надав копію листа Державної аудиторської служби від 15.12.2021, адресованого позивачу, відповідно до якого ревізією встановлено, що ДП «Укрмеддіяльність» у ТОВ «IP COM» здійснило закупівлю медичних ліжок на суму 1 649 000, 00 грн. та відобразило в бухгалтерському обліку заборгованість на відповідну суму. Державна аудиторська служба просила позивача надати докази обґрунтованості розрахунків та заборгованості.

Господарським процесуальним кодексом закріплені основні засади господарського судочинства, зокрема у силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 ГПК України) обов`язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

Частиною першою статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд звертає увагу на те, що із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 ГПК України викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок викладений у низці постанов Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.07.2021 у справі 915/1889/19, від 15.07.2021 у справі №916/2586/20.

Суд вбачає, що застосовуючи у даній справі стандарт доказування "вірогідності доказів", враховуючи обставини відсутності в матеріалах справи оригіналів первинних бухгалтерських документів, які наявні у відповідача, водночас надання позивачем копій зареєстрованої податкової накладної, претензії з доказами направлення відповідачу, листування між позивачем та Державною аудиторською службою, транспортної заявки №79 від 23.04.2021, акту надання послуг №67 від 26.04.2021 та платіжного доручення №4121 від 16.06.202 щодо здійснення перевізником поставки товару відповідачу; натомість відповідач не надав доказів, які підтверджують факт виконання своїх зобов`язань за договором та, які не отримали належної правової оцінки судом, з огляду на обставини відсутності жодних заперечень щодо поставки товару та заборгованості у сумі 1 649 000,00 грн за договором № 02/15 від 02.02.2021, позивач довів перед судом більш вірогідними доказами факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором № 02/15 від 02.02.2021 в частині оплати поставленого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У пункті п. 4.1. договору сторони погодили, що оплата товару здійснюється в розмірі повної вартості товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок продавця, вказаний у реквізитах у цьому договорі, в національній валюті України. Покупець повинен оплатити поставлений товар не пізніше 30 робочих днів з дати поставки товару продавцем, на підставі рахунку та видаткової накладної.

Оскільки сторони у договорі визначили строк виконання зобов`язання з оплати отриманого товару протягом 30 робочих днів з дня поставки товару, у зв`язку із чим, строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати товару є таким, що настав.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів, з цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань оплату поставленого позивачем товару не здійснив, у зв`язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 649 000,00 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги не спростував, доказів оплати заборгованості суду не надав.

Враховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання за договором у сумі 1 649 000,00 грн, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 1 649 000,00 грн.

У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховані 3% річних у сумі 29 004,33 грн та інфляційне збільшення боргу у сумі 49 968,03 грн.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування інфляційних втрат та 3 % річних

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Наведені висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

З розрахунку позивача вбачається, що нарахування інфляційних втрат здійснюється з червня по листопад 2021 року.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат з урахуванням правильних періодів нарахування (з липня по листопад 2021 року) судом встановлено, що розмір інфляційних втрат становить 46 576,88 грн, а тому суд задовольняє позовні вимоги у цій частині частково.

Розрахунок 3% річних у сумі 29 004,33 грн є арифметично вірним, у зв`язку із чим вимоги у цій частині суд задовольняє повністю.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені вище обставини, суд частково задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ" до Державного підприємства "УКРМЕДДІЯЛЬНІСТЬ" Міністерства охорони здоров`я України.

У відповідності до п. 2 ч. 1. ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд справи покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "УКРМЕДДІЯЛЬНІСТЬ" Міністерства охорони здоров`я України (01021, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 7, ідентифікаційний код 25885270) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ" (61072, Харківська обл., місто Харків, вулиця ДВАДЦЯТЬ ТРЕТЬОГО СЕРПНЯ, будинок 31-Б, ідентифікаційний код 32338465) заборгованість у сумі 1 649 000,00 грн, інфляційні втрати у сумі 46 576,88 грн, 3% річних у сумі 29 004,33 грн, судовий збір у сумі 25 868,73 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано: 27.03.2023.

Суддя О.В. Гулевець