Рішення
від 15.03.2023 по справі 915/296/20
ДОМАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2023 року Справа № 915/296/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участі секретаря судового засідання Дюльгер І.М.

за участі представників учасників справи:

від позивача (представник позивача) в судове засідання не з`явився,

від 1-го відповідача (представник 1-го відповідача) в судове засідання не з`явився,

від 2-го відповідача (представник 2-го відповідача) в судове засідання не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Приватного підприємства "Радос" (53200, Дніпропетровська обл., м.Нікополь, вул.Запорізька, буд.49; ідент.код 25522053),

до відповідача-1: Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

(54001, м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.27, корп.1; ідент.код 22440366),

до відповідача-2: Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

(65107, Одеська обл., м.Одеса, вул.Канатна, буд.83; ідент.код 20992104),

про: визнання недійсним та скасування рішення

16.03.2020 Приватне підприємство "Радос" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсним та скасувати рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" №49-ріш від 27.12.2019 у справі №2-26.250/45-2019 (далі - Рішення адміністративної колегії).

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірністю рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" №49-ріш від 27.12.2019 у справі №2-26.250/45-2019, оскільки позивачем не були одержані вимоги Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України стосовно надання інформації №1-292/80-1599 від 17.11.2017 та №1-292/80-74 від 24.01.2018, що, в свою чергу, виключає протиправність діяння Приватного підприємства "Радос" та, як наслідок, зумовлює відсутність складу правопорушення, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки), при цьому здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції при вчиненні закупівель не входить до завдань Антимонопольного комітету України, відтак у територіального відділення останнього були відсутні законні підстави для витребування у позивача відповідної інформації. Водночас, за твердженням позивача, Миколаївським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України при винесенні оскаржуваного рішення було порушено правила підвідомчості, необґрунтовано накладено штраф, розмір якого визначено без урахування законодавчих обмежень, та всупереч Конституції України фактично двічі притягнуто Приватне підприємство "Радос" до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Крім того, позивач зазначав про те, що жодних повідомлень щодо його залучення до участі у розгляді справи №2-26.250/45-2019 останній не отримував, що позбавило Приватне підприємство "Радос" права на участь у процесі прийняття оскаржуваного рішення, зокрема, шляхом подання відповідних пояснень, доказів тощо.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 02.12.2020 у справі №915/296/20 (суддя - М.В. Мавродієва) в позові відмовлено повністю.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 у справі №915/296/20 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Радос" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.12.2020 у справі №915/296/20 - без змін.

Постановою Верховного Суду від 20.10.2021 касаційну скаргу приватного підприємства "Радос" задоволено частково. Рішення господарського суду Миколаївської області від 02.12.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 зі справи № 915/296/20 скасовано. Справу № 915/296/20 передано на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

У постанові Верховного Суду від 20.10.2021 зазначено, що закон не встановлює певної форми витребування інформації, у зв`язку з чим воно може бути здійснено в будь-якій письмовій формі, крім тієї, щодо якої є пряма заборона закону. Отже, чинне законодавство про захист економічної конкуренції не містить обмежень або заборони органу Антимонопольного комітету України встановлювати в одному запиті про надання інформації вимоги щодо окремих пунктів, груп пунктів вимоги та зазначати різні строки подання інформації, тобто встановлювати декілька строків для подання інформації на різні (окремі) пункти або групи пунктів вимоги. Кожний факт неподання інформації на відповідні блоки (пункти) вимоги у встановлений строк, за наявності об`єктивних причин для групування (поділу) органом Антимонопольного комітету України запитуваної інформації по блоках (пунктах) із встановленням у запиті різних строків для подання витребуваних документів та інформації, містить ознаки окремого порушення, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону, в яких наявний різний склад правопорушення - інформація не подана з різних блоків (пунктів) Вимоги, щодо яких встановлено різні строки подання інформації. Отже, з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин у справі стосовно вчинення Підприємством інкримінованих йому порушень, які передбачені пунктом 13 статті 50 Закону, з огляду на заперечення Підприємства у визначенні органом Антимонопольного комітету України розміру штрафів, з метою ухвалення законного та обґрунтованого рішення у справі, судам належало: з`ясувати причини, які зумовили потребу у групуванні (поділі) органом Антимонопольного комітету України запитуваної інформації по блоках із встановленням у запиті різних строків для подання витребуваних документів та інформації; встановити, чи мали такі причини об`єктивний характер, які не залежали від волі самого органу Антимонопольного комітету України. У залежності від наведеного з`ясувати обґрунтованість визначеної органом Антимонопольного комітету України кількості допущених Підприємством порушень законодавства про захист економічної конкуренції та, відповідно, правомірність притягнення такої особи до відповідальності шляхом накладення штрафу (за кожне з таких порушень) у визначеному органом Антимонопольного комітету України розмірі. Також поза увагою судів попередніх інстанцій залишилося питання щодо повноважень особи (осіб) відповідача (відповідачів) у цій справі, з огляду на наявність розпорядження від 28.11.2019 № 23-рп "Про реорганізацію територіальних відділень Антимонопольного комітету України", згідно з яким постановлено припинити Миколаївське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України з 01.06.2020 шляхом приєднання до Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, у подальшому найменування яким змінено на Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, а також заперечення самим Південним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України, якого залучено як співвідповідача у справі, обставин правонаступництва Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (з посиланням на інформацію, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань).

За результатами повторного автоматизованого розподілу справу № 915/296/20, призначено головуючому судді Семенчук Н.О.

Ухвалою суду від 08.11.2021 справу №915/296/20 прийнято до свого провадження суддею Семенчук Н.О. за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 09 грудня 2021 року.

22.11.2021 позивач надав до суду письмові обґрунтування позовних вимог з урахуванням вказівок викладених у постанові Верховного Суду в яких зазначає, що аналізуючи вимоги про надання інформації №1 та №2, вважає, що відсутні будь-які підстави для їх дроблення на окремі блоки, так як інформація, яка витребовувалася від ПП «РАДОС» є повністю взаємопов`язаною, більше того для дослідження територіального відділення АМКУ ця інформація необхідна була в цілому, а тому надання різних строків для відповіді є не об`єктивним критерієм для поділу вимоги та накладення трьох окремих штрафів за не надання відповіді на одну таку вимогу, при цьому більша частина витребовуваної інформації містилося у відкритих даних. ПП «РАДОС» не зрозуміло, а Відповідачами не обґрунтовано з яких критеріїв та на яких підставах контролюючий орган розділив вимоги про надання інформації на відповідні блоки. Також, незрозумілим та законно необґрунтованим зі сторони контролюючого органу є надання різних строків ПП «РАДОС» по різним блокам запропонованих запитань. Форма вимоги, спосіб та строк надання інформації самі по собі не можуть визначати вимогу органу Антимонопольного комітету як окрему та становити окремий факт правопорушення за пунктом 13 статті 50 Закону. Групування (поділ) запитуваної інформації, документів по блоках із встановленням окремих строків їх подання без об`єктивних на те причин по своїй суті фактично є дробленням інформації за єдиною вимогою органу Антимонопольного комітету України і не може впливати на кількість порушень. Тому така поведінка контролюючого органу є протиправною та вказує на безпідставність винесеного рішення про порушення ПП «РАДОС» законодавства про захист економічної конкуренції та накладення необґрунтованого штрафу. Зазначає, що керівництву ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «РАДОС» не було відомо про вимоги про надання інформації Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.11.2017 року №1-292/80-1599 та від 24.01.2018 року №1-292/80-74 як наслідок, вказані вимоги не могли бути виконані. Неодержання ПП «РАДОС» вимоги АМК України свідчить про відсутність ознаки протиправності діяння суб`єкта господарювання, що в свою чергу свідчить відсутність складу господарського правопорушення та визначає відсутність підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій. Щодо інформації, зазначеної у рішенні «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» №49-ріш від 27.12.2019 року по справі №2-26.250/45-2019, про отримання Сушиним С.В. вимог про надання інформації, вказує, що директор не міг в той період отримувати будь-якої кореспонденції. Вважає, що обласне територіальне відділення АМКУ порушило усі положення, передбачені ст.52 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Так на ПП «РАДОС» накладено штрафи у розмірі 68000 гривень, що дорівнюють 4000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, то прийняття рішення при накладення штрафу у таких розмірах могло прийматися тільки на засіданні Антимонопольного комітету України, а не його територіальних відділень. До того ж, як вже зазначалося загальний розмір штрафу склав 408000 гривень, що може призвести до банкрутства ПП «РАДОС» та значно перевищує 4000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Зазначає, що вимога від 17.11.2017 року №1-292/80-1599 підписана в.о. Голови територіального відділення П.М. Тимків, проте у вимозі від 24.01.2018 року №1-292/80-74 наявний підпис голови територіального відділення В.Г. Харченко. Тобто первинна вимога направлена особою, якій не було доручено проводити дослідження фактів наявності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а тому за вказаною вимогою не може бути накладено штраф, оскільки її було підписано неуповноваженою на те особою. Зазначає, що відповідачем накладено на ПП «РАДОС» штраф у такому розмірі, який може призвести в результаті до банкрутства підприємства. Вказує, що позивач не був належним чином повідомлений про розгляд справи при прийнятті рішення з накладанням штрафу на ПП «РАДОС», тому до його відома не були доведені мотиви прийняття рішення, вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків. Тобто позивач був позбавлений можливості приймати участь у розгляді справи щодо себе, своєчасно виконати вимоги органу Комітету та уникнути накладання штрафу, що суттєво порушує його законні права. Виходячи з того, що Миколаївське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України при прийнятті рішення не мали права накладати штрафи у таких розмірах, та вийшли за межі своїх повноважень, вважає, що це є самостійною підставою для визнання недійсним оскаржуваного рішення.

Відповідач -1 надав до суду письмові пояснення №64-02/149 від 29.11.2021, з урахуванням вказівок викладених у постанові Верховного Суду в яких зазначає, що у справі №2-26.250/45-2019. за результатами розгляду якої прийнято оспорюване рішення, дії Позивача з неподання Відділенню інформації у встановлені його головою окремі строки визнано окремими порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції. При ухваленні цього рішення Відділення керувалось виключно законодавством про захист економічної конкуренції, зокрема, нижченаведеними нормами законів України «Про Антимонопольний комітет України», «Про захист економічної конкуренції» та Положенням. Згідно фактичних обставин справи №2-26.250/45-2019 на адресу позивача, на виконання доручення АМКУ, у зв`язку із здійсненням дослідження щодо наявності/відсутності порушення законодавства про захист економічної конкуренції під час участі у торгах, було надіслано запит із вимогами про надання інформації від 17.11.2017 №1-292/80-1599 (надалі -Вимога 1). У вказаному запиті висувались вимоги до Підприємства про надання інформації, що стосувалась його участі у торгах. Ураховуючи великий обсяг інформації та її різний характер, задля зручності та мінімізації завантаженості суб`єкта господарювання, головою Відділення було встановлено декілька строків для надання інформації, в залежності від виду інформації, що вимагалась, складності питань, відповідно, часу, який потрібно для підготовки інформації. Так, 10-тиденний (найменший) строк було надано Позивачу для подання загальної інформації щодо Підприємства, яка необхідна органу АМКУ на початку дослідження, втім яку не потрібно було створювати, систематизувати і обробляти, а саме - копій установчих та реєстраційних документів, податкових декларацій, балансу, штатного розкладу, певних наказів, документів, що підтверджують право власності Підприємства на майно та/або майнові права, документів, що готувались підприємством для участі у торгах. 15-тиденний строк було надано Позивачу для подання більш детальної інформації, яку необхідно було вже створювати і систематизувати, зокрема, це пояснення щодо певних обставин, інформація щодо банківських рахунків, тощо. Більш тривалий - 20-тиденний строк було надано Позивачу для подання інформації. підготовка якої потребувала пошуку відомостей у декількох джерелах, формування та систематизації, а саме: дані щодо замовників, субпідрядників, постачальників за певний період часу (2016, 2017. 2018). реєстр та копії господарських договорів (поставки) за цей період; копії документів, що містять дані щодо кількісних та якісних характеристик предмету певної процедури закупівлі, дані щодо інших процедур закупівель з аналогічним предметом, копії розгорнутих розшифровок кожної статті витрат та інших складових, включених до калькуляції певної цінової пропозиції, інформація про відносини контролю Підприємства, про його керівні та контролюючі органи (формування цієї інформації можливо потребувало отримання Підприємством даних від інших суб`єктів господарювання в порядку статті 63 Закону України «Про захист економічної конкуренції»). Отже, вищезазначені об`єктивні причини й зумовили встановлення головою Відділення декількох різних строків для подання інформації. У зв`язку з ненаданням у встановлені строки Позивачем запитуваної інформації. її необхідністю та важливістю для проведення відповідного дослідження. Відділенням було скеровано Підприємству повторний запит із вимогами про надання інформації від 24.01.2018 №1-292/80-74 (надалі - Вимога 2). Інформацію, яку необхідно було надати Позивачу, теж було сформовано у вигляді певних питань (пункти), згрупованих у три блоки (групи питань), та на кожен блок (групу), враховуючи складність та обсяг запитуваної інформації, було встановлено окремий строк для надання інформації. Отже, Головою Відділення в кожному документі (який мас назву «Вимога про надання інформації») (у даній справі - Вимога 1 і Вимога 2) Підприємству було пред`явлено три вимоги (кожна з яких складається із декількох пунктів питань певної направленості) надати інформацію і, відповідно, для кожної вимоги встановлено три строки для надання інформації. Відповідач-1 наголошує, що кожна особа має не лише обов`язок подати інформацію органу Антимонопольного комітету України, а й право звернутись до такого органу із вмотивованим клопотанням щодо подовження строків надання інформації. Позивач таким правом не скористався. Жодних листів, пояснень, клопотань щодо подовження строків надання інформації від Підприємства на адресу Відділення не надходило. ПП «Радос», отримавши відповідні запити, проігнорувало вимоги голови Відділення та не надало витребувану інформацію як у встановлені головою Відділення строки, так і після їх спливу. Позивач стверджує, що директор ПП «РАДОС» Сушин С.В. не отримував жодних вимог про надання інформації, атому йому не відомо було у які строки необхідно надати інформацію та такий строк не міг настати відповідно. А тому, як наслідок, вказані вимоги не могли бути виконані. Неодержання Позивачем вимог Відповідача 1 свідчить про відсутність ознаки протиправності діяння суб`єкта господарювання, що в свою чергу свідчить про відсутність складу господарського правопорушення та визначає відсутність підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій. Відділення наголошує, що доводи Позивача суперечать обставинам справи та доказам, що містяться в матеріалах справи. Позивач був повністю обізнаний щодо здійснення відносно нього органом Антимонопольного комітету України провадження у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, змісту вчиненого порушення, доказів якими Відділення обґрунтовує свої доводи, однак не вчинив жодних заходів щодо своєчасного припинення порушення та надання запитаної вимогами інформації. Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Позивача про те, що йому не було відомо про вимоги Відділення щодо надання інформації №1-292/80-1599 від 17.11.2017 та №1-292/80-74 віт 24.01.2018, і як наслідок, вказані вимоги не могли бути виконані. Щодо доводів ПП «Радос» про те, що відповідальність, передбачена пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є видом адміністративно -господарської санкції, а отже підстави її застосування визначаються Конституцією України, ГК України та спеціальними законами. Неодержання Підприємством вимог АМК України свідчить про відсутність ознаки протиправності діяння суб 'єкта господарювання. що в свою чергу свідчить що відсутність складу господарського правопорушення та визначає відсутність підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій. Виділення наголошує на невірності доводів ПП «Радос» та невідповідності їх нормам антимонопольного - конкурентного законодавства (законодавства про захист економічної конкуренції), саме за порушення яких його було притягнуто до відповідальності.

Відповідач -2 надав до суду додаткові пояснення в яких просить суд відмовити у задоволенні позову в частині позовних вимог до Південного міжобласного територіального відділення, як неналежного відповідача.

Ухвалою суду від 09.12.2021 занесену до протоколу судового засідання підготовче засідання відкладено на 19 січня 2022 року о 10 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 19.01.2022 занесену до протоколу судового засідання підготовче засідання відкладено на 07 лютого 2022 року об 11 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 07.02.2022 занесену до протоколу судового засідання у відповідності до ст. ст. 177, 182, 185 ГПК України закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 03 березня 2022 року о 10 год. 00 хв.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 18.04.2022 № 259/2022 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 17.05.2022 № 341/2022 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Відповідно до Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 12.08.2022 № 573/2022 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Судове засідання у даній справі, яке було призначено на 03 березня 2022 року о 10 год. 00 хв., не відбулось у зв`язку з обставинами, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах військової агресії Російської Федерації проти України.

Розпорядженням Голови Верховного Суду "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (господарські суди Миколаївської, Сумської та Чернігівської областей) від 22.03.2022 № 12/0/9-22 відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.

Розпорядженням Голови Верховного Суду "Про відновлення територіальної підсудності судових справ Господарського суду Миколаївської області" від 25.07.2022 № 41 відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області, змінену розпорядженням Голови Верховного Суду від 22 березня 2022 року № 12/0/9-22, із 26 липня 2022 року.

Ухвалою суду від 18.01.2023 повідомлено учасників справи, що судове засідання відбудеться "15" лютого 2023 року о 12 год. 30 хв.

14.02.2023 позивач засобами електронного зв`язку надав до суду заяву в якій просить суд визнати неявку представника позивача - адвоката Кобеляцького Д.М. у судове засідання, призначене на 15.03.2023 поважною та відкласти розгляд справи на іншу дату.

Ухвалою суду від 15.02.2023 занесену до протоколу судового засідання, суд ухвалив клопотання позивача задовольнити та відкласти судове засідання на 15 березня 2023 року об 11 год. 30 хв.

Позивач в судове засідання 15.03.2023 не з`явився. Доказом його повідомлення є долучений до матеріалів справи витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом позивача 13.03.2023 поштового відправлення від 15.02.2023 (трекінг 5400501106832).

Відповідач-1 та відповідач-2 в судове засідання 15.03.2023 не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином ухвалою суду від 15.02.2023.

У відповідності до п.2 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

06.10.2017 до Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України надійшло звернення відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" №68/14218 від 03.10.2017 щодо наявності у діях Товариства з обмеженою відповідальністю "Промспецтех" та Приватного підприємства "Радос" ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції під час участі останніх в електронних торгах (аукціоні) на закупівлю для вказаного відокремленого підрозділу товарів за темою: "СРV 42130000-9 по ДК 021:2015 - Арматура трубопровідна: крани, вентилі, клапани та подібні пристрої (засувки, клапани, крани - 73 шт.)" з ідентифікатором закупівлі UА-2017-08-17-000059-b.

Миколаївське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, з огляду на місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Промспецтех" та Приватного підприємства "Радос" за межами Миколаївської області, звернулося до Антимонопольного комітету України з листом №1-291/1301-411 від 11.10.2017, в якому просило надати доручення на проведення дослідження щодо наявності в діях вказаних суб`єктів господарювання ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50, пункту 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.

10.11.2017 на адресу Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України надійшло доручення Голови Антимонопольного комітету України №13-01/412 від 09.11.2017 стосовно проведення дослідження фактів наявності у діях Товариства з обмеженою відповідальністю "Промспецтех" та Приватного підприємства "Радос" під час їх участі у процедурі закупівлі, проведеної за допомогою веб-порталу "Prozorro" (оголошення ID: UА-2017-08-17-000059-b) і замовником в якій виступив відокремлений підрозділ "Южно-Українська АЕС" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції та прийняття територіальним відділенням за наявності підстав відповідних рішень, про що необхідно повідомити Антимонопольний комітет України.

В подальшому Миколаївське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України засобами поштового зв`язку надіслало Приватному підприємству "Радос" за адресою, яка значиться в Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань, а саме: 53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Запорізька, буд. 49, вимогу про надання інформації №1-292/80-1599 від 17.11.2017, в якій вимагало:

-за першим блоком (групою) питань - протягом 10 календарних днів з дня отримання цієї вимоги надати відповідні копії документів та інформацію, зазначені в пунктах 1-11 даної вимоги;

-за другим блоком (групою) питань - протягом 15 календарних днів з дня отримання цієї вимоги надати відповідні копії документів та інформацію, зазначені в пунктах 12-16 даної вимоги;

-за третім блоком (групою) питань - протягом 20 календарних днів з дня отримання цієї вимоги надати відповідні копії документів та інформацію, зазначені в пунктах 17-31 даної вимоги.

Вищевказана вимога про надання інформації №1-292/80-1599 від 17.11.2017 була отримана позивачем 21.11.2017, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №5400131715133.

З огляду на неотримання інформації та копій документів, запитуваних вимогою про надання інформації №1-292/80-1599 від 17.11.2017, Миколаївське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулося до Приватного підприємства "Радос" з вимогою про надання інформації №1-292/80-74 від 24.01.2018, в якій вимагало:

-за третім блоком (групою) питань - протягом 20 календарних днів з дня отримання цієї вимоги надати відповідні копії документів та інформацію, зазначені в пунктах 17-32 даної вимоги.

Зазначену вимогу про надання інформації №1-292/80-74 від 24.01.2018 даний відповідач надіслав Приватному підприємству "Радос" засобами поштового зв`язку за адресою: 53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Запорізька, буд. 49, що вказана в Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань. Відповідне поштове відправлення було вручене позивачу 29.01.2018, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №5400132236719.

Для з`ясування обставин отримання Приватним підприємством "Радос" поштових відправлень зі штрих кодовими ідентифікаторами №5400131715133 та №5400132236719 Миколаївське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулося до Дніпропетровської дирекції Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" з відповідним запитом №2-292/80-465 від 29.05.2018.

У відповіді №39-А-02-21373-1503 від 20.06.2018 Дніпропетровська дирекція Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" повідомила про те, що рекомендований лист з повідомленням про вручення №5400132236719 від 26.01.2018 був вручений листоношою відділення поштового зв`язку "Нікополь" 29.01.2018 уповноваженій особі Приватного підприємства "Радос" - Сушину С.В., який діяв на підставі довіреності від 02.01.2018, а рекомендований лист з повідомленням про вручення №5400131715133 від 17.11.2017 був вручений 21.11.2017 листоношою відділення поштового зв`язку "Нікополь" Сушину С.В., уповноваженому на отримання поштової кореспонденції, надісланої позивачу, на підставі довіреності від 04.01.2017.

У зв`язку з невиконанням вимог про надання інформації №1-292/80-1599 від 17.11.2017 та №1-292/80-74 від 24.01.2018 Миколаївське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України розпочало розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції №2-26.250/45-2019 за ознаками вчинення Приватним підприємством "Радос" порушень, передбачених пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", про що було прийнято відповідне розпорядженням №46-р від 23.07.2019, яке з супровідним листом №64-02/1365 від 26.07.2019 було надіслано на адресу позивача засобами поштового зв`язку та отримане останнім 29.07.2019, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №5400137374060.

18.11.2019 відповідач засобами поштового зв`язку разом з супровідним листом №64-02/2044 від 18.11.2019, в якому позивачу роз`яснено його право на подання у встановленому законом порядку доказів, клопотань та пояснень, направив Приватному підприємству "Радос" копію подання з попередніми висновками №64-03/124-пв від 15.11.2019 у справі №2-26.250/45-2019. Вказані документи були вручені позивачу 20.11.2019, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №5400138524406.

Головне управління ДПС у Дніпровській області листом №38720/10/04-36-58-30 від 03.12.2019, наданим у відповідь на запит Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №64002/1999 від 08.11.2019, повідомило вказаного відповідача про те, що визначений за правилами бухгалтерського обліку дохід Приватного підприємства "Радос" від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків) за 2018 рік складає 9604172 грн., на підтвердження чого зазначеним управлінням до даного листа додано фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва - позивача.

В подальшому Миколаївське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України листом №64-02/2195 від 10.12.2019 повідомило позивача про те, що справа №2-26.250/45-2019 буде розглядатися адміністративною колегією 27.12.2019 о 14:15 у приміщенні територіального відділення за адресою: м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд.27/1 (5 поверх) та запропоновано Приватному підприємству "Радос" взяти участь у засіданні вказаної колегії. Даний лист-повідомлення №64-02/2195 від 10.12.2019 був надісланий позивачу засобами поштового зв`язку та отриманий останнім 16.12.2019, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №5400138781085.

27.12.2019 адміністративною колегією Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було прийнято рішення "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" №49-ріш від 27.12.2019 у справі №2-26.250/45-2019, яким:

-визнано, що дії Приватного підприємства "Радос", які полягають в неподані інформації Миколаївському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України на пункти 1-11 вимоги про надання інформації №1-292/80-1599 від 17.11.2017 у встановлений головою територіального відділення строк, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а саме: неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлений головою територіального відділення строк (пункт 1 резолютивної частини вказаного рішення);

-за порушення, визначене у пункті 1 резолютивної частини даного рішення, накладено на Приватне підприємство "Радос" штраф відповідно до абзацу 4 частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у розмірі 68000 грн (пункт 2 резолютивної частини вказаного рішення);

-визнано, що дії Приватного підприємства "Радос", які полягають в неподані інформації Миколаївському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України на пункти 12-16 вимоги про надання інформації №1-292/80-1599 від 17.11.2017 у встановлений головою територіального відділення строк, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а саме: неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлений головою територіального відділення строк (пункт 3 резолютивної частини вказаного рішення);

-за порушення, визначене у пункті 3 резолютивної частини даного рішення, накладено на Приватне підприємство "Радос" штраф відповідно до абзацу 4 частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у розмірі 68000 грн (пункт 4 резолютивної частини вказаного рішення);

-визнано, що дії Приватного підприємства "Радос", які полягають в неподані інформації Миколаївському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України на пункти 17-31 вимоги про надання інформації №1-292/80-1599 від 17.11.2017 у встановлений головою територіального відділення строк, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а саме: неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлений головою територіального відділення строк (пункт 5 резолютивної частини вказаного рішення);

-за порушення, визначене у пункті 5 резолютивної частини даного рішення, накладено на Приватне підприємство "Радос" штраф відповідно до абзацу 4 частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у розмірі 68000 грн (пункт 6 резолютивної частини вказаного рішення);

-визнано, що дії Приватного підприємства "Радос", які полягають в неподані інформації Миколаївському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України на пункти 1-11 вимоги про надання інформації №1-292/80-74 від 24.01.2018 у встановлений головою територіального відділення строк, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а саме: неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлений головою територіального відділення строк (пункт 7 резолютивної частини вказаного рішення);

-за порушення, визначене у пункті 7 резолютивної частини даного рішення, накладено на Приватне підприємство "Радос" штраф відповідно до абзацу 4 частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у розмірі 68000 грн. (пункт 8 резолютивної частини вказаного рішення);

-визнано, що дії Приватного підприємства "Радос", які полягають в неподані інформації Миколаївському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України на пункти 12-16 вимоги про надання інформації №1-292/80-74 від 24.01.2018 у встановлений головою територіального відділення строк, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а саме: неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлений головою територіального відділення строк (пункт 9 резолютивної частини вказаного рішення);

-за порушення, визначене у пункті 9 резолютивної частини даного рішення, накладено на Приватне підприємство "Радос" штраф відповідно до абзацу 4 частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у розмірі 68000 грн (пункт 10 резолютивної частини вказаного рішення);

-визнано, що дії Приватного підприємства "Радос", які полягають в неподані інформації Миколаївському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України на пункти 17-32 вимоги про надання інформації №1-292/80-74 від 24.01.2018 у встановлений головою територіального відділення строк, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а саме: неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлений головою територіального відділення строк (пункт 11 резолютивної частини вказаного рішення);

-за порушення, визначене у пункті 11 резолютивної частини даного рішення, накладено на Приватне підприємство "Радос" штраф відповідно до абзацу 4 частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у розмірі 68000 грн (пункт 12 резолютивної частини вказаного рішення).

Рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" №49-ріш від 27.12.2019 у справі №2-26.250/45-2019 було направлено Приватному підприємству "Радос" разом з супровідним листом №64-02/55 від 13.01.2020 засобами поштового зв`язку та отримано останнім 28.01.2020, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №5400139037665.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" №49-ріш від 27.12.2019 у справі №2-26.250/45-2019.

У відповідності до ст.1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України"Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом та іншими актами законодавства.

Статтею 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України уповноважений, зокрема, перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а також при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства. Повноваження територіального відділення Антимонопольного комітету України не можуть виходити за межі повноважень Антимонопольного комітету України, визначених законом.

Згідно зі статтею 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

У відповідності до частини першої, другої статті 221 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов`язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб`єктам господарювання. Документи, статистична та інша інформація, необхідні для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб`єктам господарювання, надаються на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення безкоштовно. Вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України можуть передбачати як одноразове, так і періодичне надання інформації.

Основні завдання, компетенція, повноваження та організаційні засади діяльності територіального відділення Антимонопольного комітету України визначені у Положенні про територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі - Положення), затвердженому розпорядженням Антимонопольного комітету України №32-р від 23.02.2001 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 30.03.2001 за №291/5482.

Пунктом 1 Положення передбачено, що територіальне відділення Антимонопольного комітету України є органом у системі органів Антимонопольного комітету України, утвореним для реалізації завдань, покладених на Комітет Законом України "Про Антимонопольний комітет України", іншими актами законодавства про захист економічної конкуренції.

У пункті 2 Положення визначено, що свої завдання відділення здійснює у відповідному регіоні (регіонах), а у випадках, передбачених законодавством, та за дорученням Голови Комітету - за межами регіону (регіонів).

Пунктом 3 Положення визначено, що територіальне відділення Антимонопольного комітету України при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках може вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом.

У відповідності до підпункт 5 частини першої пункту 8 Положення, голова територіального відділення під час реалізації завдань, покладених на відділення, уповноважений, зокрема, при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом.

Отже, Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення для реалізації основного завдання, визначеного статтею 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", відповідно до повноважень, передбачених цим Законом, та положень Закону України "Про захист економічної конкуренції" можуть витребувати інформацію, пов`язану з дослідженням наявності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції суб`єктами господарювання.

Законодавство про захист економічної конкуренції не містить вичерпного переліку випадків, за яких органи антимонопольного комітету України мають право вимагати відповідну інформацію у суб`єктів господарювання та інших осіб. Направлення вимоги голови територіального відділення Антимонопольного комітету України про надання інформації є способом одержання необхідної інформації для виконання покладених Законом України "Про Антимонопольний комітет України" на органи Антимонопольного комітету України завдань та обов`язків.

Як вбачається з матеріалів даної справи, з огляду на місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Промспецтех" та Приватного підприємства "Радос" за межами Миколаївської області, Миколаївське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулося до Антимонопольного комітету України з листом №1-291/1301-411 від 11.10.2017, в якому просило надати доручення на проведення дослідження щодо наявності в діях вказаних суб`єктів господарювання ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50, пункту 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.

За таких обставин, суд зазначає про те, що Миколаївське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України було наділене компетенцією щодо проведення дослідження фактів наявності у діях Приватного підприємства "Радос" під час участі останнього у вищенаведеній процедурі закупівлі ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі повноваженням на звернення до позивача з вимогами про витребування необхідних для такого дослідження інформації та документів, у зв`язку з чим судом відхиляються твердження позивача щодо порушення вказаним територіальним відділенням правил підвідомчості.

Відповідно до пункту 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки є порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції.

В силу частини третьої статті 62 Закону України "Про захист економічної конкуренції" строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення необхідні документи здано на пошту. У разі неотримання документів Антимонопольним комітетом України чи його територіальним відділенням відповідна особа надає належні докази на підтвердження факту направлення таких документів поштою.

Саме орган Антимонопольного комітету України визначає форму, спосіб та строк надання інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Законодавство про захист економічної конкуренції не наділяє суб`єкта господарювання правом на власний розсуд вирішувати питання щодо форми, способу та доцільності витребування органом Антимонопольного комітету України інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Обов`язок надання інформації на запит (вимогу) уповноваженої особи Комітету повинен виконуватися суб`єктом господарювання незалежно від того, чи розпочата органом Комітету справа про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Інформація може бути витребувана як під час розгляду заяв, так і під час розгляду справ, а також в інших випадках, передбачених законом.

Неподання суб`єктом господарювання інформації на вимогу органу Комітету є актом невиконання конкретної заснованої на законі вимоги державного органу, що й тягне за собою встановлену чинним законодавством відповідальність.

Стала правова позиція щодо обов`язковості виконання суб`єктами господарювання вимог Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень та надання на виконання цих вимог відповідних інформації та документів, відображена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 07.08.2019 у справі №910/13472/18, від 27.03.2018 у справі №922/2274/17, від 19.06.2018 у справі №917/1410/17 та від 23.04.2019 у справі №915/827/18.

При цьому закон не визначає певної форми витребування інформації, у зв`язку з чим витребування може бути здійснено в будь-якій письмовій формі, крім тієї, щодо якої є пряма заборона закону, та з урахуванням того, що в разі заперечення суб`єктом господарювання факту отримання ним запиту про надання інформації, орган Антимонопольного комітету України має подати господарському суду належні докази надсилання такого запиту. Відповідні докази мають свідчити про надіслання запиту за місцезнаходженням суб`єкта господарювання, визначеним згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, і про отримання його від підприємства зв`язку уповноваженою на це особою відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 23.01.2020 у справі №922/1124/18.

Як вбачається з матеріалів справи, Миколаївське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України засобами поштового зв`язку надіслало Приватному підприємству "Радос" за адресою, яка значиться в Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань, а саме: 53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Запорізька, буд. 49, вимогу про надання інформації №1-292/80-1599 від 17.11.2017 та в подальшому, з огляду на неотримання інформації та копій документів, запитуваних вищенаведеною вимогою, відповідач звернувся до позивача з вимогою про надання інформації №1-292/80-74 від 24.01.2018.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (далі - Правила надання послуг поштового зв`язку).

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю (пункт 11 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Системний аналіз Правил надання послуг поштового зв`язку свідчить про те, що загальний порядок фіксації та оформлення вручення рекомендованого поштового відправлення передбачає встановлення особи одержувача та зазначення на бланку повідомлення про вручення поштового відправлення.

З наявних у матеріалах справи копій рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень №5400131715133 та №5400132236719 вбачається, що обидва вказаних поштових відправлення, якими Миколаївське обласне територіальне відділенням Антимонопольного комітету України за належною адресою надіслало позивачу відповідні вимоги про витребування інформації та документів, були вручені представнику Приватного підприємства "Радос" - Сушину С.В., уповноваженому на отримання поштової кореспонденції позивача на підставі довіреностей від 04.01.2017 та від 02.01.2018.

Факт отримання зазначеним представником Приватного підприємства "Радос" даних поштових відправлень підтверджується також адресованим Миколаївському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України листі Дніпропетровська дирекція Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" №39-А-02-21373-1503 від 20.06.2018, до якого було додано копії вказаних довіреностей від 04.01.2017 та від 02.01.2018.

З огляду на викладене, беручи до уваги надіслання Приватному підприємству "Радос" поштових відправлень №5400131715133 та №5400132236719 з вимогами про витребування інформації та документів №1-292/80-1599 від 17.11.2017 і №1-292/80-74 від 24.01.2018 за належною адресою, яка значиться в Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань, повернення відповідних повідомлень про вручення рекомендованих поштових відправлень відправнику з відміткою про доставку (вручення) адресату та відсутність у матеріалах справи жодного доказу на підтвердження порушення оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд дійшов висновку про отримання даної поштової кореспонденції уповноваженою позивачем особою, у зв`язку з чим доводи позивача про невиконання вищенаведених вимог Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України внаслідок необізнаності про їх існування є безпідставним.

Посилання скаржника на те, що Сушин С.В. не міг отримувати поштову кореспонденцію в період надходження вимог Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №1-292/80-1599 від 17.11.2017 та №1-292/80-74 від 24.01.2018 є необґрунтованими, оскільки, дані твердження не підтверджені жодними доказами та позивачем не зазначено причин, які унеможливлювали б отримання адресованої Приватному підприємству "Радос" поштової кореспонденції вказаною особою, яка діяла на підставі довіреностей, докази визнання яких нечинними або докази скасування яких у матеріалах справи відсутні.

Доводи Приватного підприємства "Радос" про те, що вимога Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №1-292/80-1599 від 17.11.2017 була підписана неповноважною особою, суд до уваги не приймає, оскільки дана вимога підписана в.о. голови територіального відділення Тимків П.М., при цьому в силу пункту 8 Положення особа, яка виконує обов`язки голови відділення, має повноваження, установлені для голови відділення, у тому числі і повноваження на звернення до суб`єкта господарювання з вимогами про витребування інформації та документів.

При цьому наявні у матеріалах справи копії рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень №5400137374060, №5400138524406 та №5400138781085 підтверджують факти отримання позивачем розпорядження Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №46-р від 23.07.2019 про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції №2-26.250/45-2019 за ознаками вчинення Приватним підприємством "Радос" порушень, передбачених пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", копію подання з попередніми висновками №64-03/124-пв від 15.11.2019 у справі №2-26.250/45-2019 та супровідним листом №64-02/2044 від 18.11.2019, в якому позивачу було роз`яснено його право на подання у встановленому законом порядку доказів, клопотань та пояснень, а також лист-повідомлення №64-02/2195 від 10.12.2019 про дату, час і місце розгляду справи №2-26.250/45-2019 з пропозицією взяти участь у цьому розгляді.

Враховуючи викладене, Приватне підприємство "Радос" було обізнане щодо здійснення стосовно нього Миколаївським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України провадження у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, змісту вчиненого порушення, доказів якими територіальне відділення обґрунтовує свої доводи, проте позивач не вчинив жодних дій щодо своєчасного припинення порушення та надання запитуваної вимогами №1-292/80-1599 від 17.11.2017 та №1-292/80-74 від 24.01.2018 інформації, у зв`язку з чим судом відхиляються доводи позивача, що він був позбавлений права на участь у процесі прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, зокрема, шляхом подання відповідних пояснень та доказів.

Порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (стаття 51 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Згідно з частиною першою статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи, зокрема, на юридичних осіб.

Відповідно до абзацу 4 частини другої, частини шостої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення, передбачені пунктами 9, 13-18 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. Рішення про накладення штрафів у розмірах понад чотири тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймаються виключно Антимонопольним комітетом України, адміністративною колегією Антимонопольного комітету України на їх засіданнях.

Отже, суд зауважує, що в силу вищенаведеної норми територіальне відділення Антимонопольного комітету України має право накладати штрафи у розмірі 68000 грн (чотири тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) включно.

Головне управління ДПС у Дніпровській області листом №38720/10/04-36-58-30 від 03.12.2019, наданим у відповідь на запит Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №64002/1999 від 08.11.2019, повідомило вказаного відповідача про те, що визначений за правилами бухгалтерського обліку дохід Приватного підприємства "Радос" від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків) за 2018 рік складає 9604172 грн, на підтвердження чого зазначеним управлінням до даного листа додано фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва - позивача.

Оскаржуваним позивачем рішенням адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" №49-ріш від 27.12.2019 у справі №2-26.250/45-2019 на Приватне підприємство "Радос" за кожне порушення законодавства про захист економічної конкуренції було накладено штраф у розмірі 68000 грн, який не перевищує максимально допустимий розмір за одне порушення відповідно до абзацу 4 частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", що становить 96041,72 грн (1% х 9604172 грн = 96041,72 грн).

Вказане спростовує твердження позивача про вихід Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України за межі своїх повноважень при визначенні суми штрафу та перевищення відповідачем максимально допустимого розміру останнього.

Суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що Миколаївське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України оскаржуваним рішенням фактично двічі притягнуло позивача до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, адже територіальне відділення надіслало Приватному підприємству "Радос" дві різні вимоги, які позивачем виконані не були, при цьому факти неодноразового неподання одним і тим самим суб`єктом господарювання інформації на запити органу Антимонопольного комітету України не є триваючим порушенням у розумінні статті 42 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а являють собою самостійні (окремі) порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Аналогічну правову позицію Верховного Суду викладено в постановах від 20.02.2018 у справі №910/8001/17 та від 01.08.2019 у справі №910/15697/18.

Чинне законодавство про захист економічної конкуренції не містить обмежень або заборони органу Антимонопольного комітету України встановлювати в одному запиті про надання інформації вимоги щодо окремих пунктів, груп пунктів вимоги та зазначати різні строки подання інформації, тобто встановлювати декілька строків для подання інформації на різні (окремі) пункти або групи пунктів вимоги.

У вимогах №1-292/80-1599 від 17.11.2017 та №1-292/80-74 від 24.01.2018 Миколаївським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України певними пунктами, згрупованими по трьом блокам питань в кожній вимозі, було витребувано у позивача різну інформацію та встановлено окремі строки подання такої інформації по кожній групі (блоку) пунктів вимоги, відтак кожний факт неподання Приватним підприємством "Радос" інформації на відповідні пункти вимоги у встановлений строк містить ознаки окремого порушення, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Так, позивачем фактично було вчинено шість самостійних порушень законодавства про захист економічної конкуренції (три порушення за вимогою №1-292/80-1599 від 17.11.2017 та три порушення за вимогою №1-292/80-74 від 24.01.2018), у зв`язку з чим Миколаївським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України обґрунтовано було накладено штраф за кожне з цих порушень окремо.

Верховним Судом у складі палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду у постанові від 20.10.2021 у справі №915/296/20 уточнено висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду від 06.03.2018 у справі № 915/482/17, у зв`язку з чим зазначено про те, що Закон не встановлює певної форми витребування інформації, у зв`язку з чим воно може бути здійснено в будь-якій письмовій формі, крім тієї, щодо якої є пряма заборона закону. Отже, чинне законодавство про захист економічної конкуренції не містить обмежень або заборони органу Антимонопольного комітету України встановлювати в одному запиті про надання інформації вимоги щодо окремих пунктів, груп пунктів вимоги та зазначати різні строки подання інформації, тобто встановлювати декілька строків для подання інформації на різні (окремі) пункти або групи пунктів вимоги. Кожний факт неподання інформації на відповідні блоки (пункти) вимоги у встановлений строк, за наявності об`єктивних причин для групування (поділу) органом Антимонопольного комітету України запитуваної інформації по блоках (пунктах) із встановленням у запиті різних строків для подання витребуваних документів та інформації, містить ознаки окремого порушення, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону, в яких наявний різний склад правопорушення - інформація не подана з різних блоків (пунктів) вимоги, щодо яких встановлено різні строки подання інформації.

З урахуванням викладеного, в постанові Верховного Суду від 20.10.2021 у справі №915/296/20 зазначено, що є необхідним з`ясування причин, які зумовили потребу у групуванні (поділі) органом Антимонопольного комітету України запитуваної інформації по блоках із встановленням у запиті різних строків для подання витребуваних документів та інформації; встановлення, чи мали такі причини об`єктивний характер, які не залежали від волі самого органу Антимонопольного комітету України. У залежності від наведеного вказано, що слід з`ясувати обґрунтованість визначеної органом Антимонопольного комітету України кількості допущених позивачем порушень законодавства про захист економічної конкуренції та, відповідно, правомірність притягнення такої особи до відповідальності шляхом накладення штрафу (за кожне з таких порушень) у визначеному органом Антимонопольного комітету України розмірі.

В письмових поясненнях відповідача-1 зазначено, шо встановлення строків для надання інформації є визначеним законом повноваженням голови територіального відділення Антимонопольного комітету України; при встановлені строку для надання інформації враховуються такі обставини (фактори), зокрема: обсяг та вид інформації, що запитується; складність і характер такої інформації, необхідність її систематизації та обробки суб`єктом господарювання, отримання певних відомостей від інших осіб для надання органу АМКУ; підстава запитування інформації.

У надісланих на адресу позивача вимогах про надання інформації від 17.11.2017 №1-292/80-1599 та від 24.01.2018 №1-292/80-74, враховуючи великий обсяг інформації та її різний характер, для зручності та мінімізації завантаженості суб`єкта господарювання, головою Відділення було встановлено декілька строків для надання інформації в залежності від виду інформації, що вимагалась, складності питань, часу, який потрібен для підготовки інформації.

Так, десятиденний (найменший) строк було надано для надання загальної інформації, яку не потрібно створювати, систематизувати і обробляти: копій установчих та реєстраційних документів, податкових декларацій, балансу, штатного розкладу, певних наказів, документів, що підтверджують право власності на майно та майнові права, документів, що готувались для участі в торгах. П`ятнадцятиденний строк надано для подання більш детальної інформації, яку необхідно було створювати та систематизувати, зокрема, пояснень щодо певних обставин, інформації щодо банківських рахунків тощо. Більш тривалий - 20-тиденний строк було надано позивачу для подання інформації. підготовка якої потребувала пошуку відомостей у декількох джерелах, формування та систематизації, а саме: дані щодо замовників, субпідрядників, постачальників за певний період часу (2016, 2017. 2018), реєстр та копії господарських договорів (поставки) за цей період; копії документів, що містять дані щодо кількісних та якісних характеристик предмету певної процедури закупівлі, дані щодо інших процедур закупівель з аналогічним предметом, копії розгорнутих розшифровок кожної статті витрат та інших складових, включених до калькуляції певної цінової пропозиції, інформація про відносини контролю Підприємства, про його керівні та контролюючі органи.

Як зазначає відповідач, більш довгий строк для подання інформації наданий у зв`язку з можливою необхідністю отримати таку інформацію відповідно до ст.63 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від інших суб`єктів господарювання.

Дослідивши вимоги про надання інформації від 17.11.2017 №1-292/80-1599 та від 24.01.2018 №1-292/80-74, суд доходить висновку, що причини групування (поділу) органом Антимонопольного комітету України запитуваної інформації по блоках із встановленням у запитах різних строків для подання витребуваних документів та інформації мали об`єктивний характер, тому є обґрунтованою визначена органом Антимонопольного комітету України кількість допущених позивачем порушень законодавства про захист економічної конкуренції, правомірність нараховано штрафу.

Крім того, як слушно зауважив відповідач-1, отримавши вимоги про надання інформації від 17.11.2017 №1-292/80-1599 та від 24.01.2018 №1-292/80-74, позивач правом на подання клопотання про продовження строку надання інформації не скористався.

Посилання скаржника на рекомендаційні роз`яснення Антимонопольного комітету України №39-рр від 09.08.2016 щодо застосування положень частин другої, п`ятої та шостої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", частин першої та другої статті 21 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" судом до уваги не приймаються, оскільки вказані роз`яснення мають суто рекомендаційний характер та не містять обов`язкових до застосування норм (приписів).

Крім того, суд зазначає, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань міститься інформація щодо двох окремих самостійних юридичних осіб - Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (код ЄДРПОУ 22440366) та Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (код ЄДРПОУ 20992104).

Згідно розпорядження Антимонопольного комітету України від 28.11.2019 № 23-рп «Про реорганізацію територіальних відділень Антимонопольного комітету України» (в редакції розпорядження АМКУ від 07.05.2020 № 5-рп) постановлено: 01.06.2020 припинити Миколаївське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України шляхом приєднання до Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України; визначити Одеське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України правонаступником всіх майнових прав та обов`язків Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України; Голові Антимонопольного комітету України утворити комісію з припинення Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України та затвердити її склад, включаючи голову комісії; голова комісії з припинення Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України уповноважується представляти інтереси Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у судах, органах державної влади та у відносинах з третіми особами.

Припинення юридичної особи - це процедура, результатом якої є припинення юридичної особи, тобто внесення запису про припинення юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, після чого така юридична особа перестає існувати.

Процедура припинення регулюється багатьма нормативно-правовими актами, зокрема Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та іншими законодавчими актами спеціального характеру.

Загальний порядок припинення юридичної особи встановлюють Цивільний та Господарський кодекси України.

Згідно ст. 59 Господарського кодексу України припинення суб`єкта господарювання здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Частинами 3, 4 ст. 105 Цивільного кодексу України встановлено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

У відповідності до ч. 8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.

Згідно із п.п. 14 та 15 ч. 3 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: дані про юридичних осіб правонаступником яких є зареєстрована юридична особа та дані про юридичних осіб - правонаступників.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань міститься інформація, що Відділення перебуває в стані припинення, запису про його припинення до реєстру не внесено, відсутній запис щодо припинення його як юридичної особи, а також відомості щодо його правонаступників. Змін до відомостей, що містяться є Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, до реєстру не внесено.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань міститься інформація щодо двох окремих самостійних юридичних осіб Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (код ЄДРПОУ 22440366) та Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (код ЄДРПОУ 20992104).

З викладеного вбачається, що процес приєднання наразі ще не завершено.

Належними сторонами у судовому процесі є суб`єкти переданих на розгляд суду спірних матеріально-правових відносин. Належний позивач - особа, якій належить право вимоги; належний відповідач - особа, котра повинна відповідати за позовом. Відповідно, належними сторонами будуть ті особи, які є суб`єктами права вимоги чи несення обов`язку.

Отже, Миколаївське відділення Антимонопольного комітету України є належним відповідачем у даній справі, оскільки Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України не є учасником спірних правовідносин, то підстави для задоволення позову до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України відсутні.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Господарські суди у процесі розгляду справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України правових норм у розгляді антимонопольної справи, повноту з`ясування обставин, які мають значення для справи; доведення Антимонопольним комітетом України обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; відповідність висновків, викладених у рішенні Антимонопольного комітету України, обставинам справи. Водночас суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції та самостійно встановлювати, зокрема, обставини інкримінованого порушення, та збирати докази, що відноситься до дискреційних повноважень органів Антимонопольного комітету України під час розгляду антимонопольної справи.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 30.09.2019 у справі №910/13306/18.

З огляду на вищевикладене, дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що адміністративною колегією Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у межах визначених законом повноважень та відповідно до норм законодавства про захист економічної конкуренції у рішенні №49-ріш від 27.12.2019, прийнятому за результатами розгляду справи №2-26.250/45-2019, правильно кваліфіковано бездіяльність Приватного підприємства "Радос" як передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення законодавства про захист економічної конкуренції та застосовано передбачені Законом України "Про захист економічної конкуренції" заходи відповідальності у вигляді накладення штрафу за кожне з цих порушень окремо.

За таких обставин, визначених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстав для скасування рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" №49-ріш від 27.12.2019 у справі №2-26.250/45-2019 суд не вбачає, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статі 2 ГПК України).

Згідно статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

У відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.2, 7, 11, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 27.03.2023

Суддя Н.О. Семенчук


Суд	Доманівський районний суд Миколаївської області
Дата ухвалення рішення	15.03.2023
Оприлюднено	28.03.2023
Номер документу	109806866
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах щодо застосування антимонопольного та конкурентного законодавства про захист економічної конкуренції

Семенчук Н.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 15.03.2023 по справі 915/296/20ДОМАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —915/296/20

Рішення від 15.03.2023

Рішення
від 15.03.2023 по справі 915/296/20
ДОМАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ