Рішення

від 14.03.2023 по справі 922/2194/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2023м. ХарківСправа № 922/2194/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Деркач П. О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрполистрой" (49000, м. Дніпро, вул. Б. Хмельницького, буд. 16) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Впроваджувальне підприємство Мост-1" (61046, м. Харків, пр. Московський, буд. 273) про стягнення 790450,84 грн. за участю представників:

позивача - Денисенко Т.М., ордер серії АЕ №1161071 від 10.11.2022,

відповідача - Стременешко С.М., самопредставництво,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрполистрой" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Впроваджувальне підприємство Мост-1", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь: заборгованість за Договором поставки №217_СТ від 31.03.2021 у розмірі 790450,84 грн, з яких: сума основного боргу у розмірі 484769,66 грн; пеня у розмірі 167888,12 грн; 3 % річних у розмірі 16295,95 грн та інфляційні втрати у розмірі 121497,11 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов`язань за Договором поставки №217_СТ від 31.03.2021 в частині здійснення відповідачем повної та своєчасно оплати вартості товару у визначені спірним Договором поставки строки.

Відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом даної справи, позивачем заявлено до стягнення 28356,76 грн., що складається із: 11856,76 грн. суми сплаченого судового збору за звернення з даним позовом до суду та 16500,00 грн. вартості послуг адвоката.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.11.2022 у справі № 922/2194/22 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 13.12.2022 об 11:30.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.12.2022 у справі № 922/2194/22 підготовче засідання відкладено на 10.01.2023 об 11:30 год.

04.01.2023 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (вх. №201).

10.01.2023 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про поновлення пропущеного строку на подання відзиву на позовну заяву (вх. №498)

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.01.2023 у справі № 922/2194/22 підготовче засідання відкладено на 31.01.2023 о 12:30 год.

27.01.2023 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №2024) з додатковими документами.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.01.2023 у справі № 922/2194/22 судом задоволено клопотання відповідача про поновлення пропущеного строку на подання відзиву на позовну заяву (вх. №498 від 10.01.2023), досліджено відзив на позовну заяву та приєднано до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.01.2023 у справі № 922/2194/22 судом задоволено заяву позивача (вх. №849 від 12.01.2023) в якій позивач просить направляти процесуальні документи по справі на офіційну електронну пошту представника позивача.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.01.2023 у справі № 922/2194/22 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.02.2023 о 12:30.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.02.2023 у справі № 922/2194/22 оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 14.03.23 до 10:00.

06.03.2023 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові пояснення (вх. №5328) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Позивач у судове засідання 14.03.2023 з`явився, заявлений позов підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити повністю.

Відповідач у судове засідання 14.03.2023 з`явився, проти заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

З огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 14.03.2023 на підставі ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

31.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрполистрой" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Впроваджувальне підприємство Мост-1" (покупцем) було укладено Договір поставки № 217_СТ (далі - Договір), відповідно до умов пункту 1.1. якого, постачальник зобов`язується постачати (передавати у власність) покупцю будівельні матеріали та будівельну хімію (товар) партіями, в асортименті, кількості та за цінами, що визначаються відповідно до умов Договору, в свою чергу покупець приймає товар та здійснює його оплату на умовах даного Договору.

Відповідно до п.4.7. Договору, перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент передачі-прийняття Товару та за умови підписання сторонами відповідної видаткової накладної.

Згідно з п. 4.8. Договору, датою поставки партії товару с дата підписання видаткової накладної сторонами.

Відповідно до п.3.1 Договору, оплата товару за даним Договором здійснюється шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений в даному Договорі, згідно виставленого Постачальником рахунку-фактури, за фактом поставки товару на протязі 45 (сорока п`яти) календарних днів з моменту підписання сторонами відповідної видаткової накладної.

Згідно з п. 3.4, Договору, товар вважається оплаченим з моменту зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Із обставин справи убачається, що позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру № 928 від 19.07.2021 на суму 484769,66 грн.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар (продукцію) відповідно до видаткових накладних: № 932 від 29.07.2021 на суму 355427,90 грн. та № 1169 від 13.09.2021 на суму 129341,76 грн., всього на суму 484769,66 грн. Відповідач товар прийняв без будь-яких претензій та зауважень щодо кількості та якості товару (продукції), про що свідчить підпис уповноваженої за довіреністю особи відповідача на вказаних накладних та печатка підприємства.

Відповідно до п, 4.8. Договору, датою поставки партії товару є дата підписання видаткової накладної сторонами, у зв`язку з чим, враховуючи строк відстрочки платежу, передбачений п. 3.1. Договору, кінцевими строками оплати поставленої продукції є:

- за видатковою накладною № 932 від 29.07.2021 до 13.09.2021 включно;

- за видатковою накладною № 1169 від 13.09.2021 до 28.10.2021 включно.

Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому вказує про неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов`язань за Договором поставки №217_СТ від 31.03.2021 в частині здійснення відповідачем повної та своєчасно оплати вартості товару у визначені спірним Договором поставки строки, у зв`язку з чим, станом на 08.11.2022 у відповідача перед позивачем наявна заборгованість у розмірі 484769,66 грн., яка відображена у оборотно-сальдовій відомості рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями».

У зв`язку з наявною заборгованістю та з метою досудового врегулювання спору, 12.10.2022 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 12/10-1 від 12.10.2022 про стягнення заборгованості за Договором поставки №217_СТ від 31.03.2021, в якій позивач для повного розрахунку за Договором поставки № 217_СТ від 31.03.2021 надав відповідачу строк у 30 календарних днів з моменту отримання претензії для перерахування суми заборгованості на розрахунковий рахунок ТОВ «Компанія Укрполистрой».

Проте відповідач відмовився від отримання вказаної претензії, та, як наслідок, така була повернута на адресу позивача без вручення адресату за закінченням терміну зберігання.

Отже, наявна заборгованість у розмірі 484769,66 грн. залишилася відповідачем несплаченою.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Відповідач з позовними вимогами погодився частково, стосовно вимог позивача про стягнення пені в сумі 167888,12 грн. відповідачем вказано про сплив строку позовної давності про що у відзиві відповідач робить заяву та просить відмовити позивачу в задоволені позовних вимог в частині стягнення пені; щодо 3% річних та інфляційних витрат, відповідач просить суд стягнути 3 % річних та інфляційні з урахуванням наданих відповідачем розрахунків.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Згідно з приписами ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з п.3.1 Договору, оплата товару за даним Договором здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений в даному Договорі, згідно виставленого постачальником рахунку-фактури, за фактом поставки товару на протязі 45 (сорока п`яти) календарних днів з моменту підписання сторонами відповідної видаткової накладної.

Згідно з п. 3.4, Договору, товар вважається оплаченим з моменту зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до п, 4.8. Договору, датою поставки партії товару є дата підписання видаткової накладної сторонами, отже, враховуючи строк відстрочки платежу, передбачений умовами п. 3.1. Договору, кінцевими строками оплати поставленої продукції є:

- за видатковою накладною № 932 від 29.07.2021 до 13.09.2021 включно;

- за видатковою накладною № 1169 від 13.09.2021 до 28.10.2021 включно

Приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 ГК України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

На підставі наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що станом на день звернення з позовом до суду та на день вирішення спору в суді, внаслідок неналежного виконання споживачем свого обов`язку з оплати продукції за спірним Договором, має місце заборгованість перед постачальником у сумі 484769,66 грн. Доказів погашення відповідачем заборгованості перед позивачем у вказаній сумі матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 484769,66 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі як обґрунтовано заявлені та підтверджені матеріалами справи.

З підстав порушення строків виконання грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 167888,12 грн.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань по даному Договору сторони несуть відповідальність згідно даного Договору та чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 6.3. Договору, покупець відповідає за прострочення оплати товару шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості невиконаних зобов`язань за кожен день прострочення платежу. Строк позовної давності щодо стягнення пені з покупця у випадку прострочення оплати товару складає три роки. Нарахування пені припиняється тільки після виконання зобов`язання в натурі.

До позовної заяви позивачем долучено детальний розрахунок пені.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку, порушень норм чинного законодавства та умов Договору судом не встановлено.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення пені в сумі 167888,12 грн. є такими, що заявлені обґрунтовано.

Водночас у відзиві на позовну заяву відповідачем стосовно вимог позивача про стягнення пені в сумі 167888,12 грн. вказано: про нарахування позивачем пені за період прострочення грошового зобов`язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; про настання форс-мажорних обставин та звільнення від відповідальності на підставі таких обставин та вказано про сплив строку позовної давності, про що у відзиві відповідач зробив відповідну заяву та просить відмовити позивачу в задоволені позовних вимог в частині стягнення пені.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати).

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 у справі № 910/2031/16, від 10.04.2018 у справі № 916/804/17, від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19.

У даному разі, умовами п.6.3. спірного Договору сторони задекларували, що покупець відповідає за прострочення оплати товару шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості невиконаних зобов`язань за кожен день прострочення платежу. Строк позовної давності щодо стягнення пені з покупця у випадку прострочення оплати товару складає три роки. Нарахування пені припиняється тільки після виконання зобов`язання в натурі.

Таким чином, обґрунтованим є висновок про правомірність нарахування позивачем пені за період прострочення грошового зобов`язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано.

Щодо закінчення строку позовної давності для нарахування пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Згідно п.4.3. постанови, якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов`язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором); порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за угодою сторін, тому, зокрема, умови договору, за якими сторони встановили, що така давність обчислюється не з моменту прострочення платежу, а з іншої дати, що визначається шляхом зворотного відрахування шести місяців від дати пред`явлення вимоги, суперечать вимогам закону і не застосовуються судом.

Відповідно до п.2.5. постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.13р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно з пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» № 14 від 17.12.2013, з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Як вже зазначалося судом вище, у п. 6.3. Договору сторони погодили, що покупець відповідає за прострочення оплати товару шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості невиконаних зобов`язань за кожен день прострочення платежу. Строк позовної давності щодо стягнення пені з покупця у випадку прострочення оплати товару складає три роки. Нарахування пені припиняється тільки після виконання зобов`язання в натурі.

Враховуючи вищенаведене, вимоги про стягнення пені за період з 14.09.2021 по 08.11.2022 є обґрунтованими, оскільки сторони договору, врегульовуючи між собою правовідносини, досягли згоди щодо його умов, тобто вільно, на власний розсуд визначили та погодили умови договору, підписавши його, доказів того, що під час укладення правочину сторони пропонували інші умови в частині відповідальності за порушення договірних зобов`язань відповідачем не надано, протоколу розбіжностей стосовно застосування відповідальності у виді нарахування штрафних санкцій у разі порушення договірних зобов`язань, сторони не склали, а тому можливим є стягнення пені за весь період прострочення виконання зобов`язання.

Враховуючи наведене, відповідач не довів наявності умов, що можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, а відтак заява відповідача про застосування строку позовної давності щодо пені задоволенню не підлягає.

Стосовно посилання відповідача на Розділ 8 Договору, яким врегульовано питання настання форс-мажорних обставин та звільнення від відповідальності на підставі таких обставин, вважаємо за необхідне зазначити наступне.

Так, Розділом 8 Договору передбачені умови звільнення сторін від відповідальності. Зокрема, відповідно до п. 8.1. Договору, у випадку настання обставин, що знаходяться поза контролем сторін (форс-мажорних), які Сторони не могли передбачити i врахувати, як-то: стихійні лиха, технічні аварії, військові дії, страйку (крім персоналу сторін), дії уряду, - сторона, що підпала під дію таких обставин, звільняється від відповідальності за невиконання зобов`язання по договору при умові підтвердження факту існування форс-мажорних обставин довідкою територіального органу Торгово-промислово Палати України або іншого компетентного органу,

Відповідно до п. 8.2. Договору, за настання обставин, що вказані в пункті 8,1 Договору, сторона, для якої вони виникли, повинна в триденний термін будь-якими доступними способами повідомити другу сторону про настання таких обставин з подальшим підтвердженням факту існування форс-мажорних обставин довідкою територіального органу Торгово-промислової палати України або іншого компетентного органу.

Згідно з п. 8.3. Договору, не повідомлення або несвоєчасне повідомлення позбавляє потерпілу сторону права посилатися на вказані обставини як на підставу звільнення від відповідальності за невиконання обов`язків, встановлених Договором.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що у даному випадку відсутні підстави для звільнення відповідача від відповідальності у зв`язку з настанням форс-мажорних, якими є збройна агресія рф, враховуючи наступне.

Заборгованість, яка є предметом судового розгляду у цій справі виникла до настання зазначених обставин. Зокрема як зазначалося судом вище, враховуючи строк відстрочки платежу, передбачений п. 3.1. Договору, кінцевими строками оплати поставленої продукції є:

- за видатковою накладною № 932 від 29.07.2021 до 13.09.2021 включно;

- за видатковою накладною № 1169 від 13.09.2021 до 28.10.2021 включно.

Таким чином, зобов`язання по сплаті боргу виникло до 24.02.2022, а тому посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин як на підставу неможливості виконання зобов`язання та відповідного звільнення за таке невиконання, у даному випадку є необгрутованим.

Аргументи відповідача на те, що введення воєнного стану на території України є форс-мажорними обставинами та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення умов договору, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки сторони у договорі чітко визначили порядок та строки повідомлення контрагента про настання форс-мажорних обставин. Втім у матеріалах справи відсутні та відповідачем не надано будь-яких доказів направлення відповідачем позивачу листа з повідомленням про настання форс-мажорних обставин у строк, передбачений у договорі.

Також, посилання відповідача на лист від 28.02.2022 жодним чином не підтверджує ту обставину, що саме внаслідок військової агресії російської федерації проти України, в зв`язку із чим було введено воєнний стан, відповідач не мав можливості виконати свої зобов`язання за договором.

Суд не розцінює як достатній аргумент наявність умов воєнного стану, в силу чого не підлягає (факт) доказуванню з боку відповідача та звільнення останнього від відповідальності за невиконання грошових зобов`язання за договором.

Відповідачем не надано не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 ГПК України доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із ТОВ «Компанія Укрполистрой» за спірним Договором поставки № 217_СТ від 31.03.2021, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором у визначені строки.

Отже, суд вдруге зазначає, що відповідач не довів винятковості випадку у даному разі та наявності умов, що можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, а відтак позовні вимоги про стягнення пені в сумі 167888,12 грн. є такими, що заявлені обґрунтовано, відповідачем не спростовано та підлягають задоволенню.

Також, з підстав порушення строків виконання грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 16295,95 грн. 3 % річних та 121497,11 грн. інфляційних втрат

Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

До позовної заяви позивачем долучено детальний розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат.

Перевіркою виконаних позивачем розрахунків, порушень норм чинного законодавства та умов Договору судом не встановлено.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення 16295,95 грн. 3 % річних та 121497,11 грн. інфляційних втрат є такими, що заявлені обґрунтовано, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на сукупність наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрполистрой" підлягають до повного задоволення.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про повне задоволення позову покладає витрати по сплаті судового збору у розмірі 11856,76 грн. на відповідача.

Також, позивач зазначає, що ним були понесені витрати на правову допомогу в розмірі 16000,00 грн, що відповідає попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, зазначеного у позовній заяві.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст.129 ГПК України). Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16).

Так в якості доказів, що підтверджують надання правової допомоги в рамках даної справи № 922/2194/22 до матеріалів справи додано належним чином засвідчені копії документів, а саме: договір про надання правової допомоги №1808-01 від 18.08.2020, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ДП №2863 від 31.10.2014, ордер серії АЕ №1161071 від 10.11.2022 договір про надання юридичних послуг № 0401-04 від 04.01.2022, укладеного між ТОВ «Компанія Укрполистрой» та ФОП Денисенко Т. М.; , рахунок № 81 від 03.10.2022, платіжна інструкція № 1205 від 03.10.2022, акт надання послуг № 75 від 31.10.2022, рахунок № 90 від 01.11.2022, платіжна інструкція № 1236 від 01.11.2022, акт надання послуг № 83 від 30.11.2022, рахунок № 21 від 01.03.2023, платіжна інструкція № 1323 від 01.03.2023, рахунок № 98 від 01.12.2022, платіжна інструкція № 1257 від 01.12.2022, акт надання послуг № 93 від 30.12.2022, рахунок № 04 від 03.01.2023, платіжна інструкція № 1290 від 05.01.2023, акт надання послуг № 04 від 31.01.2023, рахунок № 13 від 01.02.2023, платіжна інструкція № 1303 від 02.02.2023, акт надання послуг № 13 від 28.02.2023, рахунок № 21 від 01.03.2023, платіжна інструкція № 1323 від 01.03.2023.

Досліджуючи надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що наданих позивачем доказів не достатньо для встановлення факту надання адвокатом професійної правничої допомоги позивачеві у справі №922/2194/22, оскільки послуги адвокатом Денисенко Т. М. надавалися в межах договору про надання юридичних послуг № 0401-04 від 04.01.2022, укладеного між ТОВ «Компанія Укрполистрой» та ФОП Денисенко Т. М. у період жовтень 2022 - березень 2023 року, який укладено на супроводження діяльності підприємства в цілому, тоді, як доказів надання адвокатом послуг саме в рамках справи №922/2194/22 позивачем до матеріалів справи не надано.

Враховуючи вищевикладене, вимога про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 16000,00 грн позивачем належними доказами не підтверджена, тому задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Впроваджувальне підприємство Мост-1" (61046, м. Харків, пр. Московський, буд. 273, код ЄДРПОУ 34093999) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрполистрой" (49000, м. Дніпро, вул. Б. Хмельницького, буд. 16, код ЄДРПОУ 35728703) - 484769,66 грн. основного боргу; 167888,12 грн. пені; 16295,95 грн. 3 % річних; 121497,11 грн. інфляційних втрат та 11856,76 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "24" березня 2023 р.

СуддяЄ.М. Жиляєв