Постанова

від 14.03.2023 по справі 910/11437/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/11437/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О.В. - головуючий, Огороднік К. М., Погребняк В. Я.,

за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.

розглянув касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022

та ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.07.2022

у справі за заявою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

до Повного товариства "Ломбард Гроссінг Фінанси ЛТД і Компанії"

про банкрутство

Учасники справи:

ліквідатор ПТ "Ломбар Гроссінг Фінанси ЛТД і Компанії": не з`явився;

ГУ ДПС у м. Києві: Іващенко Д. А.;

1. Короткий зміст заявлених вимог

1.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство Повного товариства "Ломбард Гроссінг Фінанси ЛТД і Компанії" (далі - ПТ "Ломбард Гроссінг Фінанси ЛТД і Компанії", боржник), визнано грошові вимоги Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві) до боржника у розмірі 1 870 440,84 грн, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника.

1.2. Постановою Господарського суду міста Києва від 10.02.2021 ПТ "Ломбард Гроссінг Фінанси ЛТД і Компанії" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

1.3. 18.08.2021 ГУ ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України, подав заяву про визнання кредитором банкрута на суму 6 652 981,20 грн, яка складається з нарахованих сум податку на додану вартість, податку на прибуток на штрафних санкцій.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2022, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022, відмовлено ГУ ДПС у м. Києві, як відокремленому підрозділу ДПС, у визнані кредитором боржника на суму 6 652 981,20 грн.

2.2. Судові рішення мотивовані тим, що на дату подання заяви ГУ ДПС у м. Києві, як відокремленим підрозділом ДПС, податковий борг ПТ "Ломбард Гроссінг Фінанси ЛТД І Компанії" на суму 6 652 981,20 грн набув статусу безнадійного у зв`язку зі спливом 1095-денного строку з дня його виникнення.

3. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

3.1. За змістом заяви ГУ ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України, у ПТ "Ломбард Гроссінг Фінанси ЛТД і Компанії" обліковується заборгованість у загальному розмірі 6 652 981,20 грн, з яких:

- 238 288,88 грн податку на додану вартість (основне зобов`язання - 123 738 грн, штрафні санкції - 52 681,88 грн, пеня - 61 869 грн);

- 6 414 692,32 грн податок на прибуток (основне зобов`язання - 3 021 698 грн, штрафні санкції - 755 424,50 грн, пеня - 2 637 569,82 грн).

3.2. На підтвердження заявлених вимог ГУ ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України, надано: оригінал довідки про заборгованість; копії податкових повідомлень-рішень № 0002412202 від 06.07.2015 та № 0002422202 від 06.07.2015; довідки про заборгованість.

3.3. Ліквідатор банкрута заявлені грошові вимоги у розмірі 6 652 981,20 грн відхилив в повному обсязі.

3.4. Податковий борг виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 06.07.2015 №0002422202 та від 06.07.2015 №0002412202, які були предметом розгляду Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/14182/15.

3.5. У постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2017 у справі №826/14182/15 встановлено, що ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у місті Києві проведено планову документальну виїзну перевірку ПТ "Ломбард "Розман і компанії" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 18.06.2015 №264/26-57-22-02-10/35289903 та прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 06.07.2015:

- №0002412202, яким ПТ "Ломбард "Розман і компанії" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 3 777 122,50 грн, з яких за основним платежем нараховано 3 021 698 грн та накладено штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 755 424,50 грн;

- №0002422202, яким ПТ "Ломбард "Розман і компанії" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 185 607,00 грн, з яких за основним платежем нараховано 123 738 грн та накладено штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 61 869 грн.

3.6. Фактично підставою на якій ГУ ДПС у м. Києві звернулося до суду з заявою з грошовими вимогами ґрунтується на правовідносинах, які виникли ще в 2013, 2014 роках, а надані на підтвердження заборгованості податкові повідомлення-рішення від 06.07.2015 №0002422202 та від 06.07.2015 №0002412202 є лише актами, якими зафіксовані порушення, що мали місце у 2013, 2014 роках.

3.7. В пункті 102.1 статті 102 Податкового кодексу України визначено строк давності - 1095 календарних днів. Отже, в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, а відтак з того часу в податкового органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу, в тому у числі й винесення податкової вимоги.

3.8. На дату подання ГУ ДПС у м. Києві, як відокремленим підрозділом ДПС України, заяви з грошовими вимогами до боржника (тобто на 18.08.2021) податковий борг ПТ "Ломбард Гроссінг Фінанси ЛТД І Компанії" на суму 6 652 981,20 грн набув статусу безнадійного у зв`язку зі спливом 1095-денного строку з дня його виникнення.

3.9. Зміни до перехідних положень Податкового кодексу України, згідно з якими зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу, були внесенні у березні 2020 року, тобто вже після закінчення 1095-денного строку, а тому у даному випадку не підлягають врахуванню.

4. Короткий зміст касаційної скарги

4.1. 03.01.2023 ГУ ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.07.2022, а справу №910/11437/20 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. Узагальнені доводи касаційної скарги

5.1. Суди попередніх інстанцій:

- неправильно застосували положення пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України;

- не застосували підпункт 102.3.5 пункту 102.3 статті 102 Податкового кодексу України;

- не врахували приписи пункту 52-2 Підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України та висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 18.10.2022 у справі № 904/10083/15, про застосування названої норми.

5.2. У даному випадку відлік строку давності на вжиття податковим органом заходів щодо стягнення податкового боргу розпочався після набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду від 02.08.2017 у справі № 826/14182/15 (з 02.08.2017).

5.3. З 18.03.2020 зупинено перебіг строків давності, передбачених статтею 102 Податкового кодексу України, зв`язку з встановленням Кабінетом Міністрів України карантину на всій території України, а тому на дату подання заяви з кредиторськими вимогами до боржника (18.08.2021) податковий борг боржника на суму 6 652 981,20 грн не набув статусу безнадійного.

6. Касаційне провадження

6.1. Ухвалою Верховного Суду від 18.01.2023 касаційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві (відокремлений підрозділ) на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.07.2022 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги, а сама: зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України підстави (підстав), належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (підстав).

6.2. 30.01.2023 до Верховного Суду надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги.

6.3. Ухвалою Верховного Суду від 23.02.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві (відокремлений підрозділ) на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.07.2022, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 14.03.2023 - 15:15.

6.4. В судовому засіданні 14.03.2023 представник скаржника підтримав касаційну скаргу з викладених у ній підстав, просив Суд скаргу задовольнити.

6.5. Решта учасників справи явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, відзивів на касаційну скаргу не надали, що відповідно до частини третьої статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

6.6. До визначеної дати проведення судового засідання від учасників справи не надійшло заяв чи клопотань, пов`язаних з рухом касаційної скарги, із вказівкою на наявність обставин, які б об`єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 14.03.2023.

6.7. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

6.8. Враховуючи, що явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представників учасників, які не з`явилися.

7. Позиція Верховного Суду

7.1. Об`єктом касаційного оскарження у цій справі є рішення судів попередніх інстанцій в частині розгляду заяви ГУ ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України, про визнання кредиторських вимог до боржника - ПТ "Ломбард Гроссінг Фінанси ЛТД і Компанії".

7.2. Як вбачається з матеріалів справи, у серпні 2021 року ГУ ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ, звернулося до місцевого господарського суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника у загальному розмірі 6 652 981,20 грн, яка складається з податкового боргу, а саме:

- 238 288,88 грн податку на додану вартість (з них: 123 738 грн - основне зобов`язання, 52 681,88 грн - штрафні санкції, 61 869 грн - пеня);

- 6 414 692,32 грн податок на прибуток (з них: 3 021 698 грн - основне зобов`язання, 755 424,50 грн - штрафні санкції, 2 637 569,82 грн - пеня).

7.3. За результатами розгляду вказаної заяви місцевий господарський суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовив ГУ ДПС у м. Києві, як відокремленому підрозділу, у визнанні кредитором боржника з тих підстав, що на дату подання заяви про визнання кредиторських вимог податковий борг у сумі 6 652 981,20 грн набув статусу безнадійного у зв`язку зі спливом 1095-денного строку з дня виникнення цього боргу.

7.4. За змістом касаційної скарги, доводи скаржника зводяться до невірного застосування судами попередніх інстанцій положень Податкового кодексу України, зокрема в частині щодо перебігу строку давності, неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що призвело до безпідставної відмови у визнанні кредиторських вимог до боржника.

7.5. Надаючи оцінку доводам скаржника, перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд, враховуючи приписи статті 300 ГПК України та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, зазначає наступне.

7.6. Згідно зі статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) кредитор - це юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

7.7 Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядок розгляду судом відповідних заяв визначені, зокрема положеннями статей 45 - 47 КУзПБ.

7.8. Відповідно до частин першої, третьої та п`ятої статті 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство; до заяви в обов`язковому порядку додаються, зокрема, документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника; заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

7.9. Згідно з частиною першою статті 46 КУзПБ господарський суд не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу.

7.10. Отже, під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог суд в силу наведених вище норм має з`ясовувати правову природу таких вимог (як конкурсних чи поточних), надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання та включення до реєстру вимог кредиторів у відповідній черговості.

7.11. Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство (подібний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

7.12. При цьому використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з такими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника і відкриття на підставі такої заборгованості провадження у справі про банкрутство. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами, а також порушує права боржника у справі про банкрутство (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №914/2404/19).

7.13. Для уникнення можливості визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.

7.14. Розгляд та визнання грошових вимог податкових органів у процедурах банкрутства здійснюється судами з врахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов`язань боржника згідно з вимогами Податкового кодексу України (далі - ПК України), які є спеціальними нормами права, що регулюють ці питання, якщо такі зобов`язання виникають до моменту порушення справи про банкрутство.

7.15. Порядок виникнення грошових зобов`язань щодо сплати податків та зборів визначений ПК України, положеннями пунктів 1.1. та 1.3 статті 1 якого унормовано, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Однак, питання погашення податкового боргу з осіб, на яких поширюються процедури, визначені КУзПБ, регулюються цим Кодексом.

7.16. За змістом підпункту 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

7.17. Податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

7.18. Відповідно до положень пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючому органу надано право, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

7.19. У пункті 102.4 статті 102 ПК України визначено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

7.20. За змістом пунктів 101.1, підпункту 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. Під терміном "безнадійний", зокрема, розуміється податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.

7.21. Системний аналіз зазначених норм дозволяє зробити висновок про те, що статтею 102 ПК України встановлено універсальний граничний строк давності для стягнення контролюючим органом податкового боргу, нарахованого платнику податків за результатами податкової перевірки, який становить 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Цей строк є спеціальним строком давності для звернення податкового органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується імперативно (в силу закону). Списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, щодо якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу (подібний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 у справі №К/9901/99/17 (807/2097/16), від 04.09.2018 у справі №813/4430/16, від 19.09.2019 у справі №910/11620/18, від 31.10.2019 у справі №925/1242/15, від 05.12.2019 у справі №910/1678/19).

7.22. У разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції нараховані на такий борг, а відтак з того часу в контролюючого органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу (висновок викладений у постанові Верховного Суду у поставі від 06.02.2018 у справі № 807/2097/16 (К/9901/99/17).

7.23. Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду заяви ГУ ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу, про визнання кредитором боржника на суму податкового боргу у розмірі 6 652 981,20 грн суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що на дату подання цієї заяви 1095-денний строк давності, встановлений статтею 102 ПК України, вже сплинув, а тому податковий борг набув статусу безнадійного.

7.24. Вказаному висновку мало передувати встановлення судами попередніх інстанцій правової природи і складових податкового боргу, юридичних фактів, з якими пов`язується його узгодженість, а також перебігу строку давності щодо заявлених кредиторських вимог.

7.25. Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинами:

- заборгованість з податку на додану вартість та податку на прибуток у загальному розмірі 6 652 981,20 грн виникла на підставі податкових повідомлень-рішень від 06.07.2015 №0002422202, від 06.07.2015 №0002412202 та підтверджується відповідною довідкою заявника;

- Окружним адміністративним судом міста Києва розглянуто адміністративну справу № 826/14182/15 за позовом Повного товариства "Ломбард "Розман і компанії" до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у місті Києві про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.07.2015 №0002422202 та 06.07.2015 №0002412202, про що ухвалено постанову від 02.08.2017;

- вказаною постановою в адміністративній справі № 826/14182/15 встановлено, що податковим органом проведено планову документальну виїзну перевірку ПТ "Ломбард "Розман і компанії" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 18.06.2015 №264/26-57-22-02-10/35289903 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.07.2015 №0002412202 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 3 777 122,50 грн (основний платіж - 3 021 698 грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 755 424,50 грн), а також податкове повідомлення-рішення від 06.07.2015 №0002422202 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 185 607,00 грн (основний платіж - 123 738 грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 61 869 грн).

7.26. З урахуванням викладених обставин, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили про те, що підстава, на якій ГУ ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ, звернулося до суду із заявою з грошовими вимогами до боржника, ґрунтується на правовідносинах, які виникли ще в 2013, 2014 роках. Надані податковим органом на підтвердження заборгованості податкові повідомлення-рішення від 06.07.2015 №0002422202 та від 06.07.2015 №0002412202 є лише актами, якими зафіксовані порушення, що мали місце у 2013, 2014 роках.

7.27. Відповідно до положень статей 56, 57 ПК України (в редакції, чинній на момент проведення перевірки платника та прийняття податкових повідомлень-рішень):

- рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку (пункт 56.1);.

- з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (пункт 56.18);

- у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження (пункт 57.3).

7.28. В подальшому у статтю 102 ПК України, яка визначає строки давності та їх застосування, було внесено зміни, зокрема в пункт 102.3 цієї статті щодо підстав та тривалості зупинення відліку строку давності. Так, за змістом підпункту 102.3.5 пункту 102.3 статті 102 ПК України (в редакції Закону України № 466-IX від 16.01.2020) відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого здійснюється адміністративне або судове оскарження платником податків рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання.

7.29. Таким чином, розглядаючи грошові вимоги контролюючого органу до боржника, як платника податків (у даному випадку вимоги заявлені у розмірі нарахованих податку на додану вартість, податку на прибуток, штрафних санкцій та пені), господарський суд має встановити підстави виникнення такого зобов`язання, момент його узгодження з урахуванням результатів оскарження (якщо відповідне рішення було оскаржене платником податків), настання строку сплати, день виникнення податкового боргу та виходячи з цих даних перевірити дотримання спеціальних норм податкового законодавства, зокрема щодо строків давності для стягнення контролюючим органом податкового боргу.

7.30. Однак суди попередніх інстанцій наведеного вище не врахували, по суті обмежившись лише констатацією того, що порушення податкового законодавства, які зафіксовані в акті перевірки від 18.06.2015 №264/26-57-22-02-10/35289903 та за наслідком яких було здійснено відповідні донарахування податковими повідомленнями-рішеннями від 06.07.2015 №0002422202 та №0002412202, мали місце у 2013-2014 роках і на дату звернення податкового органу із заявою про визнання кредитором боржника строк, встановлений статтею 102 ПК України сплинув.

7.31. В оскаржуваних судових рішеннях відсутні відомості щодо встановлення судами моменту узгодження податкового боргу з урахуванням результатів його оскарження в судовому порядку, настання строку сплати та безпосередньо не визначено перебіг строку давності, тоді як з`ясування вказаних обставин має передувати застосуванню до податкового боргу, заявленого як грошові вимоги до боржника у справі про банкрутство, строку давності для стягнення контролюючим органом податкового боргу (1095 днів) згідно з пунктом 102.4 статті 102 ПК України та відмові у визнанні таких грошових вимог через безнадійність податкового боргу.

7.32. Крім того, у питанні перебігу строку давності скаржник у касаційній скарзі посилався на неврахування судами попередніх інстанцій приписів пункту 52-2 Підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України та висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 18.10.2022 у справі № 904/10083/15, щодо їх застосування. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

7.33. В наведеній постанові Верховного Суду (пункти 41, 43-45) вказано про те, що згідно пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

7.33.1. Законом України № 2120-IX від 15.03.2022 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" зупинено дію пункту 522 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України на період дії воєнного, надзвичайного стану. При цьому, вказаним Законом статтю 102 Податкового кодексу України доповнено пунктом 102.9 такого змісту: "102.9. На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи". Із системного аналізу пункту 522 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" та пункту 102.9 статті 102 Податкового кодексу України убачається, що зупинення перебігу зазначених строків розпочалося з 18.03.2020 та не припинилося у зв`язку із прийняттям Закону України № 2120-IX від 15.03.2022, з огляду на доповнення цим самим Законом статті 102 Податкового кодексу України пунктом 102.9, а тому не переривався і перебіг строку такого зупинення.

7.34. В оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції зазначив про те, що у даному випадку не підлягають врахуванню зміни до перехідних положень ПК України, згідно з якими зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу, оскільки ці зміни були внесенні у березні 2020, тобто вже після закінчення 1095-денног строку. Однак за відсутності встановленого судами попередніх інстанцій дати початку перебігу строку давності, наведений висновок є передчасним.

7.35. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

7.36. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

7.37. Застосований судами першої та апеляційної інстанцій підхід у з`ясуванні обставин справи та дослідженні доказів не відповідає встановленим процесуальним законодавством вимогам.

7.38. В силу імперативного припису частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.39. Однак без з`ясування вищевказаних обставин неможливо дійти беззаперечного висновку щодо наявності чи відсутності підстав для визнання кредиторських вимог ГУ ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу, на суму 6 652 981,20 грн. Дійшовши вказаного висновку, колегія суддів визнає обґрунтованими відповідні аргументи касаційної скарги.

7.40. Згідно зі статтею 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

7.41. Судові рішення у цій справі в оскаржуваній частині наведеним вимогам не відповідають, у зв`язку з чим не можуть вважатися законними та обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду. Відповідно касаційна скарга підлягає задоволенню.

8. Висновки за результатами касаційного провадження

8.1. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

8.2. Оскільки припис частини другої статті 300 ГПК України містить заборону для суду касаційної інстанції з вчинення процесуальних дій, пов`язаних із встановленням обставин справи та оцінкою доказів, тому згідно з частиною третьою статті 310 ГПК України оскаржувані у цій справі судові рішення в частині відмови ГУ ДПС у м. Києві, як відокремленому підрозділу, у визнанні кредитором боржника на суму 6 652 981,20 грн підлягають скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню.

8.3. При новому розгляді справи у скасованій частині судам необхідно врахувати викладене, здійснити належну перевірку доказами обставин, зазначених у цій постанові, надати цим доказам та доводам учасників справи належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону.

9. Судові витрати

9.1. Зважаючи на те, що у даному випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.07.2022 у справі №910/11437/20 в частині відмови Головному управлінню Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленому підрозділу, у визнанні кредитором боржника на суму 6 652 981,20 грн скасувати.

3. Справу №910/11437/20 в скасованій частині передати до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді К. М. Огороднік

В. Я. Погребняк