Постанова

від 15.03.2023 по справі 910/1494/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/1494/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Денисевича А.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів "Поліськсільбуд" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2022 (Скрипка І.М., Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.) у справі №910/1494/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів "Поліськсільбуд" до Київської міської ради про визнання додаткової угоди укладеною

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів "Поліськсільбуд" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - Відповідач) про визнання додаткової угоди укладеною.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у вересні, а у грудні 2021 року повторно, Позивач звернувся до Відповідача з листом-повідомленням (з доданням договору оренди) про поновлення договору оренди земельної ділянки, однак Відповідач проявляє бездіяльність у прийнятті рішення про поновлення договору та, відповідно, в укладенні додаткової угоди, що порушує права Позивача на оформлення права користування земельною ділянкою, створює невизначеність у відносинах використання землі.

Короткий зміст судових рішень, ухвалених судом першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2022 позов задоволено повністю. Визнано укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки, що був укладений між Позивачем та Відповідачем, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. 27.11.2006 за реєстр. номером 1554, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 08.12.2006 за №78-6-00398, у редакції, згідно резолютивної частини рішення суду.

4. Рішення суду мотивовано тим, що у визначений договором строк Позивач надіслав Відповідачу лист-повідомлення, в якому вказав про свій намір продовжити дію договору. Проте, Відповідач будь-яких заперечень щодо продовження дії договору не надав, відповідну додаткову угоду не підписав, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у спосіб, обраний Позивачем.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2022 скасовано, прийнято нове рішення про відмову в позові.

6. Постанова суду мотивована тим, що, оскільки в строк, визначений договором, при зверненні до Відповідача Позивач надав не проєкт додаткової угоди, а типовий договір оренди земельної ділянки, а проєкт додаткової угоди вже був поданий поза межами, визначеними договором та статтею 33 Закону України "Про оренду землі", що свідчить про недотримання Позивачем порядку продовження договору оренди на новий строк на умовах, визначених статтею 33 Закону, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають. Крім того, рішення щодо поновлення договору оренди Відповідачем прийнято не було, що свідчить про передчасність висновків суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги Позивача

7. Позивач подав касаційну скаргу (нова редакція) на постанову суду апеляційної інстанції, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Доводи Позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

8. Судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не були враховані висновки про застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції до внесення змін Законом України №340-ІX від 05.12.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству"), що викладені у подібних правовідносинах, у постановах Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №926/2720/21, від 31.05.2022 у справі №910/465/21, від 31.08.2021 у справі №903/1030/19.

9. Судом апеляційної інстанції не враховано, що, оскільки проєкт договору було подано до Київської міської ради у встановлений строк, подання пізніше проєкту додаткової угоди (що містить аналогічні положення про поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах) не є визначальним для цієї справи.

10. Судом апеляційної інстанції невірно застосовано положення абзацу 4 розділу IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" у чинній редакції і статті 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції станом на 08.12.2006 - до внесення змін Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" №3038-VI від 17.02.2011, і висновок Верховного Суду щодо питання застосування цих норм права у подібних правовідносинах у їх взаємозв`язку відсутній. Зокрема, відсутній висновок щодо питання "чи зобов`язаний орендар з метою поновлення договору оренди земельної ділянки надавати на адресу орендодавця проєкт додаткової угоди, у разі, якщо договір оренди не передбачав такого обов`язку та був укладений до внесення Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" відповідних змін до Закону України "Про оренду землі": а) якщо так, то чи поширюється встановлений у договорі оренди земельної ділянки строк (строк реалізації права орендаря на поновлення договору) на подання такого проєкту додаткової угоди? Чи має значення за цих умов, в якій формі орендар подає оферту на поновлення строку оренди - у формі проєкту договору чи у формі проєкту додаткової угоди?; б) якщо ні, то чи достатньо виконання орендарем вимог відповідної редакції Закону України "Про оренду землі", а також умов укладеного договору (зокрема, в частині дотримання строку повідомлення орендодавця про намір продовжити дію договору оренди), як передумови для поновлення договору оренди земельної ділянки?".

11. Судом апеляційної інстанції порушено статті 13, 269 ГПК України, оскільки під час розгляду справи суд виходив з власних мотивів, що не були предметом доводів та обговорень сторін у справі.

Позиція Відповідача у відзиві на касаційну скаргу

12. Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав, що у відповідності до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення у даній справі у касаційному порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

13. Як встановили суди попередніх інстанцій, рішенням №161/3625 від 06.10.2005 Відповідач передав ЗАТ "Завод залізобетонних виробів "Поліськсільбуд", правонаступником якого є Позивач, у довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 2,53 га для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих будівель і споруд на пр-ті Московському, 11 в Оболонському районі м. Києва у зв`язку з переходом права власності на майновий комплекс в частині (свідоцтво про право власності від 14.01.1999, серія МК №010002052).

13.1. Між Відповідачем (Орендодавець) та Позивачем (Орендар) 27.11.2006 укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого Орендодавець на підставі рішень Орендодавця №161/3625 від 06.10.2005 та №37/94 від 28.09.2006 передав, а Орендар прийняв в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку: по пр-ту Московський (наразі - пр-т Степана Бандери), 11 в Оболонському районі м. Києва; розмір - 2,5082 га; цільове призначення - для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих будівель і споруд; кадастровий номер - 8000000000:78:122:0003.

Договір укладено на 15 років (пункт 3.1 договору).

Згідно з пунктом 11.7 договору після закінчення строку, на який було укладено цей договір, Орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

13.2. Позивач 06.09.2021 (за три місяці до закінчення строку дії договору) повідомив Відповідача про поновлення договору оренди земельної ділянки. До листа додано, зокрема, типовий договір оренди земельної ділянки (проєкт договору оренди).

Листом від 12.11.2021 Департамент земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації надіслав на адресу Відповідача проєкт рішення "Про поновлення Позивачу договору оренди земельної ділянки №78-6-00398 від 08.12.2006" разом з іншими документами для подальшого опрацювання.

У грудні 2021 року Позивач повторно звернувся до Відповідача щодо поновлення договору оренди. До листа долучено проєкт додаткової угоди про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки.

У відповідь на лист Позивача, надісланого у грудні 2021 року, Постійна комісія Київської міської ради з питань архітектури, містобудування та земельних відносин листом від 10.12.2021 повідомила, що проєкт рішення буде розглянуто на засіданні Постійної комісії з урахуванням витягу з Протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань підприємництва, промисловості та міського благоустрою, відповідно до якого цей проєкт рішення підтримано.

14. В обґрунтування позовних вимог, як встановили попередні судові інстанції, Позивач зазначає, що бездіяльність Відповідача у прийнятті рішення щодо поновлення договору порушує право Позивача на оформлення права користування земельною ділянкою, на якій знаходяться об`єкти нерухомості, що належать на праві власності Позивачу.

15. Приймаючи рішення у справі про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Законом України №340-ІХ від 05.12.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" розділ IX "Перехідні положення" Закону України №161-XIV від 06.10.1998 "Про оренду землі" доповнено абзацами 3 і 4, згідно з якими договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 1261 ЗК України. Правила, визначені ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

15.1. Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною станом на дату укладення договору) передбачено, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

15.2. Зважаючи на те, що у визначений договором строк Позивач надіслав Відповідачу лист-повідомлення, в якому вказав про свій намір продовжити дію договору, проте, Відповідач будь-яких заперечень щодо продовження дії договору не надав, відповідну додаткову угоду не підписав, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у спосіб, обраний Позивачем. При цьому, погоджуючись із обраним Позивачем способом захисту права, суд першої інстанції зважав на правову позицію Верховного Суду, викладену у справах №338/180/17, №905/1926/16, №381/622/17, №908/299/18, №378/596/16-ц.

16. Суд апеляційної інстанції не погодився з такими висновками місцевого господарського суду та вважав, що у позові слід відмовити. Суд виходив з того, що, зважаючи на те, що з 16.01.2020 набрав чинності Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", яким статтю 33 Закону "Про оренду землі", що регламентувала порядок поновлення договорів оренди, було викладено в новій редакції, тому поновлення договору оренди землі має здійснюватися на умовах, визначених таким договором, за правилами, чинними на момент його укладення, а саме відповідно до положень статті 33 Закону "Про оренду землі" у редакції, чинній на час його укладення.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно з частинами першою, другою статті 33 Закону України "Про оренду землі" після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк; орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 33 Закону України "Про оренду землі" до листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору; при укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін; у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

16.1. Апеляційний господарський суд, надавши оцінку зверненням Позивача у вересні 2021 року, до якого було додано типовий договір оренди земельної ділянки та у грудні 2021 року, до якого було додано додаткову угоду про поновлення договору, зважаючи на положення пункту 11.7 договору, а також вимоги частин першої-четвертої статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності 16.01.2020, дійшов висновку, що порядок продовження договору оренди на новий строк на умовах, визначених статтею 33 Закону Позивачем дотриманий не був, оскільки доданий у вересні 2021 року до листа типовий договір оренди земельної ділянки не є проєктом додаткової угоди, а проєкт додаткової угоди, який доданий до листа у грудні 2021 року, поданий з порушенням встановленого договором та законом строку. Крім того, як зазначає суд апеляційної інстанції, рішення щодо поновлення договору оренди Відповідачем прийнято не було, що, з урахуванням встановлених обставин справи, свідчить про передчасний висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.

17. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

18. 16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а в частині змін до Закону України "Про оренду землі" - з 15.07.2020, яким статтю 33 Закону України "Про оренду землі", що регламентувала порядок поновлення договорів оренди, було викладено у новій редакції та названо "Переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк". Поновленням договорів оренди землі відповідно до нової статті 322 "Поновлення договорів оренди землі" здійснюється в порядку, передбаченому статтею 1261 Земельного кодексу України.

Водночас, розділ IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" доповнено абзацом 4 такого змісту: "Правила, визначені статтею 1261 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".

18.1. Таким чином, під час розгляду позову у цій справі про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, необхідно керуватися положеннями статті 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній станом на дату укладення договору - 08.12.2006.

19. Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на дату укладення договору) визначено, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

19.1. Зважаючи на наведене, а також, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції статті 33 Закону України "Про оренду землі". Судом хоча і зроблено висновок про те, що поновлення договору оренди землі має здійснюватися на умовах, визначених таким договором, за правилами, чинними на момент його укладення, проте, фактично застосовано іншу редакцію статті 33 Закону України "Про оренду землі", а саме редакцію Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності в частині змін до Закону України "Про оренду землі" з 15.07.2020.

19.2. Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що порядок продовження договору оренди на новий строк на умовах, визначених статтею 33 Закону України "Про оренду землі" Позивачем дотриманий не був.

19.3. Крім того, колегія суддів зазначає, що, дійшовши висновку про те, що з проєктом угоди Позивач звернувся до Відповідача з порушенням встановленого договором строку, а, звертаючись у строк, визначений договором, до листа додав проєкт типового договору, який, на думку суду, не є проєктом додаткової угоди, суд апеляційної інстанції не врахував, що правила поновлення договорів оренди землі, що були чинні на момент укладення договору (стаття 33 Закону України "Про оренду землі"), не містили вимог про необхідність додати до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі проєкт додаткової угоди. Така вимога з`явилася в редакції Закону України №3038-VI (3038-17) від 17.02.2021, який набрав чинності з 12.03.2011. Крім того, суд апеляційної інстанції не проаналізував змісту цього проєкту типового договору, зокрема, на предмет того, чи містить поданий проєкт договору ті самі умови і той самий строк, а тому висновок, що Позивачем було подано проєкт додаткової угоди з порушенням строку, визначеного договором та законом, не є мотивованим належним чином у розумінні статті 86 ГПК України, з огляду на що, доводи касаційної скарги, викладені у пункті 9 постанови є обґрунтованими.

19.4. Також, посилання суду на неприйняття Відповідачем рішення про поновлення договору оренди, як ще однієї підстави для відмови у задоволенні позову, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки такий висновок не мотивований судом відповідними нормами права, які передбачають необхідність прийняття такого рішення.

19.5. При цьому, Суд звертає увагу на те, що положеннями статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на час укладення договору) обумовлені порядок та строк на поновлення договору, зокрема, для орендодавця визначені часові межі, протягом яких він може висловити своє заперечення проти поновлення договору - "письмове заперечення орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору". Саме у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми свідчить про те, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, побудованого на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону та прийнятих відповідно до закону підзаконних нормативно-правових актів і тим самим істотно звужує можливі зловживання з боку держави та її органів.

20. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги, що судом апеляційної інстанції невірно застосовано положення абзацу 4 розділу IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" в редакції Закону України №340-ХІ від 05.12.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" (пункт 10 постанови).

21. Суд касаційної інстанції, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції здійснює перегляд постанови апеляційного господарського суду після перегляду в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції.

Дійшовши висновку, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду прийнята за неправильного застосування норм матеріального права, наслідком чого є її скасування, колегія суддів має здійснити перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

22. Як зазначалося вище (пункти 15-15.1 постанови), суд першої інстанції дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, яка була чинною станом на дату укладення договору і колегія суддів з цим погоджується. Проте, Суд вважає передчасними висновки місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

23. Як вірно зазначає суд першої інстанції, відповідно до абзацу 3 розділу IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" в редакції Закону України №340-ХІ від 05.12.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 ЗК України.

23.1. Отже, до кола обставин, що підлягають доказуванню у даній справі входять факти щодо розташування на спірній земельній ділянці будівель і споруд, а також їх перебування у власності Орендаря.

24. Проте, місцевий господарський суд лише послався на те, що на орендованій Позивачем за договором від 27.11.2006 земельній ділянці розташовані адміністративно-виробничі будівлі і споруди (пункт 2.1 договору) і, що відповідно до рішення Відповідача №161/3625 від 06.10.2005 земельну ділянку було передано Позивачу для експлуатації та обслуговування цих споруд.

24.1. Але судом першої інстанції не досліджено наявні в матеріалах справи докази на предмет, які саме будівлі і споруди розташовані на орендованій земельній ділянці, їх площа, а також не зазначено, якими саме доказами підтверджується право власності Орендаря на будівлі і споруди. Зазначені обставини, для правильного застосування вимог абзацу 3 розділу ІХ "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" в редакції Закону №340-ХІ від 05.12.2019, підлягають встановленню судом.

25. Місцевий господарський суд вірно звертає увагу на те, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частини перша та друга статті 15 ЦК України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу; характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування (аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 07.09.2018 у справі №905/1926/16, від 09.02.2021 у справі №381/622/17).

26. Водночас, зважаючи на положення абзаців 3 та 4 розділу IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" в редакції Закону України №340-ХІ від 05.12.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", слід дійти висновку, що поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом ("Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству"), здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення, але, в разі, якщо на орендованій землі державної або комунальної власності розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, то договори оренди цих ділянок, які були укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 ЗК України.

26.1. Слід розмежовувати встановлення Перехідними положеннями Закону правил (порядку) поновлення договорів оренди земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі і споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до 15.07.2020 (набрання чинності відповідних змін до Закону), а також вимогу Закону про включення умов, передбачених статтею 33 цього Закону та статтею 1261 ЗК України до договору (додаткової угоди), що укладається на новий строк.

26.2. Отже, договір оренди земельної ділянки комунальної власності, на якій розташовані будівлі і споруди, що є власністю орендаря, у разі його продовження, має в обов`язковому порядку містити умови, передбачені статтею 33 Закону України "Про оренду землі" та статті 126-1 ЗК України, а це можливо лише в спосіб викладення цих умов у письмовому вигляді шляхом зазначення про це саме в проєкті додаткової угоди про поновлення договору.

26.3. Зважаючи на наведене, колегія суддів зазначає, що, в даному випадку, маючи намір поновити договір на новий строк, Позивач до позову додає проєкт відповідної додаткової угоди, яка має містити, в тому числі умови, передбачені статтею 33 Закону України "Про оренду землі" та статтею 126-1 ЗК України.

27. Водночас, як було зазначено вище, судом першої інстанції не було досліджено наявні у справі докази щодо перебування у власності Орендаря будівель і споруд, розміщених на орендованій земельній ділянці, а також не перевірено чи містить доданий до позовної заяви проєкт додаткової угоди умови, передбачені статтею 33 Закону України "Про оренду землі" та статтею 126-1 ЗК України. Дослідження та встановлення зазначених обставин є визначальними для правильного вирішення спору у даній справі.

27.1. В свою чергу, статтею 300 ГПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

27.2. З огляду на обсяг повноважень суду касаційної інстанції, встановлення обставин, які пов`язані з дослідженням доказів та додатковою перевіркою доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій.

28. Посилання скаржника на те, що судом апеляційної інстанції порушено статті 13, 269 ГПК України, оскільки під час розгляду справи суд виходив з власних мотивів, що не були предметом доводів та обговорень сторін у справі (пункт 11 постанови), колегія суддів відхиляє, оскільки правила оцінки доказів, визначені статтею 86 ГПК України, стосуються також і суду апеляційної інстанції і, здійснюючи перегляд рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд не вийшов за межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

29. Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не були враховані висновки про застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції до внесення змін Законом України №340-ІX від 05.12.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству"), що викладені у подібних правовідносинах, у постановах Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №926/2720/21, від 31.05.2022 у справі №910/465/21, від 31.08.2021 у справі №903/1030/19 (пункт 8 постанови), оскільки висновки про застосування вказаної норми права у зазначених скаржником постановах та у цій справі зроблені судами з урахуванням інших фактичних та індивідуальних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст спірних правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.

30. Таким чином, з огляду на наведене вище, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, отримали своє підтвердження, у зв`язку з чим наявні підстави для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

31. Згідно зі статтею 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеного цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Згідно із частиною третьою статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

32. З урахуванням наведеного касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

33. Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене і в залежності від встановлених обставин вирішити спір відповідно до норм матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Щодо судових витрат

34. Оскільки справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів "Поліськсільбуд" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2022 у справі №910/1494/22 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Суховий

Судді І. Берднік

В. Зуєв