Ухвала

від 24.03.2023 по справі 333/2186/23

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа №333/2186/23

Провадження №1-кс/333/877/23

УХВАЛА

Іменем України

24 березня 2023 року м.Запоріжжя

Слідчий суддя Комунарського районного суду м.Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя, клопотання слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_3 , погоджене процесуальним керівником у кримінальному провадженні прокурором Шевченківської окружної прокуратури м.Запоріжжя ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №62023080020000049 та додані до нього матеріали,-

В С Т А Н О В И В:

Слідчий другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням, про арешт майна ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №62023080020000049.

Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що слідчими Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023080020000049 від 07.02.2023, за підозрою ОСОБА_5 .

Досудовим розслідуванням встановлено, що згідно з наказом начальника ГУНП в Запорізькій області № 78 о/с від 05.02.2021 майора поліції ОСОБА_5 призначено на посаду начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 3 Василівського районного управління ГУНП в Запорізької області.

Наказом № 758 о/с від 23.05.2022 на підставі п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_5 звільнено зі служби в поліції.

Таким чином, ОСОБА_5 до 23.05.2022 являвся службовою особою - працівником правоохоронного органу.

Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_5 присягнув на вірність Українському народові та зобов`язався, усвідомлюючи свою високу відповідальність, вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки.

Водночас, ОСОБА_5 складеної ним присяги не дотримався та в умовах, коли Український народ героїчно протистоїть російському агресору, у порушення вимог ст. 1, 2, 17 Конституції України, ст. ст. 2, 63 Закону України «Про Національну поліцію», зрадив Українській державі та всьому Українському народові, вчинивши злочин проти основ національної безпеки України.

З метою встановлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю Української влади на територіях населених пунктів Запорізької області, які на даний час контролюються та утримуються російськими військами, представниками рф з числа своїх громадян та місцевого населення Запорізької області були сформовані підрозділи силового блоку, які вчиняють діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.

У свою чергу, ОСОБА_5 , будучи громадянином України, перебуваючи на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 3 Василівського районного управління ГУНП в Запорізької області, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для розуміння факту захоплення та подальшої окупації рф частини території Василівського району та його територіальних громад, а також частини інших населених пунктів на території Запорізької області, усвідомлення проведення активної підривної діяльності проти України представниками спецслужб, правоохоронних та інших органів державної влади рф, бажаючи допомогти окупаційній адміністрації рф та зробити свій особистий внесок для утворення та функціонування на території Запорізької області та, зокрема, на території смт. Михайлівка Василівського району Запорізької області системи органів державної влади рф, у тому числі правоохоронної, з метою становлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю Української влади, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов`язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, приблизно у першій половині квітня 2022 року, але не пізніше 23 травня 2022 року (більш точного часу в ході проведення досудового розслідування встановити не виявилось за можливе) і до теперішнього часу, в період проведення військових дій на території Запорізької області, використовуючи теоретичні знання і практичні навики, отримані в Україні, перейшов на бік ворога, надавши добровільну згоду на співпрацю з окупаційною владою рф, після чого виконував вказівки і розпорядження керівників окупаційної адміністрації рф, здійснював патрулювання на території смт. Михайлівка Василівського району Запорізької області, а також здійснював схиляння до державної зради співробітників поліції ГУНП в Запорізькій області - їх агітацію щодо співпраці з окупаційною адміністрацією рф, усвідомлюючи, що в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану, вказане шкодить суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.

Так, ОСОБА_5 з власної ініціативи добровільно розпочав «службу» в підпорядкуванні окупаційної адміністрації рф, а саме у незаконно створеному органі «Михайловское отделение полиции», завдаючи шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.

ОСОБА_5 вчинив перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану, тобто державну зраду та почав проходи службу в «Михайловском отделении полиции».

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у державній зраді, а саме у діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

ОСОБА_5 , відповідно до ч. 6 ст. 12 КК України підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом, згідно санкції ч. 2 ст. 111 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацію майна.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у підозрюваного ОСОБА_5 у приватні власності перебуває земельна ділянка площею 2 га, кадастровий номер 2320981100:03:064:0055

Необхідність накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_5 обґрунтовується тим, що останній, розуміючи, що дане майно підлягає конфіскації, як виду покарання має можливість здійснити відчуження майна, яке підлягає арешту.

Слідчий у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд клопотання без його участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Дослідивши клопотання і додані до нього матеріали у їх сукупності, слідчий суддя дійшла висновку, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено,що 16.04.2022 року до ЄРДР були внесені відомості про скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України (кримінальне провадження №62022080020000064).

18.01.2023 відносно ОСОБА_5 , складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

20.01.2023 повідомлення про підозру ОСОБА_5 та повістки про виклик на 23, 24, 25 січня на 10:00 год. до Запорізької обласної прокуратури (м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29-а) були опубліковані в газеті «Урядовий кур`єр», яка є ЗМІ загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, тобто з 20.01.2023, ОСОБА_5 є підозрюваним у вказаному кримінальному провадженні.

23, 24, 25 січня 2023 року ОСОБА_5 за викликом до Запорізької обласної прокуратури (м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29-а) не з`явився, про причини неявки не повідомив.

25.01.2023 постановою слідчого у кримінальному провадженні підозрюваного оголошено в розшук

07.02.2023 року матеріали досудового розслідування №62023080020000049 були виділені в окреме провадження з матеріалів досудового розслідування №62022080020000064) від 16.04.2022 р.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК Українипідтверджується наступнимизібраними підчас досудовогорозслідування доказами:повідомленням відоперативних працівниківоперативного підрозділуТУ ДБРв м.Мелітополі проможливе вчиненнякримінального правопорушення ОСОБА_5 ;протоколами допитівсвідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 ;матеріалами НСРДта виконанихоперативними працівниківоперативного підрозділуТУ ДБРу м.Мелітополі дорученьслідчого; іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 КК України ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом, згідно санкції ч. 2 ст. 111 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацію майна.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта встановлено, що підозрюваному ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на праві власності належить земельна ділянка площею 2 га, кадастровий номер 2320981100:03:064:0055.

Відповідно до п.п.1, 2ст.131 КПК Українизаходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна. Згідно з ч.1ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно зч.2ст.173КПК Українипри вирішенніпитання проарешт майнаслідчий суддяповинен враховувати: правовупідставу дляарешту майна; можливістьвикористання майнаяк доказуу кримінальномупровадженні (якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу); розумністьта співрозмірністьобмеження прававласності завданнямкримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

ОСОБА_5 підозрюється у державній зраді, а саме у діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.111ККУкраїни.

Відповідно до санкції ч. 2 ст. 111 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацію майна.

Враховуючи положення ч. 11 ст. 170 КПК України заборона, обмеження користування або розпорядження майном може бути застосоване лише в разі доведеності існування обставин, які підтверджують, що незастосування таких заходів призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, передачі такого майна, проте, вказані обставини не підтверджені достатніми доказами.

Відповідно до ч.2 ст.59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Тому, обґрунтованими є посилання в клопотанні слідчого, що накладення арешту на майно є необхідним з метою можливої конфіскації майна в разі доведеності вини підозрюваного ОСОБА_5 , оскільки, слідчим доведена необхідність застосування саме такої забезпечувальної цілі кримінального провадження заходу, як арешт будинку та земельної ділянки, а також доведено наявність ризиків, передбачених ст. 170 КПК України.

Згідно з Конституцією Українита Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (далі Конвенція), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна,інакше як в інтересах суспільства і на умовах,передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово вказував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до пунктів 69, 73 рішення ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

З огляду на наведене, слідчий суддя вважає, що ініціювання органом досудового розслідування питання про накладення арешту на вказане в клопотанні майно, відповідає положенням Конституції України, кримінального процесуального закону України та практиці Європейського суду з прав людини.

Керуючись ст.ст.131, 170, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_3 , погоджене процесуальним керівником у кримінальному провадженні прокурором Шевченківської окружної прокуратури м.Запоріжжя ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №62023080020000049 задовольнити.

Накласти арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування майном, яке належить на праві приватної власності підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 а саме на:

- земельну ділянку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2431749923209, кадастровий номер 2320981100:03:064:0055, площею 2 га;

Арешт майна може бути скасований у порядку встановленому КПК України

Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду. У разі якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту проголошення. Подання апеляційної скарги не зупиняє її виконання

Слідчий суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя ОСОБА_1