Рішення

від 27.03.2023 по справі 120/282/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 березня 2023 р. Справа № 120/282/23

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління ДПС у Вінницькій області (відокремленого підрозділу) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до головного управління ДПС у Вінницькій області, як відокремленого підрозділу ДПС, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Ф" від 13.09.2022 року № 1422749-2412-0228 на суму 76627,04 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним, адже з моменту створення ним фермерського господарства "АГРО 2" такий обов`язок перейшов на вказану юридичну особу.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому зазначав, що в задоволені позову необхідно відмовити, оскільки платником орендної плати є орендар земельної ділянки, тобто фізична особа (засновник фермерського господарства), що уклала договір оренди на земельну ділянку державної або комунальної власності, у якому визначено цільове призначення земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Таким чином, факт того, що використання земельної ділянки відбувається через створене позивачем фермерське господарство, не змінює його статуту, як орендаря земельної ділянки та не звільняє від обов`язку сплачувати оренду плату за земельну ділянку.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Іллінецькою районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 укладено договір про оренду землі від 05.03.2012 року, згідно з яким позивачеві передавалась в оренду земельна ділянка загальною площею 47,4812 га ріллі, кадастровий номер 0521281200:02:000:0276.

Відповідно до додаткової угоди № 188 від 22.04.2017 року до вказаного договору між головним управлінням Дерземагенства у Вінницькій області та позивачем змінено умови договору. Цією угодою встановлено, що ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.

Позивачем на орендованій земельній ділянці створено та зареєстровано фермерське господарство "АГРО 2".

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань, фермерське господарство "АГРО 2" є юридичною особою (код ЄДРПОУ 38046193) та перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 02.04.2012 року.

Факт використання земельної ділянки фермерським господарством сторонами не заперечується.

13.09.2022 року філією (іншим відокремленим підрозділом) головного управління ДПС у Вінницькій області винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ф" № 1422749-2412-0228, яким позивачеві визначено податкове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб у сумі 76627,04 грн.

Позивач, не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся зі скаргою до ДПС України.

ДПС України, за наслідками розгляду вказаної скарги, рішенням від 07.12.2022 про результати розгляду скарги залишила без змін спірне податкове повідомлення-рішення від 13.09.2022 року.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

За змістом п.п. 9.1.10 п. 9.1 ст. 9 Податкового кодексу України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно визначеними у п.п. 14.1.136, 14.1.73 п. 14.1 статті 14 ПК України термінами орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Також ст. 21 Закону "Про оренду землі" визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Згідно з абзацом першим п. 287.1 ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до пунктів 288.1, 288.2, 288.3 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду

Згідно з ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами земельних торгів.

За правилами статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Таким чином, аналіз вказаних правових норм у сукупності вказує на те, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується орендарем з дня виникнення права користування земельною ділянкою, тобто з дня державної реєстрації права оренди відповідно до договору оренди земельної ділянки. Сплата орендної плати є обов`язком орендаря, яке кореспондується з його правом користування земельною ділянкою.

Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України (частина перша ст. 7 Закону України № 973-IV "Про фермерське господарство").

Відповідно до ст. 8 Закону № 973-IV фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Відтак, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Статтею 12 цього Закону встановлено перелік земельних ділянок, з яких можуть складатися землі фермерського господарства, а саме: земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування та земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.

Встановлюючи, що землі фермерського господарства можуть складатися із земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди, Закон № 973-IV при цьому не встановлює будь-яких виключень щодо правового регулювання оренди земельної ділянки. Не встановлює цей Закон і такі наслідки, як набуття фермерським господарством права оренди земельної ділянки, яка була надана громадянину для створення фермерського господарства, в силу факту державної реєстрації фермерського господарства.

Верховний Суд, так само застосував норми права у подібних правовідносинах у постановах від 13.09.2019 року у справі № 120/4362/18-а, від 10.07.2020 року у справі № 0240/2978/18-а, від 18.06.2021 року у справі № 400/1730/19.

Судом встановлено, що відповідно п. 9 додаткової угоди № 188 від 22.05.2012 року, орендна плата вносить орендарем у грошовій формі в розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 76627,04 грн. /а.с. 44/.

Позивачем сплачувалася орендна плата за землю, яка справляється з юридичних осіб, що підтверджується доданими до позовної заяви платіжними дорученнями /а.с. 51-54/. Проте відповідно до положень податкового законодавства України орендна плата визначається на підставі договору оренди, який у даній справі оформлений з фізичною особою.

Відповідно до наказу Мінфіну від 14.01.2011 року № 11 "Про бюджетну класифікацію" орендна плата з фізичних осіб і орендна плата з юридичних осіб є різними доходами бюджету з плати за землю.

Редукціонуючи, суд зазначає, що тлумачення нормам статті 288 ПК та статей 125, 126 Земельного кодексу України та статті 12 Закону № 973-IV, вказує на те, що попри встановлення фактичного користувача земельної ділянки, податковий обов`язок покладено на зареєстрованого в реєстрі номінального (реєстрового) правокористувача, відсилаючи до ключового мотиву - прямої вимоги закону про наявність реєстрації права власності/користування як обов`язкової умови визначення особи належним платником.

Логічний, смисловий і правовий аналіз наведеного однозначно свідчить про те, що факт реєстрації права землекористування встановлює обов`язковий елемент податку - платника.

Таким чином, оскільки, відповідно до договору, орендарем земельної ділянки є позивач, то саме на нього відповідно до пункту 288.2 статті 288 ПК покладено обов`язок щодо сплати орендної плати згідно з договором оренди землі.

Той факт, що використання земельних ділянок відбувається через створене позивачем фермерського господарства "АГРО 2", не змінює статусу позивача як орендаря земельної ділянки та не звільняє його від визначеного чинним законодавством обов`язку сплачувати орендну плату.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про правомірність прийнятого філією (іншим відокремленим підрозділом) головного управління ДПС у Вінницькій області податкового повідомлення-рішення форми "Ф" № 1422749-2412-0228 від 13.09.2022 року, яким позивачеві визначено податкове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб у сумі 76627,04 грн.

Зважаючи на те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. код НОМЕР_1 ) до головного управління ДПС у Вінницькій області (відокремлений підрозділ) (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, ЄДРПОУ 44069150) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяАльчук Максим Петрович