Рішення

від 27.03.2023 по справі 120/9827/22

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 березня 2023 р. Справа № 120/9827/22

Вінницький окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Мурованокуриловецької селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) до Мурованокуриловецької селищної ради (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 02.12.2021 позивач звернулась до відповідача з клопотанням про надання дозволу на документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Мурованокуриловецької селищної ради. Однак рішенням № 2305 від 31.08.2022 відмовлено у наданні бажаного дозволу на розробку документації із землеустрою.

Позивач з вказаним рішенням не погоджується, вважає його неправомірним і таким, що порушує його право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки у власність.

Ухвалою суду від 30.11.2022 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою витребувано у відповідача усі належним чином завірені копії документів, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

15.12.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволення.

Відповідач зазначає, що клопотання ОСОБА_1 розглянуте на 28 сесії селищної ради 8 скликання 31.08.2022 та прийнято рішення № 2305 «Про надання відмов громадянам на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам нормативно-правових актів селищної ради, а саме: рішенням 11 сесії селищної ради 8 скликання від 25.06.2021р. № 398 «Про визначення переліку земельних ділянок, що надаються для ведення особистого селянського господарства» та № 399 «Про визначення переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах».

Як зазначає відповідач, земельна ділянка з кадастровим номером: 0522881600:04:001:0069, що знаходиться на території колишньої Вищеольчедаївської сільської ради Мурованокуриловецького району в урочищі «Білий яр» була внесена до переліку земельних ділянок на території Мурованокуриловецької територіальної громади, що надаються для ведення особистого селянського господарства, з метою подальшої її передачі для ведення особистого селянського господарства громадянам, яким вона була надана за рішеннями виконавчого комітету Вищеольчедаївської сільської ради Мурованокуриловсцького району Вінницької області для ведення особистого підсобного господарства відповідно до ст. 56 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561 -XII (втратив чинність з 01.01.2002) та які використовують її для городництва. Громадянами, які використовують земельні ділянки для городництва в межах земельної ділянки з кадастровим номером 0522881600:04:001:0069 (в урочищі «Білий яр»), готується необхідний пакет документів для оформлення права власності на зазначені земельні ділянки, проте, враховуючи введення на території України воєнного стану та заборону надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земель комунальної власності під час дії воєнного стану, процес оформлення права власності на дані земельні ділянки призупинено.

З огляду на вищезазначені обставини Мурованокуриловецька селищна рада вважає рішення № 2305 від 31.08.2022 правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

21.12.2022 до суду подано відповідь на відзив, за змістом якої представник позивача заперечує доводи Мурованокуриловецької селищної ради та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи в їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив таке.

02.12.2021 ОСОБА_1 подано до Мурованокуриловецької селищної ради клопотання про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га., яка розташована на території Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області (Вищеольчедаївська сільська рада Мурованокуриловецького району Вінницької області), кадастровий номер 0522881600:04:001:0069.

Рішенням Мурованокуриловецької селищної ради № 2305 від 31.08.2022 позивачу відмовлено у наданні дозволу у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам нормативно-правових актів селищної ради, а саме: рішенням 11 сесії селищної ради 8 скликання від 25.06.2021 № 398 «Про визначення переліку земельних ділянок, що надаються для ведення особистого селянського господарства» та № 399 «Про визначення переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах».

Вважаючи протиправним рішення відповідача про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких належать, зокрема, землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

В силу вимог п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються громадянам у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Отже, законом передбачено право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення.

Порядок набуття відповідного права визначається главою19 РозділуIV Земельного кодексу України.

Так, згідно із ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування та порядок надання земельних ділянок комунальної власності у користування передбачені статтями118,122та123 ЗК України.

Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 ЗК України).

Відповідно до абз. 3 ч. 7ст. 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

В силу приписів ч. 9 ст. 118 ЗК Українивідповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Аналіз вищезазначених положень земельного законодавства дає підстави для висновку, що з метою реалізації права на безоплатне отримання земельної ділянки зацікавлена особа повинна звернутися із клопотанням до компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування. Наведене законодавче регулювання обумовлено розмежуванням компетенції між органами державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної форми власності.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина першастатті 122 ЗК України).

Разом з тим порядок прийняття органом місцевого самоврядування відповідних рішень врегульований Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Так, відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.

Частиною першою статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Сесії ради проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством. Порядок доступу до засідань визначається радою відповідно до закону. Протоколи сесії ради є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно доЗакону України "Про доступ до публічної інформації" (ч. 17 ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету з числа депутатів ради обираються постійні комісії ради (ч. 1 ст. 47 України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до ч. 4 ст. 47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

За результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації. Висновки і рекомендації постійної комісії приймаються більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності заступником голови або секретарем комісії. Протоколи засідань комісії підписуються головою і секретарем комісії. Висновки і рекомендації постійної комісії, протоколи її засідань є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" (ч. 10 ст. 47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради (ч. 3 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Судом встановлено, що 02.12.2021 ОСОБА_1 звернулась до Мурованокуриловецької селищної ради з клопотанням про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га., яка розташована на території Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області (Вищеольчедаївська сільська рада Мурованокуриловецького району Вінницької області), кадастровий номер 0522881600:04:001:0069.

До клопотання було додано ряд необхідних документів, зокрема, графічні матеріали щодо земельної ділянки за кадастровим номером: 0522881600:04:001:0069.

Рішенням Мурованокуриловецької селищної ради від 31.08.2022 № 2305 відмовлено позивачу у наданні вказаного дозволу з посиланням на невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам нормативно-правових актів селищної ради, а саме: рішенням 11 сесії селищної ради 8 скликання від 25.06.2021 № 398 «Про визначення переліку земельних ділянок, що надаються для ведення особистого селянського господарства» та № 399 «Про визначення переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах».

Оцінюючи підстави для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку документації із землеустрою, з підстав включення бажаної земельної ділянки до переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах, суд враховує, що перелік випадків, за наявності яких громадянину може бути відмовлено у наданні дозволу на етапі розроблення документації із землеустрою з метою одержання у приватну власність земельної ділянки в порядку безоплатної приватизації земель комунальної власності, визначено частиною сьомою статті 118 ЗК України. Такими підставами є невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Включення ж земельної ділянки до переліку земельних ділянок, право на які буде виставлено на земельні торги, хоч і не передбачено серед названих підстав, але така підстава для відмови міститься устатті 136 ЗК України.

Так, відповідно до ч. 1ст. 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною другою 134 ЗК України визначено випадки, коли земельні ділянки державної або комунальної власності не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

За приписами статті 136 ЗК України підготовку лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів.

Проведення земельних торгів щодо земельних ділянок або прав на них здійснюється за рішенням організатора земельних торгів, у якому зазначаються:

а) перелік земельних ділянок або прав на них (із зазначенням кадастрових номерів, площі та їх цільового призначення), які виставляються на земельні торги окремими лотами;

б) стартова ціна лота;

в) строк, інші умови користування земельною ділянкою у разі набуття права користування нею на земельних торгах, обмеження у використанні земельної ділянки;

г) відомості про особу, уповноважену організатором земельних торгів на укладення (підписання) договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки, яка або право на яку виставляється на земельні торги;

ґ) проект договору купівлі-продажу, оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки.

Земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності, або права на них, виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися в користування до завершення торгів.

Аналіз наведених норм статті 136 ЗК України дає підстави для висновку, що у разі віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

Верховний Суд неодноразово розглядав справи, де поставало таке ж питання, і сформував правову позицію, згідно з якою віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної чи комунальної власності, права оренди на які виставляється на земельні торги, є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

Ця правова позиція є усталеною, адже була підтримана у постановах Верховного Суду, зокрема від 03.04.2018 у справі № 815/3059/17, від 23.01.2020 у справі № 620/1058/19, від 28.10.2020 у справі № 819/1976/17, від 22.10.2020 у справі № 815/7279/16.

В оскаржуваному рішенні відповідач посилається на рішення Мурованокуриловецької селищної ради від 25.06.2021 № 399 «Про визначення переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах». Водночас, зі змісту додатку до рішення 11 сесії селищної ради 8 скликання від 25.06.2021 № 399 судом встановлено, що земельна ділянка за кадастровим номером: 0522881600:04:001:0069, в межах якої позивач просить надати відповідний дозвіл, у Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності для продажу прав на них на земельних торгах відсутня.

Жодних інших доказів на підтвердження того, що земельна ділянка за кадастровим номером: 0522881600:04:001:0069 включена до переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах, відповідачем не надано.

З приводу посиланні Мурованокуриловецької селищної ради на рішення від 25.06.2021 №398, суд зазначає, що п. 1 такого рішення вирішено включити до земельних ділянкою сільськогосподарського призначення комунальної власності, що будуть безоплатно передаватись громадянам України для ведення особистого селянського господарства, в межах території Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області земельні ділянки згідно переліку (додаток 1).

Згідно з додатком 1 до вищезазначеного рішення, земельна ділянка з кадастровим номером: 0522881600:04:001:0069 включено до переліку земельних ділянок, які надаються для ведення особистого селянського господарства.

Відтак, подане позивачем клопотання щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою в мажах земельної ділянки з кадастровим номером: 0522881600:04:001:0069 для ведення особистого селянського господарства жодним чином не суперечить рішенню Мурованокуриловецької селищної ради від 25.06.2021 №398.

Окрім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Водночас, в силу приписів ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" державній реєстрації, зокрема, підлягають: право власності чи право користування земельною ділянкою.

Частиною 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Відповідно до статті 22 Земельного кодексу України від 18.12.1990, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (стаття 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990).

В підтвердження того, що наразі бажана позивачем земельна ділянка перебуває у користуванні інших осіб відповідачем долучено до відзиву на позовну заяву рішення Виконавчого комітету Вищеольчедаївської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області від 26.04.1999 № 20 «Про надання земельних ділянок у тимчасове користування».

Водночас, суд зазначає, що зі змісту такого рішення неможливо ідентифікувати яка саме земельна ділянка передана особам у користування. Більше того, рішення сільської ради не є документом, що підтверджує право власності чи користування на таку ділянку.

Разом з тим, з викопіювання, яке долучено позивачем до клопотання від 02.12.2021 вбачається, що бажана земельна ділянка за кадастровим номером: 0522881600:04:001:0069, площею 10,2437 га має цільове призначення 16.00 (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надано у власність або користування громадянам чи юридичним особам) землі запасу. Відтак, земельна ділянка за кадастровим номером: 0522881600:04:001:0069 наразі є вільною.

Враховуючи вищевикладене, матеріали справи не містять жодних документів, які б підтверджували, що на бажану для позивача земельну ділянку наявні правовстановлюючі документи, які б підтверджували її перебування у власності чи користуванні інших осіб.

У свою чергу, доводи відповідача з приводу того, що громадяни, які використовують земельну ділянку за кадастровим номером: 0522881600:04:001:0069 для городництва мають намір оформити право власності на таку земельну ділянку, суд до уваги не бери, оскільки такі доводи не можуть слугувати правомірною підставою для відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Отже, суд дійшов висновку, що рішення Мурованокуриловецької селищної ради № 2305 від 31.08.2022, в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, яка розташована на території Вищеольчедаївського старостинського округу Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача зобов`язати відповідача надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, то суд відповідно до частини 5 статті 242 КАС України враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24.01.2020 у справі №316/979/18 та виходить із такого.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У даній справі повноваження щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Такі ж висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 440/793/19, від 02.04.2020 у справі № 826/568/19, від 28.05.2020 у справі № 819/654/17, від 02.07.2020 за № 825/2228/18.

Верховний Суд у своїй висновках неодноразово покликався на те, що ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12, від 04 серпня 2020 року у справі №340/2074/19).

Обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав, захист законних інтересів і, у випадку задоволення судом його вимог, рішення повинно мати наслідком реальне відновлення тих прав, за захистом яких позивач звернувся до суду.

У свою чергу, як уже встановлено судом вище, відмова відповідача у наданні позивачам дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно з оскаржуваним рішенням не базується на приписах частиною 7 статті 118 ЗК України, що свідчить про відсутність наміру у суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення відповідно до чинного законодавства.

Зважаючи на викладене, за наявності достатніх та належним чином поданих позивачем документів та недоведеність відповідачем існування, передбачених чинним законодавством, інших обставин, що можуть слугувати підставою для відмови у наданні дозволу, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги та зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2 га.

При цьому, суд звертає увагу, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про передачу її у власність (п. 47 постанови Великої Палати Верховного Суду №32/563 від 04.12.2018).

Також, суд враховує, що у зв`язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому режим воєнного стану було неодноразово продовжено. Так, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України від 12.05.2015 № 389-VIII.

Законом України від 24.03.2022 № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07.04.2022, внесені зміни до Земельного кодексу України.

Так, вказаним законом розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: 5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земельних ділянок у власність.

Відповідно до ч. 6 ст. 246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду також вказується про порядок і строк виконання рішення, надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення.

Питання щодо відстрочення і розстрочення виконання судового рішення врегульовано статтею 378 КАС України.

Частиною 3 цієї статті визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно ч. 4 ст. 378 КАС України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує, зокрема, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Враховуючи зазначене, суд констатує існування обставин, що унеможливлюють виконання відповідачем рішення суду в зобов`язальній частині, а тому виконання судового рішення в цій частині слід відстрочити до припинення (скасування) воєнного стану.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Мурованокуриловецької селищної ради підлягає стягненню судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Керуючись ст.ст.73-77,90,94,139,241,245,246,250,255,295КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення 28 сесії 8 скликання Мурованокуриловецької селищної ради № 2305 від 31.08.2022 «Про надання відмов громадянам на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, яка розташована на території Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області.

Зобов`язати Мурованокуриловецьку селищну раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, яка розташована на території Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області, у складі земельної ділянки за кадастровим номером: 0522881600:04:001:0069.

Відстрочити виконання рішення суду у зобов`язальній частині до припинення (скасування) воєнного стану в Україні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні двадцять копійок) за рахунок місцевого бюджету Мурованокуриловецької селищної ради.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Мурованокуриловецька селищна рада (вул. Соборна, 45, смт. Муровані Курилівці, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 23400; код ЄДРПОУ 04325974).

Рішення суду виготовлено: 27.03.2023.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна