Рішення від 20.02.2023 по справі 160/20280/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2023 року Справа № 160/20280/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Жукової Є.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної установи ,,Криворізька установа виконання покарань - 3" (вул. Світла, 2, м. Кривий Ріг, 50066) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

21 грудня 2022р. 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної установи ,,Криворізька установа виконання покарань - 3" (вул. Світла, 2, м. Кривий Ріг, 50066), в якій позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» щодо не невиплати мені в день звільнення грошової компенсації за неотримане мною в період служби речове майно особистого користування та не оформлення довідки про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна; зобов`язати Державну установу «Криворізька установа виконання покарань (№3)» оформити у відповідності до п. 27, 60 Порядку забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №578 від 14.08.2013, довідку про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна та виплатити мені грошову компенсацію за речове майно згідно розрахунку вищевказаної довідки.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

Наказом Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» від 10.10.2022 року за номером 321/ОС-22 «Про особовий склад», 10.10.2022 ОСОБА_1 було звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України відповідно до ч.5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та п. 7 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Позивач зазначає, що перед звільненням, останній письмово звернувся до керівництва Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» із заявою про виплату грошової компенсації за не отримане мною речове майно особистого користування відповідно до п. 2,5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та п.7 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Від дня звільнення зі служби (10.10.2022 р.) до теперішнього часу грошову компенсацію за речове майно, як зазначає позивач, останній не отримав та про причини її невиплати не поінформований. Окрім того, довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна з розрахунком вартості неотриманого мною речового майна Державною установою «Криворізька установа виконання покарань (№3)» в порушення вимог п. 27, 60 Порядку до теперішнього часу не оформлена, внаслідок чого не відомо про розмір вказаної грошової компенсації. Вважаю, що бездіяльність посадових осіб Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» щодо не проведення повного розрахунку при звільненні, в частині невиплати грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна та не оформлення довідки про виплату мені грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна є протиправними, а невиплата грошової компенсації - необґрунтованою.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2022 р. у справі №160/20280/22 відкрито провадження, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

18.01.2022 р. представником відповідача було направлено на адресу суду відзив на позовну заяву, в тексті якого останній просив відмовити у задоволенні пред`явлених позовних вимог, із зазначенням, що ОСОБА_1 , дійсно проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України з 03 березня 2021 року - інженер відділу інженерно-технічних засобів охорони, зв`язку та інформатизації установи (наказ від 02.03.2021 № 89/ОС-21).

10 жовтня 2022 року відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» - був звільнений за власним бажанням (наказ від 10.10.2022 № 321/ОС-22).

В позовній заяві позивач зазначає, що підставою позовних вимог вважає невиплату в день звільнення грошової компенсації за не отримане ним в період служби речове майно особистого користування та не оформлення довідки про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна.

Вимоги позивача, щодо виплати даної компенсації в день звільнення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 р. № 578 «Про забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби» (далі Порядок № 578), не визначені так як і не встановлений строк звернення для отримання компенсації за належні до видачі предмети речового майна.

Відповідно до п. 23 Порядку № 578 грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку на підставі заяви. Вартість предметів речового майна особистого користування визначається Мін`юстом за пропозицією державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України», державної установи «Центр пробації» відповідно до їх закупівельної вартості.

Відповідно до п. 27 Порядку № 578 під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, розрахована із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна.

Розмір грошової компенсації за неотримане речове майно визначається пропорційно часу, що минув з моменту виникнення права на отримання речового майна, до дати звільнення із служби (не враховуючи місяць звільнення).

Дана норма свідчить, що у позивача тільки з моменту звільнення зі служби 10.10.2022 року в органах Державної кримінально-виконавчої служби України виникло право на грошову компенсацію за неотримане речове майно за цінами, що діяли на день підписання наказу про звільнення.

Щодо стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільнені за період з 07.09.2022 по день фактичного розрахунку, відповідачем вказано, що у даному випадку не повинні застосовуватись правові наслідки норм ст. ст.116, 117 КЗпП України. З огляду на вказане відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд розглянув справу відповідно до ст. 262 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, враховуючи строк розгляду справи, передбачений ст.258 КАС України.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 , проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України з 03 березня 2021 року - інженер відділу інженерно-технічних засобів охорони, зв`язку та інформатизації установи , що підтверджується наказом від 02.03.2021 № 89/ОС-21, копія якого міститься в матеріалах справи.

10 жовтня 2022 року, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1 - був звільнений за власним бажанням, шо підтверджується наказ від 10.10.2022 № 321/ОС-22), копія якого міститься в матеріалах справи.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1, 2 ст.23 Закону України від 23.06.2005 №2713-ІV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.

Відповідно до ч.5 ст.21 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби мають право на носіння форменого одягу із знаками розрізнення, зразки якого розробляються відповідно до законодавства.

Механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами визначає Порядок забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 №578 (далі - Порядок №578).

Відповідно до п.22 Порядку №578 особам рядового і начальницького складу (крім курсантів) після перших трьох років служби за їх бажанням та рішенням керівника органу чи установи дозволяється за умови наявності в їх користуванні придатних до використання предметів раніше виданого речового майна особистого користування замість одних предметів, передбачених нормами забезпечення, отримувати інші, вартість яких не перевищує вартості предметів, що замінюються, або отримувати за них грошову компенсацію.

Під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього за цінами, що діють на день підписання наказу про звільнення (п.27 Порядку №578).

Для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна (п.60 Порядку №578).

Під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, розрахована із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна.

Розмір грошової компенсації за неотримане речове майно визначається пропорційно часу, що минув з моменту виникнення права на отримання речового майна, до дати звільнення із служби (не враховуючи місяць звільнення) (абзаци перший та другий пункту 27 Порядку №578).

З вищенаведених законодавчих приписів суд вбачає, що у разі звільнення зі служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, яке реалізується шляхом подання відповідної заяви (рапорту) за місцем проходження служби.

Отже такі особи після звільнення їх зі служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

Вказаний висновок щодо застосування норм права узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.10.2018 у справі №803/756/17 (адміністративне провадження №К/9901/38716/18) та постанові від 23.08.2019 у справі №2040/7697/18 (адміністративне провадження №К/9901/16211/19).

Здійснивши системний аналіз зазначених вище норм чинного законодавства, та доводів сторін, суд зазначає наступне.

Доводи позивача, стосовно того, що ОСОБА_1 перед звільненням, письмово звернувся до керівництва Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» з заявою про виплату грошової компенсації за не отримане мною речове майно особистого користування, відповідно до п. 2,5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та п.7 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» не підтверджені будь-якими належними та допустимими доказами в розумінні норм ст. ст. 73, 74 КАС України, матеріали справа не містять таку заяву.

Водночас, у поданому відзиві представник відповідача зазначив, що станом на момент виникнення спірних правовідносин, в установі відсутня заява від ОСОБА_2 про виплату грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування.

Враховуючи викладене, та зважаючи на той факт, що матеріалами справи не підтверджено, що позивач звертався з відповідною заявою до відповідача, в порядку п.23 Порядку №578, якою визначено, що грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку на підставі заяви, суд прийшов до висновку відсутність підстав для задоволення позовної заяви в частині визнати протиправною бездіяльності Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» (50066, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Світла, будинок 2, код ЄДРПОУ 14316899) щодо не невиплати в день звільнення грошової компенсації за неотримане мною в період служби речове майно особистого користування та не оформлення довідки про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, та зобов`язання Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» (50066, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Світла, будинок 2, код ЄДРПОУ 14316899) оформити у відповідності до п. 27, 60 Порядку забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №578 від 14.08.2013, довідку про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна та виплати грошової компенсації за речове майно згідно розрахунку вищевказаної довідки.

Щодо вимог в частині стягнення з Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» (50066, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Світла, будинок 2, код ЄДРПОУ 14316899) середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільнені за період з 11.10.2022 по день фактичного розрахунку, суд зазначає наступне.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Відповідно до ст. 9-1 Закону №2011-XII, речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Так, компенсація вартості за неотримане речове майно не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця, а є самостійним видом компенсації, яка виплачується за умови добровільної відмови позивача від отримання належного йому речового майна, яке він міг отримати, перебуваючи на військовій службі.

Оскільки компенсація вартості за неотримане речове майно не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця, тому не є оплатою праці, таким чином вимоги статей 116, 117 КЗпП України не можуть бути застосовані у даних правовідносинах.

Крім того, відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

В даному випадку компенсація вартості за не отримане речове майно носить разовий, компенсаційний характер, тому вимоги вказаного Закону не поширюють свою дію на такі виплати.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Вирішуючи питання про сплату судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 242-244, 246, 250, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної установи ,,Криворізька установа виконання покарань - 3" (вул. Світла, 2, м. Кривий Ріг, 50066) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.О. Жукова