Рішення

від 20.03.2023 по справі 320/10485/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2023 року м. Київ№ 320/10485/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вишгородської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Вишгородської міської ради. Зміст позову складають вимоги позивача визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №18/75 від 30.06.2022 року та зобов`язати Вишгородську міську раду надати дозвіл на розробку проекту землеустрою.

В судове засідання сторони не з`явились. На підставі ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 КАС України подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження. В обґрунтуванні позовних вимог позивач посилається на те, що рішення Вишгородської міської ради є необґрунтованим, позивачем виконано вимоги ч. 6 ст. 118.

Від відповідача 22.12.2022 року надійшов відзив у якому він посилається на відповідь КП "Координаційний центр з будівництва та земельних питань Вишгородської міської ради" , в якій зазначається, що ділянка вказана у клопотанні ОСОБА_1 перебуває за межами міста Вишгорода.

У відповіді на відзив від 16.02.2023 року позивач зазначив, що такий висновок КП "Координаційного центру з будівництва та земельних питань Вишгородської міської ради" є необґрунтованим, адже відповідачем не надано достатню кількість документів для надання обґрутованого висновку.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Предметом даного позову є законність рішення відповідача № 18/75 від 30.06.2022 року. Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Земельний кодекс України.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

З матеріалів позовної заяви вбачається, що про зверненні до відповідача позивачем дотримано всіх умов ч. 6 ст. 118 ЗК України

Суб`єкт владних повноважень має право відмовити у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою лише у випдках передбачених ч. 7 ст. 118 ЗК України. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Суд погоджується з твердженнями позивача, що відмова була не обґрунтованою, оскільки вона не була достатньо вмотивована. У свої відмові відповідач посилається на те, що бажана земельня ділянка розташована частково в межах міста Києва, проте не надав цьому твердженню будь-яких доказів, не дослідив місцерозташування такої ділянки та її відповідність графічним матеріалам, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, не запропонував позивачу надати уточнюючі пояснення, які сприяли б прийняттю рішення на його користь. Таким чином, відповідач при прийнятті рішення діяв не добросовісно, без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, як це передбачено п. п. 5, 9 ч. 2 ст. 2 КАС України.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

В свою чергу відповідач не пояснює, яким чином надання такого дозволу невідповідає вимогам нормативно-правових актів або генеральним планам населених пунктів, не вказано в чому полягає буде полягати (у разі наданні дозволу на розробку проекту землеустрою) невідповідність схемам землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.

Зазначені відповідачем у відзиві докази у вигляді зображень з "Гугл мапс" суд вважає такими, що не відповідають критеріям достовірності та достатності.

Відповідно до ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладене, оскаржуване рішення відповідача прийнято не обґрутовано, не добросовісно та без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення та підлягає скасуванню.

Вимога позивача зобов`язати Вишгородську міську раду надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою є такою, що не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Застосувати вказаний спосіб захисту неможливо, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом ж в інший спосіб, який не суперечить закону.

Відповідно до підпункту 5 пункту 27 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

При цьому інститут розстрочення/відстрочення виконання судового рішення може бути застосований судом виключно щодо законного способу захисту порушеного права. Окрім того, суд враховує, що дія воєнного стану в Україні неодноразово подовжувалась, а відповідно до ч. 5 ст. 378 КАС України, - відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення.

Враховуючи зазначене вище, позовна вимога щодо зобов`язання відповідача до надання дозволу як спосіб захисту на час винесення рішення у цій справі, - суперечить нормам Земельного кодексу України, і щодо нього судом не може бути застосовано розстрочення/відстрочення виконання судового рішення. Позовна вимога в цій частині, відповідно, - не може бути задоволена.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 статті 134 КАС України встановлено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

18.05.2021 між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір про надання правової допомоги № 17.

Відповідно до умов договору вартість послуг адвоката складає 3000 грн. Сплата зазначеної суми підтверджується актом виконаних робіт.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, то компенсації підлягає половина від зазначеної суми, - 1500 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Вишгородської міської ради від 30.06.2022 року № 18/75 про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1 га, яка межує з ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:123:0206, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у відповідності до викопіювання з кадастрової карти, в порядку і спосіб, передбачені статтею 118 Зкемельного кодексу України.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з Вишгородської міської ради судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн (одна тисяча п`ятсот гривень).

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Терлецька О.О.

Повний текст рішення складено і підписано 27.03.2023