Ухвала

від 27.03.2023 по справі 320/7676/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про забезпечення позову

27 березня 2023 року № 320/7676/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Василенко Г.Ю., розглянувши в місті Києві заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВАНКІВ-ДРУЖБА" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування розпорядження,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ІВАНКІВ-ДРУЖБА" з позовом до Головного управління ДПС у Київській області в якому просить визнати протиправним та скасувати розпорядження № 173-р в частині анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за реєстраційним номером 10110314201900443. Зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області видалити з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального інформацію про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за реєстраційним номером 10110314201900443.

Одночасно із позовною заявою, позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій він просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження № 173-р в частині анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за реєстраційним номером 10110314201900443.

В обґрунтування заяви зазначено, що ГУ ДПС у Київській області прийнято розпорядження № 173-Р про анулювання Товариству з обмеженою відповідальністю "ІВАНКІВ-ДРУЖБА" ліцензії на роздрібну торгівлю пальним. Пояснює, що здійснення господарської діяльності залежить від наявності відповідної ліцензії, а її анулювання призводить до зупинення такої діяльності, що тягне за собою такі наслідки як втрата прибутку від здійснення господарської діяльності, неможливість виплати заробітної плати персоналу, простій обладнання, яке потребує постійного обслуговування, та введення простою у товаристві, а також неможливості виконання зобов`язань щодо реалізації пального за укладеними правочинами в складний для країни час.

Враховуючи, що оскаржуваним розпорядженням вже анульовано ліцензію товариства, очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам підприємства до ухвалення рішення в адміністративній справі не просто існує, а такі права вже порушуються, тому забезпечення позову у даній справі є необхідною умовою для уникнення погіршення впливу оскаржуваного розпорядження на діяльність заявника до вирішення справи по суті.

Згідно з частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВАНКІВ-ДРУЖБА" про вжиття заходів забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини другої цієї статті, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, процесуальним законом визначено дві самостійні підстави для вжиття судом заходів забезпечення позову.

Згідно з частиною четвертою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Тобто, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 26.04.2019 у справі №826/16334/18.

Так, позивач просить суд зупинити дію розпорядження № 173-Р, яким товариству анульовано ліцензію № 10110314201900443 на право роздрібної торгівлі пальним.

Згідно із статтею 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі Закон № 481/95-ВР) роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Отже, роздрібна торгівля пальним здійснюються суб`єктами господарювання виключно за наявності ліцензії.

Відповідно до статті 3 Закону № 481/95-ВР ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного рішення про анулювання у формі розпорядження про таке анулювання. Ліцензія анулюється та вважається недійсною з дня оприлюднення розпорядження про анулювання ліцензії на офіційному веб-сайті органу ліцензування.

Анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії (стаття 1 Закону № 481/95-ВР).

Як вбачається з матеріалів справи ГУ ДПС у Київській області видано Товариству з обмеженою відповідальністю "ІВАНКІВ-ДРУЖБА" ліцензію № 10110314201900443 на право роздрібної торгівлі пальним за адресою Київська область, Іванківський район, с. Шпилі, Київське шосе, 1А. 1Б, АЗС, з терміном дії з 17.07.2019 до 17.07.2024.

Розпорядженням ГУ ДПС у Київській області № 173-Р Товариству з обмеженою відповідальністю "ІВАНКІВ-ДРУЖБА" анульовано вищевказану ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним, у зв`язку з отриманням від уповноважених органів інформації, що документи, копії яких подані разом із заявою на отримання ліцензії, не видавалися/не погоджувалися такими органами.

В межах даної справи позивач просить суд визнати протиправним та скасувати розпорядження № 173-Р про анулювання вищевказаної ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним.

Отже, анулювання зазначеної ліцензії призводить до припинення відповідної ліцензованої діяльності позивача.

Враховуючи зміст заяви про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що викладені позивачем обставини та надані докази вказують на небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, для відновлення яких буде необхідно докласти значних зусиль і витрат, оскільки заборона здійснення торгівлі пальним може призвести до повного зупинення господарської діяльності товариства.

У свою чергу, вжиття судом заходів забезпечення позову не порушить прав та законних інтересів відповідача чи інших осіб.

При цьому, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

Висновки щодо аналогічних правовідносин зроблено Верховним Судом у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 240/16920/21, постанові від 15 квітня 2022 року у справі № 440/6755/21, постанові № 240/27616/21 від 12 вересня 2022 року та постанові від 11 січня 2023 року у справі № 640/10679/22.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 13 липня 2022 року у справі №240/26736/21 сформував правовий висновок, відповідно до якого анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним з моменту її отримання суб`єктом господарювання позбавляє його права на подальше здійснення такої діяльності, та може призвести до ухвалення судом рішення по суті спору до розриву відповідних господарських зв`язків, вивільнення працівників, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності взагалі у випадку ухвалення позитивного рішення суду.

Таким чином, наведені обставини дійсно впливають на здійснення ефективного способу захисту порушеного права, який, насамперед, спрямований на поновлення такого права, і лише у разі неможливості такого поновлення - гарантування особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Суд вважає, що застосування заходів забезпечення позову у світлі конкретних обставин даної справи та особливостей правового регулювання спірних відносин відповідає і принципу процесуальної економії, який забезпечує відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Крім того, суд враховує принципи, викладені у Рекомендаціях NR (89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, де вказано, що рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

У всіх державах діяльність органів державної влади постійно включає заходи, які, хоча і здійснюються з постанням на суспільні інтереси, часто негативно впливають на діяльність, права та інтереси тих чи інших осіб. При цьому органи державної влади зобов`язані діяти відповідно до закону і, якщо їхні рішення оскаржуються, довести в правомочному суді, що вони дотримувались відповідних норм. Отже, негайне виконання актів, що оскаржуються, може за деяких обставин суперечити вимогам справедливості, яка має бути основною рисою взаємин громадян з органами державної влади. Це свідчить про необхідність надання тимчасового захисту стосовно актів адміністративних органів влади.

З огляду на зазначене суд вважає, що зупинення дії розпорядження ГУ ДПС у Київській області № 173-р про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним не є вирішенням справи по-суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища позивача до розгляду такої справи по суті. Запобіганням можливого ускладнення для позивача відновити існуюче становище у разі задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене та встановлені обставини, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача шляхом зупинення дії розпорядження про анулювання ліцензії.

Керуючись статтями 150-157, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВАНКІВ-ДРУЖБА" про вжиття заходів забезпечення позову - задовольнити.

Зупинити дію розпорядження ГУ ДПС у Київській області № 173-Р про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за реєстраційним номером 10110314201900443, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 320/7676/23.

Копію ухвали надіслати (надати) учасникам справи (їх представникам).

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Василенко Г.Ю.