Рішення

від 27.03.2023 по справі 320/12237/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2023 року м.Київ№ 320/12237/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Валоїс" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне Підприємство "Валоїс" з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.06.2021 № 12025/0902.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.10.2021 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а саме в порядку письмового провадження.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що має у власності цистерну для зберігання рідини, лічильну колонку, побутовий вагончик та електричний пульт управління, які були передані в оренду ОСОБА_1 відповідно до договору оренди від 28.12.2020, однак контролюючий орган дійшов помисливого висновку щодо використання позивачем вказаних засобів для зберігання дизельного пального за відсутності діючої ліцензії, у зв`язку з чим до позивача було застосовано штрафні санкції у вигляді спірного податкового повідомлення рішення на загальну суму 500 000,00 грн.

Вважає дії контролюючого органу протиправними та такими, що порушують його права та обов`язки.

Від представника відповідача направлено відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказує, що у задоволенні позову слід відмовити, оскільки позивачем зберігалось дизельне пальне без наявності ліцензії на право зберігання пального на місці зберігання за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Київська, 33, чим порушило ст. 15 та абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв тютюнових виробів та пального» (далі Закон № 481).

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані сторонами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Валоїс» (код ЄДРПОУ 33679102), відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань позивач має статус юридичної особи та являється платником єдиного внеску.

На підставі п.п.80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України (далі ПК України),згідно наказу Головного управління ДПС у Київській області від 30.04.2021 № 716-П та направлення на проведення фактичної перевірки від 14.05.2021 № 3008/10-36-09-00-10, № 3009/10-36-09-00-10 посадовими особами контролюючого органу 14.05.2021 було фактичну перевірку ПП «Валоїс» за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Київська, 33, предметом якої було дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального, контроль за виконанням якого покладений на органи ДПС.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт від 17.05.2021 № 7070/10-86-09-00-10/33679102 про результати фактичної перевірки.

Як вбачається з даного акту перевірки, Головним управління ДПС у Київській області було встановлено порушення ст. 15 Закону № 481, а саме зберігання дизельного пального в ємності 20 000 літрів за відсутності діючої ліцензії на право зберігання пального.

На підставі акту перевірки та встановленого, податковим органом прийнято спірне податкове повідомлення рішення від 14.06.2021 № 12025/0902 щодо застосування штрафних санкцій у розмірі 500 000,00 грн.

Не погоджуючись за вказаним податковим повідомленням рішенням та вимогою позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між учасниками справи, суд виходив з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регламентовано ПК України, яким визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 80.1 ст. 80 ПК України визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування;

неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, і пального та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального;

у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

З наданого акту перевірки вбачається, що перевірка проводилась у присутності працівника ПП «Валоїс» ОСОБА_2 , однак позивач вказує, що зазначена особа не перебуває у трудових відносинах з позивачем.

Крім того позивач зазначив, що у вказаний в акті час перевірки особисто був присутній за адресою: АДРЕСА_1 , однак працівниками Головного управління ДПС у Київській області вказаної перевірки не проводилось.

Водночас вказує, що близь 16 год. 00 хв. на територію ПП «Валоїс» приїхали оперативні працівники податкової міліції, які склали адміністративні матеріали стосовно громадянина Джалалова ОСОБА_3 , за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Також зазначає, що у ході складання адміністративних матеріалів, ПП «Валоїс» було пред`явлено копію договору оренди майна від 28.12.2020 № ОМ/2021 та акт приймання передачі майна в оренду, а саме цистерну для зберігання рідини, лічильну колонку, побутовий вагончик та електричний пульт управління.

На думку позивача посадовими особами Головного управління ДПС у Київській області Івановим Д.О. та ОСОБА_4 складено завідомо недостовірний акт від 17.05.2021 № 7070/10-86-09-00-10/33679102, до якого внесено завідома неправдиві відомості, що слугували підставою для прийняття спірного податкового повідомлення рішення від 14.06.2021 № 12025/0902.

Однак на думку суду факт пред`явлення директором ПП «Валоїс» договору оренди від 28.12.2020 перевіряючим та складання акту перевірки за результатами проведення перевірки, вказує на те, що допуск до перевірки відбувся.

Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Аналогічної позиції міститься у постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 820/9191/13-а, від 24.01.2019 у справі № 826/13963/16, від 30.11.2018 у справі №808/1641/15, в яких зазначено, що платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки.

Тому, суд вважає безпідставними посилання позивача про порушення контролюючим органом процедури проведення перевірки, оскільки до цієї перевірки було допущено перевіряючих.

По суті спірного податкового повідомлення рішення та щодо встановленого порушення, суд зазначає наступне.

За визначенням, наведеним у п.п. 14.1.141-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу.

Закон № 481 визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України.

Тобто даний Закон стосується господарської діяльності тих суб`єктів господарювання, які займаються виробництвом, експортом, імпортом, оптовою і роздрібною торгівлею спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним.

Статтею 1 Закону № 481 визначено одні з основних понять і термінів, а саме:

ліцензія (спеціальний дозвіл) - це документ, що засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

місце зберігання пального це місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування;

зберігання пального це діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Статтею 15 Закону № 481 визначено, що імпорт, експорт алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності без наявності ліцензії. Оптова торгівля на території України алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється за наявності у суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах. Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Ліцензії на всі види діяльності, передбачені цією статтею, видаються за умови обов`язкової реєстрації об`єкта оподаткування відповідно до вимог п. 63.3 ст. 63 ПК України.

Встановлено річну плату за ліцензії на право оптової торгівлі у розмірі:

пальним, за наявності у ліцензіата місць оптової торгівлі пальним, - 5000 гривень за кожне таке місце;

пальним, за відсутності у ліцензіата місць оптової торгівлі пальним, - 10000 гривень.

Встановити річну плату за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право оптової торгівлі пальним видаються терміном на п`ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Ліцензії на право оптової торгівлі видаються терміном на п`ять років уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади оптової торгівлі, а за відсутності місць оптової торгівлі - за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Плата за ліцензії справляється органом, що видає ліцензії, у розмірах, встановлених цим Законом, і зараховується до місцевих бюджетів.

Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто - та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.

Плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним справляється щорічно і зараховується до місцевих бюджетів згідно із законодавством.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п`ять років.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Як встановлено судом, у позивача ПП «Валоїс» відсутня відповідна ліцензія для зберігання або право оптової або роздрібної торгівлі пальним.

Абзацом 9 ч. 2 ст. 17 Закону № 481 визначено, що до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом було встановлено зберігання та продаж позивачем пального без отримання ліцензії за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Київська, 33 в ємності 20 000 літрів.

Однак, матеріали справи містять також докази, що між ПП «Валоїс» та ОСОБА_5 було укладено договір оренди майна від 28.12.2020 № ОМ/2021, а саме цистерна для зберігання рідини, побутовий вагончик, лічильна колонка, електричний пульт управління.

За обставинами викладеними у акті перевірки від 14.05.2021 № 7070/10-86-09-00-10/ НОМЕР_1 можливе встановити, що саме в ємкостях, які передані позивачем в оренду і зберігалось паливо, а також з паливно роздавальних колонок (лічильної колонки) реалізовувалось зазначене пальне.

Частиною 4 ст. 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, 07.04.2022 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області було розглянуто справу № 357/14370/21 за позовом ПП «Валоїс» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором оренди від 28.12.2020 № ОМ/2021.

Вказаним рішення суду було встановлено факт укладення між ПП «Валоїс» та ОСОБА_5 договору оренди майна від 28.12.2020 № ОМ/2021 для використання його фізичною особою у власних потребах та яке належить орендодавцеві на підставі права власності, а саме цистерна для зберігання рідини, побутовий вагончик, лічильна колонка, електричний пульт управління.

Враховуючи викладене, можно дійти до висновку, що позивач не здійснює будь якої діяльності, пов`язаної з зберіганням, оптовою і роздрібною торгівлею пального, а пальне, що було виявлено перевіряючими йому не належнить.

Щодо посилань контролюючого органу на п. 8,5 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (далі Порядок № 1588) та наявність поданої позивачем звітності форми 20-ОПП від 14.06.2021 про наявність у позивача газової АЗС, суд зазначає наступне.

Пунктом 8.5 Порядку № 1588 визначено, що у разі зміни відомостей про об`єкт оподаткування, а саме: зміна типу, найменування, місцезнаходження, виду права або стану об`єкта оподаткування, платник податків надає до контролюючого органу за основним місцем обліку повідомлення за формою № 20-ОПП з оновленою інформацією про об`єкт оподаткування, щодо якого відбулися зміни, в такому самому порядку та строки, як і при реєстрації, створенні чи відкритті об`єкта оподаткування.

Суд зауважує, що неподання платником податків форми 20-ОПП щодо зміни відомостей про об`єкти оподаткування не може бути доказом на підтвердження факту зберігання або реалізацію позивачем пального без ліцензії та є лише порушенням обов`язку платника податків щодо подання таки заяв або документів для взяття на облік у відповідному органі ДПС, подання інформації про реєстрацію змін місцезнаходження, внесення змін до облікових даних, відповідальність за яке передбачена ПК України.

Цією нормою визначено, що неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.

Отже, у разі виявлення контролюючим органом факту неподання платником податків повідомлення за формою №20-ОПП він не позбавлений можливості притягнути такого платника до відповідальності за нормами ПК України, однак виявлення цього факту не може свідчити про зберігання або реалізацію платником податків пального, оскільки є недопустимим доказом.

Також суд не приймає твердження контролюючого органу про відсутності ОСОБА_1 , який перебуває у договірних відносинах з ПП «Валоїс» на податковому обліку в органах ДПС, оскільки позивач не має нести відповідальність за дії або бездіяльність будь якої іншої фізичної або юридичної особи.

Таким чином, при прийнятті оскарженого податкового повідомлення-рішення податковий орган безпідставно застосував до позивача штрафні санкції у розмірі 500 000,00 грн щодо зберігання та продаж пальньного у відсутності ліцензії, оскільки наявне за адресою: АДРЕСА_1 в ємності 20 000 літрів оскільки пальне ПП «Валоїс» не належить.

Суд враховує роз`яснення, що викладені у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Цей же принцип знайшов свій вираз у низці рішень Європейського суду з прав людини, у яких ЄСПЛ неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain); рішення у справі "Серявін та інші проти України").

Крім того, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах Беєлер проти Італії, Онер`їлдіз проти Туреччини, Megadat.com S.r.l. проти Молдови, Москаль проти Польщі).

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах Лелас проти Хорватії, Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини, Беєлер проти Італії).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при подані даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 7 500,00 грн (платіжне доручення від 19.10.2021 № 180), суд вважає за необхідне стягнути їх за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 14.06.2021 № 12025/0902.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Валоїс" (код ЄДРПОУ 33679102) судові витрати у сумі 7 500 (сім тисяч п`ятсот) грн. 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.