Постанова

від 24.03.2023 по справі 240/41900/21

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/41900/21

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Окис Тетяна Олександрівна

Суддя-доповідач - Залімський І. Г.

24 березня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області в особі Бердичівського відділення управління виконавчої дирекції ФСС України у Житомирській області до ОСОБА_1 про стягнення капіталізованих платежів,

В С Т А Н О В И В :

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області в особі Бердичівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 капіталізованих платежів у сумі 27323,01 грн.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27.10.2022 позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.10.2022 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що згідно Акту №1 форми Н-1 від 15.02.2012 ОСОБА_2 , який був найманим працівником у ФОП ОСОБА_1 , отримав під час виконання трудових обов`язків травму внаслідок порушення інструкції з охорони праці та Закону України "Про охорону праці". Про встановлення ОСОБА_2 втрати працездатності 20% згідно Акту огляду МСЕК від 11.05.2021 відповідачу не відомо. Також відповідач зауважив, що відбулось припинення діяльності ФОП ОСОБА_1 у зв`язку із чим відсутня можливість застосування Порядку капіталізації платежів.

Позивач не подав відзиву або письмових пояснень на апеляційну скаргу відповідача.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2023, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, 03 січня 2006 року ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа підприємець та перебував, зокрема, на обліку в Бердичівському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області як платник страхових внесків на соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

ОСОБА_2 був найманим працівником у ФОП ОСОБА_1 .

Відповідно до Акту №1 форми Н-1 від 15 лютого 2012 року про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, з ОСОБА_2 під час виконання своїх трудових обов`язків стався нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, в результаті якого він отримав тілесні ушкодження травму правої руки.

Згідно із випискою з Акту огляду МСЕК від 11 травня 2021 року про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги ОСОБА_2 у зв`язку з нещасним випадком на виробництві визначено ступінь втрати працездатності 20% з 11 травня 2021 року по 01 червня 2024 року.

Постановою Бердичівського відділення управління виконавчої дирекції ФСС України у Житомирській області від 11 травня 2021 року №527/21 «Про продовження раніше призначеної страхової виплати», постановлено продовжити потерпілому ОСОБА_2 раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в сумі 827,97 грн, у зв`язку з повторним встановленням стійкої втрати професійної працездатності 20%.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 28 серпня 2021 державним реєстратором була проведена реєстраційна дія щодо припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 на підставі власного рішення.

15 вересня 2021 року управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України к Житомирській області на ім`я ФОП ОСОБА_1 було направлено претензію №10-2042 про сплату капіталізованих коштів у сумі 27323,01 грн, що підтверджується копією квитанції та описом вкладення у цінний лист.

Оскільки зазначена сума капіталізованих платежів відповідачем сплачена не була, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що припинення підприємницької діяльності позбавляє права відповідача на заняття господарською діяльністю та статусу підприємця, однак не звільняє таку фізичну особу виконувати обов`язки та нести відповідальність за своїми зобов`язаннями перед Фондом соціального страхування, що виникли під час здійснення нею підприємницької діяльності, тому капіталізовані кошти у сумі 27323,01 грн підлягають стягненню з відповідача.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року №1105-XIV (далі Закон України №1105-XIV) Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 11 Закону України №1105-XIV джерелами формування коштів Фонду, серед іншого, є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів.

Згідно ч.2 ст.15 Закону №1105-XIV роботодавець зобов`язаний, зокрема: надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом; повернути Фонду суму виплаченого матеріального забезпечення та вартість наданих соціальних послуг потерпілому на виробництві у разі невиконання своїх зобов`язань щодо сплати страхових внесків.

Частиною 1 статті 35 Закону №1105-XIV визначено коло осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку, з-поміж яких, зокрема: особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку на інших підставах.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.35 Закону №1105-XIV усі особи, перелічені у частині 1 цієї статті, вважаються застрахованими з моменту набрання чинності цим Законом незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх зобов`язань щодо сплати страхових внесків.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 112 Цивільного кодексу України, у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

Припинення підприємницької діяльності фізичної особи також має наслідком втрату такою особою статусу учасника правовідносин, пов`язаних з підприємницькою діяльністю, зокрема обов`язків страхувальника.

Відповідно до частини 3 статті 110 Цивільного кодексу України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Згідно із ст.1205 Цивільного кодексу України у разі припинення юридичної особи, зобов`язаної відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, і встановлення її правонаступників виплата щомісячних платежів покладається на її правонаступників. У разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до статті 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Згідно зі статтею 53 Цивільного кодексу України, фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов`язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

Відповідно до пункту 3 Порядку капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 04 грудня 2019 року №986 (Порядок №986), капіталізація платежів проводиться щодо кожної застрахованої особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідних подальших платежів для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Під час капіталізації платежів враховуються заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати на догляд за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів, види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого, а також інші виплати, передбачені законодавством.

Згідно пункту 4 Порядку №986 капіталізація платежів перед застрахованими особами або перед особами, визначеними у статті 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», розраховується на період, що визначається як різниця між середньою очікуваною тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та віком особи на момент її проведення.

Аналіз наведених норм свідчить, що законодавець зобов`язав страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації (не лише у випадку ліквідації підприємства банкрута, але й за інших підстав, передбачених законодавством), із застосуванням Порядку №986. Отже, до спірних правовідносин слід застосовувати нормативно-правові акти, що регулюють порядок капіталізації платежів юридичної особи, оскільки інше не встановлено законом та не випливає із суті відносин.

Відповідно до статті 609 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Стаття 51 Цивільного кодексу України передбачає, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Фізична особа підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Відповідно до частини 1 статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Разом з цим, відповідальною особою стосовно фізичної особи підприємця є така фізична особа, припинення фізичною особою підприємцем підприємницької діяльності не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької діяльності та не змінює порядків виконання відповідних зобов`язань, а відтак суми капіталізованих платежів, що виникли із зобов`язань суб`єкта підприємницької діяльності, що припинив свою діяльність, підлягають стягненню з фізичної особи.

Отже, припинення підприємницької діяльності позбавляє права відповідача на заняття господарською діяльністю та статусу підприємця, однак не звільняє таку фізичну особу виконувати обов`язки та нести відповідальність за своїми зобов`язаннями перед Фондом соціального страхування, що виникли під час здійснення нею підприємницької діяльності.

Встановлено, що відповідач припинив підприємницьку діяльність через державну реєстрацію її припинення. До цієї реєстрації у позивача не було підстав провадити капіталізацію страхових платежів, оскільки ФОП ОСОБА_1 до дати реєстрації припинення підприємницької діяльності здійснював таку і зобов`язаний був сплачувати страхові внески до Фонду в порядку, встановленому законом. Підстава провести капіталізацію платежів і вимагати їх сплати виникла тоді, коли відповідач позбувся статусу суб`єкта підприємницької діяльності поза процедурою банкрутства. При цьому, звернення із позовом до суду обумовлене тим, що відповідачем не виплачено суму капіталізованих страхових платежів в добровільному порядку.

Аналогічна позиція висловлена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 травня 2020 року №809/1738/17.

Згідно із наявним у матеріалах справи розрахунком потреби в капіталізації коштів для розрахунку з потерпілим ОСОБА_2 , при вирахуванні розміру щомісячної виплати (827,97 грн) враховувалась ступінь втрати працездатності 20%, тобто за травму отриману 15 лютого 2013 року в наслідок нещасного випадку, що стався на виробництві у ФОП ОСОБА_1 .

При цьому, припинення підприємницької діяльності не звільняє відповідача як фізичну особу виконувати обов`язки та нести відповідальність за своїми зобов`язаннями перед Фондом соціального страхування, що виникли під час здійснення ним підприємницької діяльності, тому капіталізовані кошти у сумі 27323,01 грн підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.