Рішення

від 27.03.2023 по справі 356/155/23

БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

07541, вул. Шевченків шлях, 30-А, м. Березань, Київська обл.

Справа № 356/155/23

№ провадження 2-о/356/43/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2023 Березанський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Дудар Т.В.

за участю секретаря Харченко Ж.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Березанського міського суду Київської області в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: Березанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України,

ВСТАНОВИВ:

Представник заявників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвокат Гуртова Т.І. звернулася до Березанського міського суду Київської області із заявою про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, заінтересована особа: Березанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у фактичних шлюбних стосунках. Шлюб повноважними органами РАЦС України між ними не зареєстрований, але 17.01.2015 між ними зареєстровано шлюб у м. Сімферополь АР Крим, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 17.01.2015.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у заявників народилася дитина жіночої статі ОСОБА_3 в м. Сімферополь АР Крим, що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_2 , виданого в м. Сімферополь АР Крим, копією виписного епікризу від 20.01.2022 та копією історії розвитку дитини № 01-22. Відповідно до вищевказаного свідоцтва про народження ОСОБА_2 записаний батьком. Дитині присвоєно прізвище батька ОСОБА_4 , по батькові ОСОБА_5 . Таким чином встановлено батьківство заявника.

Як вказують заявники, вони позбавлені можливості зареєструвати народження дитини в органах РАЦС, оскільки на підтвердження народження дитини їм було видано медичне свідоцтво, форма якого не затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024, та є недійсним на території України, та свідоцтво про народження, видане на тимчасово окупованій території, яке також не є підставою для здійснення реєстрації народження в органах РАЦС.

Також заявники зазначили, що згідно з ч. 6 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства російської федерації не визнається Україною та не є підставою для втрати громадянства України.

Згідно з розпорядженням КМУ № 1085-р від 07 листопада 2014 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», м. Сімферополь АР Крим відноситься до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Як стверджують заявники, встановлення факту народження необхідне їм для отримання свідоцтва про народження дитини встановленого законодавством України зразка, підтвердження громадянства України дитини та реалізації в подальшому дитиною всіх належних їй прав та свобод громадянина України.

Оригінал медичного свідоцтва про народження був поданий до відділу ДРАЦС м. Сімферополь АР Крим, та на підставі нього було видане свідоцтво про народження, тому відсутні підстави для державної реєстрації народження у відділі ДРАЦС.

Відтак, заявники просять суд встановити факт народження дитини жіночої статі ОСОБА_3 , яка народилася в м. Сімферополь АР Крим, Україна, ІНФОРМАЦІЯ_2 , у матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянки України. Вказати в актовому записі про народження, що батьком дитини є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України.

Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 08.03.2023 прийнято вказану заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку окремого провадження, призначено підготовче судове засідання.

13.03.2023 на адресу електронної пошти суду надійшов відзив за підписом начальника Березанського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у якому вона просила у задоволенні заяви відмовити, посилаючись на те, що до заяви додане свідоцтво про шлюб НОМЕР_1 , виданого 17 січня 2015 року відділом реєстрації шлюбів міста Сімферополя Департаменту запису актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим, де зазначено прізвище нареченої після державної реєстрації шлюбу « ОСОБА_4 » та вказано громадянство РФ, що суперечить відомостям зазначеним у заяві та поданих ксерокопіях паспортів заявників. Також у нареченого зазначено громадянство РФ. У поданій ксерокопії свідоцтва про народження дитини прізвище матері зазначено « ОСОБА_4 » та громадянство обох батьків РФ (а.с. 28-29).

З метою усунення порушень пункту 1 частини 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, задля надання можливості заявникам та їх представнику ознайомитися із заявою, поданою заінтересованою особою, надання часу для того, щоб прокоментувати заяву, задля забезпечення дотримання принципу рівності сторін, зазначена вище заява, іменована заінтересованою особою як «відзив», була надіслана представнику заявників.

20.03.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено вказану вище цивільну справу до судового розгляду по суті, про що винесено відповідну ухвалу.

Заявники, їх представник, у судове засідання не з`явилися.

Представник заявників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвокат Гуртова Т.І. подала до суду заяву про розгляд справи без участі заявників та їх представника (а.с. 4).

Заінтересована особа Березанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, до суду не направив свого представника.

22.03.2023 до суду надійшло клопотання за підписом начальника Березанського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у якому вона просить провести розгляд справи без участі представника заінтересованої особи, у задоволенні заяви відмовити (а.с. 44).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст.5ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 1 ст.12ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

В силу приписів ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказами згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В силу приписів ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII від 15.04.2014 (далі - Закон № 1207- VII) тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права. Тимчасова окупація Російською Федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав.

Згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 1 Закону № 1207- VII Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року.

Як визначено ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 1207- VII державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

В силу приписів ч. 3 ст. 9 Закону № 1207- VII будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст.293ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України визначені ст. 317 ЦПК України.

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана батьками або одним з них, їхніми представниками, членами сім`ї, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, або іншими законними представниками дитини до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника. Заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.

Частинами 1, 3, 4 ст. 144 СК України передбачено, що батьки зобов`язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану. Реєстрація народження дитини провадиться органом державної реєстрації актів цивільного стану з одночасним визначенням її походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові. Реєстрація народження дитини засвідчується Свідоцтвом про народження, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

Згідно з ч. 1-4 ст.13Закону України«Про державнуреєстрацію актівцивільного стану» державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України. Державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків або за заявою, поданою в електронній формі. Якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження або місце проживання батьків чи одного з них. У разі смерті батьків або в разі якщо вони з інших причин не можуть зареєструвати народження дитини, державна реєстрація проводиться за заявою родичів, інших осіб, уповноваженого представника закладу охорони здоров`я, в якому народилася дитина чи в якому вона перебуває. Державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження, а у разі народження дитини мертвою - не пізніше трьох днів. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров`я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров`я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров`я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Порядок утворення медичної консультаційної комісії та положення про неї затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров`я. Медична консультаційна комісія видає документ про народження у разі встановлення факту народження жінкою дитини. За відсутності документа закладу охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

Судом встановлено, що відповідно до копії паспорта громадянина України ОСОБА_1 (як записано на аркуші 2 паспорта громадянина України російською мовою: « ОСОБА_6 »), ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянка України, народилася в м. Армянськ, Республіки Крим (а.с. 5-6).

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народився в с. Перевальне, Сімферопольського району, АР Крим, що вбачається з копії паспорта громадянина України (а.с. 8-9).

Як зазначеноу заяві, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у фактичних шлюбних стосунках, шлюб між ними повноважними органами РАЦС України не зареєстрований.

Проте, до заяви долучено копію свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 17.01.2015, що видане установою, розташованою на тимчасово окупованій території України, в м. Сімферополь, АРК, згідно з яким ОСОБА_2 та ОСОБА_6 17.01.2015 зареєстрували шлюб. Після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_4 (а.с. 11).

Як визначено ч. 1 ст. 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно з абз. 3-4 п.п. в п. 12 Глави 1 Розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000, у разівстановлення фактународження особина тимчасовоокупованій територіїУкраїни підставоюдля внесеннявідомостей пробатька дитиниє відповіднерішення суду,яким встановленітакі дані. У разі відсутності в рішенні суду про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України даних про підстави запису відомостей про батька або в такому рішенні суду зазначено, що шлюб зареєстровано на тимчасово окупованій території України, відповідна графа актового запису не заповнюється. У графі «Для відміток» зазначаються, що відомості про батька внесені згідно з рішенням суду, дата та номер рішення.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 25.01.2022, виданого установою, розташованою на тимчасово окупованій території України в м. Сімферополь, Автономної Республіки Крим, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Сімферополь, АР Крим, її матір`ю записана ОСОБА_7 , батьком: ОСОБА_2 (а.с. 12).

Факт народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 в м. Сімферополь дитини жіночої статі підтверджується копією виписного епікризу (з акушерського стаціонару) від 20.01.2022 (а.с. 13).

Копію сторінки з історії розвитку дитини, долучену до заяви, (а.с. 14) суд оцінює як таку, що додана на підтвердження факту, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами.

Місто Сімферополь Автономної Республіки Крим на час розгляду цієї справи знаходиться на тимчасово окупованій території України та відповідно до Закону України«Про забезпеченняправ ісвобод громадянта правовийрежим натимчасово окупованійтериторії України» є містом Автономної Республіки Крим, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Зазначена вище обставина позбавляє заявників можливості зареєструвати факт народження дитини у встановленому законом порядку за місцем її народження.

Щодо посилання заінтересованої особи на обставини, які є підставою для відмови у задоволенні заяви, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 6 ст. 5 Закону № 1207- VII примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства Російської Федерації не визнається Україною та не є підставою для втрати громадянства України.

Інших письмових доказів того, що заявники втратили громадянство України суду не надано.

Враховуючи положення вищевказаних правових норм, суд дійшов висновку, що заявники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території. Дані, які містяться у копіях свідоцтва про укладення шлюбу та свідоцтва про народження, де вказано,що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є громадянами Російської Федерації, не можуть бути

прийняті до уваги судом, враховуючи, що вказані свідоцтва видані органом, що створений не у відповідності з Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 7 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов`язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.

Слід зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Так, Європейський суд з прав людини розвинув цей принцип у своїй практиці. Зокрема, у справах «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й ЄСПЛ. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать. При цьому, у виняткових випадках визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Враховуючи викладене вище, суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, як доказів, оскільки неприйняття їх призведе до порушень та обмежень прав заявників та їх дитини, з огляду на те, що можливості збору доказів щодо факту народження особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 9 Закону № 1207- VII будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

З аналізу викладеного вище суд дійшов висновку, що документи, видані органами/установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, можуть братися до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами у сукупності під час розгляду категорії справ, визначеної ст. 317 ЦПК України.

Заявники не мають можливості отримати свідоцтво про народження дитини у відділі державної реєстрації актів цивільного стану українського зразка, оскільки факт народження відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, який відповідає визначеній українським законодавством формі та який може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації народження відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Як визначено у ч. 3 ст. 317 ЦПК України у рішенні про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків.

Згідно зч.4ст.319ЦПК Україниухвалене судомрішення усправах провстановлення фактународження абосмерті особина території,на якійвведено воєннийчи надзвичайнийстан,або натимчасово окупованійтериторії України,визначеній такоювідповідно дозаконодавства,підлягає негайномувиконанню. Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Копія судового рішення видається учасникам справи негайно після його ухвалення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження або смерті особи (ч. 5 ст. 319 ЦПК України).

З огляду на викладене вище, оцінивши всі досліджені судом докази в їх сукупності, зважаючи на неможливість заявниками у інший спосіб реалізувати свої права на реєстрацію факту народження дитини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: Березанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись ст. 126, 144 СК України, ст. 12, 13, 77-81, 89, 247, 258, 259, 263-265, 267-268, 293-294, 315-319, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: Березанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України задовольнити.

Встановити факт народження ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Сімферополь Автономної Республіки Крим, Україна, у матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянки України, дитини жіночої статі ОСОБА_3 .

Батьками дитини в актовому записі про народження зазначити: мати: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянка України. Відомості про батька вписати до актового запису про народження відповідно до ст. 126 СК України: батько: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України.

Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Заявники: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Заінтересована особа: Березанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), місцезнаходження: вул. Героїв Небесної Сотні, 1, м. Березань Броварського району Київської області.

Суддя Т. В. Дудар