Рішення

від 27.09.2022 по справі 758/985/19

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/985/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

27 вересня 2022 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Анохіна А.М.,

за участю секретаря судового засідання - Йогансен К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві за правилами спрощеного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оазіс Тревел Україна»</a>, третя особа: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 про відшкодування збитків та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оазіс Тревел Україна»</a>, третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 про відшкодування збитків та відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 28.01.2018 між ним та ТОВ «Оазіс Тревел Україна» в особі ФОП ОСОБА_2 був укладений договір про надання туристичних послуг № б/н.

Відповідно до умов договору, туроператор зобов`язується організувати тур на 3 осіб з м. Києва до м. Джерба (Туніс) у період з 10.07.2018 по 20.07.2018, який включав в себе бронювання авіаквитків на літак, розміщення в готелі, харчування, трансфер та медичне страхування.

На виконання умов договору ОСОБА_1 оплатив вартість туру у розмірі 45192,00 грн.

Зобов`язання за умовами цього договору з оплати туристичних послуг позивачем були виконані у повному обсязі та вчасно. Проте, в порушення умов договору, Туроператор (ТОВ «Оазіс Тревел Україна») у строк, встановлений в договорі, не організував наведений вище тур.

Зазначає, що діями відповідача позивачу була завдана моральна шкоду, яка полягає у суттєвих емоційних стражданнях, пов`язаних з невиконанням договору про надання туристичних послуг, поглиблених відсутністю будь-якої інформації щодо виконання або невиконання відповідачами своїх зобов`язань за договором, про що вони були зобов`язані завчасно повідомити. З огляду на вказане вище, позивач вважає достатнім стягнення моральної шкоди у розмірі 249066,00 грн.

Компенсацію шкоди, заподіяної невиконанням умов договору, відповідач не здійснив у зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути на його користь 249066,00 грн, з яких: 45192,00 грн - кошти сплачені за договором, 202008,24 грн - пеня за кожен день прострочення виконання зобов`язання, 553,00 грн - 3% річних, 1313,67 грн - інфляційне збільшення боргу.

З урахуванням наведеного, просить задовольнити позовні вимоги.

23 січня 2019 року згідно протоколу розподілу судової справи між суддями у неавтоматичному режимі, вищевказана справа передана на розгляд судді Войтенко Т.В.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 23.01.2019 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 23.04.2019 року було відкрито провадження по справі та справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного провадження з викликом сторін.

Відповідно до ч. 7 ст. 33 ЦПК України невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ.

03 жовтня 2019 року згідно розпорядження та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищевказана справа передана на розгляд судді Корніловій Ж.О.

01 грудня 2020 року згідно розпорядження та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищевказана справа передана на розгляд судді Гребенюк В.В.

27 січня 2021 року згідно розпорядження та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищевказана справа передана на розгляд судді Анохіну А.М.

Частиною 12 ст. 33 ЦПК України встановлено, що у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 28.01.2021 року справу прийнято в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, до провадження.

Позивач в судове засідання не з`явився, про місце день і час розгляду справи повідомлений належним чином, представник позивача подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позов підтримав, просив його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про день, час та місце розгляду справи судом повідомлений належним чином.

Згідно ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, враховуючи думку представника позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

За таких обставин суд визнав можливим провести розгляд справи за відсутності учасників процесу.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, про місце, день і час розгляду справи повідомлена належним чином.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Судом достовірно встановлено, що 28.01.2018 між ОСОБА_1 та ТОВ «Оазіс Тревел Україна» в особі ФОП ОСОБА_2 був укладений договір про надання туристичних послуг № б/н.

Відповідно до умов договору туроператор зобов`язується забезпечити надання туристу туристичного продукту (туру), на умовах, визначених договором, а турист зобов`язується прийняти і своєчасно, в повному обсязі оплатити вартість туру згідно цього договору.

Відповідно до умов договору, туроператор зобов`язується організувати тур на 3 осіб з м. Києва до м. Джерба (Туніс) у період з 10.07.2018 по 20.07.2018, який включав в себе бронювання авіаквитків на літак, розміщення в готелі, харчування, трансфер та медичне страхування.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 оплатив вартість туру у розмірі 45192,07 грн, що підтверджується копіями квитанцій.

Тур не відбувся, туроператор свої зобов`язання за договором не виконав. На дату ухвалення рішення суду, ТОВ «Оазіс Тревел Україна» не повернув позивачу кошти, сплачені за тур.

У зв`язку з порушенням договірних прав позивача, він просить суд стягнути на свою користь 249066,00 грн, з яких: 45192,00 грн - кошти сплачені за договором, 202008,24 грн - пеня за кожен день прострочення виконання зобов`язання, 553,00 грн - 3% річних, 1313,67 грн - інфляційне збільшення боргу, а також 249066,00 грн - відшкодування моральної шкоди.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про туризм».

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, вимог ЦК та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання.

Відповідно до ст. 611 ЦК, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про туризм», за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, турагент) за встановлену договором плату зобов`язується забезпечити надання за замовленням іншої сторони (туриста) комплексу туристичних послуг (туристичний продукт).

Згідно з ч. 2 ст. 20 Закону України «Про туризм» до договору на туристичне обслуговування застосовується загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом та не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ч. 15 ст. 20 Закону України «Про туризм» якість туристичних послуг має відповідати умовам договору на туристичне обслуговування, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Статтею 1 Закону України «Про туризм» визначено, що туристичний продукт - це попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов`язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об`єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо).

Відповідно до ч. 3 ст. 19-1 Закону України «Про туризм», туроператор (турагент) зобов`язаний додержуватися умов надання комплексу туристичних послуг, про які був поінформований споживач до укладення договору на туристичне обслуговування, крім випадків, коли про зміну таких умов повідомлено споживача до укладення договору або якщо зміни внесено на підставі угоди, укладеної між сторонами договору.

Згідно із ч. 7 ст. 20 Закону України «Про туризм» кожна із сторін договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі може вимагати внесення змін до цього договору або його розірвання у зв`язку із зміною істотних умов договору та обставин, якими вони керувалися під час укладення договору, зокрема у разі, погіршення умов туристичної подорожі, зміни її строків.

Відповідно до ч. 8 ст. 20 Закону України «Про туризм» туроператор (турагент) зобов`язаний не пізніш як через один день з дня, коли йому стало відомо про зміну обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору на туристичне обслуговування, та не пізніш як за три дні до початку туристичної подорожі повідомити туриста про таку зміну обставин з метою надання йому можливості відмовитися від виконання договору без відшкодування шкоди туроператору (турагенту) або внести зміни до договору, змінивши ціну туристичного обслуговування.

Відповідно до ч. 11 ст. 20 Закону України «Про туризм» якщо під час виконання договору на туристичне обслуговування туроператор не в змозі надати значну частину туристичного продукту, щодо якого відповідно до договору на туристичне обслуговування сторони досягли згоди, туроператор повинен з метою продовження туристичного обслуговування вжити альтернативних заходів без покладення додаткових витрат на туриста, а в разі потреби відшкодувати йому різницю між запропонованими послугами і тими, які були надані. У разі неможливості здійснення таких заходів або відмови туриста від них туроператор зобов`язаний надати йому без додаткової оплати еквівалентний транспорт для повернення до місця відправлення або іншого місця, на яке погодився турист, а також відшкодувати вартість ненаданих туроператором туристичних послуг і виплатити компенсацію у розмірі, визначеному в договорі за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 12 ст. 20 Закону України «Про туризм» туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, якщо: невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини третіх осіб, не пов`язаних з наданням послуг, зазначених у цьому договорі, та жодна із сторін про їх настання не знала і не могла знати заздалегідь.

Статтею 33 Закону України «Про туризм» передбачено, що суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов`язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

У відповідності до п.п.2, 5 ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість продукції та обслуговування, відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Відповідач жодним доказом не було спростовано, що ненадання туристичних послуг позивачеві сталось не з його вини.

Отже, за змістом вищезазначених правових норм, суд прийшов до висновку, що майнову відповідальність несе суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, порушив умови договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг, та за вини якого замовнику (туристу) завдано збитків.

Наведене узгоджується із правовою позицією висловленою Верховним Судом України у постанові № 6-42цс13 від 03 липня 2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частина 7 ст. 81 ЦКП України імперативно встановлює, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з позовних вимог позивача, останній просить стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти за оплату вартості туру в розмірі 45192,00 грн.

Разом з тим, за підрахунками суду згідно квитанцій про оплату туристичних послуг, вбачається, що позивачем були сплачені грошові кошти на рахунок відповідача у розмірі 45192,07 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З урахуванням наведеного, суд вважає задовольнити заявлені позивачем вимоги та стягнути на його користь з відповідача грошові кошти у розмірі 45192,00 грн.

Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій, то суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, відповідно ч. 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на те, що між позивачем та відповідачем існують грошові зобов`язання, які відповідачем порушуються, наявна заборгованість підлягає сплаті з урахуванням інфляційних нарахувань та 3% річних.

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивач просить стягнути на свою користь 202008,24 грн - пеню за кожен день прострочення виконання зобов`язання, 553,00 грн - 3% річних, 1313,67 грн - інфляційне збільшення боргу з урахуванням коштів, сплачених за договором у розмірі 45192,00 грн.

Оскільки, відповідачем не було спростований наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій, суд вважає доведеними позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій у загальному розмірі 203874,91 грн.

Крім того, суду слід зазначити, що загальна сума матеріальних збитків, яку просить стягнути позивач на свою користь становить 249066,00 грн.

Разом з тим, за підрахунками суду, штрафні санкції + грошові кошти за договором складають 249066,91 (203874,91 грн + 45192,00 грн = 249066,91 грн).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги суму грошових коштів за договором та нарахування на ці кошти пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, суд вважає задовольнити заявлені позивачем вимоги та стягнути на його користь з відповідача грошові кошти у розмірі 249066,00 грн.

Що стосується моральної шкоди, яку просить стягнути на свою користь позивач у зв`язку з невиконанням умов договору у розмірі 249066,00 грн, то слід зазначити наступне.

Частина 1 статті 27 ЦК України визначає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ч. 2 вказаної норми моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 3 вказаної норми встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. (ч. 4 ст. 27 ЦК України)

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 5 ст. 27 ЦК України)

Статтею 280 ЦК України встановлено, що якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

В контексті практики Європейського суду з прав людини варто зазначити, що справедливість компенсації як категорія, що застосовується й національним законодавцем, проте є не розкритою в судових прецедентах, визначається ЄСПЛ з урахуванням усіх обставин, а також особливостей справи. Суд суворо дотримується позиції, що відшкодування має виключно компенсаційний, а не каральний, обтяжуючий або запобіжний характер.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як роз`яснено в п. 3, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами від 25.05.2001 та від 27.02.2009), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у порушенні права власності та інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими та при настанні інших негативних явищ. При вирішені спору про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в який матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

З урахуванням наведеного і виходячи з принципу справедливості та розумності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача компенсації моральної шкоди підлягають частковому задоволенню і з відповідача слід стягнути на користь позивача 10000 грн 00 коп. відшкодування моральної шкоди.

За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди.

Позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно положень ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживача».

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За таких обставин, позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 141, 142 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2843,06 грн у дохід держави.

Крім того, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 352,40 грн.

Керуючись ст.ст.15, 16, 23, 525, 526, 549, 610, 611, 625, 901, 902, 906, 907 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, ЗУ «Про туризм», суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оазіс Тревел Україна»</a>, третя особа: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 про відшкодування збитків та відшкодування моральної шкоди- задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оазіс Тревел Україна»</a> (ЄДРПОУ - 35735699) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) матеріальні збитки в розмірі 249066,00 грн та моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оазіс Тревел Україна»</a> (ЄДРПОУ - 35735699) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) суму судового збору в розмірі 352,40 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оазіс Тревел Україна»</a> (ЄДРПОУ - 35735699) на користь держави судовий збір у розмірі 2843,06 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Суддя А.М.Анохін