Ухвала

від 20.03.2023 по справі 757/9360/23-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/9360/23-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за скаргою адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність слідчого Головного слідчого управління Національної поліції України та прокурора Офісу Генерального прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна, під час проведення обшуку, в рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12022000000000801 від 17.08.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 212 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

09.03.2023 у провадження Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , що передана слідчому судді ОСОБА_1 13.03.2023, на бездіяльність слідчого Головного слідчого управління Національної поліції України та прокурора Офісу Генерального прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна, під час проведення обшуку, в рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12022000000000801 від 17.08.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 212 КК України.

В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що 08.12.2022 на підставі судового рішення слідчим слідчої групи ГСУ НПУ ОСОБА_5 проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ТОВ «АФІНА РЕНТ» та де фактично знаходиться ТОВ «АЄС СТАНДАРТ».

За результатами проведення обшуку, окрім іншого були вилучені грошові кошти у сумі 1 625 000 грн та 38 550 доларів США, що належать на праві власності громадянину України ОСОБА_4 та знаходились на зберіганні в особистому сейфі ОСОБА_6 .

Власник вилученого майна вважає, що воно має статус тимчасово вилученого майна, оскільки майно не має відношення до обставин кримінального правопорушення, які являються предметом досудового розслідування та в подальшому на нього не було накладено арешт, а відтак вилучене майно підлягає поверненню його законному володільцю.

Адвокат подав до суду заяву про розгляд скарги у його відсутність, вимоги підтримав та просив задовольнити.

Слідчий та/або прокурор у судове засідання не з`явився, про розгляд скарги повідомлений належним чином.

Частиною 3 ст. 306 КПК України передбачено, що відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону, враховуючи принцип диспозитивності, приймаючи до уваги те, що слідчий суддя, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації учасникам провадження, їх процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді, суд визнав можливим провести розгляд у відсутність не з`явившихся осіб, на підставі наданих доказів.

Вивчивши скаргу, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

За своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна у ході проведеного обшуку, через призму оскарження бездіяльності прокурора/слідчого.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Судовим розглядом встановлено, що Слідчими Головного слідчого управління Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022000000000801 від 17.08.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 212 КК України.

Ухвалою слідчого судді від 05.12.2022 у справі № 757/35038/22-к надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , на праві власності належить ТОВ «АФІНА РЕНТ» (код ЄДРПОУ 39018518)., де фактично знаходиться ТОВ «АЄС СТАНДАРТ» (код ЄДРПОУ 37673164), з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінальних правопорушень, а також відшукання та вилучення майна у вигляді речей та документів, а саме:

-установчі документи ТОВ «РІВНЕСТАНДАРТ» (код ЄДРПОУ 38888641), ТОВ «ЦЕНТР АВТО» (код ЄДРПОУ 38683765), ТОВ «УКР-ТЕСТ-СТАНДАРТ» (код ЄДРПОУ 35809174), ТОВ «КСЦ-КОНКОРД» (код ЄДРПОУ 38708538), ТОВ «ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ ООВ» (код ЄДРПОУ 38100229), ТОВ «АВТОТЕХНОСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 32946875), ТОВ «ДЕСНА-ТРАНС» (код ЄДРПОУ 33336370), ТОВ «ЄВРОЦЕНТР АВТО» (код ЄДРПОУ 38620642), ТОВ «ТРИМАКС-АВТО» (код ЄДРПОУ 37221171) та ПП «АЄС СТАНДАРТ» (код ЄДРПОУ 37673164);

-документи пов`язані із сертифікацією транспортних засобів: сформовані справи, які повинні зберігатись не менше 10 років (згідно політики НААУ та Наказу Міністерства юстиції №578/5 від 12.04.2012р) та включають в себе: Заяви; розпорядження, Рішення, Висновок-відмова (якщо були), Акт ідентифікації, Протокол ідентифікації, Висновок, Сертифікат, Протокол випробувальної лабораторії, на підставі якого видано сертифікат, Фотографії надані від ВЛ, документи, що містять інформацію про заявника(власника продукції), а саме паспорт особи та довідка про присвоєння ІПН для фізичних осіб, або свідоцтво/виписка з ЄДРПОУ для юридичних осіб, документи, що містять інформацію про конструкцію та технічні характеристики КТЗ або обладнання, експлуатаційна документація (технічні характеристики, креслення, схеми, фотографії, тощо), копія технічних умов на продукцію (в разі необхідності, якщо продукція виробляється в Україні), копії сертифікатів та протоколів сертифікаційних випробувань, отриманих раніше в органах з сертифікації України або інших країн (за наявності, для розгляду можливості їх визнання). Протоколи випробувань можуть також бути надані в електронному вигляді, завірена копія контракту, інвойсу або інший документ, що підтверджує походження продукції, митний документ, що регламентує переміщення продукції по митній території України (ПТП, ПП, МД-2 - виключно для КТЗ), акти митного огляду продукції (за наявності - виключно для КТЗ), журнал реєстрації заявок та виданих сертифікатів (кількість повинна співпадати з формою Ф-ххх.86 наданої до НААУ та кількістю зареєстрованих ТЗ), Договори з юридичними особами, Договори з випробувальними лабораторіями. документи випробувальних лабораторій: сформовані справи, які повинні зберігатись не менше 10 років (згідно політики НААУ та Наказу Міністерства юстиції №578/5 від 12.04.2012р) та включають в себе: Заявка на проведення випробувань, Аналізування заявки на проведення випробувань, Договір, Акт прийому-передачі, Акт або протокол ідентифікації (за наявності), Протокол випробувальної лабораторії, на підставі якого видається сертифікат, журнал реєстрації заявок, засобів, договорів та протоколів випробувань (кількість повинна співпадати з формою Ф-ххх.86 наданої до НААУ та кількістю зареєстрованих ТЗ), фотографії ТЗ у ВЛ загального виду та ідентифікаційних ознак та табличок, реєстраційні та бухгалтерські документи;

-зіпсованих документів, чистих аркушів паперу або бланків документів з відбитками печаток підприємств та підписів фізичних осіб, чорнових записів, блокнотів, робочих зошитів, документів з вільними зразками почерку та підписів працівників, представників зазначених підприємств;

-комп`ютерної техніки, серверного обладнання, магнітних та електронних носіїв інформації?;

-флеш-накопичувачів та інших носіі?в інформаціі?, що містять відомості про вчинене кримінальне правопорушення;

-мобільних терміналів/смартфонів/телефонів, засобів комутаціі?, телекомунікаціи?ного та іншого обладнання, у тому числі що застосовує технологію ІР-телефоніі?, сім-карток (операторів мобільного зв`язку);

-грошових коштів, законне походження яких на момент проведення обшуку не буде встановлено;

-документально непідтверджених сум грошових коштів, цінностей, отриманих в результаті протиправної діяльності, які в подальшому можуть забезпечити цивільний позов.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

08.12.2022 на підставі вищезгаданої ухвали слідчим слідчої групи ГСУ НПУ ОСОБА_5 проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ТОВ «АФІНА РЕНТ» та де фактично знаходиться ТОВ «АЄС СТАНДАРТ».

За результатами проведення обшуку, окрім іншого були вилучені грошові кошти у сумі 1 625 000 грн та 38 550 доларів США.

ОСОБА_4 вказує, що вилучені кошти належать йому на праві власності та знаходились на зберіганні в особистому сейфі ОСОБА_6 .

Так, під час розгляду скарги встановлено, що до проведення зазначеного обшуку, було залучено ОСОБА_4 .

При дослідженні матеріалів скарги встановлено, що про приналежність ОСОБА_4 грошових коштів у сумі 1 625 000 грн та 38 550 доларів США свідчить відповідна розписка про передачу на відповідальне зберігання зазначених коштів громадянці ОСОБА_7 та договір позики від 21.11.2022 року.

Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

За викладених обставин вбачається, що скаргу подано уповноваженою особою, в передбачений законом спосіб та з урахуванням правил територіальної підсудністю для розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, які розглядаються слідчим суддею місцевого суду за місцем розташування органу досудового розслідування, що регламентовано ч. 1 ст. 306 КПК України.

За змістом ч. 7 ст. 236 КПК України, при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження.

Частиною 2 ст. 168 КПК України визначено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.

Згідно із ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених ст. ст. 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Так, представник сторони обвинувачення не надав доказів, які б свідчили про будь-які логічні та об`єктивні підстави для утримання майна ОСОБА_4 враховуючи, що підозра останньому не пред`явлена.

Стороною обвинувачення не спростовано вказаних доводів, оскільки доказів, які б могли свідчити, що вилучене майно є таким, що містить інформацію про факти підготовки, координування спланованих дій та вчинення кримінальних правопорушень, тобто, що є предметом кваліфікації у кримінальному провадженні № 12022000000000801, як і не надано судового рішення про накладення арешту на вилучене майно.

Так, при винесенні даного рішення слідчий суддя приймає до уваги, що обов`язок доведення існування, тієї обставини, яка вказує на відповідність вилученого майна критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167 КПК України, КПК України покладається на слідчого та/або прокурора, а обов`язок перевірки цих обставин - на слідчого суддю при розгляді відповідного клопотання чи скарги, а також враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в матеріалах судового провадження за скаргою даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння власником належним йому майном.

За вказаних обставин позиція органу досудового розслідування щодо неповернення майна його законному володільцю спростовується, тобто за встановлених обставин вбачається, що вилучене майно не відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167 КПК України, враховуючи, що як наслідок свідчить про бездіяльність сторони обвинувачення, яка полягає у неповерненні майна, що вилучено під час проведення обшуку, яку необхідно усунути шляхом зобов`язання її повернути вилучене майно власнику, що узгоджується з приписами п. 3 ч. 1 ст. 169 КПК України.

Керуючись ст. ст. 100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Скаргу - задовольнити.

Зобов`язати слідчого та/або прокурора у кримінальному провадженні № 12022000000000801 від 17.08.2022 повернути ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 тимчасово вилучене майно, яке вилучено 08.12.2022 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: грошові кошти на загальну суму 1 625 000 грн та 38 550 доларів США.

Ухвала слідчого судді не може бути оскаржена, набирає законної сили з моменту її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1