Постанова

від 28.03.2023 по справі 216/1808/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2277/23 Справа № 216/1808/19 Суддя у 1-й інстанції - ОНОПЧЕНКО Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Кішкіна І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2023 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

судді -доповідачаКішкіної І.В.,

суддів Агєєва О.В., Корчистої О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу №216/1808/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Комунального підприємства «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпровської обласної ради,Приватного акціонерноготовариства «Українськапожежно-страховакомпанія» провідшкодування шкоди,завданої внаслідокдорожньо-транспортноїпригоди, заапеляційною скаргоюКомунального підприємства«Обласний центрекстреної медичноїдопомоги тамедицини катастроф»Дніпровської обласноїрадинарішення Центрально-міськогорайонного судуміста КривогоРогу Дніпропетровськоїобласті від02листопада 2022року (суддя Онопченко Ю.В),

в с т а н о в и в:

26 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувсядо Центрально-Міськогорайонного судум.Кривого РогуДніпропетровської областіз позовомдоОСОБА_2 , Комунального закладу «Криворізька станція швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної. В обґрунтування позову зазначає, що 03 квітня 2018 року ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом ГАЗ 2705, державний номерний знак НОМЕР_1 , біля приймального відділення КЗ «Криворізький МКПБ № 1» «ДОР», що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, площа Визволення, буд. 11, під час руху заднім ходом не переконався, що це буде безпечно, не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, внаслідок чого здійснив наїзд на автомобіль «Renault Megane», державний номерний знак НОМЕР_2 , який перебував у нерухомому стані, від чого останній отримав механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 10.9 Правил дорожнього руху України, постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 квітня 2018 року ОСОБА_2 притягнено до відповідальності за статтею 124 КУпАП. На день скоєння ДТП відповідач працював водієм комунального закладу «Криворізька станція швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради». Згідно висновку експертного авто-товарознавчого дослідження від 17 квітня 2018 року вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача складає 24440,52 грн, також витрати на експертні послуги2000 грн, та витрати на правову допомогу2500 грн, а всього28940,52 грн. 23 червня 2018 року позивач отримав на свій банківський картковий рахунок страхове відшкодування від страхової компанії відповідача в розмірі 12989,77 грн, невідшкодована сума складає 15950,75 грн. Крім того, діями відповідачів позивачу також було завдано моральну шкоду, яка полягала в наявності психоемоційного стресу, погіршення стану здоров`я, викликаного внутрішньою напруженістю, що вплинуло на його відносини та нормальні життєві зв`язки. В червні 2018 року позивач мав потенційного покупця автомобіля, однак після ДТП останній відмовився від купівлі автомобіля. Моральну шкоду оцінює в розмірі 10000 грн. Просив суд стягнути з відповідачів на його користь відшкодування матеріальної шкоди 15950,75 грн, витрати на експертні послуги2000 грн, витрати на правову допомогу2500 грн, моральну шкоду 10000 грн.

Рішенням Центрально-міськогорайонного судуміста КривогоРогу Дніпропетровськоїобласті від02листопада 2022року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Комунального закладу «Криворізька станція швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради», Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задоволено частково.

Стягнуто з Комунального закладу «Криворізька станція швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» на користьОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 11450,75 грн, моральну шкоду в розмірі 2000 грн, та судовий збір в розмірі 768,40 грн, а всього14219,15 грн (чотирнадцять тисячі двісті дев`ятнадцять гривень п`ятнадцять копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

З вказаними судовими рішеннями не погодився відповідач Комунальне підприємство «Обласнийцентр екстреноїмедичної допомогита медициникатастроф» Дніпровськоїобласної радитаоскаржив йогов апеляційномупорядку,в апеляційнійскарзі, посилаючись напорушення судомнорм матеріальногота процесуальногоправа таневідповідність висновківсуду обставинамсправи,просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що ОСОБА_2 дійсно перебував у трудових відносинах з комунальним закладом «Криворізька станція швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради», який 03 квітня 2018 року в день скоєння ДТП керував автомобілем ГАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 . Між комунальним закладом «Криворізька станція швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» та приватним акціонерним товариством «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів СТД № 8999951 від 04 травня 2018 року, яким забезпечено транспортний засіб ГАЗ 2705, державний номерний знак НОМЕР_1 , та встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну потерпілого100000 грн на одного потерпілого, але не більше 500000 грн на всіх потерпілих, отже ліміт відповідальності міг повністю покрити збитки, завдані позивачу. Крім того, позивачем підтверджено отримання страхової виплати в розмірі 12989,77 грн, але позивачем окрім висновку експерта, яким встановлено вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача в розмірі 24440,52 грн, не надано жодних документів (чеки, акти виконаних робіт, тощо), які б підтверджували фактично понесені ним витрати на проведений відновлюваний ремонт транспортного засобу. Також, позивачем не обґрунтовано завдану йому моральну шкоду та не надано належних доказів, які б підтверджували заподіяння йому вказаної шкоди.

Від інших учасників справи відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою, в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно із частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, предметом апеляційного оскарження є рішення у справі, ціна позову у якій не перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд дійшов таких висновків.

На підставі рішення сесії Дніпропетровської обласної ради від 13 грудня 2019 року №551-20/VІІ комунальний заклад «Криворізька станція швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради з 01 березня 2020 року реорганізовано шляхом приєднання до комунального підприємства «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпропетровської обласної ради».

10 лютого 2021 року діяльність Комунального закладу «Криворізька станція швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» припинено.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 березня 2023 року залучено до участі у справі Комунальне підприємства «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпропетровської обласної ради» як правонаступника відповідача Комунальне підприємства «Криворізька станція швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради».

У частині 3 статті 3ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що позивачу на праві приватної власності належить автомобіль «Renault Megane», державний номерний знак НОМЕР_2 .

Постановою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 квітня 2018 року, яка набрала законної сили 30 квітня 2018 року, визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та встановлено, що 03 квітня 2018 року о 08:05 год водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом ГАЗ 2705, державний номерний знак НОМЕР_1 , біля приймального відділення КЗ «Криворізький МКПБ№1» ДОР», який знаходиться за адресою: пл. Визволення, 11 у м. Кривому Розі під час руху заднім ходом не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкоди іншимучасникам дорожнього руху, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, внаслідок чого здійснив наїзд наавтомобіль «Renault Megane», державний номерний знак НОМЕР_2 , який перебував у нерухому стані, внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим спричинено матеріальні збитки. Своїми діями водій ОСОБА_2 порушив вимоги п.10.9 Правил дорожнього руху України (а.с.4).

З висновку експертного автотоварознавчого дослідження № Д14/04/18 від 17 квітня 2018 року вбачається, що сума матеріальної шкоди завдана власнику автомобіля «Renault Megane», державний номерний знак НОМЕР_2 , станом на 06 квітня 2018 року складає 24440,52 грн (а.с.5-15).

23 червня 2018 року позивач отримав на свій банківський картковий рахунок страхове відшкодування від страхової компанії відповідача в розмірі 12989,77 грн.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції, що за шкоду завдану позивачу повинна відповідати юридична особа (відповідач), на балансі якої перебуває ГАЗ 2705, державний номерний знак НОМЕР_1 , та яка є роботодавцем ОСОБА_2 , який на момент ДТП керував вказаним транспортним засобом. Стягуючи з відповідача моральну шкоду у розмірі 2000 грн, суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок ДТП було пошкоджено власність позивача, засіб пересування, у зв`язку з чим позивач був тривалий час позбавлені можливості вести звичний спосіб життя, були суттєво порушені їх життєві плани. Визначаючи розмір моральної шкоди суд першої інстанції керувався статтями 23, 1167, 1172 ЦК України.

Рішення суду першої інстанції відповідає встановленим обставинам та вимогам закону.

Відповідно до статті 16 ЦК України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Згідно із частинами 1 - 3 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Положеннями статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частин 1 - 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із пунктом 1 частиною 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до частин 1 - 2 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до частини 2 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно із статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З обставин справи вбачається, що ОСОБА_2 дійсно перебував у трудових відносинах з комунальним закладом «Криворізька станція швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради», який 03 квітня 2018 року в день скоєння ДТП керував автомобілем ГАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Враховуючи наведене,суд першоїінстанції дійшовобґрунтованого висновку,що вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення,передбаченого статтею124КУпАП зпошкодженням транспортнихзасобів та,відповідно,завданням матеріальнихзбитків,передбачає виникненняобов`язку повідшкодуванню шкоди,заподіяної винуватцемДТП самеуКомунальногозакладу «Криворізькастанція швидкоїмедичної допомоги»Дніпропетровської обласноїради»,правонаступником якогоє Комунальне підприємство «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпровської обласної ради.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц, провадження № 14-497цс18, зроблено висновок, що, аналізуючи норми статей 1172 та 1187 ЦК України, можна дійти висновку, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Згідно із частиною 1, пунктом 2 частини 2 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з Комунального закладу «Криворізька станція швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради», правонаступником якого є Комунальне підприємство «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпровської обласної ради, слід стягнути різницю між фактичним розміром завданої шкоди (24440,52 грн) і сумою страхового відшкодування (12989,77 грн) в розмірі 11450,75 грн,, та 2000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів.

Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги відсутні, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства«Обласний центрекстреної медичноїдопомоги тамедицини катастроф»Дніпровської обласноїрадизалишити без задоволення.

Рішення Центрально-міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 28 березня 2023 року.

Судді І.В. Кішкіна

О.В. Агєєв

О.І. Корчиста