Ухвала

від 16.03.2023 по справі 757/7515/23-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/7515/23-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю захисників-адвокатів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , підозрюваного: ОСОБА_5 , слідчого: ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за скаргою адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 на повідомлення про підозру від 27.07.2022 та повідомлення про нову підозру від 23.11.2022 в рамках кримінального провадження № 62021100010001107 від 01.11.2021,-

В С Т А Н О В И В :

23.02.2023 адвокат ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді зі скаргою на повідомлення про підозру від 27.07.2022 та повідомлення про нову підозру від 23.11.2022 в рамках кримінального провадження № 62021100010001107 від 01.11.2021, з вимогою скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, складене слідчим Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_6 та погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 , вручене 27.07.2022 у кримінальному провадженні № 62021100010001107 від 01.11.2021; скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, складене слідчим Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_6 та погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 , вручене 23.11.2022 у кримінальному провадженні № 62021100010001107 від 01.11.2021; зобов`язати компетентну посадову особу у кримінальному провадженні № 62021100010001107 від 01.11.2021 вчинити дії щодо виключення з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей у вказаному кримінальному провадженні про дату та час повідомлення про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України; зобов`язати компетентну посадову особу у кримінальному провадженні № 62021100010001107 від 01.11.2021 вчинити дії щодо виключення з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей у вказаному кримінальному провадженні про дату та час повідомлення про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

У скарзі захисник посилається на незаконність та необґрунтованість повідомлення ОСОБА_5 про підозру та про нову підозру у вказаному кримінальному провадженні як таких,що не відповідають вимогам ст.ст. 276, 277 КПК України.

Так, на думку захисника, повідомлення про підозру від 27.07.2022 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, є неконкретним та очевидно необґрунтованим. Зокрема, не містить зазначення часу, місця вчинення, а також інших суттєвих обставин, які б вказували на наявність у підозрюваного умислу, направленого на заволодіння грошовими коштами заявника, обставин щодо способу такого заволодіння, фальсифікації волі потерпілого та отримання підозрюваним грошових коштів як предмету злочину, можливість підозрюваного розпорядитися таким майном та виключали б сумніви щодо того, що кримінальне правопорушення справді відбулося, кримінальне правопорушення вчинене підозрюваною особою, діяння підозрюваної особи містить об`єктивну сторону складу даного кримінального правопорушення.

Сторона захисту зазначає, що ОСОБА_5 фактично інкримінується наявність умислу на вчинення ряду діянь іншим підозрюваним у кримінальному провадженні - ОСОБА_9 , що за версією слідства, містять ознаки шахрайства, зокрема, отримання грошових коштів від заявника у кримінальному провадженні за начебто забезпечення безперешкодної діяльності підприємства з пасажирських перевезень у м. Києві, укладення нових та пролонгацію існуючих договорів на здійснення пасажирських перевезень, укладених із Київською міською державною адміністрацією, після чого ОСОБА_9 був затриманий у порядку ст. 208 КПК України.

Захисник посилається на те, що на момент повідомлення про підозру матеріали кримінального провадження не містили жодних належних та достатніх доказів, які підтверджували б виникнення та наявність у ОСОБА_5 злочинного умислу, направленого на заволодіння грошовими коштами керівництва ПП «Універсал-Транс» шляхом обману; факт попередньої змови ОСОБА_5 з ОСОБА_9 щодо цього; наявність факту обману з боку ОСОБА_5 по відношенню до ОСОБА_10 ; отримання ОСОБА_5 грошових коштів та завдання ОСОБА_10 будь-якої матеріальної шкоди.

При цьому, згідно з матеріалами досудового розслідування, ОСОБА_5 був затриманий за відсутності будь-яких підстав, передбачених ст. 208 КПК України, та раніше за часом ніж був затриманий ОСОБА_9 , який отримував грошові кошти. Проведені за місцем роботи, проживання та у автомобілі ОСОБА_5 невідкладні обшуки є незаконними, а будь-яких грошових коштів знайдено та вилучено у нього не було. Відтак, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.07.2022 у справі № 757/18872/22-к затримання ОСОБА_5 визнано незаконним.

Захисник вважає, що співробітниками правоохоронних органів проведені НСРД не з метою запобігти злочину, а формально сприяли пролонгації з боку заявника провокативних дій, які мають ознаки злочину відносно ОСОБА_5 та самі вчинили неправомірні дії.

ОСОБА_5 підписав всі додаткові угоди про продовження договорів з усіма без виключення перевізниками, враховуючи військовий стан у країні. Однак, лише ПП «Універсал-Транс» в особі директора ОСОБА_10 самоініціативно вирішило передати грошові кошти ОСОБА_9 та вже після укладеної додаткової угоди з Департаментом транспортної інфраструктури КМДА.

Захисник також стверджує, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 190 КК України, не є підслідним слідчим органів ДБР, всі зібрані останніми докази є недопустимими. Тобто, процесуальний керівник та вищестоящий прокурор, проігнорували вимоги закону, а саме ст. 216 КПК України, не вирішили питання про визначення належного органу досудового розслідування та направлення матеріалів для подальшого розслідування уповноваженим слідчим.

Щодо повідомлення ОСОБА_5 від 23.11.2022 про нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, сторона захисту вказує, що докази, які покладено в його основу органом досудового розслідування отримано на підставі незаконного обшуку, вилучено за відсутності ОСОБА_5 та його зв`язок з вилученими предметами у ході досудового розслідування не підтверджено.

У судовому засіданні захисники та підозрюваний скаргу підтримали в повному обсязі, посилаючись на викладені в ній факти та обставини, просили її задовольнити.

Слідчий ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги, вказавши, що повідомлення про підозру від 27.07.2022 та повідомлення про нову підозру від 23.11.2022 є законними та обґрунтованими.

Вислухавши позицію сторін, дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржені повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 21 КПК України передбачено, що кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Процесуальна процедура повідомлення про підозру регулюється положеннями глави 22 КПК України: порядок повідомлення про підозру передбачено ст. 278, випадки повідомлення про підозру передбачені ст. 276, зміст повідомлення про підозру ст. 277 вказаного закону.

Отже підставою оскарження вказаного процесуального рішення є порушення вище вказаних процесуальних норм.

Так, відповідно до положень ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов`язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу. Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов`язані детально роз`яснити кожне із зазначених прав.

Згідно із ст. 277 КПК України, письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.

Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ст.278 КПК України). У випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов`язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор (ст.279 КПК України).

Судом встановлено, що Першим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62021100010001107 від 01.11.2021, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 263 КК України.

У зазначеному кримінальному провадженні 27.07.2022 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, а 23.11.2022 - про нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Орган досудового розслідування зазначає, що ОСОБА_5 , обіймаючи посаду заступника директора Департаменту - начальника управління транспорту та міської мобільності Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за попередньою змовою з ОСОБА_9 , який перебував на посаді в.о. генерального директора ДП «Київоблреклама» шляхом обману заволоділи грошовими коштами керівництва ПП «Універсал-Транс» в особливо великих розмірах.

У протоколі затримання ОСОБА_5 від 26.07.2022 слідчий вказує, що його затримано безпосередньо після отримання ОСОБА_9 , який діє в спільній змові з ОСОБА_5 , грошових коштів в особливо великих розмірах для себе та ОСОБА_5 від ОСОБА_10 , якими ОСОБА_9 та ОСОБА_5 , діючи спільним умислом, мали намір заволодіти шахрайським шляхом.

З матеріалів кримінального провадження, досліджених під час судового розгляду, вбачається, що на час затримання ОСОБА_5 о 18.05 26.07.2022, будь-які підстави вважати, що саме ця особа щойно вчинила злочин були відсутні.

Більше того, затримання ОСОБА_5 є похідною процесуальною дією, якій передувало вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_9 , а саме отримання грошових коштів від ОСОБА_10 за підписання договорів з КМДА та ПП «Універсал-Транс» та нестворення перешкод у здійсненні підприємством господарської діяльності. Водночас, затримання ОСОБА_5 відбулось раніше затримання ОСОБА_9 (якого затримано в іншому місці безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення), що спростовує версію слідства про наявність спільного умислу.

Аналогічно судом не встановлено наявності доказів, що підтверджують факт заволодіння ОСОБА_5 грошовими коштами ОСОБА_10 , оскільки ані під час затримання, ані у ході проведених невідкладних обшуків у автомобілі, за місцем проживання та роботи, такі кошти у нього знайдено не було.

Зі змісту диспозиції ст. 190 КК України випливає, що кримінально караними в залежності від обстановки чи спричинених наслідків є дії, що полягають у заволодінні чужим майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою, тобто шахрайство.

При цьому, як корисливий злочин проти власності шахрайство вчиняється з прямим умислом, тобто при усвідомленні особою суспільно небезпечного характеру свого діяння, передбаченні його суспільно небезпечних наслідків і бажанні їх настання.

Верховний Суд України у постанові від 24.11.2016 у справі № 5-250кс16 зазначає, що особливістю шахрайства вважається те, що особа, яку зазвичай позначають як потерпілого і воля якої сфальсифікована обманом чи зловживанням довірою, бере безпосередню участь передачі майна чи права на нього та здійснює таку передачу добровільно.

Якщо ж, при цьому, воля потерпілого не фальсифікується - зокрема у випадках, якщо він усвідомлює всі правові наслідки укладеного правочину - вказане не можна розцінювати як шахрайство, таке заволодіння розглядається у межах цивільно-правових відносин. Передання ОСОБА_10 за власною ініціативою грошових коштів ОСОБА_9 не може розцінюватися як подія вчинення злочину відносно нього.

У постанові від 04.08.2021 у справі № 712/10080/15-к Верховний Суд зазначив, що складовою підстави кримінальної відповідальності за шахрайство є усвідомлення суб`єктом злочину того факту, що предмет злочину є для нього чужим, що він заволодіває чужим майном за відсутності будь-якого дійсного чи уявного права на нього.

Оскільки обман є особливим видом інформаційного (дезінформаційного) впливу, його застосування спрямоване на відображення в свідомості обманутого у перекрученому, спотвореному вигляді фактів чи обставин, що обумовлюють рішення про передачу майна. Винуватий втручається в сферу психічної (інтелектуальної та вольової) діяльності іншої особи, фальсифікує її уявлення про відповідні обставини, вводить цю особу в оману, внаслідок чого вона обирає ту чи іншу лінію поведінки без знання про істинний, дійсний стан справ, її уявлення і судження фальсифіковані, а волевиявлення, та вчинки обумовлені обманними діями винного.

При цьому, виникнення умислу передує заволодінню чужим майном, а обман як спосіб вчинення злочину може виявлятися як у формі дії, так і бездіяльності або поєднувати зазначені форми впливу з метою введення в оману чи підтримання омани, яка виникла поза протиправними діями винуватої особи.

При цьому, з повідомлення про підозру та матеріалів кримінального провадження не вбачається, у чому полягає обман з боку ОСОБА_5 по відношенню до ОСОБА_10 .

Відповідно до п. 141 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 № 176, всі договори, строк яких закінчується в період дії воєнного стану, автоматично продовжують строк своєї дії на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування.

Враховуючи, що ОСОБА_5 підписав додаткові угоди та передав підписані ним додаткові угоди ПП «Універсал-Транс» до моменту затримання, підтвердження факту наявності будь-якого обману по відношенню до ОСОБА_10 як обов`язкової ознаки об`єктивної сторони злочину матеріали кримінального провадження не містять.

Шахрайство вважається закінченим злочином, якщо винний заволодіває предметом злочину винятково за допомогою обману або зловживання довірою і після цього має реальну можливість розпорядитися ним як своїм. Це означає, що шахрайство передбачає такий перехід певного предмета у володіння винного, який дозволяє йому реально здійснити хоча б первісне розпорядження.

При цьому, конкретність діяння у разі вчинення шахрайства обумовлюється також наявністю конкретного предмету посягання.

Як вбачається зі змісту заяви про вчинення кримінального правопорушення від 28.10.2021 на момент звернення ОСОБА_10 до правоохоронних органів будь-якої шкоди йому завдано не було.

Так само з матеріалів кримінального провадження не вбачається, що ОСОБА_5 , починаючи з листопада 2021 року до моменту затримання у липні 2022 року, отримував будь-які грошові кошти як від ОСОБА_10 , так і від ОСОБА_9 . Органом досудового розслідування докази, які б підтверджували наявність корисливого мотиву у підозрюваного, не надано.

Тобто твердження органу досудового розслідування про заволодіння ОСОБА_5 грошовими коштами в особливо великих розмірах не підтверджується жодними доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження, що свідчить про необґрунтованість та безпідставність оголошеної підозри.

Відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Вирішуючи питання про обґрунтованість повідомлення про підозру, суд виходить з того, що з огляду на положення закріплені у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», судам слід враховувати позицію Європейського суду з прав людини з цього приводу.

Так, у пункті 175 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначається наступне: «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182).

Вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. За відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри (рішення у справі «Чеботарі проти Молдови», № 35615/06, п. 48, від 13 листопада 2007 року)».

Обґрунтованість підозри передбачає, що об`єктивно існують дані про причетність особи до вчинення правопорушення. До таких даних відносяться показання, документи, речові докази, висновки експертів, тощо. Саме наявність відповідних фактичних даних є необхідною для обґрунтованого повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин». Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Положення кримінально-процесуального законодавства не містять визначення змісту поняття «підозра», проте системний аналіз змісту норм КПК України свідчить, що підозра є складовим елементом процедури притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки саме з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення розпочинається кримінальне переслідування такої особи (п.14 ч.1 ст.3 КПК України). Визначення змісту поняття «підозра» обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч.5 ст.9 КПК України).

Так згідно з практикою ЄСПЛ «підозра» є частиною більш широкого поняття «обвинувачення», яке відповідно до п.13 ч.1 ст. 3 КПК України являє собою твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Порушення порядку повідомлення про підозру призводить до нівелювання завдань кримінального провадження, окреслених у ст.2 КПК, що полягають в охороні прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення того, щоб до кожного учасника кримінального провадження було застосовано належну правову процедуру.

В той же час підозра повинна бути обґрунтованою, оскільки закон вимагає, що особа обов`язково повідомляється про підозру передусім за наявності достатніх доказів для її підозри у вчиненні кримінального правопорушення (п.3 ч.1 ст.276 КПК). Якщо про підозру повідомляється особа у разі обрання щодо неї запобіжного заходу, у клопотанні слідчого також уже мають бути такі достатні докази, оскільки КПК встановлює, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення (ч.2 ст.177 КПК). Підставою для ймовірного висновку про причетність особи до вчинення злочину та повідомлення особи про підозру є також сам собою факт затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення (п.1 ч.1 ст.276 КПК). Цим фактом і обґрунтовується виникнення припущення про вчинення кримінального правопорушення певною особою, яке має бути перевірене під час кримінального процесуального доказування для її спростування або підтвердження та трансформації в обвинувальне твердження, що знайде своє відображення в обвинувальному акті.

Слід констатувати, що КПК не містить положень, якими були б визначені підстави для скасування повідомлення про підозру та не встановлює будь-яких обмежень щодо предмету перевірки слідчим суддею такого повідомлення, проте положення п.3 ч.1 ст.276 та п.10 ч.1 ст.303 КПК в їх системному зв`язку вказують на те, що можливість оскарження повідомлення про підозру пов`язана виключно з питанням її обґрунтованості, тобто достатності доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, а не з будь-якими іншими.

Тобто, під час розгляду скарг зазначеної категорії предметом перевірки слідчого судді є не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту «достатніх підстав (доказів)» для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.

Із урахуванням цього, стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей повідомлення особі про підозру передбачає наявність доказів, які лише об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри.

Таким чином, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо достатньої обґрунтованості підозри, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення саме вини особи у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. Факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для висунення обвинувачення чи обґрунтування обвинувального вироку.

Отже, на стадії досудового розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.

Слідчий суддя погоджується із твердженнями сторони захисту, що у змісті повідомлення про підозру відсутні чітко зафіксовані фактичні обставини події, як це передбачає п.6 ч.1 ст. 277 КПК України. Матеріали кримінального провадження не містять безсумнівної системи належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів, які б вказували на можливу наявність складу злочину в діянні підозрюваної особи, та яка б виключала сумніви щодо того, що кримінальне правопорушення вчинене саме підозрюваною особою.

Згідно з принципом презумпції невинуватості всі сумніви, якщо вичерпані можливості їх усунення, повинні тлумачитись і вирішуватись на користь підозрюваного (обвинуваченого).

Відповідно до ст. 279 КПК України у випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов`язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор. Тобто, підставами для зміни та доповнення підозри виступають нові перевірені й достатньо обґрунтовані докази.

Зміна раніше повідомленої підозри полягає у висуненні нової підозри, не пов`язаної одним злочинним задумом з раніше повідомленою підозрою, у вчиненні кримінального правопорушення з до цього невідомими фактичними обставинами та іншою юридичною кваліфікацією; доповненні попередньої підозри новими епізодами кримінального правопорушення, які кваліфікуються за однією й тією ж статтею (частиною статті) кримінального закону; уточненні фактичного змісту підозри (час, місце, наслідки тощо); виключенні з раніше повідомленої підозри епізодів протиправної діяльності, які не знайшли підтвердження в ході розслідування; уточненні (зміні) юридичної кваліфікації раніше повідомленої підозри, тобто в кінцевому рахунку зміна раніше повідомленої підозри може здійснюватись шляхом внесення коректив як у фактичну сторону розслідуваного кримінального правопорушення, так і в юридичну оцінку вчиненого.

Логіка припису ст. 279 КПК України передбачає, що у разі виникнення підстав для повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри або про нову підозру слідчий, прокурор зобов`язаний виконати дії, передбачені ст. 278 КПК України, свідчить про те, що слідчий, прокурор має скласти нове повідомлення про підозру, зазначивши в ньому, з - поміж іншого, про скасування раніше врученого повідомлення про підозру. Повідомлення про нову підозру або про зміну раніше повідомленої підозри вручається підозрюваному в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 278 КПК України, і невідкладно, але не пізніше наступного дня вноситься до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Дотримання встановленої правової процедури повідомлення про підозру означає, що дії процесуальних суб`єктів мають відповідати вимогам закону, забезпечувати відповідність стандартам захисту прав людини, єдність змісту та форми кримінального провадження, налагоджену взаємодію верховенства права і законності, що в результаті врівноважує приватні і публічні (суспільні) інтереси заради досягнення цих завдань.

У той же час, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, нова підозра від 23.11.2022 будь-яких тверджень про вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, вже не містить.

Виходячи з природи правового регулювання підозри, кримінально-процесуальним законом не передбачено в рамках одного кримінального провадження вручення нової підозри.

Таким чином, у ході розгляду скарги захисника слідчим суддею встановлено, що повідомлення про підозру ОСОБА_5 від 27.07.2022 та повідомлення про нову підозру від 23.11.2022 здійснені у порушення приписів ст.ст. 276, 277, 279 КПК України так, як зміст повідомлень про підозру свідчить про наявність істотних суперечностей та їх неконкретність, а також про очевидну необґрунтованість притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності.

Разом з тим, не підлягають задоволенню вимоги скарги захисника про зобов`язання компетентної посадової особи у кримінальному провадженні № 62021100010001107 від 01.11.2021 вчинити дії щодо виключення з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей у вказаному кримінальному провадженні про дату та час повідомлення про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України та зобов`язання компетентної посадової особи у кримінальному провадженні № 62021100010001107 від 01.11.2021 вчинити дії щодо виключення з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей у вказаному кримінальному провадженні про дату та час повідомлення про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2 глави 5 розділу II Положення про ЄРДР, порядок його формування та ведення, затвердженого Наказом Генерального прокурора від 30.06.2020 року № 298, - особа, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення та стосовно якої прийнято, зокрема, рішення, передбачене п. 1-1 ч. 2 ст. 307 КПК України (скасування повідомлення про підозру), виключається із загальної кількості облікованих осіб у кримінальному провадженні.

Хоча, факт прийняття слідчим суддею рішення про скасування повідомлення про підозру і є передумовою виключення особи із загальної кількості облікованих осіб у кримінальному провадженні, однак вимога про зобов`язання слідчого (прокурора) виконати приписи пункту 2 глави 5 розділу II Положення про ЄРДР виходить за межі розгляду скарги на повідомлення про підозру, а приписи статті 307 КПК України не передбачають повноважень слідчого судді прийняти рішення щодо зобов`язання слідчого (прокурора) вчинити дії, про які просить захисник у скарзі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 303, 306, 307 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

Скаргу адвоката ОСОБА_11 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 на повідомлення про підозру від 27.07.2022 та повідомлення про нову підозру від 23.11.2022 в рамках кримінального провадження № 62021100010001107 від 01.11.2021 - задовольнити частково.

Скасувати повідомлення про підозру від 27 липня 2022 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, у кримінальному провадженні № 62021100010001107 від 01.11.2021.

Скасувати повідомлення про нову підозру від 23 листопада 2022 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, у кримінальному провадженні № 62021100010001107 від 01.11.2021.

В решті вимог скарги відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1