ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 638/10449/20 Номер провадження 22-ц/814/949/23Головуючий у 1-й інстанції Семіряд І.В. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді доповідача Дорош А.І.
Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.
при секретарі: Коротун І.В.
учасники справи:
представник позивача адвокат Левицька А.В.
переглянув у судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2021 року, ухвалене суддею Семіряд І.В., повний текст рішення складено 14 грудня 2021 року
у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої злочином, -
В С Т А Н О В И В:
29липня 2020року Акціонернетовариства Комерційнийбанк «ПриватБанк»звернулося досуду зпозовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої злочином, в якому просило суд стягнути з відповідача на свою користь шкоду, завдану злочином, у розмірі 700000 грн.
Позовна заява мотивована тим, що вироком суду відповідача визнано винним у скоєнні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.3 ст. 28, ч.ч.1,2 ст. 205-1,ч.3 ст. 28, ч.ч.1,2 ст. 205 КК України. Внаслідок вчинених кримінальних правопорушень діями ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» спричинено матеріальну шкоду у розмірі 700000 грн., яка складається із сум отриманого кредиту у розмірі 200 000 грн. ТОВ «Пневмо-Ком» 03.10.2017 року та 500000 грн. ТОВ «Укртехнопром» 19.12.2017 року. Так, вироком суду було встановлено, що ОСОБА_1 у період 2016-2018 років, переслідуючи корисливий мотив особистого збагачення, розробив план злочинної діяльності, якими передбачалося створення фіктивних юридичних осіб з метою подальшого прикриття незаконної діяльності, оформлення безтоварних операцій, легалізації майна, конвертації коштів, надання послуг зі штучного зменшення податкових зобов`язань підприємствам реального сектору економіки. Таким чином, оскільки саме ОСОБА_1 були створені фіктивні юридичні особи ТОВ «Пневмо-Ком» та ТОВ «Укртехнопром», якими було укладено кредитні договори від 03.10.2017 року та 19.12.2017 року відповідно, вважає, що діями ОСОБА_1 завдано матеріальну шкоду всього у розмірі 700000 грн.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2021 року позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої злочином - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» шкоду, завдану злочином у розмірі 699 250,17 грн., сплачену суму судового збору, пропорційно до заявлених у вимог, у розмірі 10 480 грн., а всього 709730,17 грн.
В іншій частині у задоволенні позову - відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що згідно вироку Дзержинського районного суду м. Харкова від 17.05.2019 року, який набрав законної сили, злочинними діями відповідача ОСОБА_1 позивачу АТ КБ «ПриватБанк» було спричинено майнову шкоду, яка до цього часу не відшкодована. Разом з тим, вирішуючи питання щодо сум, які підлягають стягненню, судом першої інстанції зазначено, що рішеннями господарського суду встановлено, що у ТОВ «Укртехнопром» перед АТ КБ «ПриватБанк» існує заборгованість у розмірі 499 250,17 грн, у ТОВ «ВКФ «Пневмо-ком» перед АТ КБ «ПриватБанк» існує заборгованість у розмірі 200 000 грн. Зазначені суми підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк». При цьому, суд не прийняв доводи відповідача відносно того, що зазначені суми стягнуті з підприємств, а отже не підлягають стягненню з нього, оскільки вироком Дзержинського районного суду м. Харкова встановлено, що зазначені суб`єкти господарської діяльності створені фіктивно.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про те, що факт спричинення ОСОБА_1 матеріальної шкоди АТ «КБ «ПриватБанк» не підлягає доказуванню з врахуванням встановлених обставин вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 травня 2019 року (справа №638/4660/19), то такі висновки не відповідають матеріалам справи та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України. Зазначає, що згідно вказаного вироку суду не встановлено ані факту заподіяння матеріальних збитків АТ КБ «ПриватБанк», ані того, що їх заподіяв саме ОСОБА_1 , оскільки встановлено, що умислом ОСОБА_1 не охоплювалося отримання кредитних коштів в АТ КБ «ПриватБанк» та заволодіння ними. Крім того, питання заволодіння кредитними коштами, виданими АТ КБ «ПриватБанк» ТОВ «ВКФ Пневмо-Ком» та ТОВ «Укртехнопром», не було предметом розгляду в межах кримінального провадження №120162205440002666 (справа №638/4660/19), а обставини, викладені у вироку Дзержинського районного суду м. Харкова від 17.05.2019 року у даній справі, не є преюдиційними в межах даної цивільної справи. Також звертає увагу, що вироком суду встановлено, що в описаних подіях брало участь ряд інших осіб, матеріали відносно яких були виділені в окремі кримінальні провадження і які, зокрема, могли заволодіти кредитними коштами, виданими позивачем. Вважає, що АТ КБ «ПриватБанк» вже отримав рішення господарських судів щодо стягнення заборгованостей, про стягнення яких просить у цій справі, що на думку ОСОБА_1 є подвійним стягненням і свідчить про відсутність предмета спору у даній справі. Кредитні кошти були надані ТОВ «ВКФ Пневмо-Ком» та ТОВ «Укртехнопром», тобто саме ці юридичні особи, а не відповідач, є боржниками у розумінні ЦК України і на них покладений обов`язок щодо повернення вищезазначених грошових коштів. Зазначає, що він не є ні боржником, ні поручителем за кредитними договорами, укладеними між АТ КБ «ПриватБанк» і ТОВ «ВКФ Пневмо-Ком» та ТОВ «Укртехнопром», що серед іншого свідчить про незаконність стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 . За таких обставин, вважає, що АТ КБ «ПриватБанк» не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення для застосування деліктної відповідальності, а тому відсутні підстави для задоволенні позовних вимог.
У відзиві (письмових поясненнях) на апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» просить її залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 21 січня 2022 року справу витребувано з суду першої інстанції (а.с. 110).
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 14 лютого 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі (а.с. 113).
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 22 лютого 2022року призначено справу до розгляду на 25.05.2022 року (а.с. 116).
Розпорядженням голови Верховного Суду № 14/0/9-22 від 25.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської області), відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду на Полтавський апеляційний суд.
З 03.08.2022 року дана справа перебуває у провадженні Полтавського апеляційного суду (а.с. 136).
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 15.08.2022 року справа призначена до розгляду на 30.01.2023 року (а.с. 137).
У судове засідання апеляційного суду вдруге не з`явився відповідач ОСОБА_1 . Електронний варіант ухвали Полтавського апеляційного суду від 15.08.2022 року про призначення справи до розгляду на 30.01.2023 року розміщений в мережі Інтернет за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/ та відповідно оприлюднено. Крім цього, 11.01.2023 року та 16.03.2023 року на сайті «Судова влада України» розміщені оголошення про виклик ОСОБА_1 для участі у даній справі (а.с. 142, 157). Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й усіх осіб, які беруть участь у справі. Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (див. mutatis mutandis рішення у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (Case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.89, N 11681/85)).
Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див. mutatis mutandis, рішення у справах "Олександр Шевченко проти України" (Case of Aleksandr Shevchenko v. Ukraine) від 26.04.2007, N 8371/02 та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) від 14.10.2003, заява N 50966/99)).
Таким чином, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів для прискорення процедури розгляду. Скаржник, подавши апеляційну скаргу, з метою добросовісного користування процесуальними правами учасника судового процесу згідно з вимогами ст. 44 ЦПК України повинен виявляти інтерес до відомого йому провадження, зокрема, щодо руху поданої ним скарги та результату розгляду її судом.
Отже,колегія суддівбере доуваги,що самевідповідач ОСОБА_1 був ініціатором апеляційного провадження, а тому, звернувшись з апеляційною скаргою у справі, він є безпосередньо зацікавленим вчиняти дії з метою одержання інформації про хід та стан справи.
На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004 року).
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що вироком Дзержинського районного суду від 17.05.2019 року у кримінальному провадженні №638/4660/19-к (а.с. 10-16) встановлено, що ОСОБА_1 у період 2016-2018 років, переслідуючи корисливий мотив особистого збагачення, розробив план злочинної діяльності, яким передбачалося створення фіктивних юридичних осіб з метою подальшого прикриття і незаконної діяльності, оформлення безтоварних операцій, легалізації майна, конвертації коштів, надання послуг зі штучного зменшення податкових зобов`язань підприємствам реального сектору економіки.
Згідно з розробленим ОСОБА_1 планом злочинної діяльності, юридичні особи, які будуть створені або придбані на імена підставних осіб, повинні використовуватись для прикриття незаконної діяльності.
ОСОБА_1 на початку жовтня 2016 року, точна дата під час досудового розслідування не встановлена, маючи намір придбати фіктивний суб`єкт господарської діяльності, діючи у складі організованої групи з особами, матеріали у відношенні яких виділені в окреме провадження, не бажаючи займатися законною підприємницькою діяльністю, у порушення вимог ст.ст. 19,56,57,58,65,89 Господарського Кодексу України, ст.ст. 81,87,89 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 8,24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», вчинили підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фіктивне підприємництво шляхом придбання та оформлення на підконтрольну особу ОСОБА_2 суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ «Укртехнопром» (код ЄДРПОУ 32136333).
ОСОБА_1 , діючи зі згоди та відома осіб, матеріали у відношенні яких виділені в окреме провадження, отримавши від ОСОБА_3 інформацію про продаж суб`єкта господарської діяльності ТОВ «ПКФ Пневмо-Ком» (код ЄДРПОУ 38630954) вирішив його придбати та у подальшому використовувати з метою прикриття незаконної діяльності, оформлення безтоварних операцій, легалізації майна, конвертації коштів, надання послуг зі штучного зменшення податкових зобов`язань підприємствам реального сектору економіки.
ОСОБА_1 , діючи у складі організованої групи з особами, матеріали у відношенні яких виділені в окреме провадження, усвідомлювали, що для остаточної реалізації власних злочинних намірів, спрямованих на отримання матеріальної вигоди від зайняття фіктивним підприємництвом, необхідно відкриття розрахункових рахунків підприємства у банківських установах.
ОСОБА_2 , діючи за усною вказівкою ОСОБА_1 , та особа, матеріали у відношенні якої виділені в окреме провадження, зустрілася з ОСОБА_4 , який діючи відповідно до відведеної йому ролі, забезпечив подання ОСОБА_2 відповідних документів до Харківського регіонального управління КБ «ПриватБанк», організувавши тим самим відкриття 27.12.2016 року рахунків підприємства №26000052242244 та №2607052205159. Отримані у банку документи та пластикову картку, ОСОБА_2 , на виконання заздалегідь обговорених з ОСОБА_1 та особою, матеріали у відношенні якої виділені в окреме провадження, настанов відразу передала особі, матеріали у відношенні якої виділені в окреме провадження. При цьому, ОСОБА_2 не була обізнана про злочині наміри ОСОБА_1 та осіб, матеріали у відношенні яких виділені в окреме провадження.
ОСОБА_5 , діючи за усною вказівкою ОСОБА_1 , зустрівся з останнім, який діючи відповідно до відведеної йому ролі, забезпечив подання ОСОБА_5 відповідних документів до Харківського регіонального управління КБ «ПриватБанк», організувавши тим самим відкриття рахунків підприємства №26055052310251; НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 . Отримані у банку документи та пластикову картку, ОСОБА_5 на виконання заздалегідь обговорених з ОСОБА_1 та ОСОБА_6 настанов, відразу передав ОСОБА_1 . При цьому, ОСОБА_7 не був обізнаний про злочині наміри ОСОБА_1 , а також осіб, матеріали у відношенні яких виділені в окреме провадження.
У подальшому ОСОБА_1 , а також особи, матеріали у відношенні яких виділені в окреме провадження, діючи у складі організованої групи, з метою прикриття незаконної діяльності здійснювали оформлення документів, необхідних для отримання ключів електронного цифрового підпису підставних службових осіб, статусу платника податку на додану вартість, засобів доступу до банківських рахунків та у подальшому здійснювали перерахування коштів по банківським рахункам фіктивних підприємств, з метою незаконної конвертації коштів, внесення недостовірних даних до податкової звітності та її подачу до контролюючих органів, внесення недостовірних даних та маніпулювання податковими документами в Єдиному реєстрі податкових накладних з метою оформлення безтоварних операцій та формування податкової вигоди зі штучного зменшення податкових зобов`язань третім особам, підприємствам реального сектору економіки.
При цьому, судом першої інстанції встановлено, що з досліджених матеріалів кримінального провадження №638/4660/19 вбачається, що вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 17.05.2019 року щодо засудженого ОСОБА_1 набрав законної сили 19.06.2019 року та підлягає негайному виконанню.
Отже, з врахуванням правил ч. 6 ст. 82 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов висновку, що обставини того, що діями ОСОБА_1 було спричинено матеріальні збитки АТ КБ «ПриватБанк» не підлягають доказуванню.
Окрім того, судом першої інстанції встановлено, що рішенням Господарського суду Луганської області від 22.08.2019 року у справі №913/338/19 стягнуто з ТОВ «ВКФ «Пневмо- Ком» на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) за договором №б/н від 10.04.2013 року у розмірі 200000 грн. та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3000 грн. (а.с. 20-23).
Рішенням Господарського суду Луганської області від 25.09.2018 року стягнуто з ТОВ «Укртехнопром» на користь АТ КБ «ПриватБанк» 499 250,17 грн. (а.с. 24-27).
У судовому засіданні представником позивача зазначено, що вказані рішення господарських судів щодо стягнення з ТОВ «ВКФ «Пневмо-Ком» та ТОВ «Укртехнопром» на користь АТ КБ «ПриватБанк» сум заборгованості не виконані, оскільки вироком Дзержинського районного суду м. Харкова встановлено, що зазначені підприємства створені ОСОБА_1 фіктивно.
На підставі викладеного, суд першої інстанції визнав, що з копії вироку Дзержинського районного суду м. Харкова від 17.05.2019 року, який набрав законної сили, вбачається, що злочинними діями відповідача ОСОБА_1 позивачу АТ КБ «ПриватБанк» було спричинено майнову шкоду, яка до цього часу не відшкодована.
Разом з тим, вирішуючи питання щодо сум, які підлягають стягненню, суд першої інстанції зазначив, що відповідними рішеннями господарського суду встановлено, що у ТОВ «Укртехнопром» перед АТ КБ «ПриватБанк» існує заборгованість у розмірі 499 250,17 грн., у ТОВ «ВКФ «Пневмо-Ком» перед АТ КБ «ПриватБанк» існує заборгованість у розмірі 200000 грн.
Зазначені суми підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк».
При цьому, суд першої інстанції не прийняв доводи відповідача відносно того, що зазначені суми стягнуті з підприємств, а отже, не підлягають стягненню з нього, оскільки вироком Дзержинського районного суду м. Харкова встановлено, що зазначені суб`єкти господарської діяльності створені фіктивно.
Приймаючи до уваги викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню 200000 грн. та 499250,17 грн.
Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Частиною 1 статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
З доводів позовної заяви вбачається, що предметом позову АТ КБ «ПриватБанк» є стягнення суми збитків, завданих ОСОБА_1 скоєнням злочину, а саме створення фіктивних юридичних осіб, з якими були укладені відповідні кредитні договори.
При цьому, розрахунок шкоди (збитків) банком здійснений, виходячи з умов кредитного договору №б/н від 10.04.2013 року, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «ВКФ «Пневмо-Ком» з урахуванням збільшення 03.10.2017 року встановленого кредитного ліміту у розмірі 200000 грн., а також з умов кредитного договору №б/н від 19.12.2017 року, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Укртехнопром».
Факт укладення вказаних договорів та їх умови підтверджуються судовими рішеннями, що набрали законної сили, та не оспорювалися учасниками справи під час розгляду справи (а.с. 20-27).
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, вироком Дзержинського районного суду міста Харкова від 17 травня 2019 року доведено, що ОСОБА_1 , діючи умисно, у складі організованої групи з особами, матеріали у відношенні яких виділені в окреме провадження, реалізував злочинний намір, направлений на організацію внесення в документи, що подавались для реєстрації придбання ТОВ «Укртехнопром» (код ЄДРПОУ 32136333) завідомо неправдивих відомостей щодо мети здійснення господарської діяльності, директора та засновника підприємства, а також формування статутного фонду підприємства тощо. Крім того, ОСОБА_1 зі згоди та відома осіб, матеріали у відношенні яких виділені в окреме провадження, на підставі завідомо підроблених документів перереєстрував в управлінні державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Департаменту реєстрації Харківської міської ради ТОВ «ПКФ Пневмо-Ком» (код ЄДРПОУ 38630954) на підставну особу, про що зроблено відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що правовідносини, які виникли між сторонами справи, по суті є деліктними, оскільки вироком суду у справі №638/4660/19 встановлено, що ОСОБА_1 здійснив перереєстрацію фіктивних юридичних осіб ТОВ «Укртехнопром» (код ЄДРПОУ 32136333) та ТОВ «ПКФ Пневмо-Ком» (код ЄДРПОУ 38630954). Саме з вказаними фіктивними юридичними особами АТ КБ «ПриватБанк» у подальшому було укладено кредитні договори/збільшено кредитний ліміт.
При цьому, судом першої інстанції правильно встановлено, що у ТОВ «Укртехнопром» перед АТ КБ «ПриватБанк» існує заборгованість у розмірі 499 250,17 грн., у ТОВ «ВКФ «Пневмо-Ком» перед АТ КБ «ПриватБанк» існує заборгованість у розмірі 200000 грн. і зазначені суми стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк».
Згідно додаткових пояснень АТ КБ «ПриватБанк», 10.04.2013 року ТОВ «ВКФ «Пневмо-Ком», в особі керівника (на той час) ОСОБА_8 , було підписано Анкету-заяву про відкриття поточного рахунку в AT КБ «Приватбанк», згідно якої ТОВ «ВКФ «Пневмо- Ком» приєдналося до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http //privatbank ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування №6/н від 10.04.2013 року та взяв на себе зобов`язання виконувати умови договору.
Відповідно до вищевказаного договору ТОВ «ВКФ «Пневмо-Ком» було відкрито рахунок № НОМЕР_2 . Будь-яких кредитних лімітів на даний рахунок встановлено не було.
24 березня 2017 року керівник (i засновник) ТОВ «ВКФ «Пневмо-Ком» ОСОБА_8 погодився з пропозицією ОСОБА_9 на продаж товариства i підписав протокол №24/03 загальних зборів учасників ТОВ «ПКФ Пневмо-Ком», а також підписав заяву про вихід із складу засновників ТОВ «ПКФ Пневмо-Ком» та передачу права власності ОСОБА_5 .
Згідно довідки про розмір встановлених кредитних лімітів на розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 29.09.2017 року було встановлено кредитний ліміт у розмірі 200 000 грн.
З розрахунку заборгованості вбачається, що до 27.09.2017 pоку будь-яка заборгованість ТОВ «ПКФ Пневмо-Ком» перед AT КБ «Приватбанк» була відсутня. 29.09.2017 pоку ТОВ «ПКФ Пневмо-Ком» скористалося кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту у розмірі 199 364,35 грн., які повертало з простроченням, але 13.12.2017 pоку повністю повернуло.
14.12.2017 року та 11.01.2018 pоку знову скористалося кредитним коштами, які вже повернуті не були, а 16.02.2018 pоку були винесені на прострочку, що підтверджується випискою за останніми операціями до винесення кредиту на прострочку по рахунку № НОМЕР_2 .
З виписки по рахунку № НОМЕР_2 вбачається наявність дебетового сальдо на поточному рахунку боржника. Сформоване дебетове сальдо на поточному рахунку клієнта фактично є сумою кредитних коштів, які були надані боржнику.
Тобто, кредитні кошти були отримані в AT КБ «Приватбанк» та використані ТОВ «ВКФ «Пневмо-Ком» саме у період, коли засновником товариства був ОСОБА_5 , який діяв за вказівкою ОСОБА_9 , що було встановлено вироком Дзержинського районного суду від 17.05.2019 pоку у кримінальній справі №638/4660/19-к.
Відносно доводів апеляційної скарги про подвійне стягнення кредитної заборгованості, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки, спричинена шкода банку у результаті вчиненням злочину ОСОБА_1 є деліктним зобов`язанням, а не договірним.
Доводи апеляційної скарги про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення для застосування деліктної відповідальності, то такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи судовими рішеннями, що набрали законної сили, які підтверджують факт укладення АТ КБ «ПриватБанк» кредитних договорів з ТОВ «Укртехнопром» (код ЄДРПОУ 32136333) та ТОВ «ПКФ Пневмо-Ком» (код ЄДРПОУ 38630954), державна перереєстрація яких проведена ОСОБА_1 як фіктивних суб`єктів підприємницької діяльності і станом на день ухвалення судового рішення заборгованість за кредитними договорами не повернута.
Наведені обставини свідчать, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, визначив зміст спірних правовідносин та застосував норми матеріального і процесуального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Таким чином, доводи та вимоги апеляційної скарги, в межах яких суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
РішенняДзержинського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2021 року- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 27 березня 2023 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов
Суд | Полтавський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 27.03.2023 |
Оприлюднено | 29.03.2023 |
Номер документу | 109835419 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них про відшкодування шкоди, з них завданої майну фізичних або юридичних осіб |
Цивільне
Полтавський апеляційний суд
Дорош А. І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні