Ухвала

від 27.03.2023 по справі 133/740/23

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

УХВАЛА

Іменем України

Справа №133/740/23

27.03.2023

Суддя Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Пєтухова Н.О., вирішуючи питання про прийняття до розгляду та відкриття провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Ружинська селищна рада, про встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИЛА:

Заявник звернувся до суду із заявою, в якій просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є двоюрідним братом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Кордонівка, Ружинського району, Житомирської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва на право на спадщину, яка відкрилася заявникові після смерті ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи зокрема про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною 3 ст. 294 ЦПК України визначено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені розділом IV (Окреме провадження) ЦПК України.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Дослідивши вказану заяву вважаю, що вона не відповідає вимогам ст.175,177 ЦПК України, а тому підлягає залишенню без руху з таких підстав.

Частиною 1 ст. 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Тобто факт родинних відносин між фізичними особами встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника, в даному випадку право на прийняття спадщини після смерті двоюрідного брата ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 318 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Тобто, законодавцем визначено, що заявник до заяви про встановлення юридичного факту повинен додати докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і докази про неможливість одержання необхідних документів, що посвідчують відповідний факт.

Зокрема, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України).

Згідно з ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту:

1) родинних відносин між фізичними особами;

2) перебування фізичної особи на утриманні;

3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню;

4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;

5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу;

6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;

7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;

8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;

9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 293 ЦПК України).

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 року №5 в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим ст.137 ЦПК, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим ст.274 ЦПК. Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя відповідно до ст.139 ЦПК постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.

Відповідно до ст. 318 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Важливе значення має вимога про обов`язкове зазначення у заяві мети встановлення юридичного факту, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки.

Метою звернення заявника до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин є виникнення спадкових прав заявника та можливість їх подальшої реалізації, тобто оформлення права на спадщину.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Із ч. 1 ст. 1269 ЦПК України вбачається, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживає постійно з спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України від 02 вересня 1993 року «Про нотаріат» (далі - Закон).

Частиною 1 ст. 1 вказаного Закону встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Так, згідно ч.2 ст.2-1 Закону, контроль за організацією нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до п. 1 глави 13 Наказу Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії у випадках, передбачених Законом.

Пунктом 3 глави 13 Наказу № 296/5 від 22.02.2012 визначено, що нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов`язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Згідно п. 1 глави 14 Наказу № 296/5 від 22.02.2012, нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

Тобто, законодавцем визначено, що спадкоємці мають звернутися із відповідною заявою до нотаріуса, на підставі якої той заводить спадкову справу, а у випадку неможливості оформити процедуру спадкування та видати свідоцтво про право на спадщину, нотаріус зобов`язаний відмовити у видачі свідоцтва про право на спадщину, про що він виносить відповідну постанову. Вказана відмова нотаріуса є підставою для звернення до суду.

Згідно з положеннями ст. ст. 66, 67 Закону, на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо, нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 Закону, на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Таким чином, передумовою звернення до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав є наявність постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, особа вправі звернутися до суду із заявою, у тому числі й про встановлення факту родинних відносин. В протилежному випадку - дії нотаріуса можуть бути оскаржені в передбаченому законом порядку.

У матеріалах справи відсутні докази звернення заявника до нотаріальної контори та відповідно відсутня постанова про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Проте, як вбачається заявником в порушення вимог цивільно-процесуального законодавства не надано до заяви такої постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Таким чином, оскільки встановлення факту родинних відносин заявника з померлим ОСОБА_2 безпосередньо породжує для нього юридичні наслідки, а саме надає йому право на отримання свідоцтва на право на спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , заявнику на виконання вищевказаних вимог законодавства, необхідно надати суду постанову нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, вважаю за необхідне залишити заяву без руху, надавши заявнику строк для усунення вказаних недоліків.

Керуючись ст.ст. 175-177, 185, 260, 261, 353 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Ружинська селищна рада, про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без руху.

Надати позивачу строк, не більше п`яти днів з моменту отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позовної заяви.

Роз`яснити позивачу, що в разі якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя Наталя ПЄТУХОВА

Дата документу 27.03.2023