Постанова

від 21.03.2023 по справі 916/2650/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/2650/19(916/3760/21)Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, Н.М. Принцевської,

секретар судового засідання І.С. Мисько,

за участю представників сторін:

від позивача: Б.В. Колесніченко

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фірми «Давос» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Петрової Олени Євгенівни

на рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.2022 (суддя В.Д. Найфлейш, м.Одеса, повний текст складено 14.02.2022)

у справі №916/2650/19(916/3760/21)

за позовом Фірми «Давос» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Петрової Олени Євгенівни

до ОСОБА_1

про стягнення 260000,00 грн.

в межах справи №916/2650/19 про банкрутство Фірми «Давос» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.10.2019 відкрито провадження у справі про банкрутство Фірми «Давос» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю; оприлюднено на офіційному веб-порталі Верховного Суду оголошення про відкриття справи про банкрутство Фірми «Давос» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію); введено процедуру розпорядження майном боржника Фірми «Давос» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю; розпорядником майна Фірми «Давос» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю призначено арбітражного керуючого Петрову Олену Євгенівну, діючого на підставі свідоцтва Міністерства юстиції України про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 06.03.2013 року за № 434; встановлено грошову винагороду розпорядника майна Петрової О.Є. в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень шляхом авансування заявником на депозитний рахунок суду.

07.12.2021 Фірма «Давос» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю в особі ліквідатора арбітражного керуючого Петрової Олени Євгенівни звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків у сумі 260000,00грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.12.2021 прийнято позовну заяву Фірми «Давос» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (вх. №3880/21 від 07.12.2021р.) до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін в межах справи №916/2650/19 про банкрутство Фірми «Давос» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю; присвоєно справі №916/2650/19(916/3760/21).

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями статей 22, 1166 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що зняття відповідачем готівкових коштів у сумі 260000,00 грн через касу АТ КБ «Приватбанк» з корпоративної банківської картки позивача, за відсутності матеріалів бухгалтерського обліку товариства та звітів про використання коштів разом з підтвердними документами, свідчить про отримання відповідачем коштів для власних потреб, у зв`язку з чим товариству заподіяно збитки у вказаній сумі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.02.2022 відмовлено у задоволені позовних вимог Фірми «Давос» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю в особі ліквідатора Петрової Олени Євгенівни. Судові витрати покладено на позивача.

Суд першої інстанції, врахувавши, що відповідач є засновником товариства та станом на 02.07.2019 обіймав посаду директора, дійшов висновку, що останній мав повноваження щодо зняття коштів з поточного рахунку позивача, тоді як доводи позивача про безпідставне зняття грошових коштів з розрахункового рахунку не знайшли свого підтвердження з огляду на їх недоведення, у зв`язку з чим визнав позовні вимоги необгрунтованими та відмовив у задоволенні позову.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Фірма «Давос» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Петрової Олени Євгенівни звернулася із апеляційною скаргою, в якій просила рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.2022 скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі скаржник навів доводи, викладені ним у позовній заяві, наголосивши на тому, що судом не враховано, що винними діями відповідача нанесено майнову шкоду позивачу, а також не взято до уваги відсутність економічних причин зняття відповідачем коштів з рахунку позивача.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Одночасно із поданням апеляційної скарги скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2022 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів К.В. Богатиря, Н.М. Принцевської.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фірми «Давос» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Петрової Олени Євгенівни на рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.2022 у справі №916/2650/19(916/3760/21) до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/2650/19(916/3760/21) на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

29.11.2022 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи №916/2650/19(916/3760/21).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 апеляційну скаргу Фірми «Давос» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Петрової Олени Євгенівни на рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.2022 у справі №916/2650/19(916/3760/21) залишено без руху.

В межах встановленою ухвалою суду апеляційної інстанції від 05.12.2022 строку від Фірми «Давос» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Петрової Олени Євгенівни надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги (вх.№ 1797/22/Д1 від 14.12.2022).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2022 поновлено Фірмі «Давос» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Петрової Олени Євгенівни пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.2022 у справі №916/2650/19(916/3760/21). Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фірми «Давос» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Петрової Олени Євгенівни на рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.2022 у справі №916/2650/19(916/3760/21). Встановлено учасникам справи строк до 06.01.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище норми або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення заявникові без розгляду. Зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.2022 у справі №916/2650/19(916/3760/21).

Відзиви на апеляційну скаргу, будь-які інші заяви чи клопотання до суду апеляційної інстанції не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 розгляд справи №916/2650/19(916/3760/21) призначено на 14.02.2023 о 10:00 год.

У зв`язку з оголошенням повітряної тривоги, судове засідання у призначений день та час не відбулось, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.

Після усунення обставин, які зумовили неможливість проведення судового засідання, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 повідомлено учасників справи про те, що наступне судове засідання у справі №916/2650/19(916/3760/21) відбудеться 21.03.2023 о 12:00 год. у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду (м.Одеса, пр-т Шевченка, 29), зал судових засідань №6.

Окрім того, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, вказаною ухвалою суду постановлено розглянути апеляційну скаргу Фірми «Давос» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Петрової Олени Євгенівни на рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.2022 у справі №916/2650/19(916/3760/21) поза межами строку, встановленого у частині першій статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, проте не скористався своїм правом участі у судовому засіданні апеляційної інстанції, яке відбулось 21.03.2023.

Згідно із частиною дванадцятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, оскільки матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, обов`язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні представник скаржника надав усні пояснення, відповідно до яких підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі та просив її задовольнити.

Заслухавши представника скаржника, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Фактичні обставини справи

Як встановлено судом першої інстанції, згідно із пунктом 15.1. статуту Фірми «Давос» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (міститься в матеріалах справи №916/2650/19) керівництво оперативною та поточною діяльністю Товариства та організацію виконання рішень загальних зборів учасників здійснює директор, що обирається та відкликається загальними зборами учасників. Директора може бути у будь-який час усунено від виконання обов`язків. Директор, зокрема, розпоряджається майном товариства, відкриває у банках і розпоряджається поточним, валютним та іншими рахунками товариства (пункт 15.2.3. статуту Фірми «Давос» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю).

Відповідач станом на 02.07.2019 обіймав посаду директора Фірми «Давос» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю.

Матеріали справи містять банківську виписку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з поточного рахунку позивача № НОМЕР_1 за період з 01.01.2019 по 31.12.2019, з якої, зокрема, вбачається, що 02.07.2019 з депозитного рахунку виконавчої служби на рахунок Фірми «Давос» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю були перераховані грошові кошти в якості погашення заборгованості за виконавчими документами.

02.07.2019 відповідачем перераховано на банківську картку позивача НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 260000,00 грн із призначенням платежу «Видача 51693305189605536», про що свідчить квитанція АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 02.07.2019 №ICDTJ0702O1BNB.1.

Факт зняття відповідачем готівкових коштів в сумі 260000,00 грн. через касу АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з корпоративної банківської картки позивача НОМЕР_2 підтверджується банківською випискою АТ КБ «Приватбанк» від 02.07.2019.

Звертаючись з даним позовом ліквідатор послався на те, що йому не надано матеріалів бухгалтерського обліку товариства, звіти про використання коштів разом з підтвердними документами, що свідчить про отримання відповідачем коштів не для розрахунків щодо господарської діяльності товариства, а для власних потреб, що завдало збитки товариству на суму 260000,00 грн.

Також, як зазначено ліквідатором, вказані кошти не були направлені відповідачем на погашення заборгованості перед кредиторами позивача, та не повернуті на рахунок позивача.

Додатково обґрунтовуючи підстави позову ліквідатор долучив до позовної заяви постанову про арешт коштів від 31.01.2019 ВП №58093063, прийняту приватним виконавцем Долинським М.М., якою було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках позивача в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», АТ «ОТП БАНК», АТ «УКРСОЦБАНК». Сума стягнення становила 3017603,91 грн, стягувачем за вказаною постановою є ТОВ «Вімексім» згідно із наказом Господарського суду Одеської області №916/801/18 від 28.12.2018.

На переконання позивача, вказані факти свідчать, що відповідач під час відкритого виконавчого провадження відкрив банківський рахунок в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1 з метою уникнення стягнення грошових коштів за вказаним виконавчим провадженням.

Позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

У статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні положення про відшкодування шкоди наведені у параграфі 1 глави 82 Цивільного кодексу України. Так, за частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки (пункт 5.50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 у справі №904/1448/20 (провадження № 12-29гс21)). Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із частиною другою статті 9 Цивільного кодексу України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин, які позначаються тут як майнові відносини у сфері господарювання.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Частиною другою статті 89 Господарського кодексу України, що є спеціальною нормою у спірних правовідносинах, унормовано, що посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків; іншими винними діями посадової особи.

Згідно з частиною другою статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (частина перша статті 225 Господарського кодексу України).

Отже збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Пунктом 20 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148 (у редакції, чинній на час зняття відповідачем готівки), фізичні особи - довірені особи установ/підприємств - юридичних осіб, які відповідно до законодавства України одержали готівку з поточного рахунку із застосуванням корпоративного електронного платіжного засобу або особистого електронного платіжного засобу, використовують її за призначенням без оприбуткування в касі. Зазначені довірені особи подають до бухгалтерії установи/підприємства звіт про використання готівки разом із підтвердними документами в установлені строки і порядку, визначені для підзвітних осіб законодавством України, а також документи про одержання готівки з поточного рахунку (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торговельного термінала) разом з невитраченим залишком готівки.

Колегія суддів зауважує, що обов`язок доведення позивачем, а відповідно і встановлення судом причинного зв`язку (шляхом з`ясування протиправності дій відповідача, які повинні передувати настанню збитків, і шкідливих наслідків протиправної поведінки), як обов`язкової складової в питанні доведення підстав для відшкодування збитків, має місце як за загальними умовами для відшкодування збитків, так і за особливих підстав, передбачених статтею 89 Господарського кодексу України - у разі відшкодування збитків, заподіяних господарському товариству посадовою особою.

У цій справі позивач, обґрунтовуючи протиправну поведінку відповідача, вказує про те, що директор Грамма О.В. був обізнаним про відкрите виконавче провадження ВП №58093063, в рамках якого постановою державного виконавця від 31.01.2019 було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках позивача в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», АТ «ОТП БАНК», АТ «УКРСОЦБАНК», проте, діючи всупереч інтересам підприємства, відкрив рахунок в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», який не перебував під арештом та на який були спрямовані кошти, стягнуті державним виконавцем в рамках іншого виконавчого провадження, за яким Фірма «Давос» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю виступало стягувачем. Посилаючись на відсутність звітів про використання готівкових коштів разом з підтвердними документами, позивач вказує про використання відповідачем готівки для власних потреб, що завдало збитки товаристу на суму 260000,00 грн.

Щодо відкриття нового рахунку під час дії арешту, накладеного виконавцем, колегія суддів зазначає, що відповідно до Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків резидентів і нерезидентів, затвердженою постановою Правління Національного банку України 12.11.2003 №492, яка була чинною на час виникнення спірних відносин, не заборонялося відкриття нового рахунку у випадку накладення арешту на рахунок, і у боржника був відсутній обов`язок повідомляти банку про те, що стосовно нього відкрито виконавче провадження, і що в нього в інших банках вже заарештовано рахунки.

Стосовно посилань позивача на відсутність звітів про використання готівкових коштів разом з підтвердними документами, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини перша, друга статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (подібна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17).

У цій справі позивач, покладаючи в основу заявленого позову таку обставину, як відсутність звітів про використання готівкових коштів разом з підтвердними документами, що, в свою чергу, на думку позивача, свідчить про набуття коштів для власних потреб, в той же час не доводить жодними доказами вказані обставини, тоді як у суду відсутній обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Таким чином, позивач, звертаючись з даним позовом, не довів протиправної поведінки відповідача; шкоди (збитків) та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, що виключає у даному випадку застосування до відповідача такої міри відповідальності, як відшкодування збитків.

Також не є спірні кошти і безпідставно набутими згідно із приписами статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач, являючись засновником товариства та станом на 02.07.2019 перебуваючи на посаді директора, мав повноваження щодо зняття коштів з поточного рахунку позивача, про що було вірно зазначено судом першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника не спростовують висновків Господарського суду Одеської області про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає, а в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Розподіл судових витрат.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фірми «Давос» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Петрової Олени Євгенівни залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.2022 у справі №916/2650/19(916/3760/21) залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 27.03.2023.

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

СуддяК.В. Богатир

СуддяН.М. Принцевська