Постанова

від 22.03.2023 по справі 916/3160/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/3160/20(483/1572/20)

Південно-західного апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

секретар судового засідання: Герасименко Ю.С.

Представники учасників справи у судове засідання не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Очаківський Райагрохім

на рішення Господарського суду Одеської області від 31.08.2022

по справі №916/3160/20(483/1572/20)

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Очаківський Райагрохім

про визнання договорів оренди землі недійсними та зобов`язання повернути земельні ділянки з незаконного володіння

ВСТАНОВИВ

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Очаківський Райагрохім, в якій просив визнати недійсними:

- договір оренди землі площею 3,10 га, кадастровий номер 4825182800:01:000:0162, зареєстрований у відділі Держкомзему в Очаківському районі, записи у державному реєстрі земель від 21.05.2012р. №482510004003279;

- договір оренди землі площею 0,29 га, кадастровий номер 4825182800:01:000:0729, зареєстрований у відділі Держкомзему в Очаківському районі, записи у державному реєстрі земель від 21.05.2012р. №482510004003278;

- договір оренди землі площею 0,43 га, кадастровий номер 4825182800:01:000:0730, зареєстрований у відділі Держкомзему в Очаківському районі, записи у державному реєстрі земель від 21.05.2012р. №482510004003277, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих в межах Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області;

- повернути з незаконного володіння їх власнику шляхом підписання актів приймання-передачі;

- стягнути з ТОВ Очаківський Райагрохім на його користь вартість судових витрат та витрат на правову допомогу.

Позивач звернувся із заявою від 21.10.2020 про зміну позовних вимог, згідно якої просить зобов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні належними йому земельними ділянками шляхом повернення їх власнику (т. 1 а.с. 40-42).

Позивач звернувся із заявою від 01.08.2022 про зміну позовних вимог, згідної якої просив розглядати попередні позовні вимоги (т. 3 а.с. 53).

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 послався на те, що у травні 2020 року йому стало відомо від сина ОСОБА_2 про те, що останнім від імені ОСОБА_1 , як власника зазначених вище земельних ділянок, укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю Очаківський Райагрохім договори оренди землі строком на 20 років. Договори оренди землі зареєстровані у відділі Держкомзему в Очаківському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено записи від 21.05.2012 №482510004003279, №482510004003278, №482510004003277. Проте, як зазначив позивач, він вказаних договорів оренди землі та актів приймання-передачі об`єкта оренди особисто не підписував, ОСОБА_2 на їх підписання не уповноважував, наміру укладати договори оренди не мав та не висловлював у будь-який спосіб. З огляду на те, що спірні договори оренди землі позивачем не підписувалися, то істотні умови договорів ним не погоджувалися.

Ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 13.01.2021, яка залишена без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 17.03.2021, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Очаківський Райагрохім про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками шляхом повернення їх власнику ухвалено передати до Господарського суду Одеської області, на розгляді якого перебуває справа №916/3160/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Очаківський Райагрохім.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.04.2021 прийнято справу №483/1572/20 до свого провадження для розгляду в межах справи №916/3160/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Очаківський Райагрохім та ухвалено розглядати справу №483/1572/20 за правилами Господарського процесуального кодексу України в порядку загального позовного провадження в межах справи про банкрутство №916/3160/20.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 31.08.2022 позов задоволено частково, зобов`язано Товариства з обмеженою відповідальністю Очаківський Райагрохім повернути ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровими номерами 4825182800:01:000:0162, загальною площею 3,10 га, 4825182800:01:000:0729, загальною площею 0,29 га, 4825182800:01:000:0730, загальною площею 0,43 га, в іншій частині позову щодо визнання недійсними договорів оренди відмовлено.

В мотивах оскаржуваного рішення, суд першої інстанції встановив, що позивач на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку є власником земельних ділянок, розташованих за адресою: Миколаївська обл., Очаківський район, с/рада Парутинська та зареєстрованих в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю 15.08.2005.

У договорах оренди, зареєстрованих у відділі Держкомзему в Очаківському районі від 21.05.2012 вказано, що позивач передав ТОВ «Очаківський Райагрохім» у строкове платне користування належні йому земельні ділянки з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Однак, за твердженням суду першої інстанції, відповідно до висновку експерта підписи від імені позивача у графах «орендодавець» у договорах оренди землі та актах приймання-передачі об`єктів оренди, укладених між позивачем та ТОВ «Очаківський Райагрохім», виконані не позивачем, а іншою особою, а тому, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач вільного волевиявлення на підписання договорів оренди землі з відповідачем та на передачу належних йому земельних ділянок відповідачеві в оренду не мав.

З огляду на таке, місцевий господарський суд дійшов висновку, що спірні договори позивач не підписував та, відповідно, істотних умов цих договорів не погоджував та такі договори оренди земельних ділянок є неукладеними.

Враховуючи те, що оспорювані договори оренди земельних ділянок є неукладеними, на думку суду першої інстанції, визнання їх недійсними за загальним правилом не є належним способом захисту права чи інтересу позивача, а тому суд відмовив позивачу у задоволені позовної вимоги в частині визнання недійсними договорів оренди землі.

Приймаючи до уваги те, що між позивачем та відповідачем відсутні зобов`язально-правові відносини, а нерухомим майном (земельною ділянкою), що належить позивачу, безпідставно користується та розпоряджається відповідач, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині зобов`язання відповідача повернути позивачеві земельні ділянки.

Щодо строку позовної давності суд першої інстанції зазначив, що позивач до суду із позовною заявою, в якій у тому числі просив повернути з незаконного володіння їх власнику шляхом підписання актів приймання-передачі, а тому обраний спосіб захисту свого речового права шляхом подання негаторного позову.

Особливістю негаторного позову є те, що він спрямований на усунення таких порушень вказаних повноважень власника, які наявні на момент звернення з позовом. Саме тому до вимог за негаторним позовом позовна давність не застосовується.

На переконання суду першої інстанції, враховуючи те, що позовна давність до вимог за негаторним позовом не застосовується, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі та допоки особа є власником нерухомого майна, тобто за нею зареєстровано право власності на це майно, вона не може бути обмежена в праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування й розпорядження цим майном, слід відмовити відповідачу у задоволенні заяви про застосування строків позовної давності.

Не погодившись із даною ухвалою до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся відповідач з апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського суду Одеської області №916/3160/20(483/1572/20) від 31.08.2022 року скасувати повністю та ухвалити нове рішення по справі, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими, а висновки суду щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог є помилковим та такими, що не відповідають обставинам справи, з наступних підстав.

Так апелянт зазначає, що зі змісту укладених Договорів оренди вбачається, що вони є зареєстрованими, у них містяться також відтиски печатки Відділу Держкомзему в Очаківському районі, справжність якого ним не заперечується.

За таких обставин, на думку апелянта, незалежно від того, хто підписував договори оренди ОСОБА_1 чи інша особа, договори оренди вважаються укладеним від імені позивача в силу його реєстрації і щодо нього діє презумпція дійсності правочину, передбачена у ст. 204 ЦК України.

На переконання апелянта, договір оренди не може бути визнаний недійсним, оскільки поведінка позивача після його укладення свідчить про схвалення ним цього договору. Зокрема, схвалення позивачем договорів оренди підтверджується тими обставинами, що позивач отримував орендну плату за цими договорами, знав, що їх використовує відповідач у своїй господарській діяльності, що відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК України є схваленням правочину.

Отже, як вважає апелянт, прийнявши від відповідача орендну плату за договорами оренди та не здійснивши жодних дій щодо повернення вказаної плати позивач схвалив укладені з відповідачем договори оренди, чим підтвердив їх дійсність.

На думку апелянта, суд першої інстанції не взяв до уваги вищенаведені докази та обставини, також судом не надано їм жодної оцінки в оскаржуваному рішенні, тобто залишено поза увагою те, що наявні у матеріалах докази дозволяють встановити обставини, що входять до предмету доказування.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 відкрито апеляційне провадження у справі №916/3160/20(483/1572/20) за апеляційною Товариства з обмеженою відповідальністю „Очаківський Райагрохім на рішення Господарського суду Одеської області від 31.08.2022 та призначено справу до розгляду на 26.01.2023.

У зв`язку з екстреним відключенням електроенергії у м. Одеса та у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду судове засідання 26.01.2023 у справі №916/3160/20(483/1572/20) не відбулось.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2023 повідомлено учасників справи про розгляд справи №916/3160/20(483/1572/20) -27.02.2023.

Судом апеляційної інстанції отримано заяву позивача у якій останній просить розглядати справу за його відсутності та зазначає, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

У судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 у справі №916/3160/20(483/1572/20) за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Очаківський Райагрохім на рішення Господарського суду Одеської області від 31.08.2022 оголошено перерву до 22.03.2023.

У судове засідання від 22.03.2023 представники учасників справи не з`явились.

Як вже було вказано вище, позивач у власній заяві від 25.01.2023 просив розглядати справи за відсутності свого представника.

Щодо повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю „Очаківський Райагрохім про час, дату та місце розгляду справи, колегія суддів зазначає таке.

За приписами ст.120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Колегія суддів зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та / або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20).

Як вбачається із відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю „Очаківський Райагрохім є Україна, 67751, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, село Нове, ВУЛИЦЯ НОВА, будинок 31.

Дана адреса також вказана Товариством з обмеженою відповідальністю „Очаківський Райагрохім в апеляційній скарзі.

Судом апеляційної інстанції було направлено за вказаною адресою скаржника ухвалу про відкриття апеляційного провадження від 05.12.2022, а також ухвали про повідомлення про розгляд справи від 01.02.2023 та 27.03.2023.

Однак, поштові відправлення було повернуто до суду апеляційної інстанції з відміткою відділення поштового зв`язку про відсутність адресату за вказаною адресою.

Слід наголосити, що ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.10.2022 по даній справі апеляційну скаргу Товариством з обмеженою відповідальністю „Очаківський Райагрохім залишено без руху.

Названа ухвала також була направлена на адресою місцезнаходження скаржника та була отримана останнім 03.11.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням від 27.10.2022.

Однак, наступні ухвали, зокрема, про відкриття апеляційного провадження та повідомлення про розгляд справи скаржник не отримував у зв`язку із відсутність за місцезнаходженням.

При цьому, колегія наголошує, що судом апеляційної інстанції з метою належного повідомлення скаржника про розгляд справи було розміщено оголошення на офіційному веб-сайті Південно-західного апеляційного господарського суду на веб-порталі Судова влада України в яких повідомлялось Товариство з обмеженою відповідальністю „Очаківський Райагрохім про час, дату та місце розгляду справи.

Колегія суддів також зазначає, що за змістом статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відтак, скаржник не був позбавлений можливості ознайомитись з ухвалами суду апеляційної інстанції у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України).

Товариство з обмеженою відповідальністю „Очаківський Райагрохім є апелянтом у даній справі, який самостійно ініціював апеляційне провадження по справі, тому як заінтересована особа повинно самостійно вживати заходи до участі у розгляді власної апеляційної скарги судом.

Таким чином, колегія суддів вважає, що вжила усіх належних заходів щодо повідомлення сторін про розгляд справи, та в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги по суті, не дивлячись на відсутність представників сторін, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників сторін по справі у даному випадку не перешкоджає вирішенню спору та не повинно заважати здійсненню правосуддя.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, у відповідності до державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА №061564 ОСОБА_1 , який проживає АДРЕСА_1 , на підставі розпорядження Очаківської райдержадміністрації від 28.02.2005 №49, є власником земельної ділянки площею 3, 10, яка розташована в межах території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; кадастровий номер земельної ділянки 4825182800:01:000:0162. Вказаний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010502104246 від 15.08.2005 (т. 1 а.с. 166-167).

У матеріалах справи міститься копія договору між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ Очаківський райагрохім в особі директора Бітуна Семена Дем`яновича (орендар) оренди землі, який зареєстрований у відділі Держкомзему в Очаківському районі, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 21.05.2012 за №482540004003279 (т. 1 а.с. 162-165).

Пунктом 1 вказаного договору передбачено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться у власності орендодавця, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №061564 зареєстрованого 15.08.2005 за №010502104246, та розташована в межах території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області.

Відповідно до п. 2. зазначеного договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 3, 10 га, у тому числі: ріллі багарної 3, 10 га.

В акті приймання-передачі об`єкта оренди наявна інформація про те, що ОСОБА_1 передає, а ТОВ Очаківський Райагрохім приймає в оренду земельну ділянку загальною площею 3,10 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться у власності орендодавця, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №061564, зареєстрованого 15.08.2005 за №010502104246, та розташована в межах території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, строком на 20 років (т. 1 а.с. 172).

Також, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА №061565 ОСОБА_1 , який проживає АДРЕСА_1 , на підставі розпорядження Очаківської райдержадміністрації від 28.02.2005 №49 є власником земельної ділянки площею 0,29, яка розташована в межах території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; кадастровий номер земельної ділянки 4825182800:01:000:0729. Вказаний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010502104245 від 15.08.2005 (т. 1 а.с. 178-179).

У матеріалах справи міститься копія договору між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ Очаківський Райагрохім в особі директора Бітуна Семена Дем`яновича (орендар) оренди землі, який зареєстрований у відділі Держкомзему в Очаківському районі, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 21.05.2012 за №482540004003278 (т. 1 а.с. 174-177).

У відповідності до п.1 вказаного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться у власності орендодавця, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №061565 зареєстрованого 15.08.2005 за №010502104245, та розташована в межах території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області.

Відповідно до п. 2. зазначеного договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0, 29 га, у тому числі: багаторічних насаджень 0, 29 га.

В акті приймання-передачі об`єкта оренди наявна інформація про те, що ОСОБА_1 передає, а ТОВ Очаківський Райагрохім приймає в оренду земельну ділянку загальною площею 0, 29 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться у власності орендодавця, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №061565, зареєстрованого 15.08.2005 за №010502104245, та розташована в межах території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, строком на 20 років (т. 1 а.с. 184).

До того ж, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА №061566 ОСОБА_1 , який проживає АДРЕСА_1 , на підставі розпорядження Очаківської райдержадміністрації від 28.02.2005 №49 є власником земельної ділянки площею 0,43, яка розташована в межах території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; кадастровий номер земельної ділянки 4825182800:01:000:0730. Вказаний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010502104244 від 15.08.2005 (т. 1 а.с. 190-191).

У матеріалах справи міститься копія договору між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ Очаківський Райагрохім в особі директора Бітуна Семена Дем`яновича (орендар) оренди землі, який зареєстрований у відділі Держкомзему в Очаківському районі, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 21.05.2012р. за №482540004003277 (т. 1 а.с. 186-189).

Згідно з п.1 вказаного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться у власності орендодавця, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №061566 зареєстрованого 15.08.2005 за №010502104244, та розташована в межах території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області.

Відповідно до п. 2. зазначеного договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0, 43 га, у тому числі: багаторічних насаджень 0, 43 га.

В акті приймання-передачі об`єкта оренди наявна інформація про те, що ОСОБА_1 передає, а ТОВ Очаківський Райагрохім приймає в оренду земельну ділянку загальною площею 0, 43 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться у власності орендодавця, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №061566, зареєстрованого 15.08.2005 за №010502104244, та розташована в межах території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, строком на 20 років (т. 1 а.с. 196).

Звертаючись з даним позовом до суду ОСОБА_1 зазначив, що не підписував вищевказані договори оренди та не надавав доручень іншим особами на їх підписання від свого імені.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 29.05.2020 звертався із заявою, яка адресована директору ТОВ Очаківський Райагрохім, про розірвання договорів оренди земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т. 1 а.с. 27).

Однак, як стверджує позивач дана вимога відповідачем залишена без розгляду.

Наведене стало підставою для звернення позивача із даним позовом до суду із вимогами до ТОВ Очаківський Райагрохім.

Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд визнав заявлені позовні вимоги обґрунтованими в частині вимог про повернення земельних ділянок та задовольнив такі вимоги позивача.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

За частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Так, колегія суддів зазначає, що позивач в обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржуваних договорів оренди землі та актів приймання-передачі об`єкта оренди особисто не підписував, інших осіб на їх підписання не уповноважував, наміру укладати договори оренди не мав та не виказував у будь-який спосіб.

З метою з`ясування таких обставин, ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.07.2021 призначено проведення почеркознавчої експертизи. На розгляд почеркознавчої експертизи поставити наступні запитання:

- Чи виконанні підписи на договорів оренди землі, договорів без номеру та дати укладення, зареєстрованих у відділі Держкомзему в Очаківському районі, записи у державному реєстрі земель від 21.05.2012р. №482510004003279, №482510004003278, №482510004003277 (в графі орендодавець) ОСОБА_1 чи іншою особою,

- Чи виконанні підписи на актах приймання-передачі об`єкта оренди до договорів без номеру та дати укладення, зареєстрованих у відділі Держкомзему в Очаківському районі, записи у державному реєстрі земель від 21.05.2012р. №482510004003279, №482510004003278, №482510004003277 (в графі орендодавець) ОСОБА_1 чи іншою особою.

Проведення почеркознавчої експертизи доручено експертам Миколаївського науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідно до висновку експерта від 11.02.2022 за №СЕ-19/115-21/16179-ПЧ:

- підписи від імені ОСОБА_1 у графах орендодавець у договорах оренди землі, укладених між ОСОБА_1 та ТОВ Очаківський Райагрохім, зареєстрованих 21.05.2021р. за №482510004003279, №482510004003278, №482510004003277, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою,

- підписи від імені ОСОБА_1 у графах орендодавець в актах приймання-передачі об`єктів оренди до договорів оренди землі, укладених між ОСОБА_1 та ТОВ Очаківський Райагрохім, зареєстрованих 21.05.2012 за №482510004003279, №482510004003278, №482510004003277, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Отже, висновком експерта підтверджено, що оспорювані договори оренди земельних ділянок та акти приймання-передачі об`єктів оренди підписані не позивачем, а іншою особою, що свідчить про те, що позивач істотних умов цих договорів не погоджував та такі договори оренди земельних ділянок є неукладеними.

Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97)).

Відтак, оскільки оспорювані договори оренди земельних ділянок є неукладеними, визнання їх недійсними за загальним правилом не є належним способом захисту права чи інтересу позивача, що зумовлює відмову у задоволені позовної вимоги в частині визнання недійсними: договору оренди землі площею 3, 10 га, кадастровий номер 4825182800:01:000:0162, зареєстрований у відділі Держкомзему в Очаківському районі, записи у державному реєстрі земель від 21.05.2012р. №482510004003279; договору оренди землі площею 0, 29 га, кадастровий номер 4825182800:01:000:0729, зареєстрований у відділі Держкомзему в Очаківському районі, записи у державному реєстрі земель від 21.05.2012р. №482510004003278; договору оренди землі площею 0, 43 га, кадастровий номер 4825182800:01:000:0730, зареєстрований у відділі Держкомзему в Очаківському районі, записи у державному реєстрі земель від 21.05.2012р. №482510004003277, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих в межах Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області.

Враховуючи встановлені обставини щодо відсутності між позивачем та відповідачем зобов`язально-правових відносин, а також те, що нерухомим майном (земельною ділянкою), що належить позивачу, безпідставно користується та розпоряджається відповідач, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог в частині повернення земельних ділянок, що зумовлює задоволення позовних вимог про зобов`язання ТОВ „Очаківський Райагрохім повернути ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровими номерами 4825182800:01:000:0162, загальною площею 3,10 га, 4825182800:01:000:0729, загальною площею 0,29 га, 4825182800:01:000:0730, загальною площею 0,43 га.

З приводу заяви відповідача про застосування до спірних правовідносин строків позовної давності колегія суддів зазначає таке.

Так звертаючись із даним позовом до суду першої інстанції, позивач, серед іншого, просив повернути з незаконного володіння земельні ділянки, тобто обрав спосіб захисту свого порушеного права шляхом подання негаторного позову.

Особливістю негаторного позову є те, що він спрямований на усунення таких порушень вказаних повноважень власника, які наявні на момент звернення з позовом. Саме тому до вимог за негаторним позовом позовна давність не застосовується.

Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок, про що неодноразово зазначав Верховний Суд, (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97)).

Відтак, враховуючи те, що позовна давність до вимог за негаторним позовом не застосовується, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі та допоки особа є власником нерухомого майна, тобто за нею зареєстровано право власності на це майно, вона не може бути обмежена в праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування й розпорядження цим майном, у суду відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин строків позовної давності.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження відповідача з приводу того, що оспорювані договори були зареєстровані у визначеному чинним законодавством, оскільки обставини державної реєстрації договорів оренди, не можуть свідчити про волевиявлення орендодавця на укладення спірних договорів. Натомість, як вже було зазначено вище та встановлено висновком експерта, позивач не підписував оспорювані правочини.

Не приймає колегія суддів до уваги й твердження відповідача з приводу того, що позивач отримував оренду плату за спірними договорами оренди, знав, що їх використовує відповідач у своїй господарській діяльності, що відповідно до ч.1 ст. 241 ЦК України є схваленням правочину, з огляду на таке.

Так, в наявних матеріалах справи наявні відомості на видачу готівки за земельний пай 4, 36 га за 2018р. (т. 2 а.с. 11-24), відомості на видачу готівки за соняшник в рахунок орендної плати за орендну плату земельних паї за 2018р. (т.2 а.с. 25-41), відомість на видачу коштів за соняшник за земельний пай 2019р. (т. 2 а.с. 42-59), відомість на видачу коштів за земельний пай (4, 36 га, за 2019р. (т. 2 а.с. 63-77), відомість на видачу пшениці за земельний пай 4, 36 га за 2018р. (т. 2 а.с. 78-89), в яких вказано ОСОБА_1 та міститься підпис навпроти ПІБ.

Однак, колегія суддів зазначає, що такі докази не можуть бути належними та допустимими по справі, оскільки не надають змоги достеменно встановити за якими саме договорами, особами, що вказані у даних відомостях, зокрема ОСОБА_1 були отримано такі грошові кошти та чи дійсно саме позивач отримав такі грошові кошти від відповідача.

Натомість, наявні матеріали справи не містять жодних доказів (платіжних доручень, квитанцій, розрахункових документів, тощо) з яких можливо було дійсно встановити, що особисто ОСОБА_1 отримував грошові кошти за оспорюваними правочинами.

Колегія суддів наголошує на тому, що у поясненнях, які були надані позивачем під час розгляду справи у суді першої інстанції, останній наголошував на тому, що такі грошові кошти отримував його син, ОСОБА_2 .

До того ж, колегія суддів зазначає, що отримання грошових коштів позивачем або іншою особою, з урахуванням встановлених судом обставин щодо не підписання ОСОБА_1 як договорів оренди, так й актів приймання-передачі до них, не може свідчить про наявність волевиявлення позивача на укладення спірних договорів.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 31.08.2022 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Одеської області від 31.08.2022 по справі №916/3160/20(483/1572/20) залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 27.03.2023.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Філінюк І.Г.