Постанова

від 22.03.2023 по справі 917/666/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2023 року м. Харків Справа № 917/666/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Терещенко О.І.

за участю секретаря судового засідання Березки О.М.

та представників сторін:

позивача - Оніщенко А.Ю. (в режимі відеоконференції);

відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" (вх.№1371П/1-43) на рішення господарського суду Полтавської області від 08.11.2022 (суддя О.М. Тимощенко, повний текст рішення складено 10.11.2022) у справі №917/666/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавська транспортна компанія", м. Полтава,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл", м. Полтава,

про стягнення 5 670 650 грн 08 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавська транспортна компанія" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" про стягнення 5 670 650 грн 08 коп. заборгованості за договором № № ПТК/СО 050620 на послуги автомобільною та спеціальною технікою від 05.06.2020. Також позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 20 000 грн витрат на послуги адвоката.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 08.11.2022 у справі №917/666/22 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавська транспортна компанія" 5 670 650,08 грн. основного боргу, 85059,75 грн. судового збору та 20000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" з рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 08.11.2022 у справі №917/666/22 та прийняти нове, яким в позові відмовити. Просить вирішити питання щодо судового збору та витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що апеляційному суду слід дослідити реєстр документів від 05.08.2022 року та виписку платіжних доручень, яку відповідач надав у суді першої інстанції, що, на його думку, підтверджує неможливість здійснення відповідачем оплати.

Також апелянт посилається на форс-мажорні обставини у зв`язку із війною в Україні та у зв`язку із обмеженнями видаткових операцій за Постановою НБУ від 24 лютого 2022 року №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану».

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2022 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Геза Т.Д., суддя Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 зокрема відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" на рішення господарського суду Полтавської області від 08.11.2022 у справі №917/666/22. Встановлено позивачу п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його скаржнику.

28.12.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавська транспортна компанія" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№8510), заява про розподіл судових витрат, в якій він просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ОЙЛ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавська транспортнакомпанія" 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу (вх.№8511), клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних засобів (вх.№8512), особа, яка братиме участь у засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду: представник позивача, адвокат Оніщенко Андрій Юрійович, е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел. НОМЕР_1 .

23.01.2023 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №917/666/22.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2023 зокрема призначено до розгляду апеляційну скаргу ТОВ "Сервіс Ойл" на рішення господарського суду Полтавської області від 08.11.2022 у справі №917/666/22 д22.02.2023 о 12:45 год. Задоволено клопотання представника ТОВ "Полтавська транспортнакомпанія" адвоката Оніщенко Андрія Юрійовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Повідомлено, що неявка представників учасників справи належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не перешкоджає розгляду справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2023, у зв`язку з хворобою судді Гези Т.Д., визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В. (суддя-доповідач), суддя Гребенюк Н.В., суддя Терещенко О.І.

В судове засідання 22.03.2023 з`явився представник позивача заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін. Крім того просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, однак, наданим йому процесуальним правом не скористався та в судове засідання не з`явився, свого повноважного представника не направив, натомість 20.03.2023 надіслав клопотання про розгляд справи без участі його представника. (вх.3078).

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю представника відповідача.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши присутнього в судовому засідання представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "ПОЛТАВСЬКА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ" (Виконавець) та ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" (Замовник) укладено договір №ПТК/СО 050620 від 05.06.2020 року на послуги автомобільною та спеціальною технікою (арк. справи 18-28, том 1) з додатками та додатковими угодами до договору ( арк. справи 29-40, том 1).

При укладенні Договору сторони, зокрема, узгодили наступне:

- Виконавець зобов`язувався надати послуги автомобільним транспортом та/(або), спеціальною технікою (далі по тексту разом або окремо - послуги) (пункт 1 Договору).

- Вартість послуг та перелік техніки визначено у Додатку №1 до цього Договору, який є невід`ємною частиною Договору. У вартість послуг включена вартість паливно-мастильних матеріалів, а також вартість роботи персоналу Виконавця, (пункт 1.2 Договору).

- Сума Договору складається із вартості усіх наданих Виконавцем послуг відповідно до підписаних Сторонами Актів прийому-передачі наданих послуг, (пункт 4.1 Договору).

- Всі розрахунки за Договором проводяться в безготівковій формі в національній валюті України - гривні, (пункт 4.2 Договору).

- Ставки та тарифи за надання послуг наведені в Додатку 1 до даного Договору, який є невід`ємною частиною Договору (пункт 4.3 Договору).

- На підставі первинних документів (акт-наряд, змінний рапорт, маршрутний/подорожній лист, талон замовника, товарно-транспортна накладна, які оформлюються в залежності від виду послуг) підписаних уповноваженою особою Замовника, Виконавець складає Акт прийому- передачі наданих послуг за формою, наведеною в Додатку 3 до Договору. Оригінали змінних рапортів чи нарядів або маршрутних/подорожніх листів та ТТН надаються одночасно з відповідними Актами прийому-передачі наданих послуг. Змінні рапорти, наряди, маршрутні/подорожні листи, ТТН мають бути оформлені відповідно до норм бухгалтерського обліку та чинного законодавства, (пункт 4.4 Договору).

- Акти прийому-передачі наданих послуг надаються Виконавцем Замовнику в двох оригінальних примірниках. Акт прийому-передачі наданих послуг надається не пізніше 5-ти робочих днів за звітним місяцем або не пізніше 5-ти робочих днів після завершення надання послуг. Замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання розглядає та підписує наданий Акт прийому-передачі наданих послуг або направляє Виконавцю мотивовану відмову від підписання Акту прийому-передачі наданих послуг (в разі наявності зауважень до наданих послуг та/або отриманих від Виконавця документів, що підтверджують надання послуг). Після усунення зауважень Замовника, Виконавець повторно надає Замовнику Акт прийому-передачі наданих послуг на підписання, (пункт 4.5 Договору).

- У разі ненадходження від Замовника, підписаного Замовником одного примірника Акту прийому-передачі наданих послуг або не направлення Замовником письмової вмотивованої відмови від підписання Акту прийому-передачі наданих послуг протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання Замовником Акту прийому-передачі наданих послуг, послуги вважаються наданими належним чином, в установлений строк і прийнятими Замовником в обсязі та на умовах, вказаних в Акті прийому-передачі наданих послуг, (пункт 4.6 Договору).

- Оплата вартості Послуг здійснюється Замовником протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати підписання Сторонами Акту прийому-передачі наданих послуг та отримання від Виконавця оригіналу рахунку, (пункт 4.7 Договору).

Договір має додатки: Додаток № 1 до договору від 05.06.2020 року, яким узгоджено вартість послуг; Додаток № 2 - форма заявки на надання послуг; Додаток № 3 - форма Акту приймання- передачі наданих послуг з Додатком № 1 - розрахунок вартості наданих послуг за допомогою (вид спецтехніки).

Під час дії Договору сторони укладали до нього Додаткову угоду № 1 від 20.05.2021 року до Договору на послуги автомобільною та спеціальною технікою № ПТК/СО 050620 від 05.06.2020 року разом з Додатком № 1 від 20.05.2021 року - Протокол узгодження вартості послуг станом на 20.05.2021 року; Додаткову угоду № 2 від 31.12.2021 року до Договору на послуги автомобільною та спеціальною технікою № ПТК/СО 050620 від 05.06.2020 року разом з Додатком № 1 від 31.12.2021 року - Протокол узгодження вартості послуг, діє з 01.01.2022 року.

Матеріалами справи підтверджено, що з жовтня 2021 року по 24.02.2022 року на виконання умов укладеного Договору № ПТК/СО 050620 від 05.06.2020 року позивач надавав послуги відповідачу автомобільною та спеціальною технікою, що підтверджується підписаними сторонами Договору Актами приймання-передачі наданих послуг, для оплати яких позивачем виставлено відповідні рахунки відповідачу (арк. справи 65-251, том 1).

Загальна сума наданих позивачем та отриманих послуг відповідачем відповідно до вказаних актів складає 5 753 695,84 грн. з ПДВ

Згідно Акту приймання-передачі наданих послуг № 580 від 27.10.2021 р. на суму 98 604,24 грн., (рахунок № 574 від 27.10.2021 р.) відповідач частково сплатив за надані транспортні послуги кошти в сумі 83 045,76 грн., що підтверджується платіжним дорученням відповідача № 37168 від року. Залишок не сплаченого боргу за вказаним актом склав 15 558,48 грн. (98 604,24 грн - 83 045,76 грн.).

Загальна заборгованість відповідача за надані послуги по Договору склала 5 670 650,08 грн. (загальна сума актів 5 753 695,84 грн. - мінус часткова оплата 83 045,76 грн.).

Згідно вимог п. 4.7 Договору Замовник зобов`язувався проводити розрахунки за надані послуги протягом 30 календарних днів з дати підписання Сторонами Акту прийому-передачі наданих послуг та отримання від Виконавця оригіналу рахунку.

Залишок боргу за Договором в сумі 5 670 650,08 грн. відповідач не сплатив у порушення умов Договору, претензію позивача відповідач залишив без задоволення.

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду.

08.11.2022 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення про задоволення позову.

Вказане рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки надання позивачем та отримання відповідачем відповідних послуг підтверджується підписаними сторонами Договору Актами приймання-передачі наданих послуг, для оплати яких позивачем виставлено відповідні рахунки відповідачу.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своєю правовою природою укладений договір між сторонами № ПТК/СО 050620 від 05.06.2020 року на послуги автомобільною та спеціальною технікою є змішаним договором та містить у собі елементи договору про надання послуг (ст. 901 ЦК України) та договору на перевезення вантажу (ст. 909 ЦК України).

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Ст. 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 908 ЦК України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано до матеріалів справи завірені копії: Договір № ПТК/СО 050620 від 05.06.2020 року на послуги автомобільною та спеціальною технікою, Додаток № 1 до договору від 05.06.2020 року - про узгодження вартості послуг, Додаток № 2 до договору від 05.06.2020 року - форма заявки на надання послуг, Додаток № 3 до договору від 05.06.2020 року - форма Акту приймання-передачі наданих послуг, Акти приймання-передачі наданих послуг - розрахунок вартості наданих послуг за допомогою (вид спецтехніки), Додаткова угода № 1 від 20.05.2021 року до Договору на послуги автомобільною та спеціальною технікою № ПТК/СО 050620 від 05.06.2020 року, Додаток № 1 від 20.05.2021 року до договору від 05.06.2020 року - Протокол узгодження вартості послуг станом на 20.05.2021, Додаткова угода № 2 від 31.12.2021 року до Договору на послуги автомобільною та спеціальною технікою № ПТК/СО 050620 від 05.06.2020 року, Додаток № 1 від 31.12.2021 року до договору від 05.06.2020 року - Протокол узгодження вартості послуг, діє з 01.01.2022 року, Реєстр документів ТОВ "ПОЛТАВСЬКА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ" для передачі ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" (на 24 аркуш.): від 06.10.202Іроку; від 25.10.2021року; від року; від 04.11.2021 року; від 10.11.2021 року; від 23.11.2021 року; від 25.11.2021 року; від 03.12.2021року; від 09.12.202І року; від 20.12.202Іроку; від 28.12.2021року; від 29.12.2021року; від 04.01.2022 року; від 10.01.2022 року; від 11.01.2022 року; від 14.01.2022 року; від 19.01.2022 року; від 22.01.2022 року; від 26.01.2022 року; від 01.02.2022 року; від року; від 09.02.2022 року; від 18.02.2022 року (вручено 18.02.22р.); від 18.02.2022 року (вручено 21.02.22р.)., Акт № 579 від 27.10.2021 р. на суму 5 723,28 грн., Рахунок № 573 від 27.10.2021 р.; Акт № 580 від 27.10.2021 р. на суму 98 604,24 грн., Рахунок № 574 від 27.10.2021 р.; платіжне доручення № 37168 від 22.02.2022 року, Акти надання послуг та рахунки до них, лист ТОВ "Сервіс Ойл" № 01/500 від 13.05.2022 року, претензію № 68 від 23.06.2022 року, Акт звірки від 23.06.2022 року, Наказ про призначення директора від 01.03.2017 року, витяг з ЄДР про ТОВ "ПОЛТАВСЬКА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ".

Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по сумі боргу відповідач суду не надав.

Факт прострочення відповідачем виконання зобов`язань з оплати вартості наданих послуг підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростовано.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 5 670 650,08 грн. підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про передчасність позовних вимог, з огляду на наявність форс-мажорних обставин.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, з огляду на таке.

Сторони у п. 6.1, 6.2, 6.3, 6.4 та 6.5 Договору погодили звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором, якщо це виявилося наслідком дії форс-мажорних обставин (пожежі, повені, зсуви, інші стихійні лиха, воєнні дії, блокада, дії органів державної влади, епідемії, страйки тощо). Факт виникнення форс-мажорних обставин повинна бути підтверджена довідкою Торгово-промислової палати України (її регіональним відділенням). Сторона, що опинилася під впливом обставин непереборної сили, зобов`язана протягом 10 (десяти) робочих днів від дати настання обставин непереборної сили письмово повідомити іншу сторону про виникнення обставин непереборної сили. Неповідомлення про настання дії форс-мажорних обставин позбавляє Сторону права посилатися на них у разі невиконання (неналежне виконання) свої обов`язків за Договором. Якщо форс-мажорні обставини тривають більше ніж 6 місяців, кожна Сторона має право відмовитися від виконання зобов`язань за Договором частково або повністю без додаткової фінансової відповідальності.

Колегія суддів зазначає, що введення на території України воєнного стану, враховуючи наявність універсального офіційного листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов договору. Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку.

Таких висновків дотримується Верховний Суд у постановах від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 09.11.2021 у справі №913/20/21, від 30.05.2022р. у справі №922/2475/21, від 14.06.2022 у справі №922/2394/21 та у постанові від 01.06.2021 у справі №910/9258/20.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати.

Отже, виходячи з наведених норм законодавства та умов договору оренди обладнання, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.

При цьому лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1, на який відповідач посилається зокрема в апеляційній скарзі, не є сертифікатом про форс-мажорні обставини у контексті викладених вище положень законодавства.

Предметом спору у даній справі є стягнення суми основного боргу без застосування відповідальності у вигляді штрафних санкцій. Заперечення відповідача не звільняють його від виконання зобов`язань за Договором.

За відсутності у матеріалах справи сертифікату Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин, необґрунтованими та безпідставними є посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" на наявність обставин непереборної сили, як на підставу для звільнення від відповідальності за порушення договірних зобов`язань.

Крім того, у даній справі заборгованість у більшій частині виникла до 24.02.2022р. (лише 4 з 70 Актів складені 24.02.2022 року, решта до 24.02.2022 року) та до набрання законної сили Постановою Правління НБУ №44 від 08.03.2022р. "Про внесення змін до постанови правління Національного Банку України від 24.02.2022р.№18", на яку також посилається відповідач в апеляційній скарзі.

Системно аналізуючи всі зміни до Постанови, у тому числі п.15, можна встановити, що до 04.03.2022 року (до дати внесення змін Постановою НБУ № 36 від 04.03.2022 року) взагалі не існувало перешкод для відповідача здійснити розрахунки з позивачем. Разом з тим, відповідач не проводив такі розрахунки у порушення умов Договору.

Крім того, Постанова НБУ від 24 лютого 2022 року N 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» в чинній редакції на день вирішення спору в суді містить ряд механізмів і виключень за допомогою яких відповідач мав право здійснити розрахунки з позивачем. Зокрема, Постанова НБУ дозволяє здійснювати безготівкові розрахунки без обмежень (п. 4 Постанови).

На твердження відповідача в апеляційній скарзі, що апеляційному суду слід дослідити реєстр документів від 05.08.2022 року та виписку платіжних доручень, яку відповідач надав у суді першої інстанції та на його думку, підтверджує неможливість здійснення відповідачем оплати, колегія суддів зазначає, що дані документи не містять підписів уповноважених осіб, печаток банківських установ та будь-яких інших реквізитів, які дали б змогу ідентифікувати його, як доказ, первинний бухгалтерський документ у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Чи надходили дані документи до банківської установи, та які причини і підстави відхилення їх банком у їх виконанні встановити не можливо, як і не можливо встановити наявність коштів на рахунку відповідача. З урахуванням викладеного дані документи не є належними доказами та судом не приймаються.

Наведене свідчить, що доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому відсутні підстави для його скасування в оскарженій частині.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 08.11.2022 у справі №917/666/22 - без змін.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Разом з тим, позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 10000,00 грн.

Розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавська транспортна компанія" про стягнення витрат на правову допомогу, колегія суддів приходить до висновку про її задоволення з огляду на таке.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, як зазначено у частині 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 2, 3 статті 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Також, суд зазначає, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а також розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відносно обґрунтованості розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу та його (розміру) пропорційності предмету спору, суд приймає до уваги, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, п.95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п.п.34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009р., п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006р., п.88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. та п.268 рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Аналогічна правова позиція також викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.

Пунктом 3 частини 4 статті 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в клопотанні просить суд розподілити судові витрати та надав докази на підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу на суму 10000,00 грн.

Судовою колегією встановлено, що правовідносини між позивачем та адвокатом Оніщенко А.Ю. на момент розгляду справи Східним апеляційним господарським судом підтверджуються ордером на надання правничої (правової) допомоги ВІ № 1118526 від 23.12.2022 та копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 375 від 26.11.2003, Договором № 375/ПТК про надання правової допомоги від 22.06.2022 та Додатковою угодою № 5 Замовлення (завдання) від 22.12.2022.

На підставі п. 4.2.1 Договору № 375/ПТК від 22.06.2022 та Додаткової угоди № 5 Замовлення (завдання) від 22.12.2022 сторони погодили:

1) Вартість 1 (однієї) години професійної правничої допомоги адвоката, пов`язаної зі справою, включаючи підготовку до її розгляду:

- складання відзив на апеляційну скаргу згідно вимог ГПК - 2 600,00 грн. (1 мінімальний прожитковий мінімум для працездатних осіб).

- підготовка відповідних документів: Заява про розподіл судових витрат, Клопотання про проведення розгляду справи в режимі відеоконференції, та інші процесуальні документи по справі за необхідності згідно вимог ГПК, складає - 2 600,00 грн. (1 мінімальний прожитковий мінімум для працездатних осіб).

2) Вартість професійної правничої допомогу адвоката - гонорар адвоката за представництво в суді є фіксованим - 6 700,00 грн. (1 мінімальна заробітна плата).

3) Сторони погодили, що загальна вартість послуги з правничої допомоги адвоката по справі не може перевищувати 50% відсотків (від розміру вартості правничої допомоги адвоката у суді першої інстанції) та складає - 10000,00 грн.

Сторони погодили, що Клієнт протягом 3 робочих днів з дня отримання рахунку на оплату здійснить попередню оплату вартості послуг адвоката в сумі погодженій сторонами згідно Договору.

Детальний опис робіт (наданих послуг) зазначений у Розрахунку вартості робіт виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат від 23.12.2022 року і складає 10 000,00 грн.

Відповідно до пункту 1 та 2 Детального опису, адвокатом надані послуги у повному обсязі, а Клієнтом отримані.

Згідно пункту 3 Детального опису, послуги вважаються наданими у повному обсязі, а Клієнтом отримані в момент оголошення судом рішення про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення по суті спору.

Цей розрахунок є Актом виконаних робіт, складений у 3 (трьох примірниках).

На підтвердження наданих послуг позивачем надано: копію Розрахунку вартості робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат необхідних для надання правничої допомоги по справі від 23.12.2022; копію Рахуноку №5 від « 22» грудня 2022 року; копію платіжного доручення №10581 від 22.12.2022 року про оплату професійної правничої допомоги згідно договору на суму 10000,00 грн.

Згідно зі ст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:

- договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині 2 ст.27 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»;

- за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись ЦК України;

- договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

- адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

- адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

- відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Так, ціна наданих адвокатом послуг узгоджена сторонами шляхом укладення Додаткової угоди № 5 Замовлення (завдання) від 22.12.2022 до договору №375/ПТК про надання правової допомоги від 22.06.2022.

При цьому розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

У Постанові від 20.01.2021р. по справі №357/11023/18 Верховний суд зазначив, що розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що надані представником позивача документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

Вищевказані докази підтверджують фактичне понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

У відповідності до положень ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Належних та достатніх доказів неспівмірності заявлених витрат до апеляційного суду відповідачем не було надано, тому суд приймає докази позивача та покладає на відповідача понесені позивачем витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Беручи до уваги викладене та зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, відсутність клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в заявленій сумі.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 08.11.2022 у справі №917/666/22 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" (вул. Небесної Сотні, 9/17, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 38516938) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавська транспортна компанія" (вул. Соборності, 59А, кв. 33, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 38930991) витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 10000,00 грн.

Видати наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 27.03.2023.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя О.І. Терещенко