Ухвала

від 27.03.2023 по справі 904/540/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

27.03.2023м. ДніпроСправа № 904/540/23

За позовом Приватного підприємства "Транзит-Траст" (25005, м. Кропивницький Кіровоградської області, вул. Бєлінського, буд. 2; ідентифікаційний код 33213146)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Солома" (51660, м. Верхівцеве Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, вул. Нова, буд. 50-А; ідентифікаційний код 36933660)

про стягнення 172 173 грн. 00 коп.

Суддя Загинайко Т.В.

Без участі представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство "Транзит-Траст" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№528/23 від 30.01.2023) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Солома" про стягнення 172 173 грн. 00 коп., що складає 109 664 грн. 07 коп. - заборгованості за послуги, надані за Договором від 19.03.2018 №1903-1 перевезення вантажів автомобільним транспортом, 52 953 грн. 16 коп. - інфляційного збільшення та 9 555 грн. 77 коп. - 3% річних.

Також просить судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 2 684 грн. 00 коп. та витрат, пов`язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу за Договором №15 від 15.01.2023, покласти на відповідача.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2023 про залишення позовної заяви без руху позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У подальшому, позивачем подано заяви (вх.№7162/23 від 13.02.2023 та вх.№8233/23 від 20.02.2023) про усунення недоліків, відповідно до яких було усунуто недоліки позовної заяви, визначені ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2023.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у клопотанні (вх.№11490/23 від 09.03.2023) просить зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами до розміру 5 000 грн. 00 коп. та закрити розгляд справи №904/540/23 у зв`язку з відсутністю предмету спору та надає: - платіжну інструкцію від 01.03.2023 №4321 на суму 109 664 грн. 07 коп.; - платіжну інструкцію від 01.03.2023 №4322 на суму 62 508 грн. 93 коп.

Позивач у клопотанні/заяві (вх.№12924/23 від 17.03.2023) зазначає наступне: - відповідачем після ознайомлення зі змістом позовної заяви та відкриття провадження судом по справі №904/504/23 було сплачено заборгованість за Договором від 19.03.2019 №1903-1 у сумі, зазначеній в позовні заяві, а саме: 109 664 грн. 07 коп. (сума боргу), 52 953 грн. 16 коп. (інфляційне збільшення), 9 555 грн. 77 коп. (3% річних), 2 684 грн. 00 коп. (судовий збір); - зменшення витрат підлягає частковому задоволенню, а саме зменшенню суми витрат до 15 400 грн. та гонорару успіху; - сума, яка підлягає стягненню з відповідача на компенсацію витрат послуг адвоката складає фіксованого розміру гонорару 15 000 грн. 00 коп. та гонорару успіху 17 217 грн. 30 коп.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2023 закрито провадження у справі №904/540/23 за позовом Приватного підприємства "Транзит-Траст" (25005, м. Кропивницький Кіровоградської області, вул. Бєлінського, буд. 2; ідентифікаційний код 33213146) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Солома" (51660, м. Верхівцеве Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, вул. Нова, буд. 50-А; ідентифікаційний код 36933660) про стягнення 172 173 грн. 00 коп. - у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Як вбачається, судом при постановлені ухвали про закриття провадження у справі не вирішено питання про розподіл судових витрат, а саме - витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 1 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Аналіз наведених норм частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес до справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В підтвердження факту понесених позивачем судових витрат, пов`язаних з розглядом даної справи, надано:

- копію договору від 15.01.2023 №15012023 про надання професійної правничої допомоги (а.с.65-66);

- копію додаткової угоди від 15.01.2023 №1 до Договору про надання професійної правничої допомоги від 15.01.2023 №15012023 (а.с.67);

- копію ордеру від 26.01.2023 серії АІ №1349975 (а.с.64);

- копію свідоцтва від 29.09.2004 №1751 про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.47).

Як вбачається, між позивачем - Приватним підприємством "Транзит-Траст", як клієнтом, та Адвокатським об`єднанням "Аргус Лекс" було укладено Договір від 15.01.2023 №15012023 про надання професійної правничої допомоги (надалі - Договір).

Пунктом 1.1. Договору визначено, що клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання від імені і за рахунок клієнта надавати правову допомогу та здійснювати представництво його інтересів при розгляді справ в судах при розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення, органах внутрішніх справ, органах прокуратури, органах державної податкової служби, та інших органах, які здійснюють правозастосовні та/або правоохоронні функції, органах виконавчої служби, управліннях державного казначейства, відділеннях поштового зв`язку, в усіх інших органах державної влади і управління та органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях усіх організаційно-правових форм та форм власності щодо захисту прав та інтересів, які виникли з договору перевезення вантажів вантажним транспортом №1903-1 від 19.03.2018 року укладеного між Приватним підприємством "Транзит-Траст", код ЄДРПОУ 33213146 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Солома", код ЄДРПОУ 36933660, та правовідносин, які виникли внаслідок перевезення вантажів та сплати за виконані послуги з перевезення вантажів. Вид правової допомоги та її вартість сторони визначають у додатковій угоді до цього договору.

Відповідно до пункту 2.4.6. Договору клієнт зобов`язаний у разі згоди на надання правової допомоги за плату, укласти додаткову угоду протягом 3-х днів, в якій зазначається вид і обсяг правової допомоги та її вартість (гонорар).

Згідно з пунктом 3.1. Договору надання правової допомоги адвокатським об`єднанням здійснюється платно або безоплатно. У разі, якщо сторони визначили, що правова допомога надається за плату, то укладається додаткова угода до цього договору.

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами їх обов`язків за даним Договором (пункт 4.1. Договору).

Відповідно до Додаткової угоди від 15.01.2023 №1 до Договору про надання професійної правничої допомоги від 15.01.2023 №15012023 сторони встановили, що правова допомога з питань, визначених у цій Додатковій угоді № 1 є оплатною, та вартість (гонорар) її є узгодженою.

Вартість (гонорар) 19 400 грн. 00 коп. (даний гонорар є фіксований, договірний);

Вид правової допомоги:

- ознайомлення з матеріалами справи та їх аналіз, формування правової позиції у справі, підготовка та подання позовної заяви до суду, представництво інтересів клієнта під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції;

- ознайомлення з матеріалами справи та їх аналіз (вартість години 800 грн. 00 коп.) 5 годин складає вартість 4 000 грн. 00 коп.;

- формування правової позиції, обговорення з клієнтом 3 години (вартість години - 800 грн. 00 коп.) - 2 400 грн. 00 коп.;

- складання позовної заяви - 8 000 грн. 00 коп.;

- представництво в суді під час розгляду справи - 4 000 грн. 00 коп.;

- компенсація витрат на роботу технічного персоналу, помічників - 1 000 грн. 00 коп.;

Гонорар успіху - 10% від суми позовних вимог задоволених судом.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до Висновку Верховного Суду викладеного у Постанові від 20.07.2021 по справі №922/2604/20 відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Як вбачається, надані позивачем докази не містять акта прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг), детального опису робіт (наданих послуг), що виконані адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Також суд звертає увагу, що позивач у відповіді на клопотання (вх.№12924/23 від 17.03.2023) зазначає, що фіксований розмір гонорару складає 19 400 грн. 00 коп., але враховуючи що під час формування фіксованого гонорару було врахована участь у судових засіданнях у розмірі 4 000 грн. 00 коп., позивач не заперечує проти зменшення суми фіксованого гонорару на 4 000 грн. 00 коп. та просить стягнути з відповідача фіксований розмір гонорару в сумі 15 000 грн. 00 коп. Як вбачається, заявлена до стягнення сума фіксованого розміру гонорару не відповідає даним, що вказані позивачем у відповіді на клопотання (19 400 грн. - 4 000 грн. = 15 400 грн.).

Як вбачається, відповідач просить зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами до розміру 5 000 грн. 00 коп.

Разом з тим, вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Право на справедливий суд передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положенням статті 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов`язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові КГС ВС від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (пункт 22). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (пункт 27.2.)

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного суд не вбачає підстав для задоволення вимоги Приватного підприємства "Транзит-Траст" щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні вимоги Приватного підприємства "Транзит-Траст" (25005, м. Кропивницький Кіровоградської області, вул. Бєлінського, буд. 2; ідентифікаційний код 33213146) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Солома" (51660, м. Верхівцеве Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, вул. Нова, буд. 50-А; ідентифікаційний код 36933660) суми на компенсацію витрат послуг адвоката, що складає фіксованого розміру гонорару 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. та гонорару успіху в розмірі 17 217 (сімнадцять тисяч двісті сімнадцять) грн. 30 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 27.03.2023.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.В. Загинайко