Рішення

від 14.03.2023 по справі 905/2164/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.03.2023 Справа №905/2164/21

Господарський суд Донецької області у складі:

судді Фурсової С.М.

при секретарі судового засідання Павлюкові Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Маріупольської міської ради Донецької області (87555, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Миру, будинок 70; код ЄДРПОУ 33852448)

до Приватного підприємства «Олнайт» (84505, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Гугеля, будинок 12; код ЄДРПОУ 24065501)

про стягнення 81 553,66 гривень, -

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У

У листопаді 2021 року Маріупольська міська рада Донецької області звернулась до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного підприємства «Олнайт» про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави у розмірі 81 553,66 гривень.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Приватне підприємство «Олнайт» використовувало у період з 07.09.2017 по 31.07.2020 земельну ділянку з кадастровим номером 1412336300:01:005:0494 площею 0,0252га по вулиці Георгіївській, 17 у місті Маріуполі Донецької області, на якій розташоване належне йому на праві власності нерухоме майно, без оформлених прав власності або користування цією земельною ділянкою, не сплачує за неї грошові кошти, внаслідок чого зберігло за рахунок позивача грошові кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою, які підлягають поверненню на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 22.11.2021 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 905/2164/21, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено сторонам строки для подання до суду заяв по суті справи.

Сторони належним чином повідомлялися про порушення провадження у справі.

До Господарського суду Донецької області 28.12.2021 надійшов відзив на позовну заяву (згідно відомостей календарного штемпеля на поштовому конверті датою відправлення якого є 19.12.2021), в якому представник Приватного підприємства «Олнайт» просить відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав:

- представником відповідача заявлено про застосування до позовних вимог наслідків спливу строку позовної давності, внаслідок того, що заявлені вимоги про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави у період з 07.09.2017 по 31.07.2020, виходить за межі встановленого законодавством трирічного строку позовної давності;

- представник відповідача наголошує, що з часу придбання нерухомого майна, будинок не використовується у господарській діяльності, а при експлуатації не потребує земельної ділянки (окрім площі забудівлі) у зв`язку з наявним виходом безпосередньо на вулицю, і, як наслідок, при укладанні договору оренди земельної ділянки площа була б меншою;

- представник відповідача вважає, що у зв`язку з відсутністю договору оренди земельної ділянки між сторонами, застосувати положень статті 288 Податкового кодексу України не можна, оскільки до вказаних правовідносин за аналогією підлягає застосуванню положення статті 274 згаданого Кодексу;

- представник відповідача зазначає, що застосування ставки податку у розмірі 12 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки не має законодавчого обґрунтування, оскільки у спірному випадку постійного користування земельної ділянки не існує, акту постійного користування не має та власник нерухомого майна користується земельною ділянкою до часу відчуження нерухомості.

На електронну адресу суду 06.01.2022 від Маріупольської міської ради Донецької області надійшла відповідь на відзив, в якій представником позивача надано пояснення по суті заявлених відповідачем у відзиві заперечень.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 21.01.2022 постановлено: розгляд справи № 905/2164/21 здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання на 16.02.2022; витребувано у позивача та Відділу у місті Маріуполі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області відповідну інформацію та пояснення щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1412336300:01:005:0494.

На електронну адресу суду 15.05.2022 від Маріупольської міської ради Донецької області надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 21.01.2022.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 16.02.2022 розгляд справи відкладено на 16.03.2022.

У зв`язку з повномасштабним вторгненням Росії в Україну, а також запровадженням Верховною Радою України в державі воєнного стану, підготовче засідання, яке призначалось на 16.03.2022 об 11:00 год. - не відбулось.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.05.2022 відкладено підготовче засідання у справі № 905/2164/21 та визначено, що про дату, час і місце наступного судового засідання учасників справи буде повідомлено додатково відповідною ухвалою з урахуванням того, що згідно з положеннями статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; рекомендовано у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці представників учасників справи подавати до суду заяви про розгляд справи в їхній відсутності за наявними матеріалами в порядку частини третьої статті 196 Господарського процесуального кодексу України.

13.06.2022 зборами суддів Господарського суду Донецької області з метою оптимізації знаходження працівників та відвідувачів у приміщенні суду, зберігаючи віддалений режим роботи, в залежності від об`єктивних обставин, пов`язаних із збройною агресією, у тому числі інтенсивністю бойових дій у місті Харкові вирішено: при процесуальній необхідності проводити судові засідання в приміщенні суду в режимі відеоконференції, продовжити обмеження доступу відвідувачів до приміщення суду, запропонувавши дистанційне спілкування шляхом електронного та поштового листування, телефонування, участі в судових засіданнях в режимі відеоконференцій, подання документів в електронному вигляді із застосуванням підсистеми «Електронний суд».

З метою виконання завдань судочинства та ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, ухвалою суду від 17.01.2023 призначено підготовче засідання у справі на 15.02.2023.

До Господарського суду Донецької області через підсистему «Електронний суд» 30.01.2023 та 01.02.2023 відповідно надійшли заяви від представника Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, в яких зазначається, що відповідно до відомостей Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 1412336300:01:005:0494 зареєстрована у Державному кадастрі 23.12.2014 з категорією земель - «землі житлової та громадської забудови», цільове призначення - «для обслуговування нежитлового приміщення». Зміни щодо цільового призначення земельної ділянки до Державного земельного кадастру не вносились, у відповідність до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, не проводились. Відповідно до пункту 9 підрозділу 6 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України (у редакції Закону України від 30.11.2021 № 1914-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень») індекс споживчих цін, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, застосовується із значенням 100 відсотків: за 2017-2022 роки - для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); за 2017-2022 роки - для земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення. У зв`язку з веденням бойових дій на території Донецької області на теперішній час Головне управління не має можливості надати інформацію щодо нормативної грошової оцінки запитуваної земельної ділянки за період з 01.01.2017 по 31.07.2020.

Через підсистему «Електронний суд» 15.02.2023 від представника Маріупольської міської ради Донецької області надійшла заява, в якій останній підтримує позовні вимоги, викладені у позовній заяві та просить подальший розгляд справи проводити без його участі за наявними матеріалами з ухваленням відповідного судового рішення.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 15.02.2023 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 14.03.2023.

Копії ухвал суду від 17.01.2023 та від 15.02.2023 направлялись на електронні адреси Маріупольської міської ради Донецької області (activy.dept@mariupolrada.gov.ua, praurist@ukr.net) та Приватного підприємства «Олнайт» (olnait0629@ukr.net, balashovmariupol@gmail.com), які зазначені в заявах по суті справи.

Верховний Суд у постанові від 30.11.2022 у справі № 759/14068/19 сформулював правовий висновок, якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.

З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Разом з цим, копії ухвали суду від 17.01.2023 та від 15.02.2023 не направлялись на належну поштову адресу Приватного підприємства «Олнайт» (84505, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Гугеля, будинок 12) через неможливості відправлення такої кореспонденції Господарським судом Донецької області в установленому порядку у зв`язку з тим, що тимчасово відсутній обмін з відділенням поштового зв`язку № 87505 в умовах воєнного стану (посилання: https://offices.ukrposhta.ua/).

Враховуючи вищевикладені обставини та тимчасову окупацію міста Маріуполь направлення ухвал суду засобами поштового зв`язку наразі неможливе.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», Наказом № 309 від 22.12.2022 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що додається; визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 «Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10.12.2022 року», зареєстрований Міністерством юстиції України 25.04.2022 року № 453/37789 (зі змінами).

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією вся територія Маріупольського району Донецької області на теперішній час є тимчасово окупованою.

Згідно з частиною другою статті 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (зі змінами та доповненнями) суд викликає або повідомляє учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідне оголошення для відповідача про призначення розгляду справи на 14.03.2023 розміщене на офіційному веб-сайті судової влади України 03.03.2023 (посилання: https://dn.arbitr.gov.ua/sud5006/pov/1390774/), внаслідок чого він вважається таким, що повідомлений про розгляд цієї справи.

В свою чергу, відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень регулюються Законом України «Про доступ до судових рішень».

Статтями 2, 4 вказаного Закону встановлено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Суд звертає увагу на те, що ухвали Господарського суду Донецької області від 17.01.2023 та від 15.02.2023 у справі № 905/2164/21 оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень України офіційного веб-порталу «Судова влада України» в мережі Інтернет (посилання: https://reyestr.court.gov.ua/) та є загальнодоступними для ознайомлення.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

У рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Проявивши належну обачність відповідач, міг і самостійно дізнатись з Єдиного державного реєстру судових рішень, інформація якого є загальнодоступною, цілодобовою та безкоштовною, про рух справи № 905/2164/21 та про постановлені ухвали суду в даній справі, в тому числі і ухвали суду від 17.01.2023 та від 15.02.2023.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2023 у справі № 9901/278/21 (11-126заі22) висловлено правову позицію, що реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

Натомість, до суду від відповідача не надходили повідомлення про зміну адреси перебування (знаходження), не надходили й заяви про поважність причин, з яких представник не міг взяти участь у судових засіданнях 15.02.2023 та 14.03.2023, клопотань про відкладення розгляду справи, так само як і заяв про розгляд справи за його відсутності.

У судове засідання 14.03.2023 представники сторін не з`явились. Судом вжито всіх залежних від нього заходів для своєчасного та належного повідомлення учасників справи про розгляд судової справи.

Від представника позивача 15.02.2023 надходила заява про подальший розгляд справи проводити без його участі за наявними матеріалами з ухваленням відповідного судового рішення.

З огляду на те, що під час розгляду справи судом створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та можливість її розгляду по суті заявлених вимог за наявними у ній матеріали в даному судовому засіданні, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

Щодо строків розгляду даної справи, суд зазначає наступне.

Частинами першою та другою статті 195 ГПК України передбачено, що суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішеннях Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «Товариство з обмеженою відповідальністю «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» зазначено, що суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В даному випадку, вихід за межі встановленого статтею 195 ГПК України строку був обумовлений виключними загальновідомими обставинами, пов`язаними з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався.

Так, Указом Президента України від 06.02.2023 № 58/2023, затвердженого Законом України від 07.02.2023 № 2915-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 строком на 90 діб, тобто до 20.05.2023.

Необхідно зазначити, що Господарський суд Донецької області знаходиться на території Харківської територіальної громади, яка з першого дня військової агресії перебуває під постійними ворожими обстрілами, які становлять загрозу життю та здоров`ю всіх учасників судового процесу. Окрім того, ворогом неодноразово вчинялися дії, спрямовані на руйнування об`єктів критичної інфраструктури регіону, що, зокрема, спричиняло тривале знеструмлення електричних мереж, вихід з ладу систем зв`язку та Інтернету.

Такі обставини істотно уповільнили роботу суду, як щодо організаційно-технічного забезпечення судового процесу, так і щодо безпосереднього розгляду справи.

За об`єктивних обставин розгляд справи був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень ГПК України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд -

В С Т А Н О В И В

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (станом на 23.11.2021) встановлено, що за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Георгіївська, 17, зареєстрований об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 208,7 кв.м.

Право власності на об`єкт нерухомого майна зареєстровано 07.09.2017 за договором купівлі-продажу, серія та номер 1431, виданий 07.09.2017; видавник: приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Лушкіна Оксана Володимирівна; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 36963303 від 07.09.2017; власник нерухомого майна - Приватне підприємство «Олнайт», код ЄДРПОУ 24065501 (а.с. 88).

Зазначене нерухоме майно розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 1412336300:01:005:0494 площею 0,0252 га, яка належить Маріупольській міській раді Донецькій області, що підтверджується Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 11.11.2021. Вказана земельна ділянка зареєстрована у Державному земельному кадастрі з категорією «землі житлової та громадської забудови» та цільовим призначенням - «для обслуговування нежитлового приміщення» (а.с. 12).

Відповідно до листа Відділу у місті Маріуполі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 17.07.2020 за № 554/105-20 земельна ділянка з кадастровим номером 1412336300:01:005:0494 зареєстрована у Державному земельному кадастрі 23.12.2014.

Маріупольською міською радою Донецької області з метою отримання інформації щодо сплати коштів за користування земельною ділянкою за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Георгіївська, 17, яка знаходиться в користуванні Приватного підприємства «Олнайт», направлено відповідний запит до Головного управління ДПС у Донецькій області.

Головним управлінням ДПС у Донецькій області листом № 64533/10/05-99-54-04 від 12.08.2020 надано відповідь на запит Маріупольської міської ради Донецької області та повідомлено, що Приватне підприємство «Олнайт» податкові декларації з плати за землю не надаються та плата за землю не сплачується (а.с. 62-64).

Позивач зазначає, що Приватне підприємство «Олнайт» не є власником земельної ділянки, не має право постійного землекористування, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. Вважає, що єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.

Матеріали справи містять повідомлення від 04.09.2020 за №26-49672-261 за підписом директора департаменту Маріупольської міської ради Донецької області на ім`я директора Приватного підприємства «Олнайт», яким на підставі Положення про комісію з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 21.07.2020 за № 243, запрошено відповідача на засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, на якому будуть розглянуті матеріали про розрахунок збитків, які нанесені відповідачем Маріупольській міській раді Донецької області внаслідок користування земельною ділянкою з порушенням вимог законодавства про плату, в тому числі за земельну ділянку площею 0,0252 га по вулиці Георгіївська, 17 у місті Маріуполі Донецької області (а.с. 59).

Вказане повідомлення надіслано відповідачу 04.09.2020 (трек-номер відправлення 8755401183884).

Комісією з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, що створена відповідно до рішення Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 21.07.2020 № 243 визначено за період з 07.09.2017 по 31.07.2020 розмір збитків (неодержаного доходу) на суму 81 553,66 гривень, завданих відповідачем, про що складено Акт № 4 про визначення обсягу та розміру збитків від 21.09.2020, який затверджено рішенням Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області від 17.02.2021 № 47 (а.с. 18-20).

Розрахунок розміру збитків зроблено Комісією на підставі даних про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, викладених у листі Відділу у місті Маріуполі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 19.05.2020 № 335/105-20 (а.с. 21-25).

У листі Відділу № 1 Управління у Маріупольському районі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 01.10.2021 за № 96/310-21 та витязі із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 20.10.2021 за № 185/310 зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1412336300:01:005:0494 площею 0,0252 га по вулиці Георгіївській, 17 у місті Маріуполі, з 01.01.2017 по 16.07.2018 складала 577 857,95 гривень, з 17.07.2018 до кінця 2018 року - 866 786,92 гривень, станом на 2019-2020 роки складає 610 209,85 гривень (а.с. 26-27).

02.03.2021 позивач направив відповідачу повідомлення № 26.6.3-13224-26.1 від 23.02.2021 з Актом № 4 про визначення обсягу та розміру збитків від 21.09.2020 та рішенням Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області від 17.02.2021 № 47, в якому довів до відома відповідача результати вищевказаного засідання та запропонував у 10-денний термін з дня надходження розглянути повідомлення та про результати розгляду повідомити у письмовій формі.

Маріупольська міська рада Донецької області звернулась до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного підприємства «Олнайт», як фактичного землекористувача, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею та зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України у розмірі 81 553,66 гривень.

Відповідач повністю заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Правова оцінка аргументів учасників справи та мотиви прийняття судового рішення.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією (стаття 13 Конституції України).

Статтями 80, 83 Земельного кодексу України передбачено, що суб`єктами прав на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

За приписами частини п`ятої статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Згідно з частинами першою-четвертою, дев`ятою статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка 23.12.2014 зареєстрована у Державному земельному кадастрі за номером 1412336300:01:005:0494, а тому може бути об`єктом цивільних прав..

Частина перша статті 93 та статті 125 Земельного кодексу України встановлюють, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою під придбаною нерухомістю площею 0,0252 га, з кадастровим номером 1412336300:01:005:0494 за період з 07.09.2017 по 31.07.2020, зокрема, укладення відповідних договорів оренди з позивачем та державної реєстрації такого права на відповідній земельній ділянці, внаслідок чого відповідач не набув у встановленому порядку належних прав користування на дану земельну ділянку та не сплачує грошові кошти за користування нею у встановленому законодавством розмірі.

Відсутність укладеного договору оренди земельної ділянки та/або іншого договору щодо земельної ділянки виключає договірні зобов`язання.

Зважаючи на наведене, спірні правовідносини з фактичного користування власником нерухомого майна земельною ділянкою, на якій це майно розташоване без укладеного договору оренди та за відсутності сплати власнику ділянки орендної плати є за своїм змістом позадоговірними, кондикційними.

Відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права є предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (стаття 1213 Цивільного кодексу України).

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Відтак, відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянками за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати). До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі №922/3412/17.

З урахуванням викладеного суд, встановивши факт використання відповідачем земельної ділянки в спірний період з 07.09.2017 по 31.07.2020 без достатніх правових підстав, а також безпідставне збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати за її використання, дійшов висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин саме приписів статей 1212-1214 Цивільного кодексу України, оскільки для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

У даному випадку обов`язок відповідача сплатити суму безпідставно збережених коштів виникає в силу самого користування ним спірною земельною ділянкою без сплати орендної плати, і не залежить від того чи сталося це внаслідок поведінки набувача, потерпілого чи інших осіб, або сталось поза їх волею.

При цьому, суд зазначає, що відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Навіть за умови правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, в обраний позивачем спосіб захисту відбувається відновлення справедливої рівноваги між правами та обов`язками сторін спору, встановлення якої ґрунтується на визначеній нормами земельного законодавства умові платності використання земельної ділянки.

Таким чином, набувач земельної ділянки фактично зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою, за відсутності укладеного договору, тим самим збільшуючи вартість власного майна, а власник землі (потерпілий) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати).

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (стаття 21 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому, згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 цього Кодексу власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Отже, законодавець розмежовує поняття «земельний податок» та «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності» залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Відповідач не є власником та постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

За приписами статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Звідси підлягає дослідженню розмір безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою без належних на те правових підстав.

Згідно зі статтею 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності проводиться обов`язкова нормативна грошова оцінка земельних ділянок (стаття 13 Закону України «Про оцінку земель»).

Відповідно до частини другої статті 20 та частини третьої статті 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

У статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішенням Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області від 18.07.2018 № 318 (зі змінами, внесеними рішенням від 21.07.2020 № 243) створено комісію з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувача, затверджено її склад та Положення про комісію з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

Рішенням Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області від 17.02.2021 № 47 «Про затвердження актів комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» затверджено акти про визначення обсягу збитків від 21.09.2020 № 1-16, зокрема, затверджено Акт № 4 комісії про визначення обсягу та розміру збитків заподіяних Приватним підприємством «Олнайт» Маріупольській міській раді Донецької області у зв`язку з використанням земельної ділянки площею 0,0252 га, що розташована за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Георгіївська, 17, без укладення договору оренди за період з 07.09.2017 до 31.07.2020 в сумі 81 553,66 гривень.

До матеріалів справи надано лист Відділу у місті Маріуполі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 19.05.2020 за № 335/105-20 щодо нормативно грошової оцінки 1 кв.м. земельної ділянки з кадастровим номером 1412336300:01:005:0494, з якого вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2017 та 01.01.2018 складає 2 293,09 гривень (з Кф=2,0), з 17.07.2018 становить 3 439,63 гривень (з Кф=3,0), на 01.01.2019 та 01.01.2020 - 2 421,47 гривень (з Кф=3,0).

У зв`язку з користуванням Приватним підприємством «Олнайт» земельною ділянкою площею 0,0252 га, розташованою по вулиці Георгіївській, 17 у місті Маріуполі, без укладання договору оренди землі, Маріупольською міською радою Донецької області, враховуючи у відповідних періодах ставки орендної плати за землю, а саме 3 % (з 07.09.2017 по 31.12.2019) та 12 % (з 01.01.2020 по 31.07.2020) від нормативної грошової оцінки вказаної земельної ділянки, здійснено розрахунок розміру збитків за період з 07.09.2017 по 31.07.2020 на суму 81 553,66 гривень.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача наголошує:

- у зв`язку з відсутністю договору оренди земельної ділянки між сторонами, застосувати положень статті 288 Податкового кодексу України не можна, оскільки до вказаних правовідносин за аналогією підлягає застосуванню положення статті 274 згаданого Кодексу;

- застосування ставки податку у розмірі 12 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки не має законодавчого обґрунтування, оскільки у спірному випадку постійного користування земельної ділянки не існує, акту постійного користування не має та власник нерухомого майна користується земельною ділянкою до часу відчуження нерухомості;

- з часу придбання нерухомого майна, будинок не використовується у господарській діяльності, а при експлуатації не потребує земельної ділянки (окрім площі забудівлі) у зв`язку з наявним виходом безпосередньо на вулицю, і, як наслідок, при укладанні договору оренди земельної ділянки площа була б меншою.

Судом відхиляються наведені відповідачем доводи з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю визначена як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.

Разом з тим, основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України.

Грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності (частина перша статті 13 Закону України «Про оцінку земель»).

При цьому, наявність між сторонами позадоговірних кондикційних правовідносин не є підставою для незастосуванння при визначенні розміру несплаченої відповідачем орендної плати за земельну ділянку як безпідставно збережених грошових коштів затвердженої у встановленому законом порядку нормативної грошової оцінки цієї ділянки.

За змістом статей 20, 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

У наявних в матеріалах справи листі Відділу № 1 Управління у Маріупольському районі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 01.10.2021 за № 96/310-21 та витязі із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 20.10.2021 за № 185/310 зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1412336300:01:005:0494 площею 0,0252 га по вулиці Георгіївській, 17 у місті Маріуполі, з 01.01.2017 по 16.07.2018 складала 577 857,95 гривень, з 17.07.2018 до кінця 2018 року - 866 786,92 гривень, станом на 2019-2020 роки складає 610 209,85 гривень (а.с. 26-27).

Розрахунок безпідставно збережених відповідачем коштів з 01.01.2020 по 31.07.2020 здійснювався позивачем у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 1412336300:01:005:0494 та склав 36 412,56 гривень за таким розрахунком (2 421,47*252*12%)/366*182), де:

- 2 421,47 гривень - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки;

- 252 кв.м. - загальна площа земельної ділянки, яка використовується без правовстановлюючих документів;

- 12 % - відсоткова ставка, яка визначена рішенням Маріупольської міської ради від 29.05.2019 № 7/42-4105;

- 366 днів - кількість днів у 2020 році;

- 182 днів - кількість днів фактичного використання земельної ділянки у 2020 році.

У даному розрахунку враховані зміни до пункту 52-4 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, які набули чинності згідно із Законом України № 533-ІХ від 17.03.2020 в редакції Закону України №540-ІХ від 30.03.2020, згідно з якими не нараховується та не сплачується за період з 01 березня по 31 березня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності.

Зміна розміру ставок орендної плати за землю відбулась у зв`язку із прийняттям Маріупольською міською радою Донецької області рішення від 29.05.2019 № 7/42-4105, яким з 01.01.2020 введено у дію ставки орендної плати за землю в місті Маріуполі та визначено, що у разі тимчасового зайняття земельної ділянки суб`єктами без належного оформлення правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою (без укладання договору оренди), якими припущені порушення вимог законодавства у сфері земельних відносин, для підрахунку збитків, розмір орендної плати перебачено Податковим кодексом України - 12 %.

Відповідно до положень статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

З урахуванням викладеного, застосування позивачем у 2020 році ставки у розмірі 12% здійснено ним на підставі рішення Маріупольської міської ради Донецької області від 29.05.2019 № 7/42-4105.

Доказів оскарження та/або скасування рішення Маріупольської міської ради Донецької області від 29.05.2019 № 7/42-4105 до матеріалів справи не надано.

Виходячи з цього, саме у разі укладення відповідно до положень чинного законодавства договору оренди, в ньому сторони б погодили істотні умови, в тому числі і розмір орендної плати. В даному випадку, при зверненні з вимогою за бездоговірне користування земельною ділянкою їх власник (позивач) в одноособовому порядку здійснює розрахунок та визначає розмір плати за користування спірною земельною ділянкою через відсутність оформленого відповідачем права користування такою ділянкою.

Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.

Порядок надання земельних ділянок у користування та передачі в оренду встановлений положеннями статей 123, 124 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

За правилом статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу передачі у користування земельних ділянок державної та комунальної власності.

Отже, якщо відповідач вважав, що використовує для обслуговування власної нерухомості земельну ділянку меншої площі, він мав право відповідно до законодавства України звернутися до позивача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (оскільки відбувається формування нової земельної ділянки), надавши документи, що свідчать про таку необхідність. Позивач на відповідній сесії міської ради мав би у такому разі прийняти рішення щодо надання дозволу. Отримавши дозвіл, позивач мав право звернутися до сертифікованого інженера-землевпорядника чи до землевпорядної організації для розроблення проекту землеустрою. Розроблений проект землеустрою із площею, необхідною для обслуговування нерухомого майна, відповідач мав право подати для затвердження позивачу, на якого законом покладено повноваження щодо прийняття відповідного рішення.

Вказане свідчить, що у даному випадку саме у відповідача, а не позивача, є право визначити, яку саме земельну ділянку (якої площі) він потребує для обслуговування об`єкта нерухомого майна, що належить відповідачу та на ній розміщений.

До матеріалів справи не надано доказів того, що відповідач скористався своїм правом на визначення земельної ділянки меншої площі та ініціював питання внесення змін до Державного земельного кадастру, як це передбачено положеннями статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та пункту 69 Порядку ведення Державного земельного кадастру, а тому у спірний період з 07.09.2017 по 31.07.2020 використовував сформовану земельну ділянку з кадастровим номером 1412336300:01:005:0494 площею 0,0252 га по вулиці Георгіївській, 17 у місті Маріуполі, яку зареєстровано у Державному земельному кадастрі України 23.12.2014.

Таким чином, розмір земельної ділянки, якою користується відповідач, доведено та обґрунтовано, а також підтверджено достатніми та належними доказами. Із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

При цьому, згідно з приміткою 2 додатку 1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489 (зі змінами), у разі якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель (КВЦПЗ) для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) застосовується із значенням 3,0.

Верховний Суд у своїх постановах від 27.01.2020 року у справі № 804/886/18, від 07.12.2020 у справі № 817/1795/17, від 01.04.2021 у справі № 160/8847/19, від 08.04.2021 у справі № 160/10137/19 дійшов висновку, що при відсутності коду Класифікації видів цільового призначення земель для земельних ділянок правомірним є застосування Кф, визначеного Порядком № 489 (з урахуванням внесених змін).

У постанові від 12.07.2021 у справі № 640/9862/20 Верховний Суд підтримав такі висновки і зазначив, що з 01.01.2017 визначення Кф знаходиться у прямій залежності від коду КВЦПЗ 2010 року, відомості про який містяться у Державному земельному кадастрі. У разі відсутності таких відомостей при розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки з 01.01.2017 має застосовуватись Кф « 2,0», а з 17.07.2018 - « 3,0». Верховний Суд визнав помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що Порядок № 489 повинен застосовуватися до процедур нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, які будуть проводитися з 01.01.2017 і не передбачає жодних коригувань раніше проведених нормативно грошових оцінок земель.

У цій постанові Верховний Суд підтримав усталену позицію, що саме власник земельної ділянки або землекористувач має бути зацікавлений у тому, щоб відомості в Державному земельному кадастрі були повними і достовірними, для чого таким суб`єктам надано право на отримання витягів (без обмеження кількості звернень за ними) та внесення змін до відомостей про земельну ділянку. Тому, саме орендар як землекористувач (фактичний користувач земельної ділянки), мав бути зацікавлений у тому, щоб у Державному земельному кадастрі були наявні відомості щодо цільового призначення земельних ділянок за кодами КЦВПЗ 2010.

В даному випадку коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки 1412336300:01:005:0494 застосовується із значенням 3,0, що підтверджується витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 20.10.2021 за № 185/310.

Чинним законодавством передбачено можливість внесення змін до Державного земельного кадастру, зокрема щодо коду Класифікації видів цільового призначення земель чи інших значень, що впливають на нормативну грошову оцінку.

Оскільки відповідач не надав доказів звернення до органу Держгеокадастру із заявою щодо внесення змін до Державного земельного кадастру щодо коду КВЦПЗ стосовно спірної земельної ділянки, то коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) з кадастровим номером 1412336300:01:005:0494, починаючи з 17.07.2018 застосовувався із значенням- 3,0.

Враховуючи усе вищевикладене, Приватне підприємство «Олнайт», як власник об`єкта нерухомого майна у спірний період з 07.09.2017 по 31.07.2020 користувалось земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи коштів за користування нею, внаслідок чого відповідач є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок позивача - власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тому зобов`язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим та арифметично вірним.

Крім того, відповідач у відзиві на позовну заявив про застосування строку позовної давності та наголосив на тому, що заявлений період нарахування (з 07.09.2017 по 31.07.2020), виходить за межі встановленого законодавством трирічного строку позовної давності.

Суд відхиляє доводи відповідача про пропуск позивачем позовної давності з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

За змістом статей 256, 257, 261 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Судом встановлено, що Маріупольська міська рада Донецької області звернулась з даним позовом до Господарського суду Донецької області 12.11.2021 (згідно даних, які містяться на конверті, в якому направлено позовну заяву з доданими до нього документами до суду), а період нарахування заявлених до стягнення коштів визначено з 07.09.2017 по 31.07.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями), прийнятої відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», установлено з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України карантин.

На дату початку карантину - 12.03.2020 строк позовної давності за вимогою позивача не сплинув.

Разом з цим, 02.04.2020 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-ІХ, згідно з яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.».

Строк дії карантину неодноразово продовжувався.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2022 № 1423 строк дії карантину продовжено до 30.04.2023.

Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 257, пункту 12 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України та встановлені судом обставини, а саме, дату звернення позивача із даним позовом до суду - 12.11.2021 та період нарахувань з 07.09.2017 по 31.07.2020, трирічний строк позовної давності щодо заявлених вимог у даній справі позивачем не пропущено.

Наведене свідчить про те, що у суду відсутні правові підстави для застосування строку позовної давності за вимогою позивача, а тому заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності залишається судом без задоволення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки відповідач не надав доказів на підтвердження здійснення ним оплати за користування земельною ділянкою за заявлений період на час прийняття рішення у справі, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі 81 553,66 гривень є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами та такою, що підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача відповідно до вимог статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В

Позовні вимоги Маріупольської міської ради Донецької області до Приватного підприємства «Олнайт» про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави у розмірі 81 553,66 гривень - задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Олнайт» (84505, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Гугеля, будинок 12; код ЄДРПОУ 24065501) на користь Маріупольської міської ради Донецької області (87555, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Миру, будинок 70; код ЄДРПОУ 33852448) безпідставно збережені кошти у розмірі 81 553,66 гривень та судовий збір у розмірі. 2 270,00 гривень.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

У судовому засіданні 14.03.2023 складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.03.2023.

Позивач: Маріупольська міська рада Донецької області (87555, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Миру, будинок 70; код ЄДРПОУ 33852448)

Відповідач: Приватне підприємство «Олнайт» (84505, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Гугеля, будинок 12; код ЄДРПОУ 24065501)

Суддя С.М. Фурсова