Рішення

від 16.03.2023 по справі 910/13313/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.03.2023Справа № 910/13313/22Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметал Буд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарт Трейд"

про стягнення 4662443,07 грн.

за участі представників:

від позивача: Кіров О.Ф., Колісник О.В.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрметал Буд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарт Трейд" про стягнення за договором поставки від 22.11.2021 № 2211/21 за специфікацією № 2 попередньої оплати в розмірі 3207291,86 грн., неустойки в розмірі 876073,96 грн., інфляційних втрат у розмірі 515810,12 грн. та трьох процентів річних у розмірі 63267,13 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Судом прийнято до уваги, що право позивача на вибір підсудності згідно з частиною 45 статті 29 ГПК України реалізовано з огляду на визначення в специфікації № 2 до договору місця поставки товару: м. Київ, вул. Колекторна, 1А, Бортничівська станція аерації.

Ухвала суду від 06.12.2022 про відкриття провадження у справі направлялася, зокрема, відповідачу на юридичну адресу, вручення якої підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням із відміткою про вручення.

Разом із цим, у визначений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.11.2021 між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено договір поставки № 2211/21, за умовами якого постачальник зобов`язується в порядку та умовах, визначених даним договором, поставити і передати у власність покупця товар разом з усіма його приналежностями та стосовними його документами, а покупець прийняти та своєчасно і у повному розмірі здійснити оплату товару, асортимент, кількість і ціна за одиницю якого вказуються в рахунка-фактурах, видаткових накладних і/або специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього Договору. Кінцевий отримувач товару - Об`єкт будівництва : «Реконструкція споруд першої черги Бортницької станції аерації на вул. Колекторній, 1-а в Дарницькому районі м. Києва.» (Коригування) «І черга будівництва. Насосна станція першого підйому», ТСТУ Б.Д.1.1.-1:2013 (45000000-7 Будівельні роботи та поточний ремонт ДК 021:2015), замовник будівництва: ПрАТ «АК «Київводоканал» (надалі - замовник).

Відповідно до пункту 1.2 договору постачальник зобов`язується поставляти товар окремими партіями в кількості і асортименті, визначених у заявках-замовленнях покупця. Замовлення може проводитись шляхом листування, через телефонний або факсимільний зв`язок, по електронній пошті e-mail або надаватися усно через представника покупця.

Ціна договору є загальна ціна товару, що поставляється у відповідності з цим

договором та складається з сумарної вартості товару, поставленого згідно всіх видаткових накладних протягом дії цього договору (пункт 1.3 договору).

Згідно з пунктом 2.5 договору, якщо інше не вказано у специфікації, оплата за товар здійснюється у безготівковій формі на умовах передоплати у розмірі 100%, шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України з поточного рахунку Покупця на поточний рахунок постачальника, на підставі наданого постачальником погодженого рахунку-фактури з покупцем протягом 3-х календарних днів з моменту надання рахунка. В ціну товару не включаються витрати на його доставку.

У додатках № 1 та № 2 до договору викладено специфікації щодо асортименту, кількості та ціни (умов оплати) товару.

Відповідно до специфікації № 2 до договору відповідач зобов`язався поставити, а позивач прийняти та оплатити товар на суму 2672743,22 грн. без ПДВ, крім того ПДВ - 20 % - 534548,64 грн., що разом становить 3207291,86 грн. Оплата здійснюється в розмірі 100 % від загальної вартості товару протягом 15 календарних днів з моменту підписання специфікації та отримання рахунку-фактури. Поставка відбувається силами та коштом постачальника на склад покупця: м. Київ, вул. Колекторна, 1А, Бортничівська станція аерації. Постачальник зобов`язується упродовж 90 календарних днів з моменту отримання передоплати поставити у власність покупця товар.

Так, 20.12.2021 відповідачем виставлено рахунок на оплату № 301 на суму 3 207 291,86 грн.

На виконання умов договору та специфікації № 2 позивач 28.12.2021 сплатив на підставі рахунку на оплату № 301 від 20.12.2021 передоплату у сумі 3 207 291,86 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за 28.12.2021 року.

Натомість, відповідач поставку товару не здійснив та грошові кошти позивачу не повернув.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред`явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Судом встановлено, що позивач здійснив попередню оплату товару за специфікацією № 2 до договору на загальну суму 3207291,86 грн., однак відповідач поставку товару не здійснив та грошові кошти позивачу не повернув.

Ураховуючи викладене, оскільки сума неповернутої відповідачем попередньої оплати складає 3207291,86 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про повернення цих коштів позивачу або поставки товару на вказану суму, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача даної суми попередньої оплати, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 876073,96 грн., інфляційні втрати в розмірі 515810,12 грн. та три проценти річних у розмірі 63267,13 грн.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини 2, 3 статті 549 ЦК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 7.5 договору у разі прострочення поставки товару покупець має право вимагати від постачальника сплати штрафної неустойки, яка нараховується в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення поставки, що діяла протягом строку затримки поставки, але не більше максимального розміру, встановленого Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

За арифметичним перерахунком суду нарахована позивачем пеня за період з 29.03.2022 по 22.11.2022 (включно) не перевищує установлений законом розмір, а відтак підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

Щодо нарахованих позивачем за період з 29.03.2022 по 22.11.2022 (включно) трьох процентів річних у розмірі 63267,13 грн. та інфляційних втрат у сумі 515810,12 грн. за період з грудня квітня 2022 року до листопада 2022 року, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 Цивільного кодексу України).

Передбачені статтею 536 та частиною третьої статті 693 Цивільного кодексу України проценти мають зовсім іншу правову природу, ніж неустойка (пеня, штраф), виступають способом захисту прав та інтересів покупця який, здійснивши оплату продукції на умовах попередньої її оплати набув також статусу кредитора за договором по відношенню до продавця до моменту передання йому такої продукції. При цьому до моменту пред`явлення покупцем вимоги до продавця про повернення суми попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, користування продавцем грошовими коштами попередньої оплати як сумою позики буде вважатися правомірним, на які покупець як кредитор може правомірно нараховувати проценти за користування. Натомість після пред`явлення покупцем продавцю такої вимоги (про повернення суми попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України) за умови непоставки продавцем покупцю товару та неповернення суми попередньої оплати у продавця виникає грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати, а користування продавцем цими коштами буде неправомірним. У такому випадку покупець втрачає право на нарахування продавцю на суму цих коштів процентів, передбачених частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України, та разом з цим набуває право на нарахування та стягнення з продавця процентів, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, що нараховуються внаслідок прострочення боржником (у даному випадку - продавцем) грошового зобов`язання (з повернення попередньої оплати) та які є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання на відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 910/14180/18.

Наведені висновки узгоджуються та відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах Великої Палати Верховного суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, а також у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15.

Таким чином, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України три проценти річних підлягають нарахуванню за період після пред`явлення вимоги до відповідача про повернення грошових коштів внаслідок прострочення ним грошового зобов`язання з повернення попередньої оплати.

У той же час, матеріали справи не містять доказів направлення відповідачу претензій про повернення суми попередньої оплати в розмірі 3207291,86 грн.

Так, до матеріалів справи надано лист-претензію від 09.06.2022, направлення якої позивач підтверджує роздруківкою з месенджера.

Натомість, установити направлення саме цього листа-претензії та саме відповідачу (його офіційному представнику та телефонний номер) із наданих доказів не вбачається за можливе. Більш того, надана роздруківка переписки не є електронним доказом та його паперовою копією у розумінні статті 96 ГПК України.

Також позивачем долучено лист-претензію від 27.10.2022, однак до вказаної претензії надано опис вкладення в цінний лист із відбитком поштового штемпелю 01.10.2022, тобто до дати складання наданої до матеріалів справи претензії.

У зв`язку з наведеним, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем направлення відповідачу претензії про повернення попередньої оплати, у зв`язку з чим прострочення виконання останнім грошового зобов`язання у визначений позивачем період з 29.03.2022 по 22.11.2022 не підтверджується матеріалами справи.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За наведених обставин вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 515810,12 грн. та трьох процентів річних у розмірі 63267,13 грн. задоволенню не підлягають.

Поряд із цим, позивач у тексті позовної заяви посилався на неможливість визначити при зверненні з позовною заявою остаточний розмір сум неустойки, інфляційних втрат та трьох процентів річних. У зв`язку з цим позивач звернув увагу на можливість суду зазначити в рішенні про нарахування відсотків та пені до моменту виконання рішення суду на підставі частини 10 статті 238 ГПК України.

У той же час, позивачем у прохальній частині позову не зазначено прохання про нарахування на підставі частини 10 статті 238 ГПК України процентів чи пені. До того ж, у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача трьох процентів річних судом відмовлено.

При цьому, встановлення нарахування інфляційних втрат не передбачено частиною 10 статті 238 ГПК України та частинами 11, 12 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметал Буд" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарт Трейд" (65020, м. Одеса, вул. Базарна, 67; ідентифікаційний код 44024319) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметал Буд" (02091, м. Київ, Харківське шосе, 152; ідентифікаційний код 42320627) 3207291 (три мільйона двісті сім тисяч двісті дев`яносто одну) грн. 86 коп. попередньої оплати, 876073 (вісімсот сімдесят шість тисяч сімдесят три) грн. 96 коп. пені, а також 61250 (шістдесят одну тисячу двісті п`ятдесят) грн. 49 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено: 27.03.2023 року.

Суддя К.В. Полякова