Рішення

від 20.03.2023 по справі 914/266/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2023 Справа № 914/266/23

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київдо відповідача:1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області, м. Львівза участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київпро:стягнення боргу, пені інфляційних втрат, 3% річних Суддя Крупник Р.В. Секретар Шевчук О.О.Представники сторін:від позивача:Орел С.С. адвокат;від відповідача:Мательонок С.І. представник; Лях А.М. представник;від третьої особи:Єгоров В.С. адвокат.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області про стягнення боргу, пені інфляційних втрат, 3% річних.

Ухвалою від 20.01.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначив на 13.02.2023.

Ухвалою від 13.02.2023 суд залучив до участі у справі ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» у статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача та відклав розгляд справи на 06.03.2023.

Ухвалою від 06.03.2023 розгляд справи відкладено на 20.03.2023.

Ухвалою від 16.03.2023 задоволено клопотання ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 20.03.2023 представник позивача взяв участь у режимі відеоконференції, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 20.03.2023 з`явився, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа явку повноважного представника у судове засідання 20.03.2023 забезпечила, подала до суду додаткові пояснення (вх. №6049/23 від 09.03.2023). У судовому засіданні представник третьої особи визнав, що позов є обґрунтованим.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Позов обґрунтовано тим, що ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на підставі постанови НКРЕКП №3011 від 24.12.2019 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «Оператор ГТС України» здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України та визнане постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

У зв`язку із відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем об`єми природного газу, спожитого відповідачем протягом жовтня-грудня 2021 року автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії», тобто позивача.

Як стверджує позивач, свої зобов`язання він виконав належним чином та поставив відповідачу природний газ на загальну суму 297653,73 грн. Разом з цим, відповідач у повному обсязі не оплатив вартості поставленого природного газу, у зв`язку із чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 153003,04 грн.

Оскільки відповідач не сплатив основної заборгованості, ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулось до суду із цим позовом про стягнення 216 410,77 грн., з яких 153 003,04 грн. основний борг, 22 692,00 грн. пеня., 36 888,66 грн. інфляційних втрат, 3 827,07 грн. 3% річних.

Аргументи відповідача.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог з наступних підстав.

1. Позивач не виконав свого обов`язку щодо інформування відповідача про здійснення постачання природного газу протягом десяти робочих днів після початку постачання. Відтак, про факт постачання природного газу з 01.10.2021 відповідач дізнався пізніше, а саме 21.12.2021.

2. Позивач в порушення вимог п. 4.3. Договору надіслав рахунки на оплату із запізненням та одразу за два періоди жовтень-листопад 2021 року. Не зважаючи на це, вони були оплачені відповідачем.

3. Фактичне постачання природного газу розпочалось 01.10.2021 та завершилось 30.11.2021, що в сукупності становить 61 день. Зважаючи на це, постачання газу повинне було бути припиненим через закінчення строку дії договору (60 діб).

4. Про припинення договору із позивачем свідчить і те, що між відповідачем і третьою особою укладено договір постачання природного газу №12-1544/21-БО-Т від 06.12.2021, який діяв у межах спірного періоду (з 02.12.2021 по 08.12.2021).

5. Відповідач у повному обсязі сплатив вартість природного газу, поставленого йому третьою особою у грудні 2021 року, а тому оплата одночасно двом постачальникам призведе до порушення норм бюджетного законодавства, оскільки міститиме ознаку нецільового використання бюджетних коштів.

6. Відповідач також зауважує, що третя особа не виконала свого обов`язку щодо своєчасної його реєстрації у реєстрі споживачів на інформаційній платформі оператора ГТС.

Аргументи третьої особи.

Третя особа подала до суду письмові пояснення, у яких зазначила, що між нею та відповідачем укладено Договір постачання природного газу №12-1544/21-БО-Т від 06.12.2021. 06.12.2021 товариство подало запит на інформаційній платформі оператора ГТС щодо зміни постачальника, які було підтверджено 06.12.2021 та зареєстровано відповідача в реєстрі споживачів постачальника з датою початку постачання: 09.12.2021.

З урахуванням цього, постачання природного газу за договором здійснювалось третьою особою з 09.12.2021. У період з 09.12.2021 по 31.12.2021 відповідачу було поставлено природний газ на суму 196 875,00 грн. та у кількості 11,89290 тис. куб. м.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Позивач ТОВ «ГК «Нафтогаз України» здійснює господарську діяльність з постачання природного газу на території України у відповідності до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 880 від 04.07.2017.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 917-р від 22.07.2020 ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої» надії» строком на три роки як переможця конкурсу.

Відповідач - 1 Державний пожежно-рятувальний загін є бюджетною установою, непобутовим споживачем, який зареєстровано у реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» із присвоєнням йому ЕІС-коду 56XS000126S06003. Вказане підтверджується наявною у справі Інформаційною довідкою щодо споживачів, які були зареєстровані у відповідному реєстрі.

З листа ТОВ «Оператор ГТС України» №ТОВВИХ-22-6922 від 30.06.2022 прослідковується, що в інформаційній платформі оператора споживач з ЕІС-кодом 56XS000126S06003 був закріплений за постачальником «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В) у періоди з 29.10.2021 по 30.11.2021 та з 02.12.2021 по 08.12.2021.

Даний факт підтверджується також роздруківкою «Реєстру пар споживачів на 01.01.2020. ПОН портфель».

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив відповідачу лист №119/4.1-14409-2021 від 12.11.2021 в якому повідомив, що у зв`язку з відсутністю у відповідача в Реєстрі споживачів іншого постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС відбулося автоматичне підключення останнього до постачальника «останньої надії», шляхом приєднання до публічного договору. А тому направив відповідачу для підписання Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії».

Як встановлено судом, вказаний Договір сторони підписали 21.12.2021 за №153, зробивши в ньому відмітку, що він набирає чинності з врахуванням вимог ч. 3 ст. 631 ЦК України з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу Споживачу

В листі ТОВ «Оператор ГТС України» №ТОВВИХ-22-6922 від 30.06.2022 вказано, що обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56XS000126S06003 у період з 29.20.2021 по 30.11.2021 та з 02.12.2021 по 08.12.2021 та внесений в алокацію постачальника «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В) становить:

-з 29.10.2021 по 31.10.2021 524,92 м.куб.;

-з 01.11.2021 по 30.11.2021 8 085,24 м.куб.;

-з 02.12.2021 по 08.12.2021 3 423,52 м.куб.

Обсяги поставленого природного газу у жовтні та листопаді 2021 року підтверджуються також підписаними та скріпленими печатками обох сторонами Актами приймання-передачі природного газу №15593 від 31.10.2021 на суму 8 818,66 грн. та №17628 від 30.11.2021 на суму 135 832,03 грн.

Акт приймання передачі-передачі природного газу за період з 02.12.2021 по 08.12.2021 на суму 153 003,04 грн. залишився непідписаний зі сторони відповідача.

Судом встановлено, що позивач поставляв відповідачу газ за такими цінами:

1) В період з 29.10.2021 по 30.11.2021 вартість газу становила 16,8 грн. за 1 куб. метр з ПДВ, з урахуванням того, що пунктом 417 постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» встановлено з 1 жовтня по 30 листопада 2021 граничну ціну на природний газ за договорами постачання між споживачами, що є бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), та постачальником «останньої надії» на рівні 16,8 гривні за 1 куб. метр (з урахуванням податку на додану вартість).

2) В період з 02.12.2021 по 08.12.2021 постачання природного газу здійснювалося за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті та його вартість дорівнювала таким значенням: 02.12.2021 46,703552 грн.; 03.12.2021 45,111804 грн.; 04.12.2021 43,411430 грн.; 05.12.2021 43,411430 грн.; 06.12.2021 43,720661 грн.; 07.12.2021 43,954567 грн.; 08.12.2021 46,201148 грн.

Вказане підтверджується довідкою ТОВ «ГК «Нафтогаз України» від 07.02.2022, а також роздруківкою «Архів цін ПОН для непобутових споживачів» з веб-сайту позивача.

Положеннями п.п. 4.3.-4.4. Договору визначено, що постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виставляв відповідачу рахунки на оплату та надсилав їх на юридичну адресу останнього, а саме:

- рахунок на оплату (природний газ) №26481 за розрахунковий період 1-31 жовтня 2021 року на суму 8 818,66 грн., який був направлений відповідачу 15.11.2021;

- рахунок на оплату (природний газ) №30458 за розрахунковий період 1-30 листопада 2021 року на суму 135 832,03 грн., який був направлений відповідачу 14.12.2021;

- рахунок на оплату (природний газ) №1228 за розрахунковий період 1-31 грудня 2021 року на суму 153 003,04 грн., який був направлений відповідачу 14.01.2022. Відповідно до вказаного рахунка плата за природній газ нарахована лише за частину грудня 2021 року, а саме за період з 02.12.2021 по 08.12.2021.

Загальна вартість поставленого природного газу згідно із переліченими рахунками становить 297 653,73 грн.

Відповідач перерахував позивачу 144 650,69 грн. вартості поставленого природного газу за жовтень та листопад 2021 року, що підтверджується відповіддю АТ «Ощадбанк» щодо надходження коштів на рахунок ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» №16/2-09/1827 від 30.08.2022, інформаційною довідкою про надходження коштів на рахунок позивача за період з 01.10.2021 по 29.08.2022, а також платіжними дорученнями №186 та №187, які датовані 22.12.2021.

Судом встановлено, що неоплаченим залишився рахунок за грудень 2021 року (02.12.2021-08.12.2021) на суму 153 003,04 грн.

У зв`язку із цим, позивач направляв відповідачу вимогу про сплату заборгованості у розмірі 153 003,04 грн. за спожитий газ непобутовим споживачем постачальнику «останньої надії» №119/4.3-7934-2022 від 22.06.2022, яка залишилася без належного реагування.

Згідно із п. 4.5. Договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На підставі вказаного пункту, а також ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач нарахував на суму основного боргу 22 692,00 грн. пені., 36 888,66 грн. інфляційних втрат, 3 827,07 грн. 3% річних.

Крім цього, судом також встановлено, що між відповідачем (споживач) та третьою особою (постачальник) укладено Договір постачання природного газу №12-1544/21-БО-Т від 06.12.2021, згідно із п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Згідно із п. 13.1. цього договору він набирає чинності з дати його укладення і діє в частині поставки газу до 31.12.2022 включно.

Означеним вище договором також передбачено, що постачання газу за ним здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі оператора ГТС (п. 3.2.).

Третьою особою було виставлено рахунок-фактуру №12-1544/21-БО-Т/12/21 від 21.12.2021 за вказаним вище договором за грудень 2021 року на суму 380 741,89 грн., який було оплачено відповідачем, що підтверджується платіжним дорученням №145 від 21.12.2021.

Відповідно до роздруківки з «Реєстру пар споживачів на 06.12.2021. Комерційний портфель» третя особа розпочала постачання природного газу з дати включення відповідача до реєстру споживачів третьої особи, а саме з 09.12.2021. Постачання третьою особою природного газу відповідачу в період з 09.12.2021 по 31.12.2021 підтверджується також роздруківкою з інформаційної платформи оператора ГТС «Попередні/остаточні відбори ПГ з 01.12.2021 по 31.12.2021».

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як передбачено ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 633 ЦК України визначено, зокрема, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Крім цього, згідно із ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Пунктом 1 розділу VI «Правила для постачальника «останньої надії»» Правил постачання природного газу, затв. постановою Кабінету Міністрів України №2496 від 30.09.2015 (надалі Постанова №2496) передбачено, що Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) підписано та скріплено печатками Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» №153 від 21.12.2021.

Разом з тим, не зважаючи на дату його підписання, вказаний Договір між сторонами укладено 29.10.2021, оскільки саме з цього дня відбулося споживання відповідачем природного газу, який поставляв позивач, як постачальник «останньої надії».

За своєю правовою природою Договір є публічним договором приєднання та належить до категорії договорів про постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Згідно із ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).

Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Договором та поставив відповідачу природний газ у період з 29.10.2021 по 31.10.2021 (у кількості 524,92 м3, вартістю 8 818,66 грн.), з 01.11.2021 по 30.11.2021 (у кількості 8 085,24 м3, вартістю 135 832,03 грн.), з 02.12.2021 по 08.12.2021 (у кількості 3 423,52 м3, вартістю 153 003,04 грн.), а всього на загальну вартість 297653,73 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи відповіддю ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» від 30.06.2022, Актами приймання-передачі природного газу №15593 від 31.10.2021 та №17628 від 30.11.2021, роздруківкою «Реєстр пар споживачів на 01.01.2020. ПОН портфель», рахунками на оплату (природний газ).

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями п. 4.3. Договору визначено, що постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Позивачем направлялись на адресу відповідача рахунки на оплату, які були отримані останнім, що підтверджується списками згрупованих відправлень і фіскальними чеками.

Пунктом 4.4. Договору визначено, що споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що вартість поставленого природного газу за жовтень та листопад 2021 року оплачена відповідачем у повному обсязі та не є предметом спору у цій справі. Однак, відповідач свого обов`язку щодо оплати вартості поставленого природного газу за Договором у повному розмірі та у погоджений сторонами строк належним чином не виконав, у зв`язку із чим у нього утворилась заборгованість за грудень 2021 року, а саме за період з 02.12.2021 по 08.12.2021, на суму 153 003,04 грн.

Відтак, предметом позову у цій справі є матеріально-правові вимоги про стягнення із відповідача 153 003,04 грн. основного боргу за грудень 2021 року, 22 692,00 грн. пені., 3 827,07 грн. 3% річних, які нараховані на суми простроченого боргу за жовтень та грудень 2021 року, а також 36 888,66 грн. інфляційних втрат, як нараховані на суму основного боргу за грудень 2021 року.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджено факт поставки відповідачу в грудні 2021 газу на загальну суму 153 003,04 грн. та зважаючи на відсутність доказів його оплати останнім, позовна вимога про стягнення цієї суми є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.

При цьому судом відхиляються доводи відповідача про невиконання позивачем свого обов`язку щодо інформування здійснення постачання природного газу протягом десяти робочих днів після початку постачання.

Зокрема, відповідачу достеменно було відомо, що станом на 29.10.2021 в нього в Реєстрі був відсутнім постачальник, який би на договірних основах здійснював постачання природного газу. З огляду на це, а також враховуючи вимоги чинного законодавства України, які є загальнодоступними та відомими відповідачу, здійснюючи відбір природнього газу, відповідач усвідомлював, що цей газ постачається постачальником «останньої надії».

Не заслуговують на увагу також доводи відповідача, що договір припинив свою чинність у зв`язку із припиненням строку його дії, а також укладенням договору постачання природного газу із третьою особою.

Зокрема, пунктом 1.3. Договору передбачено, що цей договір вважається укладеним зі споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Аналогічне положення передбачене також п. 1 розділу VI Постанови №2496.

Згідно із ч. 2 ст. 15 Закону України «Про ринок природного газу» постачальник «останньої надії» постачає природний газ споживачу протягом строку, який не може перевищувати 60 діб та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії». Після закінчення цього строку постачальник «останньої надії» зобов`язаний припинити постачання природного газу споживачу.

Зі змісту роздруківки «Реєстр пар споживачів на 01.01.2020. ПОН портфель» вбачається, що відповідач був зареєстрований у реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», а днем початку постачання природного газу за договором є 29.10.2021. У свою чергу, останнім днем постачання є 08.12.2021.

Зважаючи на це, Договір набрав чинності 29.10.2021 та продовжував врегульовувати договірні відносини сторін до 08.12.2021 включно. Загальна кількість діб, протягом яких Договір був чинним, а позивач здійснював постачання природного газу дорівнює сорока одному дню, що не перевищує встановлений Договором, Законом та Постановою №2496 строк дії постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії».

Зважаючи на це, суд доходить висновку про безпідставність доводів відповідача про обов`язок позивача припинити постачання природного газу у зв`язку із закінченням чинності договору внаслідок припинення строку його дії.

Той факт, що у Акті приймання-передачі природного газу №15593 від 31.10.2021 та рахунку на оплату (природний газ) №26481 міститься інформація про здійснення позивачем постачання природного газу у період: 1-31 жовтня 2021 року, жодним чином не спростовує те, що першим днем постачання є 29.10.2021.

Зі змісту положень Договору, зокрема п. 3.1., випливає, що у даній справі належним та допустимим доказом початку (першого дня) постачання природного газу є відомості інформаційної платформи оператора газотранспортної системи та Реєстру споживачів постачальника «останньої надії».

Вказані докази наявні у матеріалах справи та вказують на 29.10.2021, як на дату початку постачання природного газу, та 08.12.2021, як на останній день здійснення постачання за Договором.

Щодо Договору постачання природного газу №12-1544/21-БО-Т від 06.12.2021, укладеного між відповідачем (споживач) та третьою особою (постачальник), то зі змісту роздруківки «Реєстр пар споживачів на 06.12.2021. Комерційний портфель» вбачається, що третя особа розпочала постачання природного газу з дати включення відповідача до реєстру споживачів третьої особи, а саме з 09.12.2021 та продовжувала здійснювати таке постачання по 31.12.2021, що підтверджується роздруківкою з інформаційної платформи оператора ГТС «Попередні/остаточні відбори ПГ з 01.12.2021 по 31.12.2021».

Враховуючи п.п. 13.1. та 3.2. цього договору, він набрав чинності 06.12.2021, однак постачання природного газу розпочалось з 09.12.2021, тобто з дати включення відповідача до реєстру споживачів третьої особи, розміщеного на інформаційній платформі оператора ГТС.

Таким чином, доводи відповідача у цій частині є безпідставними. Одразу після припинення постачання природного газу позивачем за Договором, третя особа розпочала постачання газу відповідачу за Договором №12-1544/21-БО-Т від 06.12.2021 і відповідач оплатив вартість природного газу, отриманого за грудень 2021 року саме за період з 09.12.2021 по 31.12.2021, а не за спірний період.

Відтак, задоволення позовних вимог у даній справі жодним чином не призведе до виникнення у відповідача обов`язку з оплати вартості природного газу одночасно двом постачальникам та порушення внаслідок виконання такого обов`язку норм бюджетного законодавства.

Звернувшись до суду із позовом, позивач, окрім основної суми заборгованості, також просить стягнути із відповідача 22 692,00 грн. пені., 36 888,66 грн. інфляційних втрат, 3 827,07 грн. 3% річних.

Належним чином проаналізувавши вказані позовні вимоги, а також докази подані на їх підтвердження, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У пункті 4.5. Договору визначено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Як передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення сум пені, інфляційних втрат та 3% річних, врахувавши відсутність заперечень відповідача та неподання ним будь-яких контррозрахунків, суд дійшов висновку, що такі обраховані правильно, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме пеня у розмірі 22 692,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 36 888,66 грн., 3% річних у розмірі 3 827,07 грн.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, у разі задоволення позову - на відповідача.

Зважаючи на задоволення позовних вимог у повному обсязі, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 3 246,16 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 74, 76-80, 123, 129, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області (79008, м. Львів, вул.Підвальна, буд. 6; код ЄДРПОУ 38244006) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 40121452) 153 003,04 грн. основної заборгованості, 22 692,00 грн. пені, 36 888,66 грн. інфляційних втрат, 3 827,07 грн. 3% річних та 3 246,16 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 27.03.2023.

Суддя Крупник Р.В.